Рішення № 141084601 у справі № 344/23975/23 від 30.10.2026

Справа № 344/23975/23

Провадження № 2/344/233/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Дутки Р.-ІЯ.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

20 грудня 2023 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 10 березня 2020 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №491021513, відповідно до умов якого Акціонерне товариство «Альфа-Банк» надало позичальнику кредит у сумі 25 842,82 гривень, строк кредиту 36 місяці, на споживчі потреби з відсотковою ставкою 39,90% річних. Договір кредитної лінії укладено з відповідачем в електронній формі, який має силу договору, укладеного в письмовій формі та підписаний сторонами.

Акціонерне товариство «Альфа-Банк» виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти у сумі 25 842,82 гривень. У свою чергу, позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, унаслідок чого виникла заборгованість.

Станом на 20 грудня 2021 року загальний розмір заборгованості становить 36 383,07 гривень, яка складається з тіла кредиту в розмірі 24 656,65 гривень, заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 11 726,42 гривень.

20 грудня 2021 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав та вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором №491021513 від 10 березня 2020 року.

Згідно з розрахунком заборгованості, за ОСОБА_1 станом на 20 грудня 2021 року обліковується заборгованість у розмірі 36 383,07 гривень.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 491021513 від 10 березня 2020 року у розмірі 36 383,07 гривень та понесені судові витрати (а.с. 1-3).

28 серпня 2026 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Кайданом Дмитром-Святославом Тарасовичем подано до суду через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги вважає безпідставними.

Відповідач зазначає, що матеріали даної справи не містять жодного доказу, яким було б підтверджено виконання позивачем статті 1082 Цивільного кодексу України, що є наслідком відсутності у відповідача обов`язку сплачувати грошові кошти за кредитним договором. Зважаючи на принцип змагальності сторін судового процесу, відповідач надає суду доказ здійснення відповідачем оплати за кредитним договором № 491021513 від 10.03.2020, а саме: квитанція №19556473 від 30.12.2021 на суму 3985,00 гривень, квитанція №[номер приховано] від 26.05.2022 на суму 500,00 гривень. Відповідач не володів інформацією про наявність договору факторингу від 20.12.2021, згідно якого Акціонерне товариство "Альфа-Банк" відступив право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" за договором про надання кредиту №491021513 від 10.03.2020.

Відповідач зазначає, що є особою, яка була призвана на військову службу за призовом під час мобілізації, є особою з інвалідністю 3 групи згідно пункту 11 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», доказами чого слугує відповідне посвідчення серії НОМЕР_1 , витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 29.10.2025 №317 та військовий квиток. Тому вимога про стягнення відсотків за користування кредитом задоволенню не підлягає.

Відповідач звертає увагу суду на те, що датою повернення кредиту згідно Договору про надання кредиту №491021513 від 10.03.2020 є дата 11.03.2023 (Акцепт пропозиції на укладення угоди про надання кредиту). Отже, на час укладення договору факторингу, тобто станом на 20.12.2021 не були погоджені усі його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора та не могли бути охоплені зобов`язання відповідача, які виникли після укладення цього договору.

Відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (а.с. 113-118).

07 вересня 2026 року позивач Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" надав до суду відповідь на відзив на позову заяву, в якому підтримав заявлені позовні вимоги. Позивач зазначає, що позивачем надано беззаперечні докази факту набуття позивачем права вимоги до відповідача за кредитним договором; розмір заборгованості, заявлений позивачем, виник до початку перебування відповідача у Збройних силах України. Позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 12-134).

21 вересня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кайдан Дмитро-Святослав Тарасович подав до суду через систему «Електронний суд» заперечення (на відповідь на відзив), в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 136-137).

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 грудня 2023 року дану справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с.40-41).

Ухвалою суду від 22 грудня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.42-43).

Ухвалою суду від 25 січня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі - задоволено. Зупинено провадження у цивільній справі №344/23975/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 в складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан (а.с.74-75).

Ухвалою суду від 23 березня 2026 року провадження по справі поновлено (а.с.80-81).

Пояснення учасників справи у судовому засіданні.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» у судове засідання не з`явився, проте до суду надано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує (а.с. 40-41, 88-91, 102).

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кайдан Д.-С.Т. заперечував у задоволенні позовних вимог на підставах, викладених у позовній заяві, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

10 березня 2020 року ОСОБА_1 підписав оферту на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 491021513, згідно умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 25 842,82 гривень; процентна ставка - фіксована у розмірі 39,90%, строк кредиту 36 місяців (а.с. 5).

Акціонерним товариством «Альфа-Банк» надано акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 491021513 (а.с. 5 зворот).

Під час укладення вищевказаного кредитного договору № 491021513, відповідачем ОСОБА_1 власноручно підписано Паспорт споживчого кредиту, який надається Акціонерним товариством «Альфа-Банк», в якому викладені погоджені сторонами умови, на яких Акціонерне товариство «Альфа-Банк» надає відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти у кредит, а також Додаток №1 до Угоди про надання кредиту, яким є Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх сукупних послуг (а.с. 6).

20 грудня 2021 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк», Клієнтом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», Фактором, укладено договір факторингу № 4, на підставі якого відбулося відступлення прав та вимоги за кредитним договором 491021513 від 10 березня 2020 року у розмірі 36 383,07 гривень (а.с.7-12).

Згідно копії виписки по особовому рахунку з 10 березня 2020 року по 20 грудня 2021 року, ОСОБА_2 було перераховано кошти у розмірі 25 842,82 гривень (а.с.13-32).

Станом на 20 грудня 2021 року загальний розмір заборгованості становить 36 383,07 гривень, що складається з тіла кредиту в розмірі 24 656,65 гривень, заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 11 726,42 гривень (а.с.33).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» є юридичною особою, дата реєстрації 19 серпня 2021 року (а.с. 34).

12 грудня 2023 року Військовою частиною НОМЕР_2 Міністерства оборони України була видана довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військовослужбовця призваного по мобілізації солдата ОСОБА_1 (а.с.61).

ОСОБА_2 був призваний на військову службу з 09.07.2022 (а.с.62-65, 124).

Як вбачається з довідки Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України від 21 січня 2024 року № 376, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 (а.с.72).

Відповідач має посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни (а.с.122-123).

Згідно квитанцій ОСОБА_1 здійснював погашення кредитної заборгованості: квитанція №19556473 від 30.12.2021 на суму 3985 гривень, квитанція №[номер приховано] від 26.05.2022 на суму 500,00 гривень (а.с. 125-126).

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду

за результатами розгляду справи.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог частини третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої-другої статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Стаття 1049 Цивільного кодексу України встановлює, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно частини першої-другої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно частини першої статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що кредитний договір № 491021513 від 10 березня 2020 року підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору, отримав документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі, й щодо процентної ставки, "Графік платежів",

Окрім того, у разі незгоди з умовами кредитного договору ОСОБА_1 мав можливість скористатися своїм правом, визначеним частиною шостою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", на відкликання, протягом 14 календарних днів, своєї згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

Проте відповідач таких дій не вчинив, натомість підписав договір та отримав кредитні кошти.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що кредитний договір № 491021513 від 10 березня 2020 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Загальні умови виконання зобов`язань визначено статтею 526 Цивільного кодексу України.

Так, у частині першій статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частини перша-друга статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої-другої статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, перерахувавши грошові кошти на рахунок позичальника.

Натомість відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 491021513 від 10 березня 2020 року, внаслідок чого станом на 20 грудня 2021 року загальний розмір заборгованості становить 36 383,07 гривень, яка складається з тіла кредиту в розмірі 24 656,65 гривень, заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 11 726,42 гривень.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування зазначеного розрахунку заборгованості, як і не надано доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується у справі наявними доказами.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договорів своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув.

Згідно частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1081 Цивільного кодексу України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Отже, відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 Цивільного кодексу України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі №910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.

Враховуючи, що відповідач не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 Цивільного кодексу України їх правомірність презюмується.

З матеріалів справи судом встановлено, що договір факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року, на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача, укладений відповідно до вимог закону, містить всі істотні умови. Доказів визнання вказаного договору недійсним, неукладеним чи його розірвання до матеріалів справи не надано.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на підставі договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року набуло право вимоги за кредитним договором 491021513 від 10 березня 2020 року, укладеним з відповідачем.

Посилання сторони відповідача на невиконання позивачем статті 1082 Цивільного кодексу України, що є наслідком відсутності у відповідача обов`язку сплачувати грошові кошти за кредитним договором, суд оцінює критично та зазначає наступне.

Згідно статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

За умови не отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги, останній не мав перешкод у реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунок первісного кредитора, згідно умов укладеного між ними кредитного договору.

Разом з тим, відповідач не надав жодних доказів сплати кредитної заборгованості у повному обсязі як на рахунок первісного кредитора, так і на рахунок позивача по справі .

Також відповідачем не було заявлено жодних клопотань про надання йому позивачем доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

Щодо доводів відповідача про те, що він є особою, яка була призвана на військову службу за призовом під час мобілізації, є особою з інвалідністю 3 групи, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Частиною дев`ятою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

З матеріалів справи вбачається, що відсутні докази про те, що на час укладення договору (на 10.03.2020) та протягом строку, за який нараховані проценти за користування кредитними коштами, відповідач був мобілізованим військовослужбовцем, тобто має відповідні документи як докази звільнення від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Надане відповідачем посвідчення є документом, що може підтверджувати наявність у відповідача права на пільги відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Отже, матеріалами справи не підтверджено, а судом не встановлено наявності у позичальника права на пільги згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Судом встановлено, що докази, які б підтверджували повернення тіла кредиту у повному розмірі, відповідачем не надано.

Отже, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту у несплаченому розмірі у сумі 24656,65 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що на рахунок Акціонерного товариства «Альфа-Банк» ОСОБА_1 було сплачено 30.12.2021 кошти у розмірі 3985,00 гривень, 26.05.2022 - 500,00 гривень.

Позивачем не надано суду доказів про повідомлення відповідача про укладення договору факторингу.

Тому суд враховує кошти у загальному розмірі 4485,00 гривень як підтвердження виконання обов`язків зі сплати відсотків первісному кредитору. Тому стягненню підлягають проценти у розмірі 7241,42 гривень.

У порядку виконання процесуального обов`язку відповідача, унормованого частиною третьою статті 12, частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, з доведення належним чином виконання обов`язків перед позивачем з виплати заборгованості за укладеним договором не надано доказів виплати вказаної суми заборгованості, а також доказів на підтвердження відсутності своєї вини у неналежному виконанні умов зобов`язання, визначеного договором.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості відповідача або ж спростовували доводи позивача в обґрунтування ним позовних вимог, відповідачем суду не подано.

Отже, враховуючи, що відповідач не виконав у повному обсязі зобов`язання за укладеним договором, суд вважає доведеними наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 491021513 від 10 березня 2020 року у загальному розмірі 31898,07 гривень, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 24656,65 гривень, суми прострочених платежів по процентах у розмірі 7241,42 гривень. У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Усі інші пояснення учасників справи, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжної інструкції № 22005 від 12 грудня 2023 року, позивачем сплачено судовий збір за позовом у розмірі 2684,00 гривень (а.с. 4).

Позовні вимоги задоволені частково на 87,67 %, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2353,06 гривень.

На підставі викладеного, відповідно до статей 509, 526, 527, 530, 543, 553, 554, 610-612, 625, 1049, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 4, 10-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», код ЄДРПОУ 40340222, заборгованість за кредитним договором № 491021513 від 10 березня 2020 року у розмірі 31898,07 гривень (тридцять одна тисяча вісімсот дев`яносто вісім гривень сім копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», код ЄДРПОУ 40340222, судовий збір у розмірі 2353,06 гривень (дві тисячі триста п`ятдесят три гривні шість копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», код ЄДРПОУ 40340222, місцезнаходження: 03035 м. Київ, пл. Солом`янська, буд. 2.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 30 жовтня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.