Справа № 953/4863/26
н/п 2-о/953/87/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Дяченка О.М.
за участю секретаря судового засідання - Засєєвої С.О.,
заявника - ОСОБА_1 ,
представника заявника - адвоката Надьон О.В. (в режимі відеокоференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви та доводів заявниці
Заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
На обґрунтування заяви зазначила, що проживала разом з ОСОБА_2 з січня 2020 року, як дружина та чоловік, шлюб між якими не був зареєстрованим. Шлюб не реєстрували, оскільки в цьому не було потреби. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживали та вели спільний побут за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 . Протягом періоду спільного проживання, вони вели спільний побут, мали права та обов`язки подружжя, спільно виховували неповнолітніх дітей ОСОБА_1 : ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 був призваний під час мобілізації на військову службу та перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 29.08.2024 року. Відповідно до сповіщення сім`ї № 10/11951, направленого ОСОБА_5 (нині померлої матері ОСОБА_2 ), стрілець-помічник гранатометника 3 парашутно-десантної роти 1 парашутно-десантного батальйну військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призваний на військову службу під час мобілізації 28.08.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 віданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, зник безвісти 09.10.2024 поблизу н.п. Лисівка Покровського району Донецької області. У Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин містяться відомості про включення ОСОБА_2 до зазначеного реєстру.
На підтвердження викладених обставин заявниця надала письмові докази, а також заявила клопотання про допит свідків, які тривалий час знали її та ОСОБА_2 , були обізнані з характером їхніх взаємовідносин та можуть підтвердити обставини їхнього спільного проживання і ведення спільного господарства.
Як зазначено у заяві, необхідність встановлення зазначеного юридичного факту зумовлена потребою реалізації прав, які закон пов`язує з існуванням фактичних сімейних відносин, тоді як інший передбачений законом порядок підтвердження такого факту відсутній.
Позиції учасників справи
Міністерство оборони України, зазначає ч. 6 ст.294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Таким чином, враховуючи те, що наявний спір про право, який вирішується у позовному провадженні, заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду, а також роз`яснити їй право звернутися з даними вимогами в порядку позовного провадження.
Військова частина НОМЕР_1 не подала заперечень щодо суті заяви; водночас надала суду відомості листом від 16.09.2026 № 691/20836 та просила розглянути справу за відсутності представника.
Рух справи
21.04.2026 Київським районним судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі та призначено судовий розгляд за правилами окремого провадження.
У судовому засіданні заявник та її представник заяву підтримали у повному обсязі, просили її задовольнити.
Представник заінтересованої особи - Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Представник заінтересованої особи - Військової частини НОМЕР_1 , в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, просив судовий розгляд справи здійснювати за відсутності представника військової частини.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 перебувала у стосунках з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 спільно проживали з січня 2020 року, за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 . Протягом періоду спільного проживання, вони вели спільний побут, мали права та обов`язки подружжя, спільно виховували двох синів ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що відповідно до сповіщення сім`ї № 10/11951, направленого ОСОБА_5 (нині померлої матері ОСОБА_2 ), стрілець-помічник гранатометника 3 парашутно-десантної роти 1 парашутно-десантного батальйну військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призваний на військову службу під час мобілізації 28.08.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 віданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, зник безвісти 09.10.2024 поблизу н.п. Лисівка Покровського району Донецької області.
Так, відповідно до довідки від 20.02.2023 № 6331-5002590962 та від 28.02.2023 № 6331-5002611502, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4
Так, за договором найму житлового приміщення від 16.03.2023 ОСОБА_1 отримала в користування квартиру АДРЕСА_5 . Пункт 4.1 договору передбачає спільне проживання з наймачем інших осіб: чоловіка ОСОБА_2 та двох дітей.
Окрім того, надані заявником копії фотографій спільного відпочинку, скріншоти переписки ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , висловлення почуттів один до одного, спільного відпочинку, в тому числі, і з дітьми ОСОБА_1 , тощо) свідчать про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно відпочивали, вели спільне господарство та мали спільний бюджет.
Крім цього, судом досліджено скріншоти грошових переказів на ім`я ОСОБА_1 з яких вбачається, що ОСОБА_2 систематично здійснював перекази на ім`я заявниці, що також у сукупності з іншими доказами, підтверджує їх спільний бюджет.
Відповідно до відповіді про надання інформації від 16.06.2026 № 2020/23.15-18/2982/26/ВС/23.15, Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції інформує, що перевіркою облікових даних архівного фонду записів укладення шлюбу та зміни прізвища відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та відповіді від 21.10.2026 № 3772/23.15-29/52274/26/ВС/23.15 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не виявлено.
Судом встановлено, що відповідно до відповіді військової частини НОМЕР_1 від 16.09.2026 № 691/20836 особисте розпорядження зниклого безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо виплати грошового забезпечення на випадок його загибелі, зникнення безвісти, потрапляння в полон у військовій частині НОМЕР_1 не реєструвалось та в матеріалах особової справи відсутнє. Разом з тим, в картці демографічних даних в графі «близькі родичі» зазначені: цивільна дружина - ОСОБА_1 , тел. НОМЕР_3 , АДРЕСА_6 ; мати - ОСОБА_5 , тел. НОМЕР_4 , АДРЕСА_7 .
Свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , в судовому засіданні підтвердили факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ведення спільного господарства та піклування один про одного, в тому числі спільне виховування двох неповнолітніх дітей ОСОБА_1 .
Суд не встановив обставин, які б свідчили про особисту заінтересованість свідків у результатах розгляду справи або давали підстави сумніватися у достовірності їхніх показань. Показання свідків є послідовними, узгоджуються між собою та з письмовими доказами.
Встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації необхідне заявниці для реалізації прав, які закон пов`язує з існуванням фактичних сімейних відносин.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.
Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.
Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.
Суд, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.
За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною першою статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Віддповідно до ч. 4 ст. 3 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.
У постанові від 17 червня 2020 року, справа №755/18012/16, Верховний Суд зробив правовий висновок, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Жінка та чоловік мають право на фактичне спільне проживання без реєстрації шлюбу і, відповідно, право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства. У справі «Джонсон проти Ірландії» (справа № ЕСН-1986-S-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років.
Слід зазначити, що інститут фактичних шлюбних відносин введений у національне законодавство Сімейним кодексом України і закріплений, зокрема, у статті 74 СК України.
Згідно з положеннями частин першої, другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участь у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки, як ознака наявності сім`ї, на законодавчому рівні не визначена. Водночас, строк спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну сімейне життя, вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини», Суд визначив, що поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші сімейні de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом.
Загальними засадами регулювання особистих немайнових відносин між подружжям згідно зі ст. 7 СК України є здійснення їх з урахуванням права на таємницю особистого життя подружжя, права кожного з них на особисту свободу та неприпустимість свавільного втручання в сімейне життя; відсутність привілеїв чи обмежень кожного із подружжя за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками; здійснення прав та обов`язків кожним із подружжя на рівних засадах. Цей принцип базується на загальних положеннях ст. 24 Конституції України й означає право кожного з подружжя на особисту свободу; спільне вирішення питань материнства, батьківства, виховання й освіти дітей, інших питань життя сім`ї; право кожного з подружжя на повагу до своєї індивідуальності; обов`язок подружжя щодо побудови сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, спільної турботи про матеріальне забезпечення сім`ї та розвиток дітей.
Відтак, суд зазначає, що первісним чинником з метою визначення, чи перебувають особи у відносинах, тотожних загальновизнаному поняттю сім`ї, є встановлення наявності у осіб спільних особистих немайнових прав та обов`язків - врегульованих нормами сімейного права відносин стосовно особистих немайнових благ та інтересів осіб, які перебувають у шлюбі.
Верховний Суд у постанові від 30.10.2019 в справі № 643/6799/17 роз`яснив, що для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.
Таким чином, з наведеного положення випливає головна ознака подружніх відносин: наявність факту спільного проживання, ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї.
Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України № 6-148цс12 від 12 грудня 2012 року, яка має враховуватися судами загальної юрисдикції при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Суд зазначає, що положення п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України не встановлюють мінімальної тривалості спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу як умови судового встановлення відповідного юридичного факту.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.06.2026 у справі № 357/7533/22.
Відтак та обставина, що заявлений ОСОБА_1 період проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 становить менш як п`ять років, сама по собі не є підставою для відмови у задоволенні заяви.
Суд виходить із встановлених у сукупності досліджених доказів фактичного існування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , сімейних відносин, що характеризувалися спільним проживанням, побутом, веденням господарства та взаємними правами й обов`язками.
Суд звертає увагу, що жоден із досліджених доказів окремо не підтверджує всіх юридично значущих обставин. Водночас цивільний процес ґрунтується на оцінці доказів у їх взаємному зв`язку. Саме сукупність доказів дозволяє дійти висновку про наявність або відсутність юридичного факту.
У цій справі досліджені докази взаємно доповнюють один одного, не містять істотних суперечностей та підтверджують ті самі фактичні обставини, які викладені заявницею. Показання свідків є послідовними, логічними, узгодженими між собою та не спростовуються жодним із письмових доказів.
Матеріали справи також не містять доказів, які б свідчили про припинення фактичних сімейних відносин між заявницею та ОСОБА_2 до настання обставин, що стали підставою для звернення до суду.
Міністерство оборони України у поданих запереченнях послалося на наявність спору про право та просило залишити заяву без розгляду на підставі ч. 6 ст. 294 ЦПК України.
Оцінюючи доводи Міністерства оборони України щодо наявності спору про право, суд виходить із того, що відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України підставою для залишення заяви без розгляду є встановлення під час розгляду справи спору про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.02.2026 у справі № 308/17634/23 звернула увагу на необхідність встановлення реального характеру такого спору.
Саме по собі посилання заінтересованої особи на можливість виникнення в майбутньому спору щодо призначення чи виплати грошового забезпечення військовослужбовця не свідчить про наявність спору про право, який перешкоджає розгляду заяви в порядку окремого провадження.
У цій справі Міністерство оборони України не навело конкретних обставин існування спору між заявницею та іншими особами щодо належності їм відповідного суб`єктивного права. Суд також не вирішує питання про призначення, розмір або розподіл грошових виплат, а встановлює виключно юридичний факт проживання однією сім`єю.
За таких обставин, за відсутності встановленого судом реального спору про право, підстав для застосування ч. 6 ст. 294 ЦПК України немає.
З огляду на наведене, системний аналіз наявних у справі доказів, дозволяє суду дійти висновку, що заявниця, на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України, надала суду належні і допустимі докази на підтвердження факту проживання однією сім`єю разом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу, якими довела наявність спільного побуту та проживання, забезпечення спільних умов проживання, тобто відносин, що за своєю суттю відповідають відносинам, притаманним подружжю.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 1, 2 та 5, ст. 263 ЦПК України).
Під час розгляду даної заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу спору про право виявлено не було.
Враховуючи вищенаведене, інтереси заявниці, відсутність спору та інших шляхів захисту прав ОСОБА_1 , суд вважає необхідним задовольнити вимоги заявниці у повному обсязі.
Згідно з ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись статтями ст. 3, 21, 74 СК України, ст. 13, 81, 89, 263-265, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період із січня 2020 року по серпень 2024 року.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне найменування учаснимків справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_9 .
Заінтересована особа: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, адреса: 03168, м. Київ, просп. Повітряних Сил, буд. 6.
Заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_10 .
Повне судове рішення складено 29.10.2026.
Суддя О.М. Дяченко