ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2026 р. Справа № 440/10829/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Фоміної Л.О.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2026, головуючий суддя І інстанції: В.І. Бевза, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/10829/26
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо призупинення виплати пільгової пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 з березня 2024 р.;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відновити та продовжити виплати пільгової пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 з 01 березня 2024 р.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 (з урахуванням ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 про виправлення описки) позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.
Запропоновано позивачеві усунути недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Встановлено, що недоліки необхідно усунути шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 01.03.2024 по 06.02.2026 та доказів поважності причин його пропуску.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 повернуто позовну заяву в частині позовних вимог з 01.03.2024 по 06.02.2026.
Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/10829/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії частині позовних вимог з 07.02.2026.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції в частині повернення позовної заяви в частині позовних вимог з 01.03.2024 по 06.02.2026, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність ухвали обставинам справи та спірним правовідносинам, просить ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 р. по справі № 440/10829/26 скасувати в частині повернення апелянту позовної заяви в частині позовних вимог з 01.03.2024 по 06.02.2026 та направити справу для продовження розгляду до Полтавського окружного адміністративного суду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що предметом поданого апелянтом позову є зобов`язання відповідача поновити вже нараховану йому пенсію, яка не сплачується у зв`язку з тим, що підприємство, на якому раніше працювала апелянт, припинило перераховувати до держбюджету виплати за доставку пільгових пенсій, у тім числі і апелянту. На підтвердження зазначеного та на виконання вимог ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 р. по даній справі якою позовну заяву було залишено без руху для подання заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 01.03.2024 по 06.02.2026 та доказів поважності причин його пропуску апелянт надавала вказаному суду Рішення відповідача № 163950007593 від 04.03.2024 р., № 163950007593 від 03.03.2025 р. про нарахування апелянту пенсії за Спірний період, одначе, суд на них ніякої уваги не звернув і ніяк у оскаржуваній ухвалі про них не згадав. Факт призначення пенсії апелянту за спірний період підтверджується вищезгаданими Рішеннями відповідача № 163950007593 від 04.03.2024 р, № 163950007593 від 03.03.2025 р. які були надані апелянтом суду першої інстанції. Пенсія не виплачується саме з вини відповідача, оскільки, така підстава для припинення виплати пенсії як припинення перерахування коштів на виплату і доставку пільгової пенсії роботодавцем не передбачена чинним законодавством України, відтак, строки звернення до суду з цим позовом не пропущені і підстави для відмови у прийнятті до розгляду позовної заяви у вказаній її частині відсутні.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскільки судом першої інстанції, при прийнятті ухвали в частині відмови заявлених вимог, було вірно застосовано норми матеріального права, повно і всебічно з`ясовано обставини справи, надано вірну оцінку аргументам учасників, то підстави для скасування ухвали в частині відмови заявлених вимог відсутні. З огляду на вказане, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 по справі № 440/10829/26 в частині відмови заявлених вимог, без змін.
Відповідно до ст. 294, ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд апеляційної скарги проведено в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла таких висновків.
Повертаючи позовну заяву в частині позовних вимог з 01.03.2024 по 06.02.2026, суд першої інстанції виходив з того, що пенсія відповідачем не нараховувалась з 01.03.2024 за твердженням позивача. Відтак, в такому випадку не підлягає застосуванню норма ст. 46 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а позивачем пропущено 6-місячний строк звернення до суду, оскільки позивач почала вчиняти конкретні дії щодо поновлення виплати пенсії через 2 роки і 3 місяці з моменту припинення виплати пенсії 01.03.2024, а з позовом до суду звернулась лише 07.08.2026. Позивач не отримуючи пенсію як щомісячну виплату у кожен місяць періоду з 01.03.2024 по 06.02.2026 мала можливість без зайвих зволікань, в розумний строк після неотримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо підстав припинення її виплати звернутись до пенсійного органу із заявою про надання відповідної інформації. Триваюча пасивна поведінка позивача, з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів, не свідчить про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Надаючи оцінку оскаржуваній ухвалі, колегія суддів виходить з такого.
За змістом ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Реалізація цього права передбачає, зокрема, дотримання порядку, визначеного процесуальним законом, в тому числі щодо строків звернення до адміністративного суду.
За змістом ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до частини 1 статті 168 КАС України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
За змістом абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Із матеріалів справи встановлено, що позивач звернулась з цим позовом та просила:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо призупинення виплати пільгової пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 з березня 2024 р.;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відновити та продовжити виплати пільгової пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 з 01 березня 2024 р.
Колегія суддів зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема, статі 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути невиплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Буквальне тлумачення наведених норм права дає підстави вважати, що ці норми закону стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час.
При цьому у випадку, коли пенсія не була отримана пенсіонером з власної вини, то вона виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.
Якщо пенсія не виплачена з вини пенсійного органу, то вона підлягає виплаті у повному розмірі без обмеження будь-яким строком.
У справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що з 19.11.2019 позивачу призначено пільгову пенсію за віком відповідно до п. 2-2 Розділу ХV «Прикінцеві Положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як окрема категорія працівників залежно від умов праці за результатами атестації робочих місць за рахунок коштів підприємств та організацій, але не раніше ніж за 10 років до досягнення віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З квітня 2024 року пенсія позивачу не виплачується у зв`язку з несплатою ТОВ «Механічно-ремонтний завод» на рахунок ГУ ПФУ в Полтавській області коштів на виплату на доставку пільгової пенсії ОСОБА_1 .
Отже, із вищезазначеного вбачається і сторонами не заперечується, що пенсії позивачу нараховується, однак не виплачується.
Таким чином, колегія суддів вважає, в даному випадку положення ст. 122 КАС України не застосовуються, натомість підлягають застосуванню, положення ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
При цьому встановлення факту невиплати пенсії саме з вини пенсійного органу чи її неотримання з вини особи, є частиною предмета доказування у справі та може бути встановлено лише в ходу судового розгляду.
З огляду на зазначене вище, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу обґрунтованою, а висновки суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду щодо позовних вимог за період з 01.03.2024 по 06.02.2026 - передчасними.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Згідно із ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали було допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 в частині повернення позовної заяви з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 242, 294, 308, 312, 320, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2026 року по справі № 440/10829/26 в частині повернення позовної заяви в частині позовних вимог з 01.03.2024 по 06.02.2026 скасувати.
Адміністративну справу № 440/10829/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог з 01.03.2024 по 06.02.2026 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Л.О. Фоміна
Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко