ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 602/495/26 пров. № А/857/51537/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Мандзія О.П.,
Суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Березюка Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 липня 2026 року у справі № 602/495/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про зобов`язання вчинити певні дії, -
суддя в 1-й інстанції Дуда О.О.,
дата ухвалення рішення 21.07.2026,
місце ухвалення рішення м. Тернопіль,
дата складання повного тексту судового рішення не зазначено,
В С Т А Н О В И В:
08.06.2026 року позивач ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник - адвокат Гавдяк І. Б. звернулася до суду із позовом до відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1901294 від 22.10.2025, згідно якої її притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою серії ЕГА Nє1901294, винесеною сержантом поліції Батенчук А.М. ВП №1 Кременецького району відділу поліції ГУНП в Тернопільській області (м. Ланівці) Лубянецьку Аллу Арсенівну було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладено штраф в розмірі 850,00 грн. Згідно змісту даної постанови 22.10.2025 за адресою: Кременецький райоз, с. Вишківець, вул. Грушевського,10 кв. 9 ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУПАП. 22.10.2025 близько 20 години за адресою: АДРЕСА_1 , де позивачка зареєстрована та проживає помітила, що невідомі особи викрадають паливні матеріали, та які знаходились на прилеглій території біля її будинку та є її власними. З метою інформування та перевірки законності дій невідомих осіб вона зателефонувала на лінію «102» та повідомила про обставини події. В подальшому до неї прибули працівники поліції, один з яких представився ОСОБА_2 , якому вона подала йому заяву з вимогою вжити заходи реагування, а також перевірити законність вивезення паливних матеріалів позивачки. Однак, поліцейський, не вживши жодних заходів щодо перевірки законності даних дій, повідомив, що вона здійснила завідомо неправдивий виклик. При цьому жодних доказів того, що він перевіряв законність вивезення паливних матеріалів, надано не було. Жодних пояснень, які надавала позивачка, відповідач не брав до уваги.
Не погоджуючись із такими діями ОСОБА_1 відмовилась підписувати будь які документи. 29 квітня 2026 року на електронну адресу ВП №1 Кременецького району відділу поліції ГУНП в Тернопільській області було відправлено адвокатський запит з проханням надати копії постанови про адміністративне правопорушення. 06 травня 2026 року відповідач надав відповідь та повідомив, що відповідно до статті 308 КУпАП вищезазначену постанову за вихідним №161208-2025 від 16.11.2025 направлено до Кременецького відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління юстиції для примусового виконання. Також надав копії: Постанови про адміністративне правопорушення серії ЕГА Nє1901294 від 22.10.25 на 1 арк. Листа №161208-2025 від 16.11.2025 на 1 арк. Листа №149824-2026 від 23.10.2025 на 1 арк. Ознайомившись з постановою позивачка вважає, що її притягнуто до адміністративної відповідальності безпідставно, враховуючи наступне. Так, оскаржувана постанова винесена без урахування її зауважень пояснень, а також з порушенням вимог ст. 283 КУпАП України, оскільки в ній не зазначено час вчинення адміністративного правопорушення, суть правопорушення, не наведено опис обставин, установлених під час розгляду справи, зокрема, про яку саме подію нею повідомлено, а також відсутні посилання на будь-які докази, на підставі яких поліцейський дійшов висновку про вчинення нею адміністративного правопорушення. В оскаржуваній постанові зазначено, позивачка зателефонувала на лінію 102 та повідомила про події яких насправді не було.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.07.2026 у справі №607/495/26 позов задоволено; постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1901294 від 22.10.2025 року, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн - скасовано та закрито провадження у справі.
Не погоджуючись із вказаним судом рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм як процесуального, так і матеріального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не враховано строків пред`явлення позову, оскільки оскаржену постанову винесено 22.10.2025, то термін її оскарження завершився 01.11.2025 відповідно. Вказано, що у момент звернення до західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги позивачу було відомо про існування оскаржуваної постанови, оскільки відповідно до доручення №017/04.1/354 виданого 15.01.2026 зазначено суть правового питання «у справі щодо поновлення строків та оскарження постанови серії ЕГА №1091294 від 22.10.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».
Представник позивача стверджує, що позивачу стало відомо про оскаржену постанову лише 06.05.2026, однак вказане не відповідає дійсності.
Позовна заява датована 11.05.2026, однак пропуск строку звернення до суду не мотивовано.
Крім викладеного, апелянт не погоджується з доводами про те, що у оскаржуваній постанові не вказано про яку саме подію йдеться. Так, у позовній заяві позивачем вказано, що вона зверталася до поліції через те, що невідомі особи викрадають паливні матеріали, які знаходилися на прилеглій території біля її будинку та є її власними, а також у додаткових поясненнях у підтвердження правдивості виклику вказує на запис. При прослуховуванні запису в період з 00:02:20 по 00:02:40 позивачем зазначається протилежне, що мають прийти представники селищної ради та будуть забирати паливні матеріали.. З позиції апелянта, з наведеного підтверджується здійснення позивачем неправдивого виклику на лінію «102», а також те. що 22.10.2025 насправді ніякі особи не викрадали паливні матеріали із подвір`я заявниці.
Наголошено, що 22.10.20265 від позивача надійшло 34 телефонні дзвінки на лінію «102», що свідчить про наявність умислу на дезорганізацію нормальної роботи екстрених служб, а також про зловживання правом на звернення до таких.
Позивач стверджує у позовній заяві, що після прибуття працівників поліції, позивач подала заяву з вимогою вжиття заходів реагування та пояснення, однак доказів існування таких не надала.
Постанова відповідача повністю відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Доказами, на підставі яких поліцейський дійшов висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення є аудіозаписи телефонних розмов.
За таких обставин, спірну постанову прийнято у порядку та спосіб, визначені чинним законодавством.
Апелянт просив скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.07.2026 у справі №602/495/26 та винести нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Також у зв`язку з зайнятістю по службі, апелянт просив справу слухати у відсутності представника відповідача.
Від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Наголошено, що докази вручення оскарженої постанови до матеріалів справи не надано, а тому підстави стверджувати про пропуск строку звернення до суду із позовом - відсутні. Стаття 183 КУпАП передбачає відповідальність за завідомо неправдивий виклик поліції, однак у межах цієї справи склад такого правопорушення відсутній. Велика кількість дзвінків на лінію «102» свідчить не про бажання дезорганізувати роботу органу поліції, а про емоційний стан літньої людини, яка намагалася домогтися реагування спецслужб на конфлікт та про те. що диспетчери поліції просили позивача залишатися на зв`язку та надавати інформацію.
Вказано, що відповідач не надав поліції головного - відеозапису з нагрудної камери, який зафіксував би обставини перевірки на місці події. Покликання на те, що запис знищено через закінчення 60-денного строку зберігання, є неспроможними. Всупереч приписам ст. 283 КУпАП поліцейський не розкрив суть події у оскарженій постанові.
Підсумовуючи викладене, сторона позивача вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції у цій справі - без змін.
Від відповідача надійшла відповідь на відзив. Повторно наголошено на пропуску позивачем строку звернення з позовом до суду.
Стосовно матеріалів фіксації правопорушення скоєного позивачкою, то внаслідок тривалого терміну часу котрий пройшов від моменту винесення постанови до звернення позивачки до суду вказані докази відео фіксації із нагрудного реєстратора поліцейського не збережено.
Так твердження представника позивача «22.10.2025 року біля будинку Лубянецької А.А. в с-щі Вишнівець по вул. Грушевського, 10 виникла конфліктна ситуація: представники селищної ради прибули на прилеглу територію та намагалися вивезти паливні матеріали (картон, дрова), які Позивачка вважала своєю власністю. Оскільки Позивачка розцінювала такі дії як протиправне вилучення (викрадення) її майна, вона мала повне законне та конституційне право звернутися до органів поліції для перевірки легітимності дій цих осіб.» є надуманим та не відповідає дійсності. Оскільки у позовній заяві та наданих відповідачем телефонних розмов Лубянецькою А.А. ніде не вказувалось про перебування у неї представників органів державної влади та відтак у працівників поліції не було б підстав виносити постанову про завідомо неправдивий виклик. У позовній заяві позивачка зверталась по факту, що невідомі особи викрадають паливні матеріали, хоча із прослуханих 34 звернень вказаного повідомлення не було, а тому працівниками поліції винесено постанову за порушення вимог статті 183 КУпАП. Слід зазначити, що представником позивача вказується про емоційний стан позивачки, що призвело до 34 телефонних дзвінків на лінію «102», хоч із прослуханих аудіо повідомлень стан ОСОБА_1 являється задовільним та не викликає занепокоєння. Окрім цього позивачка аж ніяк не відноситься до людей літнього віку, оскільки вказаний вік розпочинається із 71 року
Твердження представника позивача, що ОСОБА_1 зверталась на лінію «102» з метою захисту своїх прав та надання допомоги в кількості 34 рази вважаємо, що висловлені з метою викривлення обставин справи на свою користь. Враховуючи вище зазначені факти можна дійти до висновку, що позивачкою здійснено завідомо неправдивий виклик екстрених служб, а саме поліції, тому оскаржувану постанову винесено працівником поліції у межах повноважень та у суворому дотриманні закону, відповідно до об`єктивних обставин справи.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п. 2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1901294 від 22.10.205 року, 22.10.2025 о 20:22 заявниця ОСОБА_1 перебуваючи по місцю свого проживання АДРЕСА_1 , здійснила завідомо неправдивий виклик спеціальної служби, а саме працівників поліції, неодноразово телефонувавши на лінію 102 та повідомляла про події яких насправді не було, чим здійснила завідомо неправдиві виклики спеціальних служб. Ураховуючи, що громадянка ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 850 гривень.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що у оскаржуваній постанові не вказано про яку саме подію, якої згідно з постановою насправді не було, позивач повідомив працівників поліції на лінію 102, що позбавляє суд можливості встановити чи такий виклик є завідомо неправдивим, та, відповідно, наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, із врахуванням того, що позивач у позовній заяві стверджує про виклик поліції, після того як помітила, що невідомі особи викрадають паливні матеріали, та які знаходились на прилеглій території біля її будинку та є її власними.
З метою інформування та перевірки законності дій невідомих осіб вона зателефонувала на лінію «102» та повідомила про обставини події. В подальшому до неї прибули працівники поліції, один з яких представився ОСОБА_2 , якому вона подала йому заяву з вимогою вжити заходи реагування, а також перевірити законність вивезення паливних матеріалів позивачки. Однак, поліцейський, не вживши жодних заходів щодо перевірки законності даних дій, повідомив, що вона здійснила завідомо неправдивий виклик. При цьому жодних доказів того, що він перевіряв законність вивезення паливних матеріалів, надано не було.
Відтак, оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП у частині опису обставин, установлених під час розгляду справи, а саме у оскаржуваній постанові не конкретизовано про яку саме подію позивач завідомо неправдиво повідомив працівників поліції на лінію 102.
Таким чином, суд вважає, що в даному випадку факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке її притягнуто до відповідальності спірною постановою, не підтверджується належними і допустимими доказами в розумінні ст.251КУпАП та ст. 73, 74 КАС України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями вимог ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з нормами ч. 1 статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Колегія суддів зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення у діях позивача адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, та, як наслідок, законність та обґрунтованість постанови серії ЕГА №1901294 від 22.10.2025 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 850,00 грн.
Так, ст. 183 КУпАП встановлено, що завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у завідомо неправдивому виклику служби, перелічених вище спеціальних служб. При цьому дії особи спрямовані саме на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як, зокрема, поліція. Особа викликає поліцейського ніби то для зупинення вчинення правопорушення, знаючи про те, що у цьому немає ніякої необхідності.
Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Тобто, особа, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику, зокрема, поліцейських.
Диспозиція статті 183 КУпАП передбачає об`єктивну сторону правопорушення, яка полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. Дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, поліція, швидка медична допомога, аварійні бригади. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає жодної необхідності.
Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, потребує умисної форми вини особи, коли відповідно до положень статті 10 КУпАП, особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Тобто в даному випадку для висновку про наявність в діях особи ознак правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, необхідним є встановлення факту наявності в таких діях умислу позивача щодо свідомого неправдивого (безпідставного) виклику поліції.
Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи встановив, що оскаржувана постанова не містить покликання на докази, на підставі яких позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, у ній не зазначено доказів на підтвердження обставин вчинення адміністративного правопорушення, а також факту наявності у позивача прямого умислу на вчинення завідомо неправдивого виклику працівників поліції.
Поряд з цим постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою його об`єктивної сторони. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі № 338/1/17 та від 29.04.2020 по справі № 161/5372/17.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Нормами ст. 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, за статтею 183 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тобто, ст. 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Так, зі змісту постанови серії ЕГА №1901294 від 22.10.2025 колегією суддів встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за здійснення завідомо неправдивого виклику спец. служб, а саме працівників поліції, неодноразово телефонувавши на лінію «102» та повідомляла про події яких не було
Апеляційним судом досліджено електронні аудіо докази, за змістом яких встановлено, що позивач здійснювала виклики на лінію «102» після того, як до неї прибув патруль та вона просила зафіксувати звернення. Крім того, частина викликів обривалася та тільки частина з таких була адресована відповідачу.
Разом з цим, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження здійснення відповідачем перевірки та надання оцінки обставинам, які зумовили позивача зателефонувати до лінії « 102».
Водночас, за приписами частини 2 статті 33 КУпАП при накладенні стягнення за скоєне адміністративне правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.
Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол (у випадку його складання) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
За змістом ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, - знайомитися з матеріалами справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
За приписами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 524/832/17, який в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковим для врахування судом.
Разом з цим, досліджена колегією суддів постанова серії ЕГА №1901294 від 22.10.2025 не містить жодних посилань на наявність у матеріалах справи про адміністративне правопорушення доказів, які б досліджувалися під час розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що для визначення виклику поліції завідомо неправдивим, потрібно достеменно встановити, що особа, яка викликає поліцейського ніби то для зупинення вчинення правопорушення, знає про те, що у цьому немає ніякої необхідності.
При цьому слід зауважити, що суб`єктивна думка поліцейського про те, що його викликали безпідставно, не є доказом того, що позивач, який здійснив повідомлення службі «102» про відповідні обставини, бажав даремного виїзду на місце виклику поліцейських. Крім того, не доведено того, що позивач вчинив дії, спрямовані на зрив діяльності та функціонування органів поліції.
Варто наголосити, що позивач не заперечує обставини здійснення нею викликів поліції та наводить відповідну мотивацію своїм діям, однак докази перевірки відповідних обставин працівниками поліції - відсутні.
Щодо надання відеодоказів, то апеляційний суд зауважує, що відеодокази з місця події не відображені у спірній постанові, що свідчить про недотримання вимог КУпАП.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 74 КАС України визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Особливу увагу слід звернути на те, що на момент складання поліцейським спірної постанови останніми не було зібрано жодних доказів, не відібрані пояснення свідків, осіб, на дії яких скаржилася позивач тощо (на долучених до матеріалів справи аудіозаписах чітко вказані їх прізвища.).
Суд першої інстанції правильно відзначив, що у оскаржуваній постанові не вказано про яку саме подію, якої згідно з постановою насправді не було, позивач повідомив працівників поліції на лінію 102, що позбавляє суд можливості встановити чи такий виклик є завідомо неправдивим, та, відповідно, наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, із врахуванням того, що позивач у позовній заяві стверджує про виклик поліції, після того як помітила, що невідомі особи викрадають паливні матеріали, та які знаходились на прилеглій території біля її будинку та є її власними. З метою інформування та перевірки законності дій невідомих осіб вона зателефонувала на лінію "102" та повідомила про обставини події. В подальшому до неї прибули працівники поліції, один з яких представився ОСОБА_2 , якому вона подала йому заяву з вимогою вжити заходи реагування, а також перевірити законність вивезення паливних матеріалів позивачки. Однак, поліцейський, не вживши жодних заходів щодо перевірки законності даних дій, повідомив, що вона здійснила завідомо неправдивий виклик. При цьому жодних доказів того, що він перевіряв законність вивезення паливних матеріалів, надано не було.
Необхідно зазначити, що обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).
У свою чергу, відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем у справі не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, під час винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП не перевірив та не надав оцінки обставинам, які зумовили позивача зателефонувати на спецлінію 102, та його поясненням з цього приводу, а відтак дійшов передчасного висновку про наявність у позивача прямого умислу на здійснення завідомо неправдивого виклику поліції, що призвело до помилкового притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП. Як наслідок, оскаржуване позивачем рішення суб`єкта владних повноважень не відповідає критерію обґрунтованості (тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення), встановленого пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України.
Щодо пропуску строку звернення до суду із позовом, то апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо його пропуску, адже спірну постанову скеровано представнику позивача листом від 30.04.2026, а вже 11.05.2026 позовну заяву скеровано до суду. Доказів отримання позивачем оспореної постанови/ознайомлення із змістом такої у інший час до матеріалів справи не надано.
Підсумовуючи викладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 289,286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 липня 2026 року у справі № 602/495/26 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. П. Мандзій
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар