Рішення № 141069192 у справі № 520/31925/25 від 30.10.2026

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 жовтня 2026 року № 520/31925/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕКС ТРЕЙДИНГ" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТЕКС ТРЕЙДИНГ" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000281/2 від 24.10.2025.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що під час митного оформлення надав усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом - за ціною договору, а також додаткові документи та пояснення на вимогу митного органу. Вважає, що виявлені митницею розбіжності не свідчать про недостовірність заявленої митної вартості, оскільки транспортні витрати до перетину митного кордону України були враховані, а інші витрати стосувалися послуг, наданих на території України. На думку позивача, застосування резервного методу ґрунтується на порівнянні з товаром, що має інші характеристики та умови поставки, а рішення про коригування митної вартості й картка відмови є необґрунтованими та протиправними. У зв`язку з цим просить визнати протиправним і скасувати рішення Волинської митниці від 24.10.2025 № UA205140/2025/000281/2.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Від Волинської митниці до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що подані декларантом документи містили розбіжності та не підтверджували повноту включення складових митної вартості, зокрема витрат на транспортно-експедиційні послуги. На думку митниці, позивач не усунув виявлених розбіжностей і не надав усіх документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом, зокрема належного підтвердження оплати послуг за рахунком від 22.10.2025 № 570. У зв`язку з неможливістю застосування основного та другорядних методів митниця визначила митну вартість товару за резервним методом, використавши дані митної декларації від 16.09.2025 № UA305160/2025/024903. Відповідач вважає оскаржуване рішення законним і обґрунтованим та просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначив, що надав усі необхідні документи та пояснення, які підтверджують заявлену митну вартість і її складові, однак відповідач не врахував їх та не обґрунтував, чому вони не усувають виявлених розбіжностей. Вважає, що спрацювання системи управління ризиками та відмінність заявленої вартості від цін на інші товари самі по собі не є підставами для коригування митної вартості, а використана митницею декларація стосується товару з іншими характеристиками та умовами поставки. Також позивач наголошує на суперечливості доводів відповідача щодо підтвердження оплати транспортних послуг і зазначає, що обґрунтування неможливості застосування інших методів митної оцінки наведено лише у відзиві, а не в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив таке.

24.10.2025 ТОВ «АСТЕКС ТРЕЙДИНГ» подало до митного оформлення товари, що ввозилися на митну територію України за зовнішньоекономічним контрактом від 18.12.2023 № KH-AT-153 та додатком № 3 від 21.05.2025, укладеними з іноземним постачальником Kinfast Hardware (Shenzhen) LTD (Китай). Предметом поставки були металеві кріпильні штифти без різьби PIN Blue Zinc Plated діаметром 10 мм, довжиною 62 мм, із цинковим покриттям, артикул TA-27.00.006, у кількості 201 650 тис. штук. Загальна вартість товару за інвойсом становила 9 440 доларів США, умови поставки - FOB Shanghai/Ningbo, Китай.

Під час митного оформлення декларант визначив митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту), задекларувавши її в розмірі 476 485,98 грн з урахуванням транспортних витрат до митного кордону України. На підтвердження заявленої митної вартості митному органу були подані зовнішньоекономічний контракт і додаток до нього, рахунки-фактури, пакувальний лист, коносамент, товаросупровідні та транспортні документи, сертифікат походження, платіжні документи, документи щодо вартості перевезення, а також інші документи, пов`язані з поставкою товару.

За результатами перевірки поданих документів Волинська митниця витребувала додаткові документи, посилаючись на розбіжності в транспортних документах і рахунках за транспортно-експедиційні послуги, відсутність копії експортної декларації та документа, зазначеного в супровідному документі T1. Зокрема, митний орган звернув увагу на CMR від 22.10.2025, у якій відправником зазначено BS LOGISTYKA SP.Z.O.O., рахунки ТОВ «ОВЕРСІЗ» від 22.10.2025 № 569 та № 570, а також на зазначення в документах договору № 2306/2020 замість договору, поданого до митного оформлення.

У відповідь декларант листом від 24.10.2025 № 597-04 надав пояснення щодо виявлених митним органом обставин. Надалі листом від 06.11.2025 № 06.11/2025 ТОВ «АСТЕКС ТРЕЙДИНГ» додатково повідомило, що перевезення організовувалося із залученням субпідрядників відповідно до договору з ТОВ «ОВЕРСІЗ» від 23.06.2020 № 2306/2020-6 та договору з ФОП Кокохою від 20.10.2025 № 2010OV. У листі зазначено, що BS LOGISTYKA SP.Z.O.O. залучалася для виконання транспортно-експедиційних послуг у Польщі, витрати на навантаження та розвантаження за рахунком № 569 були враховані у загальних транспортних витратах, а винагорода експедитора за рахунком № 570 стосувалася послуг на території України. На підтвердження оплати транспортних послуг були надані бухгалтерська довідка від 04.11.2025 № 0411-2, платіжна інструкція від 30.10.2025 № 12138 на суму 107 699,04 грн та банківська виписка. Також декларант додатково подав експортну декларацію № 22312025[телефон приховано] від 23.08.2025 та транзитну декларацію T1 № 25PL322080NSW06PK6 від 20.10.2025.

Рішенням Волинської митниці від 24.10.2025 № UA205140/2025/000281/2 митну вартість товару визначено із застосуванням резервного методу в розмірі 627 889,38 грн. За основу взято інформацію про митну вартість товару, оформленого за митною декларацією від 16.09.2025 № UA305160/2025/024903, у якій зазначено ціну 1,94 долара США за кілограм щодо металевих шплінтів і шпонок без різьби марки SOTECH. У зв`язку з коригуванням митної вартості митницею також оформлено картку відмови від 24.10.2025 № UA205140/2025/002618.

Для завершення митного оформлення та недопущення затримки перевезення товару декларант подав митну декларацію № 25UA205140066530U2 із митною вартістю, визначеною митним органом, та сплатив додаткові митні платежі. Різниця між задекларованою та скоригованою митною вартістю становила 151 403,40 грн, додатково нараховане ввізне мито - 7 570,17 грн, податок на додану вартість - 31 794,71 грн. Товар було випущено у вільний обіг під гарантійні зобов`язання до 22.01.2026.

Листом від 11.11.2025 № 7.3-1/15-02/13/13045 Волинська митниця повідомила про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості, зокрема зазначивши, що експортна декларація не була врахована через мовні питання та посилання на статтю 254 Митного кодексу України, а оплата послуг за рахунком № 570 належним чином не підтверджена.

05.12.2025 ТОВ «АСТЕКС ТРЕЙДИНГ» подало до Харківського окружного адміністративного суду позов про визнання протиправним і скасування рішення Волинської митниці від 24.10.2025 № UA205140/2025/000281/2 про коригування митної вартості товарів.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч.1 ст.257Митного кодексу України).

Згідно положень статті 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із п.п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч.1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України, передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.ч.3, 4 ст.64 Митного кодексу України).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.

Судом при розгляді даної справи встановлено, що при ухваленні спірних рішень митний орган посилався на те, що надані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містили розбіжності.

Стосовно питання щодо спрацювання ризики АСАУР (Автоматизована система аналізу та управління ризиками) суд зазначає, що згідно з аналізу статей 53-54 Митного Кодексу України митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Таким чином наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди подібні (аналогічні) товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Волинської митниці від 24.10.2025 № UA205140/2025/000281/2 скориговано митну вартість ввезеного ТОВ «Астекс Трейдинг» товару - сталевого штифта, заявлену декларантом у розмірі 11 372,79 дол. США, до 14 986,50 дол. США із застосуванням резервного методу визначення митної вартості на рівні 1,94 дол. США за кілограм на підставі митної декларації від 16.09.2025 № UA305160/2025/024903.

Підставами для коригування митниця зазначила, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності:

- відповідно графи 22 автотранспортної накладної від 22.10.2025 №БН штамп та підпис відправника товару вказаний BS LOGISTYKA SP.Z.O.O. Відповідно зовнішніх джерел мережі Інтернет BS LOGISTYKA SP.Z.O.O займається комплексними послугами з логістики, експедиції та транспорту, зокрема перевантаженням. Проте, інформації щодо сум витрат, а також переліку послуг, які були надані вищевказаною компанією не подано до митного оформлення. Дана інформація свідчить про наявність третіх осіб; участь третіх осіб у ланцюзі поставки товару на митну територію України може створювати додаткові витрати, які є складовими митної вартості товару;

- відповідно пункту 2 товарів (робіт, послуг) рахунка на оплату від 22.10.2025 №569 наявні витрати з навантажувально-розвантажувальних робіт, проте суму даних витрат не зазначено в гр. 21 ДМВ;

- згідно рахунку на оплату від 22.10.2025 №570 вказані транспортно-експедиційні послуги та винагорода експедитора в сумі 2296,8 грн (459,36 грн ПДВ), проте дані витрати зазначені лише на території України і не включені до митної вартості товару, як складові витрат з транспортних послуг. Відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65 (далі -Методичні рекомендації), собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємств, безпосередньо пов`язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення. У підпункті 8 пункту 29 Методичних рекомендацій зазначено, що до собівартості перевезень включаються також витрати, пов`язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг), зокрема, оплата послуг транспортно-експедиторських, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду). Враховуючи викладене, плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на комерційних умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення,

є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, 10 статті 58 МКУ), є обов`язковою для включення до бази оподаткування таких товарів;

- в наданих рахунках на оплату від 22.10.2025 №570 та №569 постачальником послуг вказано ТОВ «ОВЕРСІЗ», а покупцем - ТОВ «АСТЕКС ТРЕЙДИНГ». В даних рахунках зазначений договір від 23.06.2020 №2306/2020, проте наданий до митного оформлення договір від 23.06.2020 № 2306/2020-3, де Клієнтом зазначений ТОВ «ПРОФІЛЬ ДЕКОР»;

- згідно п. 4.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18.12.2023 № KH-AT-153 серед відвантажувальних документів повинна бути експортна декларація, проте копії митної декларації країни відправлення не подано до митного оформлення;

- в графі 12 05 супровідного документа Т1 вказаний документ №705 258383712, який не подано до митного оформлення.

Надаючи оцінку виявленим, на думку відповідача, недолікам, суд зазначає таке.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АСТЕКС ТРЕЙДИНГ» у жовтні 2025 року ввезло на територію України товар - вироби з чорних металів фіксуючі, без різьби: PIN Blue Zinc Plated, штифт діаметром 10 мм, довжиною 62 мм, оцинкований, арт. ТА-27.00.006, у кількості 201 650 тис. шт., виробник - Kinfast Hardware (Shenzhen) LTD, Китай.

Позивач ввіз товар на підставі таких документів:

- пакувальний лист від 04.08.2025;

- рахунок-проформа № SZ7361UX від 21.05.2025;

- рахунок-фактура (інвойс) № KF250821UX від 04.08.2025;

- коносамент № ZJSM25081578B від 31.08.2025;

- автотранспортна накладна від 22.10.2025;

- супровідний документ Т1 № 25PL322080NSW06PK6 від 20.10.2025;

- сертифікат про походження товару № 25C4403B5318/00102 від 26.08.2025;

- платіжні документи № 1220 від 23.05.2025 та № 1236 від 18.09.2025;

- рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг № 569 та № 570 від 22.10.2025;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару, № OV01952-2 від 22.10.2025;

- Додаток № 3 від 21.05.2025 до зовнішньоекономічного договору (контракту);

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № KH-AT-153 від 18.12.2023;

- договір про надання послуг митного брокера № 15/1 від 12.01.2023;

- договори (контракти) про перевезення № 2010OB від 20.10.2025, № 2306/2020-3 від 23.06.2020 та № 7 від 29.08.2025;

- креслення виробу від 24.10.2025;

- митну декларацію, за якою відмовлено у випуску товарів, № 25UA205140066360U1 від 24.10.2025.

Контрактом із компанією Kinfast Hardware (Shenzhen) LTD (Китай) № KH-AT-153 від 18.12.2023 передбачено, що постачальник зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар, зазначений у специфікаціях, які є невід`ємною частиною контракту. Найменування, ціна, кількість, асортимент, умови та строки постачання, одиниця виміру й інші істотні умови визначаються у відповідних специфікаціях. Умови оплати також встановлюються специфікаціями, а валютою платежів є долар США. Постачання здійснюється відповідно до умов контракту та специфікацій із застосуванням правил Інкотермс 2020 у частині, що не суперечить умовам контракту. Вартість маркування, тари та упаковки включена до ціни товару, тара й упаковка поверненню не підлягають.

Відповідно до Додатка № 3 від 21.05.2025 до контракту, поставка товару здійснювалася на загальну суму 9 440,00 доларів США на умовах FOB, м. Шанхай/Нінгбо, Китай. Формою оплати визначено передплату в розмірі 30 %. Датою відвантаження є дата, зазначена в коносаменті або ЦМР, датою отримання товару - дата оформлення вантажної митної декларації в країні покупця, а моментом переходу права власності - дата оформлення митної декларації в країні покупця. Остаточний розрахунок передбачено здійснити в період від дати відвантаження до закінчення 90 календарних днів після отримання товару. Також погоджено можливість зміни суми поставки або кількості товару в межах 10 % без укладення додаткової угоди.

На виконання умов контракту продавець поставив позивачу зазначену партію товару, митну вартість якої скориговано рішенням Волинської митниці від 24.10.2025 № UA205140/2025/000281/2.

За основним методом визначення митної вартості її розмір становив 476 485,98 грн з урахуванням транспортних витрат до митного кордону України. При цьому було заявлено та сплачено мито за ставкою 5 % у розмірі 23 824,30 грн і ПДВ у розмірі 100 062,06 грн.

Таким чином, на думку Позивача, ним були надані усі документи, які передбачені законодавством, що були запитані митним органом та які мали відношення до поставки товару.

Щодо зазначених митним органом розбіжностей щодо заповнення графи 22 автотранспортної накладної від 22.10.2025 № БН відправником товару, де зазначено компанію BS LOGISTYKA SP.Z.O.O., яка, за інформацією з відкритих джерел мережі Інтернет, надає логістичні, експедиційні та транспортні послуги, зокрема послуги з перевантаження, проте, на думку митного органу, інформації щодо сум витрат, а також переліку послуг, які були надані вищевказаною компанією не подано до митного оформлення, суд зазначає таке.

Згідно з наявним у матеріалах справи коносаментом №ZJSM25081578B, одержувачем товару вказано LLC ASTEX TRADING (61012, UKRAINE, KHARKIV, BLVD. HONCHARIVSKY, 4, OFFICE 505).

За умовами FOB витрати на транспортування товару після його завантаження на судно в порту відправлення, які не включені до ціни товару, мають ураховуватися під час визначення митної вартості відповідно до положень частини десятої статті 58 Митного кодексу України в частині витрат на транспортування до місця ввезення на митну територію України.

Положеннями статті 12 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність № 1955-IV від 01.07.2004 (далі Закон № 1955-IV) визначено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до частин 8, 9, 10 статті 9 Закону № 1955-IV платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Тобто, відповідно до чинного законодавства експедитор має право вчиняти усі необхідні дії щодо забезпечення перевезення товару з пункту відправки до пункту призначення від імені клієнта, укладає з перевізниками відповідні договори, після складання яких має встановлену ціну щодо наданих послуг з перевезення, яка обговорюється та узгоджується з клієнтом.

За приписами розділу ІІІ "Правил заповнення декларації митної вартості", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (далі - Правила № 599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що витрати з транспортування можуть бути підтверджені будь-якими документами, які містять реквізити сторін, суму та умови платежу, відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, договір про перевезення товару та надання транспортно-експедиційних послуг укладено з ТОВ «Оверсіз» (договір № 2306/2020-6 від 23.06.2020). Згідно з пунктом 2.1.2 цього договору виконавець має право від свого імені укладати договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями щодо перевезення, перевалки, зберігання вантажів та виконання додаткових робіт і послуг, а також за рахунок коштів клієнта здійснювати розрахунки з такими особами та сплачувати відповідні збори й обов`язкові платежі. Відповідно до пункту 5.3 договору сторона, яка залучила третіх осіб до виконання своїх зобов`язань, несе відповідальність за їхні дії та недогляд як за власні.

На підтвердження наведеного позивач послався на договір перевезення вантажу № 2010ОВ від 20.10.2025, укладений ТОВ «Оверсіз» із ФОП ОСОБА_1 , а також на автотранспортну накладну від 22.10.2025 № БН, у якій відправником вантажу з порту Гданськ (Польща) зазначено BS LOGISTYKA SP.Z.O.O.

За твердженням позивача, ця компанія була залучена експедитором як третя особа для виконання договірних зобов`язань, а взаємовідносини експедитора з найнятими ним посередниками не стосуються декларанта. Водночас позивач наголосив, що митному органу не було надано окремої інформації про вартість та перелік послуг, наданих зазначеною польською компанією.

Також, згідно з актом надання послуг № 569 від 27.10.2025, складеним на підставі договору № 2306/2020-6 від 23.06.2020 між ТОВ «Астекс Трейдинг» та ТОВ «Оверсіз», підтверджено надання послуг з організації перевезення вантажу за маршрутом Шанхай (Китай) - Гданськ (Польща), навантажувально-розвантажувальних робіт, організації оформлення транзитної декларації та стафіровки вантажу за межами України, а також міжнародного перевезення за маршрутами Гданськ (Польща) - пункт пропуску «Ягодин - Дорогуск» та пункт пропуску «Ягодин - Дорогуск» - м. Харків (Україна). Загальна вартість зазначених послуг становить 107 699,04 грн без ПДВ.

Вищевказані документи надавались митному органу під час митного оформлення ввезеного товару.

За таких обставин, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили, що подані позивачем документи щодо транспортних витрат, містять розбіжності або містять недостовірні відомості про вартість транспортних послуг, а також щодо невизначення конкретних послуг наданих позивачу експедитором, не надав, що у свою чергу свідчить про необґрунтованість відповідних посилань.

Зважаючи на вище викладені обставини, зокрема відомості акту надання послуг № 569 від 27.10.2025, навантажувально-розвантажувальні роботи поза межами території України, відшкодування витрат послуга з організації оформлення транзитної декларації за межами території України, а також відшкодування витрат послуга з організації стафіровки вантажів за межами території України включено до загальної вартості наданих експедитором послуг, що у свою чергу кореспондує формату умов поставки - FOB.

Тому суд зазначає, що супутні послуги, включені до загальної вартості транспортних витрат, які було надано на виконання умов одного договору та деталізовано в акті надання послуг не вимагають окремого їх зазначення в графі 21 декларації митної вартості.

Щодо формування розміру вартості транспортних витрат та посилання відповідача на положення Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень, суд зазначає таке.

Суд наголошує, що відповідно до положень пунктів 5-6 частини 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Тобто, витрати що пов`язані з транспортуванням на території України відповідно до положень статті 58 МК України не включаються до розрахунку митної вартості товару.

У свою чергу, Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 р. №65 розроблені у відповідності до Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів і з метою визначення єдиних засад формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті.

Рекомендації можуть застосовуватись для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг, пов`язаних з транспортним процесом, як на транспортних підприємствах, так і на інших підприємствах, що виконують зазначені роботи (послуги), незалежно від форм власності і підпорядкування, але з врахуванням технологічних і організаційних особливостей кожного підприємства.

Отже, Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень стосуються облікового процесу формування цінової політики перевізників, та стосуються методології розрахунку складових митної вартості у розумінні статті 58 МК України та не визначають для декларанта обов`язку включати до митної вартості транспортні витрати понесені на території України.

Тому суд знаходить відповідні посилання, як підставу для коригування митної вартості безпідставними та необґрунтованими.

Також митний орган зазначив, що в наданих рахунках на оплату від 22.10.2025 №570 та №569 постачальником послуг вказано ТОВ «ОВЕРСІЗ», а покупцем - ТОВ «АСТЕКС ТРЕЙДИНГ». В даних рахунках зазначений договір від 23.06.2020 №2306/2020, проте наданий до митного оформлення договір від 23.06.2020 № 2306/2020-3, де Клієнтом зазначений ТОВ «ПРОФІЛЬ ДЕКОР», з цього приводу суд зазначає такі обставини.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, при внесенні інформації до ДМВ брокером Кондратюком В. допущено помилку та вказано при оформленні договір з ТОВ «Профіль Декор».

Так, судовим розглядом встановлено, що у зазначених рахунках на оплату від 22.10.2025 №570 та №569 вказано договір від 23.06.2020 № 2306/2020-3. За змістом зазначеного договору, який попередньо було подано митному органу декларантом, сторонами є ТОВ «ОВЕРСІЗ», а покупцем - ТОВ «АСТЕКС ТРЕЙДИНГ», що у свою чергу підтверджує обставини допущення технічної описки при складанні відповідних рахунків на оплату.

Відтак, зазнані посилання відповідача суд вважає необґрунтованими.

Щодо посилань митного органу на відсутність експортної декларації серед поданих до митного оформлення документів, суд зазначає таке.

Водночас суд зазначає, що експортна митна декларація не є обов`язковим для надання документом відповідно до ч.2 ст. 53 МК України при визначенні митної вартості товару та не є документом, який підтверджує митну вартість товару.

З урахуванням приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства країни відправника.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.04.2021 у справі № 804/5143/16.

При цьому, під час проведення консультацій з митним органом декларантом додатково подано експортну декларацію № 22312025[телефон приховано] від 23.08.2025, отриману від постачальника.

Щодо ненадання документа N705 258383712, до митного оформлення, як одну з підстав для коригування митної вартості, суд зазначає таке.

Декларантом було оформлено транзитну декларацію T1 № 25PL322080NSW06PK6 від 20.10.2025 р. та долучено як додаток у процесі проведення консультації з митним органом.

При цьому, суд наголошує, що митним органом жодним чином не обґрунтовано вплив окремих документів зазначених у транзитній декларації на розрахунок митної вартості.

Суд також звертає увагу, що митним органом мають аналізуватись лише ті документи та відомості в них, що дійсно мають вплив на формування митної вартості товарів.

За висновками Верховного Суду, сформованими в постанові від 15.10.2024 у справа № 520/6058/24, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд також вбачає необґрунтованим посилання відповідача на ненадання до митного оформлення позивачем необхідних для визначення митної вартості документів, оскільки це спростовується наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 21.02.2024 р. у справі № 804/7882/16.

Проте, митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 р. у справі № 1.380.2019.006247, від 15.02.2024 р. у справі № 640/29559/20, від 07.05.2025 р. у справі № 560/1787/23.

Таким чином, твердження відповідача щодо не підтвердження декларантом документально відомостей, зазначених в митній декларації, не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Верховний Суд у висновках за аналогічними справами сформував усталену позицію, відповідно до якої митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Зазначена вище позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15, від 09.04.2019 у справі № 825/1990/17, від 09.04.2019 у справі № 826/15850/15, від 07.05.2020 у справі № 400/2922/18.

Отже, митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару.

Щодо доводів митного органу про не надання декларантом (відсутність у розпорядженні митного органу) інформації щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані та відсутності даних щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, частиною 2 статті 62 МК України визначено, що у разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов`язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, таких компонентів: витрат на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду. Товарами одного класу та виду є товари, які підпадають під групу або спектр товарів, що виробляються конкретною галуззю чи сектором промисловості та включають ідентичні або подібні (аналогічні) товари. Термін "товари того ж класу або виду" включає товари, імпортовані з тієї ж країни, що й оцінювані товари, а також товари, імпортовані з інших країн.

Сума прибутку та загальних витрат, до яких належать прямі та непрямі витрати, пов`язані із збутом зазначених товарів, повинна братися в цілому. Числове значення витрат для цілей вирахування цієї суми визначається на основі інформації, поданої декларантом або уповноваженою ним особою, якщо тільки ця інформація не є несумісною з даними, одержаними при продажу в Україні ввезених (імпортованих) товарів того ж класу або виду. У разі якщо інформація, надана декларантом або уповноваженою ним особою, є несумісною з такими даними, сума для обчислення прибутку та загальних витрат може ґрунтуватися на іншій відповідній інформації, а не тій, що надана декларантом або уповноваженою ним особою.

При визначенні комісійних або звичайних прибутків та загальних витрат віднесення товарів до "товарів того ж класу або виду" повинно здійснюватися у кожному конкретному випадку з посиланням на відповідні обставини.

Разом з цим, зі змісту спірного рішення вбачається, що відповідачем вибірково процитовано положення статті 62 МК України, які стосуються методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості, при цьому не наведено жодних посилань на інформацію щодо товарів того ж класу або виду, яка б спростовувала числові значення вартості товарів, зазначені у митній декларації.

Слід зауважити, що інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані, та дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажом на митній території України не є документом, що підтверджує митну вартість товару та який повинен надаватися позивачем відповідно до положень статті 53 МК України, а відсутність такої інформації у розпорядженні митного органу не може бути належною підставою для коригування митної вартості.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що митницею протиправно прийнято рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди) та рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, перевіривши згідно наведеної норми оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, суд вважає, що воно підлягає скасуванню, оскільки прийняте не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, без дотримання вимог законодавства. При його ухваленні відповідач керувався власним судженням, яке ґрунтувалося на припущеннях.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Позивач звернувся до суду позовною вимогою немайнового характеру. Позивачем було додано до позовної заяви документ про сплату судового збору у сумі 3028,00 грн..

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України №3674- VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем було подано дану позовну заяву через систему "Електронний суд".

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в частині 2422,40 грн..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕКС ТРЕЙДИНГ" (бульв. Гончарівський, буд. 4, оф. 505, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61012 ЄДРПОУ34469408) до Волинської митниці (вул. Призалізнична, буд. 13, с. Римачі, Ковельський район, Волинська область, 44350 ЄДРПОУ 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000281/2 від 24.10.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (вул. Призалізнична, буд. 13, с. Римачі, Ковельський район, Волинська область, 44350 ЄДРПОУ 43958385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕКС ТРЕЙДИНГ" (бульв. Гончарівський, буд. 4, оф. 505, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61012 ЄДРПОУ34469408) сплачений судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.