Рішення № 141094201 у справі № 340/3323/26 від 30.10.2026

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/3323/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області (адреса: вул. Пашутінська, 1, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25015; код ЄДРПОУ 38613719)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивачка звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області щодо незарахування ОСОБА_1 до календарної вислуги років періоду служби на посаді радіотелефоніста 32-ї самостійної державної пожежної частини смт Петрове Управління ДПО УМВС України з 23.12.1997 року по 24.08.1999 року, а також нездійснення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за п`ять календарних років служби;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок вислуги календарних років служби, зарахувавши до календарної вислуги років період служби на посаді радіотелефоніста 32-ї самостійної державної пожежної частини смт Петрове Управління ДПО УМВС України з 23.12.1997 року по 24.08.1999 року;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», із врахуванням до календарної вислуги років періоду служби на посаді радіотелефоніста 32-ї самостійної державної пожежної частини смт Петрове Управління ДПО УМВС України з 23.12.1997 року по 24.08.1999 року, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовної заяви позивачка зазначила, що в період з 23.12.1997 року по 24.08.1999 року працювала на посаді радіотелефоніста за вільним наймом. Однак до календарної вислуги років не було враховано вищезазначений період роботи.

Ухвалою суду від 01 червня 2026 року відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що період роботи з 23.12.1997 року по 24.08.1999 року не є періодом проходження служби, який підлягає зарахуванню до календарної вислуги років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393, оскільки лише наказом УМВС України в Кіровоградській області від 31.08.1999 року №249 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду радіотелефоніста 32-ї самостійної державної пожежної частини смт Петрове з річним випробувальним строком з 25.08.1999 року та присвоєно їй перше спеціальне звання «рядовий внутрішньої служби».

Також відповідач наполягає на залишенні позовної заяви без розгляду, оскільки позивачка пропустила строк звернення до суду.

Позивачка своїм правом на подання відповіді на відзив не скористалася.

З урахуванням приписів статей 258, 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає цю справу у письмовому провадженні за наявними матеріалами у межах строку, встановленого частиною другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у період з 23.12.1997 року по 24.08.1999 року працювала за вільним наймом на посаді радіотелефоніста 32-ї самостійної державної пожежної частини смт Петрове Управління ДПО УМВС України, що не заперечується відповідачем.

Наказом УМВС України в Кіровоградській області від 31.08.1999 року №249 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду радіотелефоніста 32-ї самостійної державної пожежної частини смт Петрове з річним випробувальним строком з 25.08.1999 року та присвоєно їй перше спеціальне звання - «рядовий внутрішньої служби».

Наказом від 06.05.2024 року №207 ОСОБА_1 звільнено зі служби в Головному управлінні ДСНС України у Кіровоградській області. Згідно з витягом з наказу вислуга років позивачки станом на 06.05.2024 року становить у календарному обчисленні 26 років 05 місяців 08 днів.

Не погодившись з розрахунком вислуги, позивачка звернулася до відповідача із заявою про перерахунок вислуги календарних років служби із зарахуванням до неї періоду служби на посаді радіотелефоніста з 23.12.1997 року по 24.08.1999 року та про перерахунок і виплату одноразової грошової допомоги за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням цього періоду.

Листом від 15.04.2026 року відповідач повідомив позивачку про відсутність підстав для проведення перерахунку, оскільки ОСОБА_1 звільнено зі служби в ДСНС України 06.05.2024 року, тоді як зміни до Переліку посад, затвердженого наказом МВС України від 10.09.2014 року №928, внесено наказом МВС України від 24.11.2025 року №825, який опубліковано та який набрав чинності 26.12.2025 року. Посилаючись на частину першу статті 58 Конституції України, відповідач зазначив, що право на перерахунок вислуги років з урахуванням цих змін мають лише особи, звільнені зі служби в ДСНС України починаючи з 26.12.2025 року.

Позивачка, не погодившись із такою відмовою відповідача, звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з частиною першою статті 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу цивільного захисту України до системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, входять сили цивільного захисту, заклади освіти та наукові установи, заклади охорони здоров`я (медичні підрозділи) (далі - органи та підрозділи цивільного захисту), що належать до сфери його управління.

Відповідно до частини першої статті 104 Кодексу цивільного захисту України особам, які проходять службу цивільного захисту, присвоюються такі спеціальні звання:

1) рядовий склад - рядовий служби цивільного захисту;

2) молодший начальницький склад - молодший сержант служби цивільного захисту, сержант служби цивільного захисту, старший сержант служби цивільного захисту, старшина служби цивільного захисту, прапорщик служби цивільного захисту, старший прапорщик служби цивільного захисту;

3) середній начальницький склад - молодший лейтенант служби цивільного захисту, лейтенант служби цивільного захисту, старший лейтенант служби цивільного захисту, капітан служби цивільного захисту;

4) старший начальницький склад - майор служби цивільного захисту, підполковник служби цивільного захисту, полковник служби цивільного захисту;

5) вищий начальницький склад - генерал-майор служби цивільного захисту, генерал-лейтенант служби цивільного захисту, генерал-полковник служби цивільного захисту, генерал служби цивільного захисту.

Як зазначено в частині четвертій статті 101 Кодексу цивільного захисту України, час проходження особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту зараховується до їхнього страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року №1052 (зі змінами), передбачено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначає Закон України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2262-XII особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Пунктами «б» та «г» абзацу першого статті 1-2 Закону №2262-XII передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби:

- особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань;

- особи начальницького і рядового складу державної пожежної охорони, особи начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби (стаття 2 Закону №2262-XII).

Призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України (стаття 10 Закону №2262-XII).

Згідно із пунктом «а» абзацу першого статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається: а) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 01.10.2020 року або після цієї дати й на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років у цьому випадку зараховується період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону (пункт «а» статті 12 Закону №2262-XII).

Зокрема, статтею 17 Закону №2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.

Так, особам з-поміж військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «з» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються:

б) служба в органах внутрішніх справ, поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

в) час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у закладах вищої освіти із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України;

і) час перебування на посадах службовців Державної кримінально-виконавчої служби України, Національного антикорупційного бюро України, працівників органів та підрозділів цивільного захисту, а також підрозділів державної та професійної (невоєнізованої) пожежної охорони, які в подальшому були переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом за переліком посад і на умовах, які визначаються Національним антикорупційним бюро України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту відповідно.

Порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 17-1 Закону №2262-XII).

Обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом (частина перша статті 17-2 Закону №2262-XII).

Перелік документів, що підтверджують окремі періоди військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України та Національному антикорупційному бюро України, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 17-2 Закону №2262-XII).

Відтак, аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що до календарної вислуги років для призначення пенсії та виплати одноразової грошової допомоги зараховується виключно служба на посадах рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, державної пожежної охорони та інших органів, прямо визначених Законом України №2262-XII.

При цьому визначальною умовою для зарахування відповідного періоду до вислуги років є саме проходження служби на посаді, яка віднесена до посад рядового або начальницького складу, з присвоєнням відповідного спеціального звання та перебуванням особи на службі у статусі, передбаченому спеціальним законодавством.

Як вбачається з біографічної довідки та послужного списку, у період з 23.12.1997 року по 24.08.1999 року включно ОСОБА_1 перебувала на посаді радіотелефоніста 32-ї самостійної державної пожежної частини смт Петрове Управління ДПО УМВС України у Кіровоградській області за вільним наймом.

У зазначений період ОСОБА_1 не проходила службу у статусі особи рядового чи начальницького складу та не мала відповідного спеціального звання.

З 25.08.1999 року, тобто з моменту призначення на посаду з присвоєнням першого спеціального звання «рядовий внутрішньої служби», ОСОБА_1 набула статусу особи рядового складу та розпочала проходження служби, період якої відповідно до вимог спеціального законодавства підлягає зарахуванню до вислуги років.

Спірним у цій справі є зарахування до календарної вислуги років періоду роботи з 23.12.1997 року по 24.08.1999 року на посаді радіотелефоніста 32-ї самостійної державної пожежної частини смт Петрове Управління ДПО УМВС України у Кіровоградській області за вільним наймом.

Так, порядок та умови зарахування періодів служби для призначення пенсій за вислугу років, у тому числі на пільгових умовах, відповідно до Закону №2262-XII установлено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі - Постанова №393; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Абзацами третім та тринадцятим пункту 1 Постанови №393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону, до вислуги років зараховуються:

- служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду;

- час перебування на посадах службовців у виправно-трудових установах, в органах і установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, інспекціях виправних робіт, підрозділах кримінально-виконавчої інспекції, органах та підрозділах цивільного захисту, підрозділах державної та професійної (невоєнізованої) пожежної охорони, Національному антикорупційному бюро, які переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, начальницьким складом Національного антикорупційного бюро за переліком посад і на умовах (в порядку), затверджених відповідно центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту та Національним антикорупційним бюро.

Як уже зазначалося вище, статтею 17 Закону №2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону №2262-XII встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом.

При цьому відповідно до пункту «і» статті 17 Закону №2262-XII перелік посад працівників органів та підрозділів цивільного захисту, підрозділів державної та професійної (невоєнізованої) пожежної охорони, час перебування на яких зараховується до вислуги років, та умови такого зарахування визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10.09.2014 року №928, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.09.2014 року за №1160/25937, затверджено Перелік посад працівників органів та підрозділів цивільного захисту, підрозділів державної та професійної (невоєнізованої) пожежної охорони, які в подальшому були переведені до категорії посад, що заміщуються особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, час перебування на яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії. Посади «радіотелефоніст» у цьому Переліку немає.

Підставою для відмови у зарахуванні позивачці до вислуги років для призначення пенсії періоду роботи (перебування) на посаді радіотелефоніста 32-ї самостійної державної пожежної частини смт Петрове Управління ДПО УМВС України у Кіровоградській області є відсутність посади «радіотелефоніст» у Переліку посад працівників органів та підрозділів цивільного захисту, підрозділів державної та професійної (невоєнізованої) пожежної охорони, які в подальшому були переведені до категорії посад, що заміщуються особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, час перебування на яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії, затвердженому наказом МВС України від 10.09.2014 року №928 (далі - Перелік №928).

Нормативні документи, чинні у період з 23.12.1997 року по 24.08.1999 року та надалі до затвердження Переліку №928, а саме наказ МВС України від 22.11.1993 року №748 та наказ МНС України від 09.07.2007 року №470 «Про затвердження Переліку посад службовців у підрозділах професійної (невоєнізованої) пожежної охорони, які в подальшому були переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом МНС України, час перебування на яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії», так само не передбачали зарахування до вислуги років роботи на посаді «радіотелефоніст».

Надалі наказом МВС України від 24.11.2025 року №825, який опубліковано та який набрав чинності 26.12.2025 року, до Переліку №928 внесено зміни, якими посаду «радіотелефоніст» включено до цього Переліку.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції щодо офіційного тлумачення наведеної вище норми Основного Закону.

Так, Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 року №1-рп/99 вказав на те, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У рішенні Конституційного Суду України від 13.05.1997 року №1-зп зазначено, що стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України).

Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

Таким чином, виходячи з концепції безпосередньої (прямої) дії нормативно-правового акта в часі, новий нормативно-правовий акт поширюється на правовідносини, які виникли після набрання ним чинності, за винятком випадків, коли закон чи інший нормативно-правовий акт пом`якшує або скасовує відповідальність особи, а також коли в ньому прямо передбачено поширення його дії на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Отже, зміни до Переліку №928, внесені наказом МВС України від 24.11.2025 року №825, поширюються на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, і право на перерахунок вислуги років з їх урахуванням мають особи, звільнені зі служби в ДСНС України починаючи з 26.12.2025 року. Позивачку ж звільнено зі служби 06.05.2024 року, тобто до набрання чинності цими змінами.

Таким чином, суд вважає правомірною відмову відповідача в перерахунку календарної вислуги років ОСОБА_1 , а як наслідок - і одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати, які у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог підлягали б розподілу на підставі статті 139 КАС України, у справі відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області (адреса: вул. Пашутінська, 1, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25015; код ЄДРПОУ 38613719) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК