Рішення № 141069190 у справі № 140/4410/26 від 30.10.2026

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року, м. Харків справа № 140/4410/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Преображенська, буд. 2,м. Кропивницький,Кропивницький р-н, Кіровоградська обл.,25006, код ЄДРПОУ45752470) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бойницької Ольги Анатоліївни від 30.03.2026 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 78200203 щодо примусового виконання виконавчого листа №200/4952/23 виданого 28.03.2025 Донецьким окружним адміністративним судом;

- зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бойницьку Ольгу Анатоліївну усунити порушення (поновити порушене право) шляхом вчинення виконавчих дій щодо відновлення виконавче провадження ВП № 78200203.

Процесуальні дії у справі

Первинно позивач звернувся з позовною заявою до Волинського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 передано на розгляд Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.05.2026 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії та відкрити провадження в адміністративній справі № 140/4410/26.

Згідно з Рішенням Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 №960/0/15-26 з 01.06.2026 змінено територіальну підсудність судових справ Донецького окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Харківського окружного адміністративного суду.

Супровідним листом від 19.06.2026 адміністративну справу №140/4410/26 передано за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду. Вказана справа надійшла до Харківського окружного адміністративного суду 30.09.2026, що вбачається з відтиску штампу канцелярії суду на супровідному листі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2026 справу №140/4410/26 передано у провадження судді.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2026 прийнято справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Вирішено розгляд даної справи здійснювати у порядку спрощеного провадження у письмовому провадженні, з урахуванням вимог статті 287 КАС України.

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням суду у справі №200/4952/23, зокрема, зобов`язано Головне управління Держпраці у Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за всі дні невикористаної щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за період з 24.04.2021 по 11.11.2022 з утриманням передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів.

У зв`язку з набранням законної сили рішенням суду. позивач отримав виконавчий лист та звернувся до виконавчої служби для примусового виконання рішення. Державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№78200203 від 28.05.2025.

Проте, 30.03.2026, у зв`язку з тим що рішення виконано, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження стягнуто в повному обсязі, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бойницькою О.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №78200203.

Позивач вважає, що відповідачем протиправно закінчено виконавче провадження, оскільки не містить жодного обґрунтування її прийняття, є передчасною та винесена за відсутності належних і достатніх доказів, які б підтверджували фактичне та повне виконання рішення суду саме боржником згідно з виконавчим документом.

Вказує, що фактично спірні суми компенсації виплатив не боржник, зазначений у виконавчих листах а інша юридична особа. Отже, рішення суду виконано неналежним суб`єктом, що виключає можливість закінчення виконавчого провадження. Також формальне отримання коштів не може вважатися належним виконанням рішення суду.

Заперечення відповідача

Відповідач із поданим позовом не погодився та надав суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на таке.

Зазначає, що на примусовому виконанні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебував виконавчий лист №200/4952/23 від 28.03.2025, щодо зобов`язання ГУ Держпраці у Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за всі дні невикористаної щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за період з 24 квітня 2021 року по 11 листопада 2022 року з утриманням передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Боржником, на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.05.2025 року, надано лист-відповідь від 10.06.2025 за № 115.1-ЛК/25, якою повідомлено, що на виконання рішення у справі №200/4952/23 до відкриття виконавчого провадження №78200203 Управлінням Держпраці здійснено нарахування та виплачено позивачу грошову компенсацію, що підтверджується платіжними інструкціями.

Відповідно до п.9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Оскільки нарахування за рішенням суду зроблено, нараховані кошти сплачені стягувачу в повному обсязі, нарахування та військовий збір перераховані, рішення суду виконано. Підстави для відмови у задоволенні заяви боржника про закінчення виконавчого провадження ВП 78200203 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII були відсутні.

Обставини, встановлені судом та зміст правовідносин

Судом встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20.11.2023 у справі №200/4592/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення певних дій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та суми вихідної допомоги задовольнити частково.

Зокрема, зобов`язано Головне управління Держпраці у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі дні невикористаної щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за період з 24 квітня 2021 року по 11 листопада 2022 року з утриманням передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Судове рішення набрало законної сили 18.11.2024, у зв`язку з чим 28.03.2025 судом видано виконавчий лист № 200/4952/23.

28.05.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бойницькою Ольгою Анатоліївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 78200203 з виконання виконавчого листа № 200/4952/23 виданого 28.03.2025 про зобов`язання Головного управління Держпраці у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі дні невикористаної щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за період з 24 квітня 2021 року по 11 листопада 2022 року з утриманням передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів.

На виконання рішення суду у справі № 200/4952/23 Головним управлінням Держпраці у Донецькій області:

- видано наказ від 03.04.2025 №2-ЛК про виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за 56 днів щорічної відпустки за період з 24 квітня 2021 року по 11 листопада 2022 року з утриманням передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів;

- складено розрахунковий лист на оплату за дні невикористаних відпусток, згідно якого компенсація невикористаних днів щорічної основної та щорічної додаткової відпусток за період з 24.04.2021 по 11.11.2022 становить 56 днів, разом нараховано 32679,36 грн., в т.ч. військовий збір 490,18 грн., ПДФО 5882,29 грн., ЕСВ 2748,33 грн.. до видачі на руки 26306,89 грн.;

- сплачено ОСОБА_1 151 662,16 грн. середнього заробiтку за перiод з 17.02.2022 по 11.11.2022 та компенсацiї за днi невикористаних щорiчних вiдпусток за перiод з 24.04.2021 по 11.11.2022;згiдно Рiшення Донецького окружного адмiнiстративного суду вiд 20.11.2023 по справi №200/4952/23, що підтверджується платіжною інструкцією №20 від 26.01.2026;

- сплачено Головному управлiнню ДПС у Донецькiй області 15 844,47 грн. ЄСВ 8,41% на середнiй заробiток з17.02.2022по11.11.2022та компенсац.за днi невикористан.щорiчної вiдпуст.з24.04.2021по11.11.2022(як правонаступник);згiдно Рiшення Донецького окружного адмiнiстративного суду вiд 20.11.2023 по справi №200/4952/23, що підтверджується платіжною інструкцією №77 від 20.02.2026;

- сплачено Донецькому ГУК 2 825,99 грн. вiйськового збору iз середнього заробiтку з17.02.2022по11.11.2022та компенсацiї за днi невикористан.щорiчної вiдпуст.з 24.04.2021по11.11.2022(як правонаступник);згiдно Рiшення Донецького окружного адмiнiстративного суду вiд 20.11.2023 по справi №200/4952/23, що підтверджується платіжною інструкцією №117 від 13.03.2026;

- сплачено Дон.ГУК/Покровська МТГ 33 912,04 грн. податку з доходiв фiзичних осiб iз середн. заробiт. з17.02.2022 по11.11.2022 та компен. за днi невикорист. щорiчн. вiдпуст. з 24.04.2021 по 11.11.2022 (як правонаступник);згiдно Рiшення Донецького окружного адмiнiстративного суду вiд 20.11.2023 по справi №200/4952/23, що підтверджується платіжною інструкцією №116 від 13.03.2026.

При цьому, у всіх платіжних інструкція зазначено як фактичного платника Головне управлiння Держпрацi у Донецькiй областi (код ЄДРПОУ 39790445).

Головне управління Держпраці у Донецькій області звернулось до відповідача з заявою від 18.03.2026 про закінчення виконавчого провадження №78200203, оскільки рішення суду у справі №200/4952/23 фактично виконано.

30.03.2026, у зв`язку з виконанням рішення головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бойницькою Ольгою Анатоліївною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, які застосовує суд: Конституція України, процесуальні та процедурні положення

У Кодексі адміністративного судочинства України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).

Закон України "Про адміністративну процедуру" № 2073-IX від 17.02. 2022 (далі Закон № 2073-IX) регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час: 1) розгляду звернень осіб, що містять пропозиції, рекомендації щодо формування державної політики, вирішення питань місцевого значення, а також щодо врегулювання суспільних відносин; 2)конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство, надання притулку в Україні, захист економічної конкуренції, 3)державної служби, дипломатичної та військової служби, служби в органах місцевого самоврядування, служби в поліції, а також іншої публічної служби; 4) реалізації конституційного права громадян брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; 5) оскарження процедур публічних закупівель; 6) нагородження державними нагородами та відзнаками; 7) здійснення помилування; 8) здійснення оцінки впливу на довкілля (ст. 1 Закону № 2073-IX ).

Принципи адміністративної процедури є: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4)безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9)ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12)гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту (ст. 4 Закону № 2073-IX).

Адміністративний орган зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства (ст. 10 Закону № 2073-IX).

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України ( п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Основний Закон України закріплює основоположні засади права громадян на соціальний захист і відносить до законодавчого регулювання механізм реалізації цього права (абз. 7 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.06.2001 №10-рп/2001).

За Конституцією України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції та законів України, в тому числі у сфері соціального захисту.

Норми права, які застосовує суд та висновки суду

Оскільки у період з 19.10.2026 по 20.10.2026 суддя перебувала у відпустці, а у період з 21.10.2026 по 23.10.2026 суддя перебувала на навчанні - розгляд справи здійснюється з урахуванням днів відпустки та навчання.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з вимогами ст.229 КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України/

Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (частина друга статті 14 КАС України).

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення повинно бути виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та результативної частин рішення).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на суд, захищене статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

ЄСПЛ висловив у рішеннях по справах «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04; «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), заява № 107/1995/613/701) позицію про те, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.

Для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 20.07.2004р. у справі «Шмалько проти України»).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусовому виконанню за правилами вимог частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403-VIII) завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону №1403-VIII, діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Частиною другою статті 4 Закону №1403-VIII передбачено, що державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

Згідно частини першої, другої статті 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону №1404-VIII у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Статтею 18 Закону №1404-VIII встановлені обов`язки і права виконавців. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункт 1 частини третьої, частина четвертої статті 18 Закону №1404-VIII).

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною першою статті 63 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У відповідності до пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (частина друга статті 39 Закону №1404-VIII).

Виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення.

У справі № 240/27324/23 Верховний Суд з аналізу наведених норм права висновував, що виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебував виконавчий лист № 200/4952/23 від 28.03.2025, виданий Донецьким окружним адміністративним судом щодо зобов`язання Головного управління Держпраці у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі дні невикористаної щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за період з 24 квітня 2021 року по 11 листопада 2022 року з утриманням передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів.

28.05.2025, керуючись ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (АСВП №78200203).

Також, 28.05.2025 в межах виконавчого провадження ВП № 78200203, державним виконавцем винесено постанову про стягнення з Боржника виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн та стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 82,00 грн.

Головним управління Держпраці у Донецькій області, на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.05.2025 року, надано лист-відповідь від 10.06.2025 за № 115.1-ЛК/25, якою повідомлено, що на виконання рішення у справі №200/4952/23 до відкриття виконавчого провадження №78200203 Управлінням Держпраці здійснено нарахування ОСОБА_1 грошової компенсації за всі дні невикористаної щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за період з 24 квітня 2021 року по 11 листопада 2022 року, а саме:

-видано наказ від 03.04.2025 р. №2-ЛК «Про виплату грошової компенсації за невикористані дні відпусток ОСОБА_1 »;

- складено розрахунковий лист на оплату за дні невикористаних відпусток за 56 днів відпустки на суму 32 679,36 грн.

Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 р. №762 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці є правонаступником Головного управлінням Держпраці у Донецькій області. Наразі Управління Держпраці перебуває у стані ліквідації.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та відсутність кошторису Управління Держпраці на 2025 рік (що унеможливлює видатки), ліквідаційною комісією здійснено звернення до Міжрегіонального управління, як правонаступника, з метою виконання рішення суду та постанов виконавчого провадження у повному обсязі.

У відповідь на Вимоги державного виконавця від 27.06.2025, 21.07.2025 та 08.09.2025 боржником надано аналогічні відповіді та надано копії документів, які були подані до Східного Міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці.

Головне управління Держпраці у Донецькій області листом за № 122.1-ЛК/25 від 25.06.2025, звернулося до Державної служби України з питань праці щодо виділення додаткових кошторисних призначень у 2025 році за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» в сумі 397 230,33 грн для забезпечення повного виконання судового рішення.

На вимогу державного виконавця також надано лист за № СХ/2/537-ЦА-25 від 11.07.2025, яким Східне Міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці звернулось до Державної служби України з питань праці, щодо виділення додаткових кошторисних призначень по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» на виконання рішень суду на 2025 рік.

Боржником було повідомлено, що кошти, нараховані за рішенням суду, будуть виплачені стягувачу після отримання їх з установи, за рахунок якої утримується державний орган - боржник.

Згідно заяви Боржника про закінчення виконавчого провадження ВП №78200203 від 18.03.2026 за вих.№ 29-ЛК/26 боржником повідомлено, що на виконання рішення у справі №200/4952/23 Управлінням Держпраці здійснено нарахування та сплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі дні невикористаної щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за період з 24 квітня 2021 року по 11 листопада 2022 року (сплачено нарахування та військовий збір).

Також до заяви додано платіжні інструкції, що підтверджують погашення заборгованості за рішенням суду:

1) Копію платіжної інструкції №20 від 26.01.2026;

2) Копію платіжної інструкції №77 від 20.02.2026;

3) Копію платіжної інструкції №117 від 13.03.2026;

4) Копію платіжної інструкції №116 від 13.03.2026.

Відповідно до п.9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Оскільки нарахування за рішенням суду зроблено, нараховані кошти сплачені стягувачу в повному обсязі, нарахування та військовий збір перераховані, рішення суду виконано. Підстави для відмови у задоволенні заяви боржника про закінчення виконавчого провадження ВП 78200203 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII у відповідача відсутні.

30.03.2026 року, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду, враховуючи клопотання боржника щодо закінчення виконавчого провадження №78200203, та, керуючись вимогами п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, в добровільному порядку правонаступник боржника погасив заборгованість за рішенням суду (рішення суду зобов`язує боржника вчинити дії щодо нарахування та виплати та не стосується стягнення коштів).

Враховуючи вищенаведене, оскільки вимоги виконавчого документа щодо стягувача виконані, нарахована сума перерахована стягувачу та утримані податки та збори, постанова про закінчення виконавчого провадження за ВП № 78200203 винесена правомірно.

Враховуючи викладене, доводи позивача про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бойницької Ольги Анатоліївни від 30.03.2026 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 78200203 щодо примусового виконання виконавчого листа №200/4952/23 виданого 28.03.2025 Донецьким окружним адміністративним судом; зобов`язання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бойницької Ольги Анатоліївни усунити порушення (поновити порушене право) шляхом вчинення виконавчих дій щодо відновлення виконавче провадження ВП № 78200203 не підлягає задоволенню.

Окрім цього, суд звертає увагу на адміністративної справу №140/5197/26.

Так, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.10.2026 у справі №140/5197/26 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Донецькій області щодо не проведення остаточного розрахунку в день звільнення ОСОБА_1 .

Стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 32902,59 грн (тридцять дві тисячі дев`ятсот дві гривні 59 копійок) з вирахуванням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

При цьому, позивач у справі №140/5197/26, пов`язував обов`язок зі сплати середнього заробітку із несвоєчасною виплатою компенсації за всі дні невикористаної щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за період з 24.04.2021 по 11.11.2022.

Отже, фактично позивач погоджується з нарахуванням та виплатою компенсації за всі дні невикористаної щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за період з 24.04.2021 по 11.11.2022.

Відтак, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судові витрати

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з тим, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 6-9,14,73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Преображенська, буд. 2,м. Кропивницький,Кропивницький р-н, Кіровоградська обл.,25006, код ЄДРПОУ45752470) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення) та набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Cуддя А.А. Ширант