Судові рішення

Ухвала № 141069072 у справі № 500/6881/26 від 29.10.2026

Ухвала від 29.10.2026 в адміністративній справі № 500/6881/26 (категорія «Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері»). Суд: Тернопільський окружний адміністративний суд, суддя Грицюк Роман Петрович.

Справа№ 500/6881/26
СудТернопільський окружний адміністративний суд
СуддяГрицюк Роман Петрович
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері
Дата ухвалення29.10.2026
Надійшло до реєстру31.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141069072

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань забезпечення адміністративного позову

Справа № 500/6881/26

29 жовтня 2026 року м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України , Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України , Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати доручення Міністерства юстиції України, оформлене листом Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України від 22.09.2026 № 144220/164354-11-26/21.1 «Щодо проведення перевірки діяльності арбітражного керуючого Шимечка А.Я.»;

- визнати протиправним та скасувати посвідчення на проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 05 жовтня 2026 року № 10, видане Івано-Франківським міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України;

- визнати протиправним та скасувати повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 05 жовтня 2026 року № 10, видане Івано-Франківським міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України.

До суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, в якій просить:

- зупинити дію доручення Міністерства юстиції України, оформленого листом Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України від 22.09.2026 №144220/164354-11-26/21.1 «Щодо проведення перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 » до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі;

- зупинити дію посвідчення на проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 05 жовтня 2026 року № 10 та повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 05 жовтня 2026 року № 10, виданих ІваноФранківським міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України, до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.

- заборонити Івано-Франківському міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 43316386) та утвореній ним комісії з перевірки вчиняти будь-які дії щодо проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 738 від 08.04.2013) на підставі доручення Міністерства юстиції України від 22.09.2026 № 144220/164354-11-26/21.1, посвідчення від 05.10.2026 № 10 та повідомлення від 05.10.2026 № 10 до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.

В обґрунтування заяви зазначено, що відповідно до оскаржуваних посвідчення від 05.10.2026 № 10 та повідомлення від 05.10.2026 № 10 позапланова невиїзна перевірка діяльності позивача призначена до проведення у період з 09:00 години 03 листопада 2026 року до 09 листопада 2026 року, при цьому на позивача покладено обов`язок не пізніше 09:00 год 03 листопада 2026 року подати комісії з перевірки пояснення та завірені копії документів. Заявник вважає, що у цій справі існують виключні та документально підтверджені підстави, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, для невідкладного вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних індивідуальних актів та заборони відповідачу вчиняти дії щодо проведення перевірки до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

На переконання заявника, проведення перевірки до вирішення справи по суті призведе до реалізації та вичерпання дії оскаржуваних актів індивідуальної дії, унаслідок чого їх подальше скасування не забезпечить ефективного поновлення порушених прав. Крім того, існує реальна та невідворотна загроза позбавлення позивача права на здійснення професійної діяльності арбітражного керуючого. Це призведе до незворотної втрати позивачем професії, ділової репутації, єдиного джерела доходу та усунення його від виконання повноважень у всіх судових справах про банкрутство ще до того, як адміністративний суд вирішить питання про законність призначення перевірки.

Також заявник вказує на очевидні ознаки протиправності актів, посилаючись на неналежне їх оформлення, надання позивачем пояснень і документів у відповідь на запити відповідача, а також проведення у грудні 2025 року перевірки, яка, на думку заявника, охоплювала питання і період, що є предметом призначеної невиїзної перевірки.

Заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний судовий захист, зумовити необхідність докладання значних зусиль і витрат для відновлення порушених прав та створити ризик настання інших негативних наслідків.

Розглядаючи подану заяву, суд виходить з такого.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно із положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Суд звертає зауважує, що безумовно, рішення, дії та/чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень справляють певний вплив на правовий статус особи, щодо прав, свобод та/чи законних інтересів якої прийнято рішення, вчинена (невчинена) дія. Рішення, дії (бездіяльність) суб`єкта владних повноважень можуть мати наслідки, які особа оцінює щодо себе негативно. Водночас, позивачем не наведено будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та/або витрат, що виключає можливість застосування заходів забезпечення позову в межах спірних правовідносин.

Суд не заперечує того, що забезпечення позову шляхом зупинення дії спірних актів може убезпечити позивача від понесення ним можливих негативних наслідків перевірки, проте варто врахувати, що такі обставини в будь-якому випадку не визначені нормами статті 150 КАС України як безумовні підстави для забезпечення позову, а отже, не вказують і не можуть вказувати на очевидну протиправність адміністративного акта, який у спірних відносинах виданий у формі доручення на перевірку, посвідчення і повідомлення.

Суд також звертає увагу, що за своєю сутністю саме лише проведення перевірки не створює незворотних наслідків, не зупиняє діяльність позивача; у разі виявлення у ході такої перевірки порушень позивач не позбавлений права захистити свої права у випадку їх порушення, зокрема, шляхом судового оскарження наслідків такої перевірки із зазначенням, в тому числі, обставин про процедурні порушення при призначенні перевірки.

Верховний Суд у постанові від 08.06.2023 у справі №160/1140/23 висловив правову позицію про те, що можливі у майбутньому порушення прав позивача, які ще не наступили взагалі і невідомо чи настануть у подальшому, не є самостійною і достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Отже, суд вважає, що у справі, яка розглядається, заявником не доведено у передбаченому процесуальним законом порядку наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Верховний Суд у постанові від 08 травня 2025 року у справі №380/14124/24, розглядаючи аналогічні вимоги про зупинення дії наказу щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та заборону податковому органу вчиняти дії на його виконання, зазначив, що норма статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує підстави забезпечення позову не з будь-якими негативними наслідками, які настали або можуть настати для позивача, а з реальною можливістю виникнення обставин, які унеможливлять ефективний захист або поновлення його прав.

У цій постанові Верховний Суд також дійшов висновку, що саме лише проведення перевірки не створює незворотних наслідків і не позбавляє права оскаржити рішення, прийняті за її результатами, з посиланням, зокрема, на процедурні порушення, допущені контролюючим органом під час призначення перевірки.

Можливість понесення позивачем у майбутньому витрат, пов`язаних з адміністративним або судовим оскарженням результатів перевірки, також не визначена статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України як самостійна чи безумовна підстава для забезпечення позову.

Отже, проведення перевірки не позбавить позивача доступу до суду та можливості ефективно захистити свої права у разі прийняття контролюючим органом рішень, які позивач вважатиме протиправними.

Посилання заявника на те, що після проведення перевірки оскаржувані акти вичерпають свою дію, саме по собі також не доводить наявності підстав для забезпечення позову. Аналогічний аргумент був предметом оцінки Верховного Суду у справі №380/14124/24 та не був визнаний достатнім для зупинення дії наказу. Заявник повинен довести не лише можливість реалізації індивідуального акта, а й конкретні обставини, за яких така реалізація унеможливить будь-який інший ефективний спосіб судового захисту.

Правовий висновок Верховного Суду, відповідно до якого після проведення перевірки акт про призначення перевірки може вичерпати свою дію, стосується визначення належного способу захисту після завершення контрольного заходу. Водночас такий висновок не встановлює автоматичної необхідності забезпечення кожного позову, предметом якого є акт про проведення перевірки.

Позивач не позбавлений можливості посилатися на порушення процедури призначення та проведення перевірки під час оскарження рішень, прийнятих за її результатами. Таким доводам суд повинен надати правову оцінку першочергово при вирішенні відповідного спору.

Щодо доводів про очевидну протиправність наказу суд зазначає таке.

Очевидність ознак протиправності означає, що суперечність рішення суб`єкта владних повноважень вимогам закону повинна бути безсумнівною, явною та встановлюватися без детального дослідження доказів і з`ясування спірних фактичних обставин.

У заяві позивач посилається на неналежне оформлення спірних актів, однак оцінка цих доводів потребує дослідження змісту спірних правовідносин, способу їх оформлення та направлення, відповідей і документів, наданих позивачем, інформації, отриманої відповідачем, підстав прийняття спірних рішень (актів) тощо. Наведені питання безпосередньо стосуються правомірності оскаржуваних актів та становлять предмет розгляду адміністративної справи по суті. Надання їм остаточної правової оцінки під час вирішення заяви про забезпечення позову фактично означало б передчасне вирішення спору та формування судом позиції щодо обґрунтованості позовних вимог до повного дослідження доказів і пояснень сторін.

Сам факт незгоди позивача з підставами призначення перевірки та наведення аргументів на користь протиправності спірних рішень (актів) не свідчить про наявність очевидних ознак їх протиправності у розумінні пункту 2 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заявником також не надано доказів того, що проведення перевірки зупинить діяльність позивача, спричинить інші наслідки, які неможливо буде усунути за допомогою передбачених законом способів адміністративного чи судового захисту, та чи взагалі матиме будь-які негативні наслідки для позивача.

Таким чином, заявником не доведено існування реальної загрози істотного ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту чи поновлення порушених прав, а також не встановлено очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень (актів), які існували б поза обґрунтованим сумнівом.

Отже, передбачені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для забезпечення позову відсутні, а заява про забазпечення позову ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150 154, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України , Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 29 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя Грицюк Р.П.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
02.11.2026 Ухвала № 141121461 Тернопільський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 43316386. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг