РІШЕННЯ
Іменем України
05.10.2026 Справа №607/17390/26 Провадження №2/607/7175/2026
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючої судді Марциновської І.В.,
за участю секретаря судового засідання Ментух І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
УСТАНОВИВ:
І. Описова частина
1. Стислий виклад позиції позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24.11.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1628-9501 (далі - Договір).
За умовами Договору відповідачу надано кредит у сумі 22500 грн на строк 365 днів, з датою повернення кредиту 23.11.2026.
Інші умови Договору:
- процентна ставка у розмірі 1% від суми кредиту застосовується протягом всього строку дії договору;
- комісія за видачу кредиту у розмірі 20% від суми кредиту, тобто 4500 грн.
Позивач зазначив, що виконав свої зобов`язання за Договором у повному обсязі.
Відповідач покладені Договором зобов`язання не виконав, унаслідок чого станом на 17.06.2026 наявна заборгованість у загальному розмірі 59737,50 грн, а саме: тіло кредиту - 21500 грн; проценти за користування кредитом - 26987,50 грн; проценти, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України - 11250 грн.
Позивач просить достроково стягнути з відповідача на свою користь указану заборгованість.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
05.09.2026 представник відповідача адвокат Підодвірний Т.І. подав відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав та просив у позові відмовити.
Адвокат вказав на відсутність у матеріалах справи належних доказів укладення відповідачем електронного кредитного договору № 1628-9501 від 24.11.2025 та його підписання за допомогою одноразового ідентифікатора. На думку представника відповідача, позивач не надав докази, які б давали змогу встановити дату та точний час формування одноразового ідентифікатора, номер телефону, адресу електронної пошти чи інший засіб зв`язку, на який його було направлено, канал комунікації, використаний для відправлення, а також факт успішної доставки відповідного повідомлення та належність використаного засобу зв`язку відповідачу.
Крім цього, у матеріалах справи відсутні відомості про дату й час введення одноразового ідентифікатора, технічний ідентифікатор сесії, у межах якої його було використано, зв`язок цієї сесії з кредитним договором № 1628-9501 від 24.11.2025, а також дані, які дозволяли б установити особу, яка фактично вчинила відповідні дії.
Також представник відповідача вказав про відсутність належних доказів проведення ідентифікації особи за допомогою системи BankID. Зокрема, позивач не надав відомості про банк, який виступав абонентом-ідентифікатором, дату й час відповідного запиту, його ідентифікатор та результат проведеної ідентифікації, перелік переданих персональних даних і їх отримувача. Матеріали справи також не містять доказів зв`язку відповідного сеансу BankID з укладенням спірного кредитного договору та подальшим використанням одноразового ідентифікатора, а також відомостей про засіб автентифікації, застосований особою під час входу до банківської системи.
Також, заперечуючи проти доводів позивача щодо фактичного надання кредитних коштів, представник відповідача зазначив, що на підтвердження перерахування кредиту ТОВ «Укр Кредит Фінанс» посилається на власну довідку та інформацію, надану ТОВ «Контрактовий Дім». Разом з тим відповідний документ не містить прізвища, імені та по батькові отримувача, реєстраційного номера облікової картки платника податків, номера рахунку у форматі IBAN чи інших відомостей, які дозволяли б ідентифікувати власника платіжного засобу та підтвердити отримання коштів саме відповідачем.
Заперечуючи проти вимоги про дострокове стягнення заборгованості за кредитом, представник відповідача зазначив, що позивач не надав доказів направлення відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту та її отримання останнім.
Крім цього, адвокат вказав, що нарахування комісії за надання та обслуговування кредиту є необрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства, оскільки позивач не визначив конкретного переліку додаткових і супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, пов`язаних з отриманням кредиту, які фактично надавалися відповідачу та за надання яких установлено відповідну комісію. Доказів надання таких послуг позивачем також не надано.
Так само вимога про стягнення процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 11250 грн, є необґрунтованою, оскільки такі проценти нараховані позивачем всупереч положенням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене представник відповідача просив відмовити у позові.
3. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
11.08.2026 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання у справі та надано сторонам строк для подання заяв по суті справи.
4. Процедура та позиції сторін у судовому засіданні
05.10.2026 у судове засідання уповноважений представник позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Шестопал К.С. не з`явилася. Подала клопотання про розгляд справи без її участі, позов підтримала та просила позов задовольнити повністю.
05.10.2026 у судове засідання відповідач ОСОБА_1 та його представник, належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, повторно не з`явилися без повідомлення про причини неявки. Заяви чи клопотання на день розгляду справи від відповідача до суду не надходили.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІ. Мотивувальна частина
1.Фактичні обставини, встановлені судом, та докази на їх підтвердження
24.11.2025 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 уклали договір про відкриття кредитної лінії № 1628-9501, невід`ємними частинами якого є: Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України.
Договір підписано кредитодавцем електронним підписом та позичальником електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора А1280.
Підписанням Договору відповідач підтвердив, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом цього Договору та Правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема ч. 2, 5 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та ст. 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування», на веб-сайті кредитодавця або в мобільному додатку, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання (п. 12.10.1 Договору).
Кредитодавець зобов`язується відкрити кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим Договором (п. 2.2 Договору).
Мета отримання кредиту: для задоволення особистих потреб позичальника (п. 2.4 Договору).
Загальний розмір кредиту становить 22500 грн. Дата надання/видачі кредиту 24.11.2025 (п. 4.1 Договору).
Тип процентної ставки за користуванням кредитом - фіксована (п. 4.3 Договору).
Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 1,00% за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою) (п. 4.6 Договору).
Знижена процентна ставка становить 0,90% за кожен день користування Кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору (п. 10.2 Договору).
Комісія за видачу кредиту становить 20,00% від суми виданого кредиту. Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим договором кредиту у день видачі кредиту (п. 4.7 Договору).
Строк кредитування: 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту - 23.11.2026 (п. 4.10 Договору).
У разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту, та/або суми кредиту у визначені цим договором терміни позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 401500% річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України. Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування кредитом та/або суму простроченої комісії за видачу кредиту, та/або суму неповернутого кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 2% від неповернутої позичальником суми кредиту (п. 8.2 Договору).
У разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом або комісії за видачу кредиту на строк понад один календарний місяць кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом (п. 8.3 Договору).
Кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу (п. 4.2 Договору).
Згідно з п. 13. Договору позичальник вказав номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .
Відповідно до повідомлення ТОВ «ФК «Контрактовий дім» на виконання умов Договору перераховано кошти на платіжну картку клієнта, а саме:
- № транзакції: [номер приховано];
- сума переказу: 22500 грн;
- дата виконання платіжної операції: 24.11.2025;
- номер картки: НОМЕР_2 ;
- призначення платежу: «Видача кредитних коштів за договором 1628-9501, 2025-11-24, ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_3 ».
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1628-9501 від 24.11.2025 станом на 17.06.2026 наявна заборгованість у загальному розмірі 59737,50 грн, а саме: тіло кредиту - 21500 грн; проценти за користування кредитом - 26987,50 грн; проценти, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України - 11250 грн.
2. Норми права, які застосував суд
Частини 1, 5 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частини 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
3. Оцінка доказів та мотиви, з яких виходить суд
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24.11.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1628-9501 від 24.11.2025. Натомість відповідач заперечує факт укладення такого договору.
Відтак першочергово суд має встановити чи спростувати факт укладення спірного кредитного договору.
Зазначені вище положення Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію» визначають порядок укладення та підписання електронного правочину, який у разі його підписання електронним цифровим підписом вважається таким, що укладений у письмовому вигляді.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 та від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.
При цьому електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Такі дані складаються з комбінації цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Суд встановив, що договір про відкриття кредитної лінії № 1628-9501 від 24.11.2025 підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора А1280, який був відправлений на абонентський номер мобільного телефону ОСОБА_1 та введений останнім в електронній системі на веб-сайті кредитодавця/у мобільному додатку ТОВ «Укр Кредит Фінанс», про що свідчить п. 3.8 Договору.
Суд зауважує, що укладення договору можливе лише шляхом вчинення указаних активних дій, а саме: проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, здійснення входу на веб-сайт та використання одноразового ідентифікатора. Докази того, що такі дії ОСОБА_1 не вчиняв, суду не надано.
При цьому дані, що ідентифікують особу позичальника та зазначені у п. 13 Договору як то адреса реєстрації, номер та серія паспорта, ідентифікаційний номер, тощо відповідають персональним даним ОСОБА_1 .
Поряд з цим зі змісту ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» вбачається, що володільцем персональних даних є фізична або юридична особа, яка визначає мету обробки персональних даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом.
Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що володільці, розпорядники персональних даних та треті особи зобов`язані забезпечити захист цих даних від випадкових втрати або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до персональних даних.
При цьому суду не надано докази того, що ОСОБА_1 звертався до правоохоронних органів із повідомленнями про те, що треті особи, використовуючи належні йому персональні дані, протиправно, зловживаючи його довірою уклали від його імені спірний кредитний договір.
Так само відповідач не звертався до суду з окремим позовом та не подавав у даному судовому провадженні зустрічний позов про визнання Договору недійсним.
При цьому ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 досягнули згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням електронного підпису.
Такі обставини дають підстави дійти висновку, що договір про відкриття кредитної лінії № 1628-9501 від 24.11.2025 відповідає положенням ст. 203, 205, 207 ЦК України.
З огляду на викладене на підставі укладеного між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів ст. 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.
Щодо надання кредитних коштів суд зазначає таке
На підтвердження факту видачі кредиту позивачем надано повідомлення ТОВ «ФК «Контрактовий дім», з якого вбачається, що 24.11.2025 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» перерахувало грошові кошти у сумі 22500 грн на картковий рахунок НОМЕР_2 , із призначенням платежу: «Видача кредитних коштів за договором 1628-9501, 2025-11-24, ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_3 ».
Суд зауважує, що у вказаному документі зазначено реквізити платника, отримувача, РНОКПП отримувача, маска банківської картки отримувача та призначення платежу, а також вказаний документ містить реквізити про особу, яка його склала та дату його складання, а відтак є офіційним документом. Крім того, вказаний доказ не суперечить іншим доказам у справі.
Також суд враховує, що відповідач після отримання кредитних коштів неодноразово здійснював платежі на погашення заборгованості за Договором. Така поведінка є послідовною щодо виконання ним договірних зобов`язань та свідчить про обізнаність відповідача щодо існування кредитного договору та оцінюється судом у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи, які підтверджують факт укладення договору та надання відповідачу кредитних коштів.
Відтак суд вважає, що позивач довів суду, що виконав умови Договору та надав відповідачу кредит у сумі 22500 грн.
Відповідач покладені Договором зобов`язання належним чином не виконував, не у повному обсязі повертав кредитні кошти та сплачував проценти за користування кредитом. Докази зворотного суду не надано. Також відповідач не спростував розрахунок суми заборгованості, заявленої позивачем до стягнення.
Щодо дострокового стягнення заборгованості за тілом кредиту суд зазначає таке
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII (далі - Закон № 1023-XII), який також встановлює права споживачів, визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
У чинній до 10.06.2017 редакції частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII було закріплено, що якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.
10.06.2017 набрав чинності Закон України № 1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі - Закон № 1734-VIII), який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон № 1023-XII застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII (ст. 11 Закону № 1023-XII у редакції, чинній з 10.06.2017).
Згідно з ч. 4 ст. 16 Закону № 1734-VIII у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц виснувала, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги ч. 10 ст. 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10.06.2017), не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а в суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій правовий висновок, висловлений у постанові від 27.03.2019 у справі № 521/21255/13, вказавши, що суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема, ч. 10 ст. 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10.06.2017), в якій був установлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
У справі № 638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.
Умовами Договору визначено, що строк дії договору становить 365 днів та погоджено дату повернення кредиту - 23.11.2026.
Також пунктом 8.3 Договору передбачено можливість дострокової вимоги повернення кредиту в повному обсязі у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом або комісії за видачу кредиту на строк понад один календарний місяць.
Однак з Паспорта споживчого кредиту вбачається, що мета отримання кредиту є споживчою, а відтак дострокове стягнення усієї кредитної заборгованості повинно здійснюватись з урахуванням положень ч. 10 ст. 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10.06.2017).
На підтвердження направлення відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту позивач надав саму вимогу від 24.06.2026, а також список відправлених рекомендованих листів з рекомендованим повідомленням від 02.07.2026. Одним із адресатів у цьому списку є відповідач, якому скеровано поштове відправлення з номером R067210557056.
Однак докази того, що відповідач отримав таку досудову вимогу із зазначенням дати її отримання, позивач суду не надав. З відкритої інформації, наявної на офіційному сайті АТ «Укрпошта», суд встановив, що поштове відправлення з номером R067210557056 адресату не вручено.
Відтак позивач не довів наявність обставин, які є передумовою реалізації кредитодавцем права вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту, що, у свою чергу, свідчить про порушення позивачем передбаченого законодавством обов`язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Саме по собі посилання позивача на наявність простроченої заборгованості не підтверджує дотримання встановленої законом процедури дострокового стягнення кредитної заборгованості. Кредитодавець повинен довести не лише факт виникнення прострочення, а й виконання передбачених ч. 10 ст. 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10.06.2017) дій, з якими закон пов`язує виникнення у позичальника обов`язку достроково повернути кредит.
Пунктом 5.1 Договору визначено, що позичальник зобов`язується повертати кредитодавцю отриманий кредит у останні дні останніх 5 Платіжних періодів згідно Графіку платежів за Договором за зниженою ставкою (Додаток № 2 до цього Договору), шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах.
Додатком № 2 до Договору встановлено графік платежів за Договором, згідно з яким сума кредиту за договором 14000 грн має бути сплачена шляхом внесення 5 платежів, датою першого з яких є 24.07.2026.
Розрахунок заборгованості за Договором складено позивачем станом на 17.06.2026, а відтак на час цієї дати термін повернення суми отриманого кредиту ще не настав.
Оскільки доказів отримання відповідачем досудової вимоги позивач не надав, суд дійшов висновку, що передбачені законом умови для дострокового стягнення всієї суми кредиту, у тому числі заборгованості за тілом кредиту, на момент розгляду справи не настали.
Також на дату складення розрахунку заборгованості відповідач не мав простроченої заборгованості зі сплати тіла кредиту, яка підлягала б стягненню на користь позивача.
Водночас ненадання доказів дотримання передумов дострокового стягнення всієї суми кредиту саме по собі не звільняє позичальника від виконання зобов`язань за договором у частині платежів, строк виконання яких уже настав.
З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховано за період з 24.11.2025 до 24.02.2026 за відсотковою ставкою 0,90% за один день користування кредитом, за період з 25.02.2026 до 05.03.2026 та з 21.03.2026 до 15.06.2026 за відсотковою ставкою 1% за один день користування кредитом, що відповідає умовам Договору.
Також з наданого розрахунку заборгованості встановлено, що відповідач неодноразово здійснював платежі на погашення заборгованості за кредитом на загальну суму 18055 грн, з яких: 1000 грн зараховано на погашення заборгованості за тілом кредиту; 12555 грн - на погашення заборгованості за процентами за користування кредитом; 4500 грн - на погашення заборгованості за комісією.
Крім цього, умовами Договору визначено сплату комісії за надання кредиту, що розраховується за ставкою 20% від суми кредиту та становить 4500 грн.
Аналіз умов Договору свідчить про те, що така комісія є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.
Умови Договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання якого не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що положення Договору про сплату позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 4500 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.01.2024 у справі 727/5461/23, від 09.10.2024 у справі 582/202/22.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що кошти, сплачені відповідачем у рахунок комісії (4500 грн), слід зарахувати на погашення заявленої позивачем заборгованості.
Відтак наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором у сумі 22487,50 грн (26987,50 грн (залишок заборгованості за процентами за користування кредитом) - 4500 грн (здійснені платежі, що зараховані на погашення комісії) = 22487,50 грн) доведено позивачем належними та достатніми доказами.
Щодо стягнення процентів за порушення грошового зобов`язання суд зазначає таке
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні з 24.02.2022 введений воєнний стан, який в подальшому неодноразово був продовжений та діє станом на даний час.
Так, позивач, покликаючись на прострочення виконання відповідачем кредитного зобов`язання, просить стягнути з відповідача проценти від простроченої суми заборгованості, визначені умовами Договору та нараховані відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України у період після 25.02.2026 на загальну суму 11250 грн.
Відтак з урахуванням п. 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України такі платежі підлягають списанню кредитодавцем.
У постановах Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 та від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 суд зауважив, що тлумачення п. 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється в періоді існування особливих правових наслідків та у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) грошового зобов`язання. Таким періодом є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Договорами, на які поширюються специфічні правові наслідки, є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит.
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі, якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022, такі платежі підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
ІІІ. Висновки суду щодо заявлених вимог
З урахуванням викладеного суд встановив порушення відповідачем майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за процентами за користування кредитом за кредитним договором № 1628-9501 від 24.11.2025 станом на 17.06.2026 у сумі 22487,50 грн.
Вимоги про дострокове стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 21500 грн, процентів за користування кредитом у сумі ще 4500 грн та процентів за порушення грошового зобов`язання у сумі 11250 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
IV. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 62586 від 04.08.2026.
Позов задоволено частково у сумі 22487,50 грн, що становить 37,64% від заявленої суми.
Судовий збір у сумі 1002,13 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Судовий збір у сумі 1660,27 грн (62,36% від заявленої суми) необхідно покласти на позивача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають
розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З договору про надання професійної правничої допомоги від 28.07.2026 встановлено, що Адвокатське об`єднання «Правовий Баланс» та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» дійшли згоди, що клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Згідно з п. 4.2, 4.3 договору оплата за даним договором здійснюється на підставі отриманих клієнтом рахунку (рахунків). Розрахунок вартості послуг (винагороди) за підготовку позовних заяв здійснюється на основі фіксованої погодинної ставки, яка становить 2188 гривень за 1 (одну) годину роботи та включає в себе податкові зобов`язання, які сплачуються адвокатським об`єднанням при отриманні такого гонорару.
Відповідно до п. 4.5 договору оплата вартості послуг (винагороди) за підготовку позовних заяв здійснюється клієнтом в розмірі фактично компенсованих клієнту витрат на професійну правничу допомогу не пізніше 6 місяців з дати надходження сум такої компенсації на рахунок Клієнта.
За результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується сторонами не пізніше 5 днів з моменту оплати клієнтом гонорару (п. 4.6 договору).
При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18.
Згідно з рахунком-фактурою № Р-00500362 від 03.08.2026 адвокатське об`єднання надало, а клієнт отримав такі послуги: аналіз документів наданих клієнтом для підготовки позовної заяви - 1 год. 45 хв.; підготовка позовної заяви - 2 год. 45 хв. Загальна вартість наданих послуг становить 9846 грн.
Суд враховує, що відповідач не подавав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим суд приймає до уваги незначну складність та характер даної справи, сталу судову практику з розгляду справ даної категорії, невеликий обсяг наданих суду доказів, відсутність значної кількості процесуальних документів, поданих під час розгляду даної справи, та відсутність представника позивача у судових засіданнях під час розгляду справи.
При цьому при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
З урахуванням викладеного суд вважає, що витрати на правничу допомогу у сумі 4000 грн, які позивач поніс у зв`язку із розглядом даної справи, є доведеними належними та допустимими доказами, а також відповідають критеріям співмірності, реальності та справедливості.
Ураховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у сумі 1505,60 грн. Витрати у сумі 2494,40 грн необхідно покласти на позивача.
Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1628-9501 від 24.11.2025 у сумі 22487 (двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят сім) гривень 50 копійок.
У іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у сумі 1002 (одна тисяча дві) гривні 13 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1505 (одна тисяча п`ятсот п`ять) гривень 60 копійок.
Судовий збір у сумі 1660 (одна тисяча шістсот шістдесят) гривень 27 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2494 (дві тисячі чотириста дев`яносто чотири) гривні 40 копійок покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38548598.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Представник відповідача: адвокат Підодвірний Тарас Іванович, місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Суддя І. В. Марциновська
Повне судове рішення складено 12.10.2026.