Справа № 420/19667/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Гур`євої К.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження позовну заяву керівника Любашівської окружної прокуратури (місцезнаходження: 66502, Одеська область, Подільський район, селище Любашівка, вул. Володимира Князя, 107; код ЄДРПОУ [номер приховано]) до Виконавчого комітета Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області (місцезнаходження: 66502, Одеська область, Подільський район, с. Любашівка, вул. Софіївська, буд. 97; код ЄДРПОУ 04380040), Департамента культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської області державної (військової) адміністрації (місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 40055626) про визнання протиправною бездіяльність щодо непроведення державної реєстрації права власності на об`єкт культурної спадщини та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшла позовна заява Любашівської окружної прокуратури (місцезнаходження: 66502, Одеська область, Подільський район, селище Любашівка, вул. Володимира Князя, 107; код ЄДРПОУ [номер приховано]) до Виконавчого комітета Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області (місцезнаходження: 66502, Одеська область, Подільський район, с. Любашівка, вул. Софіївська, буд. 97; код ЄДРПОУ 04380040), Департамента культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської області державної (військової) адміністрації (місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 40055626), у якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області через невиконання вимог чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини місцевого значення - пам`ятку архітектури та містобудування: Церкву Свято-Іоанно-Богословська, розташована в Подільському ( колишній Любашівський) районі, село Покровка, вул. Миру, 142 та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про занесення вказаного об`єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;
зобов`язати Виконавчий комітет Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області виконати вимоги чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини місцевого значення - пам`ятку архітектури та містобудування: Церкву Свято-Іоанно-Богословська, розташована в Подільському (колишній Любашівський) районі, село Покровка, вул. Миру, 142 та подання пропозиції до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про занесення її до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.
Ухвалою від 03.07.2026 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до інформації Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 14.05.2026 №1672/10/01-12/2-26/785 встановлено, що на території Любашівської селищної ради розташована пам`ятка архітектури та містобудування - Церква Свято-Іоанно-Богословська, ХІХ століття, розташована в Подільському колишній ( Любашівський ) районі, село Покровка, вул. Миру, 142. Вказаний об`єкт культурної спадщини прийнято під охорону держави рішенням Одеського обласного виконавчого комітету від 27.12.1991 року №580. Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 14.05.2026 №1672/10/01-12/2-26/785 повідомлено про відсутність облікової документації на вказаний об`єкт культурної спадщини.
Вказане означає, що з моменту утворення виконавчого комітету ради відповідне питання про виділення бюджетних коштів на виготовлення облікової документації та занесення об`єкту культурної спадщини: Церкви Свято-Іоанно-Богословська, розташована в Подільському ( колишній Любашівський) районі, село Покровка, вул. Миру, 142 до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, жодного разу не ініціювалось та не вирішувалось, що свідчить про протиправну бездіяльність виконавчого комітету Любашівської селищної ради.
Враховуючи вищевикладене, вказане є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з позовом про зобов`язання Виконавчий комітет Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області вжити заходи щодо виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини місцевого значення та подання пропозиції про занесення її до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.
Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позов, інших заяв та клопотань від відповідача не надходило (згідно автоматизованої системи діловодства Одеського окружного адміністративного суду вхідної кореспонденції по справі не зареєстровано).
Представник третьої особи 03.07.2026 року надав пояснення, згідно яких підтримав позицію керівника прокуратури та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1. ч.1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви керівника Любашівської окружної прокуратури Одеському окружному адміністративному суду.
Згідно наявних матеріалів справи судом встановлено наступне.
Відповідно до інформації Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 14.05.2026 №1672/10/01-12/2-26/785 встановлено, що на території Любашівської селищної ради розташована пам`ятка архітектури та містобудування - Церква Свято-Іоанно-Богословська, ХІХ століття, розташована в Подільському колишній (Любашівський) районі, село Покровка, вул. Миру, 142.
Вказаний об`єкт культурної спадщини прийнято під охорону держави рішенням Одеського обласного виконавчого комітету від 27.12.1991 року №580.
З листа Відділу культури та туризму Любашівської селищної ради №34 від 09.04.2026 вбачається, що виконавчим комітетом не вживались заходи щодо складання облікової документації на вказаний об`єкт культурної спадщини, та не подавались пропозиції до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про занесення даного об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, мотивуючи це тим, що вказаний об`єкт культурної спадщини не перебуває у власності громади.
Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 14.05.2026 №1672/10/01-12/2-26/785 повідомлено про відсутність облікової документації на вказаний об`єкт культурної спадщини.
Вищевказане, у свою чергу, свідчить про те, що з моменту прийняття рішення Любашівської селищної ради від 26.11.2020 за № 9 «Про утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності. Затвердження персонального складу», яким утворено її виконавчий комітет, питання про виділення бюджетних коштів на виготовлення облікової документації та занесення об`єкту культурної спадщини: Церкви Свято-Іоанно- Богословська, розташована в Подільському ( колишній Любашівський ) районі, село Покровка, вул. Миру, 142 до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, жодного разу не ініціювалось та не вирішувалось, що свідчить про протиправну бездіяльність виконавчого комітету Любашівської селищної ради.
Вважаючи вказану бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частинами 1, 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).
У даному випадку, підставою представництва в суді інтересів держави є бездіяльність відповідача, яка сприяє порушенню основних засад державної політики у сфері збереження об`єктів культурної спадщини.
Суд зазначає, що збереження культурної спадщини впливає на формування менталітету нації, стверджує спадкоємність одвічних цінностей і традицій, формує базу для сталого розвитку суспільства. Запорукою піднесення української культури та духовного розвитку суспільства в дусі патріотизму і любові до України є збереження та примноження культурної спадщини, яку Українське суспільство отримало від попередніх поколінь.
У судовій практиці, зокрема у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №826/12524/18, від 25.02.2021 у справі №522/8120/16-а, від 24.05.2021 у справі №640/4482/20, від 22.10.2021 у справі №160/7922/20 та від 07.12.2021 у справі №380/142/20, сформувалась стала правова позиція, відповідно до якої спори у сфері охорони культурної та історичної спадщини відносяться до спорів, які стосуються переважно захисту суспільного (публічного) інтересу.
Згідно з частинами 4,5 ст.54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Згідно преамбули до Закону України "Про охорону культурної спадщини" об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Як зазначає прокурор, у позовній заяві, відповідач свідомо допустив протиправну бездіяльність, що полягає у невжитті заходів щодо виконання законодавчо регламентованих обов`язків в частині замовлення і розробки облікової документації та подання до органу охорони культурної спадщини вищого рівня пропозицій щодо занесення пам`ятки археології місцевого значення. Такі обставини призводять до неможливості вирішення питання державної реєстрації зазначеного об`єкту археологічної спадщини та вжиття подальших дій щодо його охорони з метою запобігання його руйнуванню, забезпечення захисту такого об`єкта, його належне утримання, відповідне використання, консервацію, реставрацію, ремонт, реабілітацію, пристосування та музеєфікацію.
Отже, державний інтерес у цій справі полягає у відновленні правового порядку в частині складання облікової документації на пам`ятку археології місцевого значення.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Крім того, відповідно до частини четвертої 4 статті 23 Закону 1697-VII прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.
Судом встановлено, що прокурор дотримався вказаних норм, попередньо повідомивши листом №60-1303ВИХ-26 від 01.04.2026 Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації про пред`явлення позову.
Регулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини, спрямоване на її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
Згідно з статтею 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» №1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать:
центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини;
орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим;
обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;
виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Аналогічна норма міститься в статті 4 Закону України Про охорону археологічної спадщини від 18 березня 2004 року № 1626-IV.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону №1805-III до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: 2) реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; 3) ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об`єктів культурної спадщини; 4) координація робіт з виявлення, дослідження та документування об`єктів культурної спадщини; 5) подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього щодо пам`яток національного значення; 6) занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення.
Частиною 1 статті 6 Закону №1805-III визначені повноваження органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Так, відповідно до їхньої компетенції належить, зокрема: 2) подання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього; 4) затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання пам`ятки місцевого значення та її зон охорони, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об`єктів культурної спадщини (у разі встановлення такою документацією меж території пам`ятки місцевого значення та її зон охорони); 5) затвердження науково-проектної (науково-дослідної) документації з визначення режиму використання пам`яток місцевого значення; 6) забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; 7) забезпечення виготовлення, складання і передачі центральному органові виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини наукової документації з описами та фіксацією об`єктів культурної спадщини, а в разі отримання дозволу на їх переміщення (перенесення) - демонтаж із них елементів, які становлять культурну цінність, з метою збереження.
Частиною другою статті 6 Закону №1805-III встановлені повноваження районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема: 1) забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; 2) подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; 3) забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а також надання інформації щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам`яток та в історичних ареалах населених місць; 14) популяризація справи охорони культурної спадщини на відповідній території, організація науково-методичної, експозиційно-виставкової та видавничої діяльності у цій сфері;15) виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 1805-III, об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом б частини 1 статті 14 Закону №1805-III, занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки. Пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
Частиною 2 статті 14 Закону №1805-III, об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).
Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.
Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
Відповідно до Положення про Міністерство культури та стратегічних комунікацій України ( раніше Міністерства культури та інформаційної політики), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885, Міністерство культури та стратегічних комунікацій України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури, державної мовної політики, популяризації України у світі, державного іномовлення, інформаційного суверенітету України (у частині повноважень з управління цілісними майновими комплексами державного підприємства Мультимедійна платформа іномовлення України та Українського національного інформаційного агентства Укрінформ) та інформаційної безпеки, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах відновлення та збереження національної пам`яті, мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, кінематографії.
Пунктом 2 вищезазначеного Положення визначено, що основними завданнями Міністерства є, зокрема, забезпечення формування та реалізації державної політики у сферах відновлення та збереження національної пам`яті, кінематографії, у сфері мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей.
Наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 за № 158 затверджено Порядок обліку об`єктів культурної спадщини (далі - Порядок №158).
Відповідно до пунктів 1.3, 1.5 Порядку №158 система обліку об`єктів культурної спадщини включає комплекс заходів із виявлення нерухомих об`єктів культурної спадщини, складання облікової документації, взяття нерухомих об`єктів культурної спадщини на державний облік, занесення чи незанесення нерухомого об`єкта культурної спадщини до Реєстру, ведення Реєстру, порядок присвоєння охоронних номерів, включення до Реєстру об`єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, внесення змін до Реєстру (зміна категорії пам`ятки та вилучення пам`ятки з Реєстру), моніторинг та інвентаризацію нерухомих об`єктів культурної спадщини, формування облікових справ, порядок переміщення (перенесення) пам`яток.
Ініціаторами розгляду питань занесення чи незанесення нерухомого об`єкта культурної спадщини до Реєстру, внесення змін до відомостей Реєстру та внесення змін до Реєстру (далі - Ініціатор) є:
уповноважений орган - за категорією пам`ятки національного значення;
уповноважений орган, Українське товариство охорони пам`яток історії та культури, інші громадські організації, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини - за категорією пам`ятки місцевого значення.
Фінансування робіт зі складання облікової документації, паспортизації, інвентаризації та моніторингу здійснюється за рахунок видатків, передбачених у державному та місцевих бюджетах, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
Згідно п.2.1 Порядку №158 виявлення нерухомих об`єктів культурної спадщини та складання на них відповідної облікової документації забезпечують уповноважені органи, а також районні державні адміністрації, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, зокрема виконують функції Замовника та укладають з цією метою контракти на виявлення, дослідження нерухомих об`єктів культурної спадщини для їх взяття на облік та подальшої державної реєстрації.
Відповідно до п.п.3.3, 3.6 розробником облікової документації є наукові установи та громадські організації, юридичні особи та суб`єкти господарювання, в тому числі заклади культури, одним із видів діяльності яких є проведення наукових досліджень у сфері охорони культурної спадщини, та які мають у своєму складі чи залучають для проведення досліджень фахівців, що мають вищу освіту за спеціальністю Музеєзнавство, пам`яткознавство, та/або фахівця-архітектора (для пам`яток та об`єктів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва), та/або дипломованого фахівця-археолога (для пам`яток та об`єктів археології), та/або фахівця, який має науковий ступінь кандидата наук (доктора філософії) або доктора наук за спеціальністю Музеєзнавство, пам`яткознавство або таких наук:
мистецтвознавство, культурологія, архітектура - для об`єктів монументального мистецтва;
архітектури - для об`єктів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, а також ландшафтних;
історії - для археологічних, історичних об`єктів та об`єктів науки і техніки.
Облікова документація складається у двох примірниках. Один примірник залишається у розробника, а другий разом з електронною версією передається для подальшого розгляду на Науково-методичній раді з питань охорони культурної спадщини органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, Консультативних рад органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних (військових) адміністрацій (далі - Консультативна рада) та/або Експертній комісії.
Облікова документація складається державною мовою. Текст облікової документації має бути написаний розбірливо машинописом, документи не мають містити підчищень або дописок, закреслених слів та інших виправлень, орфографічних та арифметичних помилок, заповнюватися олівцем, а також містити пошкодження, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст. Достовірність інформації, що міститься в обліковій документації забезпечує її розробник.
Облікова документація у паперовій формі має бути скріплена, пронумерована згідно зі змістом та містити титульний аркуш. Облікову документацію підписує керівник органу охорони культурної спадщини. Титульний аркуш має містити назву об`єкта культурної спадщини, найменування замовника та розробника, ідентифікаційний код та підпис керівника розробника.
Розділом IV Порядку №158 передбачено порядок взяття нерухомих об`єктів культурної спадщини на державний облік.
Уповноважений орган зобов`язаний забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини, внесений до Переліку до набрання чинності цим Порядком, у строк, що не перевищує 3 років з дати занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку.
МКІП координує стан складання уповноваженими органами облікової документації та, у разі необхідності, приймає рішення про зобов`язання уповноваженого органу забезпечити складання облікової документації.
Отже, взяття на облік об`єкта культурної спадщини та оформлення облікової документація передує розгляду питання внесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. При цьому, обов`язок щодо забезпечення складання облікової документації покладено на уповноважений орган, тобто на орган виконавчої влади, в даному випадку на відповідача.
Згідно п.п.8.6.,8.7 Порядку №158 рішення про занесення до Реєстру об`єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, має містити: найменування; вид, тип, категорію; дату утворення; місцезнаходження; охоронний номер.
Передбачені відомості про пам`ятку визначаються в рішенні на підставі облікової документації, або Акту візуального обстеження (за формою, наведеною в додатку 7 до цього Порядку), або Акту технічного стану пам`ятки (за формою, наведеною в додатку 14 до цього Порядку) з фотофіксацією, а у разі їх відсутності на на підставі рішення про взяття на державний облік такого об`єкта відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом. У випадку необхідності коригування відомостей про пам`ятку з метою занесення до Реєстру актуальних даних, уповноважений орган складає Акт візуального обстеження пам`ятки за формою, наведеною в додатку 7 до цього Порядку, та надає його разом з поданням та обґрунтуванням щодо необхідності внесення змін до МКІП.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що відомості про об`єкти культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, можуть бути занесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як на підставі облікової документації, так і Акту візуального обстеження, або Акту технічного стану пам`ятки з фотофіксацією, а у разі їх відсутності - на підставі рішення про взяття на державний облік такого об`єкта відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом.
Суд зазначає, що Церква Свято-Іоанно-Богословська, ХІХ століття, розташована в Подільському колишній (Любашівський) районі, село Покровка, вул. Миру, 142 прийнята під охорону держави як пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 27.12.1991 № 580. До Державного реєстру нерухомих пам`яток України не занесена.
Предметом спору у даній адміністративній справі є протиправність бездіяльності відповідача щодо невиконання вимог чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини місцевого значення - пам`ятку архітектури та містобудування: Церква Свято-Іоанно-Богословська, ХІХ століття, розташована в Подільському колишній (Любашівський) районі, село Покровка, вул. Миру, 142 та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про занесення вказаного об`єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи рад органи, які створюються радами для здійснення виконавчих функцій, повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Делеговані повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом.
Ст.5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що до системи місцевого самоврядування входять виконавчі органи рад.
Згідно з підпунктом 5 пункту «б» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження організація охорони, реставрації та використання пам`яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних компелксів, природних заповідників.
Одночасно, п. 10 пункту «б» частини першої статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад делеговано повноваження щодо забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.
Частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (ч. 1 ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Таким чином, у даному випадку саме на виконавчий комітет Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області, який відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» є спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини, покладається обов`язок виготовлення облікової документації на кожен із об`єктів культурної спадщини місцевого значення, що знаходяться на території Любашівської селищної ради, в тому числі й на об`єкт культурної спадщини місцевого значення - пам`ятку архітектури та містобудування: Церква Свято-Іоанно-Богословська, ХІХ століття, розташована в Подільському колишній (Любашівський) районі, село Покровка, вул. Миру, 142 та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про занесення вказаних об`єктів до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.
Таким чином, суд формує висновок про допущення протиправної бездіяльності.
Суд зазначає, що доказів щодо виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини місцевого значення та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення вказаного об`єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України до суду не надано.
Суд зауважує, що позивачем надано повні, змістовні та логічні пояснення на підтвердження позовних вимог, відтак, суд доходить висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки відповідні витрати у справі відсутні, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву керівника Любашівської окружної прокуратури (місцезнаходження: 66502, Одеська область, Подільський район, селище Любашівка, вул. Володимира Князя, 107; код ЄДРПОУ [номер приховано]) до Виконавчого комітета Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області (місцезнаходження: 66502, Одеська область, Подільський район, с. Любашівка, вул. Софіївська, буд. 97; код ЄДРПОУ 04380040), Департамента культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської області державної (військової) адміністрації (місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 40055626) про визнання протиправною бездіяльність щодо непроведення державної реєстрації права власності на об`єкт культурної спадщини та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області через невиконання вимог чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини місцевого значення - пам`ятку архітектури та містобудування: Церкву Свято-Іоанно-Богословська, розташована в Подільському ( колишній Любашівський) районі, село Покровка, вул. Миру, 142 та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про занесення вказаного об`єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.
Зобов`язати Виконавчий комітет Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області виконати вимоги чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини місцевого значення - пам`ятку архітектури та містобудування: Церкву Свято-Іоанно-Богословська, розташована в Подільському (колишній Любашівський) районі, село Покровка, вул. Миру, 142 та подання пропозиції до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про занесення її до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 30.10.2026 року.
Суддя О.М. Тарасишина