Судові рішення

Рішення № 141098593 у справі № 509/4531/26 від 02.11.2026

Рішення від 02.11.2026 у цивільній справі № 509/4531/26 (категорія «Фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення»). Суд: Овідіопольський районний суд Одеської області, суддя Гандзій Д. М.

Справа№ 509/4531/26
СудОвідіопольський районний суд Одеської області
СуддяГандзій Д. М.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяФізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення
Дата ухвалення02.11.2026
Надійшло до реєстру02.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141098593

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 509/4531/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в с.-щі Овідіополь, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, -

ВСТАНОВИВ :

3 липня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Румянцев О.Г. звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з вищеназваним позовом, в якому просив суд стягнути з ТОВ «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу ЗАЗ 110308, державний номерний знак НОМЕР_1 , у розмірі 53079 грн., страхове відшкодування витрат, пов`язаних із лікуванням, у розмірі 21148 грн., страхове відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, у розмірі 1057,40 грн., а також судові витрати на професійну правничу допомогу, мотивуючи тим, що 25.03.2023 р. о 20:15 год. у с.-щі Великодолинське, Одеського району Одеської області на регульованому перехресті вулиць Чорноморської та Соборної сталася ДТП за участю автомобіля «DAF» д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом «SAWO S240» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «ЗАЗ 110308» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням позивача ОСОБА_1 .

За результатами досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «DAF» з напівпричепом, порушив вимоги п.п. 2.3.б, 8.7.3.е, 8.10 ПДР України та вимоги дорожньої розмітки 1.12, виїхав на перехрестя на заборонений сигнал світлофора, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «ЗАЗ 110308» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався на дозволений сигнал світлофора.

Внаслідок ДТП автомобіль «ЗАЗ 110308» д.н.з. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, а ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Так, 30.01.2024 р. до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023162380000118 від 26.03.2023 р. за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 19.03.2026 р. вказане кримінальне провадження закрито у зв`язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим на підставі ст. 46 КК України, а цивільний позов у частині вимог до страховика залишено без розгляду.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «DAF» д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у ТДВ «СК «Кредо» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 211803633 зі строком дії з 02.11.2022 р. по 01.11.2023 р. Страхова сума за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю одного потерпілого, становила 320000 грн., а за шкоду, заподіяну майну 160000 грн.

Після настання страхового випадку позивач ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «СК «Кредо» із заявою про виплату страхового відшкодування, після чого, страховиком було відкрито страхову справу, організовано огляд пошкодженого транспортного засобу та проведено перевірку обставин ДТП. Проте листом за вих. № 164 від 12.05.2026 р. відповідачі повідомили пози вача про відмову у здійсненні страхового відшкодування, пославшись на примирення потерпілого з винуватцем ДТП та на невиконання потерпілим обов`язків, що нібито унеможливило встановлення обставин страхового випадку й розміру шкоди.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 08.07.2026 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У визначений судом строк представник відповідачів подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилавшись на те, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 закрито на підставі ст. 46 КК України у зв`язку з примиренням із потерпілим, у зв`язку з чим шкода відшкодована повністю, а задоволення позову призведе до подвійного відшкодування. Також, представник відповідачів зазначив, що титульним власником автомобіля «ЗАЗ 110308» д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_3 , а тому, на думку відповідачів, позивач ОСОБА_1 не має права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому транспортному засобу.

Щодо витрат на лікування, представник відповідачів визнав обґрунтованою частково, на суму 2568,31 грн., а щодо моральної шкоди - 128,42 грн., що становить 5 % від визнаної ним суми витрат на лікування.

Заперечуючи проти решти витрат, представник відповідачів послався на відсутність окремих призначень лікарів, здійснення частини витрат після 09.05.2025 р., нечитабельність окремих фіскальних чеків, а також висловив судження про те, що окремі лікарські засоби не стосуються лікування отриманих у ДТП травм.

27.07.2026 р. представник позивача подав відповідь на відзив, у якій заперечував проти доводів відповідача та просив позов задовольнити повністю, зазначивши, що вищевказане примирення стосувалося виключно відносин між позивачем ОСОБА_1 та винуватцем ДТП ОСОБА_2 , який добровільно відшкодував моральну шкоду в погодженому сторонами компромісному розмірі. У поданих у межах кримінального провадження заявах - позивач не відмовлявся від вимог до страховика, а прямо зберіг свої вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної транспортному засобу та здоров`ю.

Представник позивача також вказав, що ОСОБА_1 на момент ДТП правомірно володів та користувався автомобілем «ЗАЗ 110308» д.н.з. НОМЕР_1 , керував ним, уклав як страхувальник щодо цього транспортного засобу поліс обов`язкового страхування № 212114300, а після закриття кримінального провадження, автомобіль був повернутий саме йому як законному володільцю. Титульний власник ОСОБА_3 правомірність володіння позивача не заперечувала та сама зверталася до страховика для отримання інформації про розмір визначеної страховиком майнової шкоди.

Щодо витрат на лікування представник позивача зазначив, що їх необхідність і фактичне понесення підтверджуються сукупністю медичної документації, лікарських призначень, рекомендацій та розрахункових документів. Власна оцінка представником страховика медичної доцільності лікарських засобів не є висновком лікаря або експерта. Визнаючи частину витрат, відповідач не навів розрахунку суми 2568,31 грн., не зазначив, які саме документи врахував та за якими критеріями відхилив решту витрат. Заявлена сума 21148 грн. підтверджена належними доказами, а моральна шкода, передбачена ст. 26-1 спеціального Закону, становить 5 % від цієї страхової виплати, тобто 1057,40 грн.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

За змістом ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими судом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового чи немайнового права та інтересу.

За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною другою ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Згідно з ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події здійснити страхову виплату страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Оскільки договір обов`язкового страхування укладено та страховий випадок настав до 01.01.2025 р., до спірних правовідносин у частині визначення обсягу страхового зобов`язання застосовуються положення Закону України № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час настання ДТП.

Метою обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідно до ст. 3 Закону № 1961-IV є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих внаслідок ДТП, та захист майнових інтересів страхувальників.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю та майну третьої особи.

За змістом ст. 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є, зокрема, шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого, та моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до п. 24.1 ст. 24 Закону № 1961-IV у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Такі витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Статтею 26-1 Закону № 1961-IV передбачено, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Відповідно до ст.ст. 28, 29 Закону № 1961-IV шкода, заподіяна внаслідок ДТП майну потерпілого, є шкодою, пов`язаною, зокрема, з пошкодженням транспортного засобу; у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з його відновлювальним ремонтом, у порядку та межах, визначених Законом.

Підпунктом 37.1.3 п. 37.1 ст. 37 Закону № 1961-IV передбачено відмову у здійсненні страхового відшкодування у разі невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Таким чином, для застосування вказаної підстави необхідно встановити не лише невиконання потерпілим конкретного передбаченого Законом обов`язку, а й причинний зв`язок між таким невиконанням та реальною неможливістю страховика встановити факт, причини й обставини ДТП або розмір шкоди.

Судом встановлено, що 25.03.2023 р. о 20:15 год. у с.-щі Великодолинське Одеського району Одеської області на регульованому перехресті вулиць Чорноморської та Соборної ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «DAF» д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом «SAWO S240» д.н.з. НОМЕР_3 , виїхав на перехрестя на заборонений сигнал світлофора та допустив зіткнення з автомобілем «ЗАЗ 110308» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався на дозволений сигнал світлофора.

Вказані обставини встановлені ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 19.03.2026 р. у кримінальному провадженні № 12023162380000118, якою ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України, а кримінальне провадження закрито у зв`язку з примиренням винного з потерпілим. Ухвала набрала законної сили, а тому відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України є обов`язковою для суду в питанні, чи мали місце відповідні дії та чи вчинені вони ОСОБА_2 .

Суд встановив і це підтверджено матеріалами справи, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «DAF» д.н.з. НОМЕР_2 була забезпечена чинним полісом ТДВ «СК «Кредо» № 211803633.

Факт настання страхового випадку представником відповідачів по суті не спростований. Ба більше, відповідачі прийняли заяву потерпілого ОСОБА_1 , відкрили страхову справу, організували огляд пошкодженого автомобіля, провели перевірку обставин ДТП та були залучені цивільними відповідачами у кримінальному провадженні.

Надаючи оцінку доводам відповідачів про припинення страхового зобов`язання внаслідок примирення потерпілого з винуватцем ДТП та нібито повне відшкодування шкоди, суд виходить з наступного.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що винуватцем ДТП ОСОБА_2 - потерпілому ОСОБА_1 добровільно відшкодовано моральну шкоду в погодженому ними компромісному розмірі. Саме у зв`язку з таким відшкодуванням ОСОБА_1 відмовився від заявлених безпосередньо до ОСОБА_2 вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 498216,70 грн. та погодився на примирення.

Водночас у заяві про часткову відмову від цивільного позову, потерпілий прямо просив задовольнити позовні вимоги до ТДВ «СК «Кредо» щодо страхового відшкодування.

У заяві про примирення також зазначено, що вимоги до страховика ТДВ «СК «Кредо» щодо шкоди, заподіяної транспортному засобу та здоров`ю - залишаються актуальними і будуть реалізовані потерпілим у встановленому Законом порядку.

Отже, волевиявлення потерпілого ОСОБА_1 стосувалося припинення спору виключно в частині ОСОБА_2 щодо тієї частини моральної шкоди, яку останній відшкодував добровільно, та не містило відмови від самостійних вимог до страховика ТДВ «СК «Кредо» в межах страхових сум і видів страхового відшкодування, передбачених Законом № 1961-IV.

Ухвала суду від 19.03.2026 р. - не містить установленого судом розміру виплачених ОСОБА_2 коштів, не визначає склад відшкодованої шкоди як такий, що охоплює майнову шкоду транспортному засобу та витрати на лікування, і не містить висновку про виконання ТДВ «СК «Кредо» страхового зобов`язання.

Суд зауважує, що саме по собі застосування ст. 46 КК України - не є доказом отримання потерпілим повного відшкодування кожного виду шкоди, заявленого до страховика, враховуючи, шо відповідачі не надали належних та допустимих доказів суми, дати, призначення платежу ОСОБА_2 або інших документів, які б підтверджували відшкодування ним вартості пошкодженого автомобіля, витрат на лікування та страхової виплати моральної шкоди, обчисленої за ст. 26-1 Закону № 1961-IV.

Посилання представника відповідачів ТДВ «СК «Кредо» на п. 4 ч. 2 ст. 104 Закону України «Про страхування» висновків суду не змінює.

Незалежно від питання застосовності цієї норми до договору та страхового випадку, які виникли до набрання чинності новим регулюванням, передбачена нею фактична підстава для відмови - одержання повного відшкодування збитків від особи, яка їх заподіяла, - відповідачами не доведена.

Внутрішню суперечливість заперечень відповідачів підтверджує й те, що, стверджуючи про повне відшкодування ОСОБА_2 усієї шкоди, ТДВ «СК «Кредо» одночасно визнає власний обов`язок відшкодувати частину витрат на лікування в сумі 2568,31 грн. та похідну від них моральну шкоду в сумі 128,42 грн. Таке часткове визнання позову - повністю спростовує твердження останніх про повне припинення страхового зобов`язання.

За таких обставин, суд вважає, що задоволення позовних вимог не призводить до подвійного відшкодування однієї й тієї самої шкоди, а доводи відповідачів в цій частині суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

Щодо права позивача ОСОБА_1 на отримання страхового відшкодування за пошкодження автомобіля «ЗАЗ 110308» д.н.з. НОМЕР_1 суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 395 ЦК України право володіння є речовим правом на чуже майно. Згідно зі ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна, відповідно до положень глави 29 ЦК України. Частиною третьою ст. 397 ЦК України встановлено презумпцію правомірності фактичного володіння майном, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

У постанові від 16.11.2022 р. у справі № 335/2566/18 Верховний Суд дійшов висновку, що факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою для звернення за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної автомобілю, яким керувала особа під час ДТП. Право на такий захист не обмежується лише особою, зазначеною власником у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.

Судом встановлено, що під час ДТП автомобілем «ЗАЗ 110308» д.н.з. НОМЕР_1 керував саме ОСОБА_1 , та вказаний транспортний засіб був забезпечений чинним полісом обов`язкового страхування № 212114300, укладеним останнім, як страхувальником. Після закриття кримінального провадження автомобіль повернуто саме позивачеві ОСОБА_1 як його законному володільцю.

Титульний власник автомобіля ОСОБА_3 не заявляла про незаконність володіння автомобілем ОСОБА_1 , не вимагала повернення транспортного засобу та не заявляла вимог про отримання страхового відшкодування замість позивача. Навпаки, вона зверталася до ТДВ «СК «Кредо» з метою отримання інформації щодо результатів розгляду страхової справи, оскільки страховик не надавав такої інформації ОСОБА_1 .

Самі відповідачі після звернення ОСОБА_1 прийняли його заяву, відкрили страхову справу та організували огляд автомобіля.

При чому, у листі відповідачів № 164 від 12.05.2026 р., відсутність права ОСОБА_1 на транспортний засіб не була визначена підставою для відмови, адже відповідачі не надали доказів того, що позивач заволодів автомобілем без згоди ОСОБА_3 або що його володіння визнано незаконним судовим рішенням.

Отже, державна реєстрація автомобіля за ОСОБА_3 - не спростовує правомірності володіння ним ОСОБА_1 та не позбавляє останнього права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної транспортному засобу.

Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок ДТП автомобіль «ЗАЗ 110308» д.н.з. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження. Після звернення позивача, відповідачі організували огляд пошкодженого автомобіля й визначили розмір майнової шкоди у сумі 53079 грн., про що працівником страховика повідомлено під час звернення ОСОБА_3 на гарячу лінію. Відповідачами у відзиві ці відомості не спростовувались.

У відзиві представник відповідачів не надав іншого розрахунку вартості матеріального збитку, не спростував визначений у межах власної страхової справи розмір шкоди та не подав доказів виплати цієї суми позивачеві або іншій уповноваженій особі. Водночас, твердження про неможливість установити розмір шкоди суперечить факту проведення огляду та формування страхової справи самими відповідачами.

За таких обставин вимога про стягнення страхового відшкодування шкоди, заподіяної пошкодженням автомобіля «ЗАЗ 110308» д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 53079 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Надаючи оцінку позовній вимозі про відшкодування витрат на лікування, судом встановлено, що внаслідок зазначеної ДТП, ОСОБА_1 отримав закриту травму грудної клітини, закриті переломи VIII, IX та X ребер зліва, забій лівого плечового суглоба, забій головного мозку та інші ушкодження. За результатами судово-медичної експертизи ці ушкодження віднесені до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості як такі, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Безпосередньо після ДТП, позивач був госпіталізований та проходив стаціонарне лікування з 25.03.2023 р. по 18.04.2023 р., а після виписки продовжив амбулаторне лікування, перебував під наглядом лікарів, проходив контрольні обстеження та отримував медикаментозне лікування.

На підтвердження заявленої суми позивачем надано взаємопов`язані між собою документальні докази, які збігаються між собою та є послідовними : медичну документацію про характер отриманих ушкоджень, виписку з медичної карти стаціонарного хворого № 2774, документи щодо подальшого амбулаторного лікування, призначення й рекомендації лікарів, а також розрахункові документи про придбання лікарських засобів, медичних виробів та оплату медичних послуг. Загальний розмір документально підтверджених витрат становить 21148 грн.

Заперечення відповідачів про відсутність окремих призначень суд відхиляє, оскільки необхідність лікування підтверджується не одним конкретним документом, а сукупністю медичної документації: записами в медичній карті, виписками, призначеннями, рекомендаціями лікарів та документами закладів охорони здоров`я, тощо.

Посилання у відзиві на те, що останній запис у дослідженій відповідачами медичній карті датований 09.05.2025 р., саме по собі не доводить повного одужання позивача, припинення лікування або відсутності необхідності у подальшому придбанні призначених лікарських засобів з огляду на те, що тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості спричинили тривалий розлад здоров`я, а подані документи підлягають оцінці у взаємному зв`язку.

Твердження представника страховика про те, що «аспаркам», заспокійливі препарати, муколітики, парацетамол, назальні засоби та інші препарати не стосуються лікування наслідків ДТП, не підтверджені висновком лікаря, спеціаліста або експерта, судом не приймається, адже власна оцінка представником страхової компанії медичної доцільності застосування препаратів - не є спеціальним медичним висновком і не спростовує документи закладів охорони здоров`я.

Доводи про нечитабельність частини фіскальних чеків також не спростовують заявленого розміру витрат, так як із самого тексту відзиву вбачається, що щодо більшості названих нечитабельними документів відповідачі змогли визначити дату та суму придбання. Погіршення якості друку на термопапері внаслідок тривалого зберігання не є самостійною підставою для відхилення доказу, якщо його зміст може бути встановлений у сукупності з розрахунком інших медичних витрат, медичною документацією та іншими платіжними документами.

При цьому відповідачі, визнаючи лише суму на лікування у розмірі 2568,31 грн., не зазначили, які саме витрати включили у цю суму, які документи визнали належними, за якими критеріями відхилили решту витрат та яким арифметичним розрахунком отримали вказаний результат. Визначена відповідачами сума немає належного доказового й розрахункового обґрунтування.

Часткове визнання вимог про відшкодування витрат на лікування одночасно підтверджує визнання відповідачами настання страхового випадку, причинного зв`язку між ДТП, ушкодженням здоров`я позивача та необхідністю лікування.

Оцінивши подані докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що витрати ОСОБА_1 на лікування в сумі 21148 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що перебувають у прямому причинному зв`язку з ушкодженнями, отриманими внаслідок зазначеної ДТП, а тому підлягають відшкодуванню ТДВ «СК «Кредо» в повному обсязі.

Стосовно моральної шкоди суд враховує, що заявлена позивачем сума не визначена ним на власний розсуд за загальними положеннями ст. 23 ЦК України, а є окремою страховою виплатою, розмір якої безпосередньо встановлений ст. 26-1 Закону № 1961-IV - 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

За встановленого судом розміру витрат, пов`язаних із лікуванням, у сумі 21148 грн. страхове відшкодування моральної шкоди становить: 21148 грн. ? 5 % = 1057,40 грн.

Самі відповідачі застосували ту саму передбачену законом формулу, розрахувавши 128,42 грн. як 5 % від частково визнаної ними суми витрат на лікування 2568,31 грн. Отже, спору щодо правової підстави й формули розрахунку між сторонами немає, а розбіжність є похідною виключно від розміру витрат на лікування.

Оскільки судом встановлено, що витрати на лікування підлягають відшкодуванню в повному розмірі 21148 грн., похідна від них страхова виплата моральної шкоди становить 1057,40 грн. Добровільне відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди в межах його особистого деліктного зобов`язання не охоплювало та не припинило окремого страхового зобов`язання відповідача, вимоги до якого позивач прямо зберіг у кримінальному провадженні.

Посилання відповідачів на п.п. 37.1.3 п. 37.1 ст. 37 Закону № 1961-IV суд також відхиляє з огляду на те, що відповідачі не зазначили, який саме конкретний обов`язок не виконав позивач і яким чином це спричинило неможливість установлення обставин ДТП або розміру шкоди, враховуючи, що представник ТДВ «СК «Кредо» мав у себе матеріали кримінального провадження, брав участь у ньому як цивільний відповідач, прийняв заяву потерпілого, відкрив страхову справу, організував огляд автомобіля, визначив розмір майнової шкоди та частково оцінив витрати на лікування. Ці дії спростовують твердження відповідачів про об`єктивну неможливість встановити факт, причини та обставини ДТП або розмір шкоди.

Таким чином, передбачених законом підстав для відмови у страховому відшкодуванні відповідачами не доведено. Натомість позивачем подано достатній обсяг взаємопов`язаних, належних і допустимих доказів на підтвердження кожної із заявлених вимог, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу є складовою судових витрат. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт і їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті.

20.04.2026 р. між ОСОБА_1 та адвокатом Румянцевим О.Г. укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого встановлено фіксований гонорар у розмірі 20000 грн. за представництво інтересів позивача у справі за позовом до ТДВ «СК «Кредо», а також додаткову винагороду в сумі 1000 грн. за кожне судове засідання. Справа розглянута без повідомлення (виклику) сторін, тому витрати, пов`язані з участю в судових засіданнях, позивачем не заявлялися.

Надання правничої допомоги підтверджується договором, ордером адвоката, складенням та поданням позовної заяви, відповіді на відзив і супроводженням справи. Встановлений договором фіксований гонорар не залежить від кількості витрачених адвокатом годин, а заявлена сума 20000 грн. з огляду на обсяг матеріалів, характер спору, кількість і зміст підготовлених процесуальних документів є реальною, необхідною, обґрунтованою та співмірною.

Зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу через її неспівмірність відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України можливе за клопотанням іншої сторони, на яку покладається обов`язок доведення неспівмірності. Належних доводів у своїх запереченнях на заяву про розподіл судових витрат представниця відповідачів не навела, обмежившись твердженнями про не співмірність витрат на правову допомогу, які суд вважає співмірними та такими, що відповідають складності справи, витраченому адвокатом Румянцевим О.Г. часу та об?єму робіт, а також сумою позову.

З огляду на принципи диспозитивності та змагальності суд не вбачає правових підстав для зменшення підтверджених витрат з власної ініціативи.

Оскільки позов задоволено повністю, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн. відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п.п. 2, 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». За подання у 2026 році фізичною особою позову майнового характеру при ціні позову 75284,40 грн. ставка судового збору становить не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1331,20 грн. Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України ця сума підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 3-5,10-13,18,76-83,89,95,133,137,141,247,258,259,263-268,272,273 ЦПК України, ст.ст. 15,16,22,23,395-397,979,1166,1167,1187,1188 ЦК України, Законом України № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про судовий збір», суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - задовольнити ;

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (ЄДРПОУ : 13622789) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_4 ) : страхове відшкодування шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу «ЗАЗ 110308», державний номерний знак НОМЕР_1 у розмірі 53079 грн., страхове відшкодування витрат, пов`язаних із лікуванням у розмірі 21148 грн., моральну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров`я у розмірі 1057,40 грн. ; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн. ;

3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (ЄДРПОУ : 13622789) в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 02.11.2026 р.

Суддя Гандзій Д.М.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
08.07.2026 Ухвала № 138101113 Овідіопольський районний суд Одеської області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 13622789. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг