Постанова № 141101461 у справі № 916/4258/23 від 05.10.2026

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2026 р. Справа№ 916/4258/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Буравльова С.І.

за участю помічника судді (за дорученням): Поливач В.Д.,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Бондарчук І.П.

від позивача-1: не з`явився

від позивача-2: Серебряник О.О. (в режимі відеконференції)

від відповідача-1: Єгоян А.А. (в режимі відеконференції)

від відповідача-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024, повний текст якого складено та підписано 11.07.2024

у справі № 916/4258/23 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі: 1. Південного офісу Держудитслужби

2. Одеської обласної ради

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс"

2. Комунального некомерційного підприємства "Одеська обласна дитяча клінічна лікарня" Одеської обласної ради"

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 376 370,68 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 29.09.2023 Заступник керівника Суворовської (нині - Пересипської) окружної прокуратури міста Одеси (далі - Прокурор) подав позов в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (далі - Позивач-1, Держаудитслужба) та Одеської обласної ради (далі - Позивач-2, Рада) до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (далі - Відповідач-1, ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС», Постачальник) і залученого судом як співвідповідача Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради (далі - Відповідач-2, КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня», Споживач) про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 376 370,68 грн. З урахуванням заяви про зміну підстав позову від 26.03.2024 (прийнятої ухвалою суду першої інстанції від 28.03.2024) Прокурор просив суд:

- визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 02.04.2021 до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника № 5/ВТ від 10.02.2021, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради (код ЄДРПОУ 01998532) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (код ЄДРПОУ 41427817);

- визнати недійсною Додаткову угоду № 7 від 20.09.2021 до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника № 5/ВТ від 10.02.2021, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради (код ЄДРПОУ 01998532) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (код ЄДРПОУ 41427817);

- визнати недійсною Додаткову угоду № 8 від 22.09.2021 до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника № 5/ВТ від 10.02.2021, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради (код ЄДРПОУ 01998532) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (код ЄДРПОУ 41427817);

- визнати недійсною Додаткову угоду № 9 від 28.09.2021 до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника № 5/ВТ від 10.02.2021, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради (код ЄДРПОУ 01998532) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (код ЄДРПОУ 41427817);

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (04070, місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, 25, літ. Б, офіс 5; код ЄДРПОУ 41427817) в дохід місцевого бюджету (обласного бюджету Одеської області, р/р [рахунок приховано], отримувач ГУК в Одеській обл./24060300) грошові кошти у розмірі 376 370,68 грн;

- стягнути судові витрати зі сплати судового збору на користь Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Пушкінська, будинок 3, код ЄДРПОУ 03528552).

1.2. Спір у справі виник у зв`язку з укладенням між КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» та ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» за результатами процедури відкритих торгів UA-2020-11-30-005747-c Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника № 5/ВТ від 10.02.2021 (далі - Договір) та подальшим підписанням низки додаткових угод до нього, якими ціну за одиницю товару неодноразово збільшено (сукупно на 36,5%) з одночасним зменшенням обсягів постачання електричної енергії (на 39,1%), що, за доводами Прокурора, призвело до надмірної сплати Постачальнику бюджетних коштів у розмірі 376 370,68 грн.

1.3. Позовні вимоги обґрунтовані такими доводами:

- оспорювані додаткові угоди № 2 від 02.04.2021, № 7 від 20.09.2021, № 8 від 22.09.2021 та № 9 від 28.09.2021 до Договору укладено з порушенням вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», оскільки ціну за одиницю товару змінено у бік збільшення за відсутності належного документального підтвердження коливання ціни такого товару на ринку;

- внаслідок укладення спірних додаткових угод сторони перевищили встановлений законодавством гранично допустимий ліміт збільшення ціни у 10% від початкової ціни, визначеної в основному Договорі за результатами процедури закупівлі (загальне підвищення склало 36,5%), та безпідставно зменшили обсяги закупівлі електричної енергії на 39,1%, що нівелювало результати відкритих торгів;

- надані Постачальником цінові довідки Харківської торгово-промислової палати від 12.02.2021 № 364/21, від 02.03.2021 № 526/21, від 13.08.2021 № 1876/21, від 17.08.2021 № 1974-1/21 (№ 1914/21) та від 15.09.2021 № 2198-2/21 (№ 2198/21) мають виключно фактографічно-інформаційний характер, містять аналіз довільно обраних обмежених періодів часу та не підтверджують коливання ціни на ринку саме на дату укладення кожної додаткової угоди у порівнянні з моментом укладення Договору чи попередньої додаткової угоди;

- оскільки оспорювані додаткові угоди суперечать актам цивільного законодавства та інтересам держави і суспільства, вони підлягають визнанню недійсними, а надмірно перераховані бюджетні кошти у сумі 376 370,68 грн підлягають поверненню (стягненню) в дохід місцевого бюджету (обласного бюджету Одеської області), так як Одеська обласна рада є власником майна та здійснює фінансування КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня»;

- звернення Прокурора до суду зумовлене тим, що уповноважені органи - Південний офіс Держаудитслужби та Одеська обласна рада - після отримання відповідних звернень прокуратури самостійно не вжили заходів цивільно-правового характеру для захисту економічних інтересів держави та територіальної громади у бюджетній сфері.

1.4. Нормативне обґрунтування позовних вимог становлять приписи статей 19, 131-1 Конституції України, статей 11, 13, 15, 16, 177, 202, 203, 204, 215, 216, 334, 509, 525, 526, 626, 627, 628, 629, 632, 638, 651, 652, 653, 655, 1212 ЦК України, статей 20, 42, 179, 180, 188, 189, 193, 207 ГК України, статті 22 БК України, статей 1, 3, 5, 7, 8, 41 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», статті 10 Закону України від 26.01.1993 № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», статей 13, 16, 28 Закону України від 09.04.1999 № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації», статей 1, 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», статей 4, 13, 46, 53, 73, 74, 76-80, 86, 129 ГПК України.

2. Доводи та заперечення відповідача

2.1. Заперечуючи проти задоволення позову у суді першої інстанції у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив (поданих 12.01.2024 через систему «Електронний суд»), Відповідач-1 (ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС») просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

2.2. Відзив на позовну заяву та заперечення Відповідача-1 обґрунтовано такими доводами:

- зазначає, що оспорювані додаткові угоди укладені за взаємною згодою сторін на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» та підпункту 2 пункту 13.2 Договору, тому оцінка достатності підстав для внесення змін до Договору належала виключно до компетенції сторін правочину;

- наголошує на тому, що в обґрунтування збільшення ціни за одиницю товару Постачальник надав Споживачу належні докази коливання ціни на ринку електричної енергії, а саме цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, тому сторони правомірно вносили зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару, але не більше ніж на 10% кожного разу з урахуванням попередніх змін, що не призвело до збільшення загальної суми Договору;

- стверджує, що підвищення ціни на ринку електричної енергії у 2021 році було непрогнозованим, не залежало від волі Постачальника і не могло бути передбачене та закладене в ціну товару на момент подання тендерної пропозиції;

- вважає, що стаття 44 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» покладає відповідальність за порушення вимог законодавства про закупівлі виключно на уповноважених, службових (посадових) осіб замовника, а не на суб`єкта господарювання (постачальника), а відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) особа не може відповідати за помилки державних органів, і стягнення з Постачальника коштів за фактично поставлену електричну енергію є непропорційним втручанням у право мирного володіння майном.

2.3. Нормативне обґрунтування заперечень Відповідача-1 становлять приписи статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статей 509, 525, 526, 629, 632, 651, 652 ЦК України, статей 180, 193 ГК України, статей 8, 41, 44 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», статті 67 Закону України від 13.04.2017 № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії», пунктів 3.2.1, 3.2.4, 3.4.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 312.

2.4. Позивач-1, Позивач-2 та Відповідач-2 у суді першої інстанції відзивів чи письмових пояснень по суті спору не подавали.

3. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 (повний текст складено та підписано 11.07.2024) у справі № 916/4258/23 позов Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Одеської обласної ради задоволено повністю: визнано недійсними Додаткові угоди № 2 від 02.04.2021, № 7 від 20.09.2021, № 8 від 22.09.2021, № 9 від 28.09.2021 до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника № 5/ВТ від 10.02.2021, укладені між КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» та ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС»; стягнуто з ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» в дохід місцевого бюджету (обласного бюджету Одеської області) грошові кошти у розмірі 376 370,68 грн; стягнуто на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір з ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» у розмірі 11 013,56 грн та з КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» у розмірі 5 368,00 грн.

3.2. Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що за укладеним між КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» та ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» Договором про закупівлю електричної енергії у постачальника № 5/ВТ від 10.02.2021 початкова ціна електричної енергії становила 1,64215588235 грн без ПДВ (1,97058705882 грн з ПДВ) за 1 кВт·год при загальному обсязі постачання 1 700 000 кВт·год на суму 3 349 998,00 грн з ПДВ, однак унаслідок укладення оспорюваних додаткових угод № 2, № 7, № 8, № 9 ціну за одиницю товару було збільшено до 2,24934 грн без ПДВ (2,699208 грн з ПДВ) за 1 кВт·год, тобто на 36,5% від початкової договірної ціни, а загальний обсяг закупівлі зменшено на 39%, у зв`язку з чим Споживач надмірно сплатив Постачальнику бюджетні кошти у сумі 376 370,68 грн, що призвело до порушення економічних інтересів держави та територіальної громади.

3.3. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов таких висновків:

- при зверненні до суду з позовом Прокурор дотримався вимог статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» та довів підстави для представництва інтересів держави у зв`язку з невжиттям компетентними органами (Держаудитслужбою та Одеською обласною радою) заходів, спрямованих на захист інтересів держави, протягом розумного строку після отримання повідомлень прокуратури (ураховано висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 25.02.2021 у справі № 912/9/20);

- відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пунктах 56, 78, 90 постанови від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 («У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору»), згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» загальне збільшення ціни не повинно перевищувати 10% від початкової ціни договору;

- надані Відповідачем-1 цінові довідки Харківської торгово-промислової палати від 12.02.2021 № 364/21, від 02.03.2021 № 526/21, від 13.08.2021 № 1876/21, від 17.08.2021 № 1974-1/21, від 15.09.2021 № 2198-2/21 носять виключно фактографічно-інформаційний характер, не містять інформації щодо середньозваженої ціни електричної енергії станом на дату подання цінової пропозиції та дату укладення Договору, не відображають динаміки зміни ціни з моменту укладення Договору (10.02.2021) до дати укладення кожної з оспорюваних додаткових угод, а тому не є належними і допустимими доказами коливання ціни на ринку (ураховано висновок Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі № 913/166/19);

- оскільки оспорювані додаткові угоди № 2, № 7, № 8, № 9 укладені всупереч приписам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», вони підлягають визнанню недійсними на підставі статей 203, 215 ЦК України (з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17), а надмірно сплачені за цими недійсними правочинами бюджетні кошти в сумі 376 370,68 грн підлягають стягненню з Відповідача-1 в дохід місцевого бюджету на підставі частини першої та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України.

3.4. Нормативне обґрунтування рішення суду першої інстанції становлять приписи частини другої статті 19, пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, статті 6 Конвенції, статей 11, 13, 15, 16, 177, 202, 203, 215, 217, 334, 509, 626, 627, 628, 632, 638, 651, 652, 653, 655, 1212 ЦК України, статей 20, 42, 179, 180, 188, 189, 207 ГК України, пункту 3 частини другої статті 22 БК України, статей 1, 5, 6, 7, 8, 41 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», пункту 8 частини першої статті 10 Закону України від 26.01.1993 № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», статей 13, 16, 28 Закону України від 09.04.1999 № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації», статей 1, 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», статей 4, 13, 46, 73, 74, 76- 80, 86, 91, 129, 185, 233, 236- 242 ГПК України.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

4.1. Не погодившись із ухваленим рішенням, 30.07.2024 Відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» - звернувся через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі №916/4258/23 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси у повному обсязі.

4.2. Апеляційна скарга обґрунтована такими доводами:

- 27.05.2026 Верховною Радою України прийнято Закон України № 4888-IX «Про публічні закупівлі», який набрав чинності 24.06.2026, пунктом 7 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» якого пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» доповнено абзацом про те, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін), та прямо встановлено, що ці положення застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, які виникли з дня набрання чинності Законом України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі»;

- кожна з оспорюваних додаткових угод укладалася за взаємною згодою сторін у межах 10-відсоткового ліміту від попередньої ціни (Додатковою угодою № 2 ціну збільшено з 1,97058 грн до 2,13234 грн з ПДВ, або на 8,21% від початкової ціни та на 7,58% (7,5%) у питомій вазі нової ціни; Додатковою угодою № 7 - до 2,31012 грн з ПДВ, або на 8,34% від попередньої ціни та на 7,69% (7,6%) у питомій вазі нової ціни; Додатковою угодою № 8 - до 2,50556 грн з ПДВ, або на 8,46% від попередньої ціни та на 7,80% (7,8%) у питомій вазі нової ціни; Додатковою угодою № 9 - до 2,699208 грн з ПДВ, або на 7,73% від попередньої ціни та на 7,17% (7,2%) у питомій вазі нової ціни) без збільшення загальної суми Договору (посилається на постанови Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22 та роз`яснення Мінекономіки у листах від 17.10.2016 / 27.10.2016 № 3302-06/34307-06, від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06, від 21.10.2024 № 3323-02/75277-07);

- суд першої інстанції в порушення частини третьої статті 86 ГПК України помилково відхилив цінові довідки Харківської торгово-промислової палати від 12.02.2021 № 364/21, від 02.03.2021 № 526/21, від 13.08.2021 № 1876/21, від 17.08.2021 № 1974-1/21 (№ 1914-1/21), від 15.09.2021 № 2198-2/21, хоча вони містять офіційні дані ДП «Оператор ринку» щодо середньозваженої ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед» (далі - РДН) у торговій зоні ОЕС України та відсотка її коливання у бік зростання (+7,5%, +13,3%, +11,61%, +19,36%, +31,04%, +8,99%), що повністю відповідає вимогам підпункту 2 пункту 13.2 Договору та частині шостій статті 67 Закону України від 13.04.2017 № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії»;

- місцевий господарський суд не врахував специфіки ринку електричної енергії як високоволатильного біржового товару з «плаваючою ціною», а також об`єктивного регуляторного чинника - прийняття постанов НКРЕКП від 16.06.2021 № 973 та від 30.07.2021 № 1227, якими регулятор суттєво підвищив максимальний рівень граничних цін (price caps) на РДН та внутрішньодобовому ринку (з 18.06.2021 - до 2 655,99 грн/МВт·год вдень, а з 01.08.2021 - до 4 000,00 грн/МВт·год вдень без ПДВ), при цьому у разі відмови Споживача від зміни ціни Договір підлягав би достроковому розірванню згідно з пунктами 3.2.1, 3.2.4, 3.4.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, а дитяча лікарня була б переведена на постачальника «останньої надії» за значно вищим тарифом;

- крім того, навіть за попередньої судової практики (пункти 56, 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22) не було жодних правових підстав для визнання недійсною Додаткової угоди № 2 від 02.04.2021, оскільки за цією угодою ціна зросла менше ніж на 10% порівняно з початковою ціною Договору;

- за змістом частини першої статті 44 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» та статей 38, 164-14 КУпАП відповідальність за внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у не передбачених законом випадках є публічно-правовою (адміністративною) і покладається виключно на службових (посадових), уповноважених осіб замовника, тому застосування до Постачальника цивільно-правових наслідків за статтями 203, 215, 216, 1212 ЦК України створює нову форму відповідальності всупереч пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України та становить непропорційне втручанням у мирне володіння майном (посилається на рішення ЄСПЛ у справах «Стретч проти Сполученого Королівства», «Трегубенко проти України», «Фонд "Батьківська турбота" проти України» та постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340);

- підхід до тлумачення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» як кумулятивного 10-відсоткового ліміту (пункти 8, 141- 150, 158, 205 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24) не узгоджується зі статтею 72 Директиви 2014/24/ЄС, статтею 89 Директиви 2014/25/ЄС та практикою Суду Європейського Союзу (справи C-26/03 Stadt Halle, C-275/98 Unitron Scandinavia, C-324/98 Telaustria, C-496/99 P Commission v CAS Succhi di Frutta, C-454/06 pressetext Nachrichtenagentur, C-441/22 та C-443/22 Obshtina Razgrad, C-549/14 Finn Frogne, C-282/24 Polismyndigheten), на що також звернуто увагу в Окремій думці суддів Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24;

- з урахуванням Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24), яким визнано неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», суд апеляційної інстанції на підставі частини шостої статті 11 ГПК України не має права застосовувати вказану норму закону та визнавати за Прокурором повноваження на представництво інтересів держави у цій справі.

4.3. Нормативне обґрунтування апеляційної скарги та письмових пояснень скаржника становлять приписи статей 8, 19, 41, 42, 92, 129, 131-1, 147, 150, 151-2, 152 Конституції України, статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, статей 148, 151, 153 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, статті 72 Директиви 2014/24/ЄС, статті 89 Директиви 2014/25/ЄС, статей 203, 205, 215, 216, 509, 525, 526, 629, 632, 651, 652, 712, 1212 ЦК України, статей 180, 193 ГК України, статей 38, 164-14 КУпАП, статей 3, 5, 6, 8, 13, 40, 41, 44 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», пунктів 1, 7 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 27.05.2026 № 4888-IX «Про публічні закупівлі», статті 67 Закону України від 13.04.2017 № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії», статей 2, 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», пунктів 3.2.1, 3.2.4, 3.4.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, постанов НКРЕКП від 16.06.2021 № 973 та від 30.07.2021 № 1227, статей 2, 4, 7, 11, 13, 41, 42, 45, 53, 86, 174, 236, 254, 256- 259, 275 ГПК України.

5. Доводи та заперечення інших учасників справи

5.1. 29.01.2025 Прокурор через підсистему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС», у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 916/4258/23 залишити без змін. Також 21.07.2026 Прокурор подав додаткові пояснення у справі (вих. № 53-6380вих-26) на заперечення проти письмових пояснень скаржника щодо застосування Закону України від 27.05.2026 № 4888-IX «Про публічні закупівлі». Вимог про розподіл додаткових судових витрат у суді апеляційної інстанції у відзиві та поясненнях Прокурора не заявлено.

5.2. У відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях Прокурор наводить такі доводи:

- відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у пунктах 56, 78, 90 постанови від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у пунктах 114, 119, 124, 125 постанови від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 (а також у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18) обмеження у 10%, передбачене пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», застосовується як максимальний сукупний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості додаткових угод;

- укладаючи оспорювані додаткові угоди № 2, № 7, № 8, № 9, сторони підвищили ціну за одиницю товару на 36,5% (понад трикратно перевищивши 10-відсотковий поріг) та зменшили обсяг постачання на 39,1%, чим повністю нівелювали результати відкритих торгів та допустили неефективне витрачання бюджетних коштів;

- цінові довідки Харківської торгово-промислової палати не є експертними висновками у розумінні статей 1, 4 Закону України від 25.02.1994 № 4038-XII «Про судову експертизу», мають виключно фактографічно-інформаційний характер, охоплюють вибіркові періоди підвищення цін без порівняння ціни на дату укладення основного Договору та на дату укладення відповідної додаткової угоди (посилається на пункти 5.44, 5.45 постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21), при цьому за даними ДП «Оператор ринку» станом на 10.02.2021 середньозважена ціна на РДН по ОЕС України складала 1 631,85 грн/МВт·год, а станом на 02.04.2021 (дата укладення Додаткової угоди № 2) зменшилась до 1 251,40 грн/МВт·год (-23,3%);

- за змістом абзаців першого та другого пункту 7 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 27.05.2026 № 4888-IX «Про публічні закупівлі» договори про закупівлю, укладені до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі, а зміни до них вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону, крім того, згідно з частиною першою статті 58 Конституції України, статтею 5 ЦК України та Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 закони не мають зворотної дії в часі щодо юридичних осіб, а пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» не встановлює юридичної відповідальності, яка б підлягала пом`якшенню або скасуванню.

5.3. Нормативне обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу та додаткових пояснень Прокурора становлять приписи частини першої статті 58 Конституції України, статей 5, 13, 15, 16, 203, 204, 215, 216, 525, 526, 626, 627, 629, 632, 638, 652, 653 ЦК України, статей 20, 42, 179, 180, 193 ГК України, статей 3, 5, 36, 41 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», пункту 7 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 27.05.2026 № 4888-IX «Про публічні закупівлі», статей 1, 4 Закону України від 25.02.1994 № 4038-XII «Про судову експертизу», статей 42, 263 ГПК України.

5.4. Позивач-1, Позивач-2 та Відповідач-2 своїм правом на подання письмових відзивів на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися, що відповідно до частини третьої статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (водночас у судовому засіданні 05.10.2026 представник Позивача-2 у своїх усних поясненнях підтримав позицію Прокурора та заперечив проти задоволення апеляційної скарги).

6. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

6.1. 30.07.2024 ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 916/4258/23. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 апеляційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 260 ГПК України, однак постановою Верховного Суду від 16.12.2024 зазначену ухвалу скасовано, а справу передано до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

6.2. Після надходження матеріалів справи та проведення повторного автоматизованого розподілу від 13.01.2025 (колегія суддів: головуючий суддя Корсак В.А., судді Євсіков О.О., Буравльов С.І.), ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву до 17.02.2025 та призначено справу до розгляду на 24.02.2025 (у подальшому ухвалою від 25.02.2025 розгляд призначено на 10.03.2025).

6.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 апеляційне провадження у справі № 916/4258/23 зупинено на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24. Після ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, ухвалою апеляційного суду від 26.01.2026 провадження у справі поновлено та призначено розгляд на 23.03.2026.

6.4. Під час апеляційного розгляду ухвалами суду від 25.03.2026, від 04.05.2026, від 08.06.2026 та від 13.07.2026 розгляд справи неодноразово відкладався та призначався на інші дати (на 04.05.2026, 08.06.2026, 06.07.2026 та 17.08.2026), а ухвалою від 17.08.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 05.10.2026.

7. Явка представників учасників справи

7.1. У судове засідання 05.10.2026 з`явилися прокурор Бондарчук І.П. (безпосередньо у залі суду), представник Відповідача-1 - адвокат Серебряник О.О. (у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду) та представник Позивача-2 - Єгоян А.А. (у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду) згідно з протоколом судового засідання в режимі відеоконференції від 05.10.2026 № 7185959 (за участю помічника судді за дорученням Поливач В.Д.).

7.2. Позивач-1 та Відповідач-2 своїх повноважних представників у судове засідання 05.10.2026 не направили, хоча про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином шляхом надіслання ухвали суду апеляційної інстанції від 17.08.2026 до їхніх зареєстрованих Електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС у порядку частин шостої, одинадцятої статті 242 ГПК України (з урахуванням висновків, викладених у пунктах 59, 60, 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24). Явка учасників справи у судове засідання судом обов`язковою не визнавалася.

7.3. У судовому засіданні 05.10.2026 під час розгляду клопотань та в судових дебатах представник Відповідача-1 (ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС») підтримала клопотання про зупинення провадження у справі, а після протокольної відмови суду у його задоволенні - підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги і письмових пояснень, просила апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Прокурор та представник Позивача-2 (Одеської обласної ради) заперечили проти зупинення провадження у справі та проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

7.4. Згідно з частиною першою статті 202 та частиною дванадцятою статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті (див. пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24). Наявні у матеріалах справи докази є достатніми для повного, всебічного та об`єктивного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

8. Розгляд клопотань та заяв учасників справи

8.1. 08.06.2026 (а також у додаткових поясненнях від 05.07.2026) представник Відповідача-1 - адвокат Серебряник О.О. - через підсистему «Електронний суд» подала клопотання про зупинення провадження у справі № 916/4258/23 на підставі пункту 5 частини першої статті 227, пункту 4 частини першої статті 229 ГПК України до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» (вих. № 16/178 від 06.04.2026) щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», конституційне провадження у якій відкрито ухвалою Першої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України від 06.05.2026 (посилаючись також на ухвали КГС ВС від 28.11.2019 у справі № 916/313/18, від 04.06.2026 у справі № 927/1704/23, постанову ВС від 06.09.2022 у справі № 904/4393/21, постанову КАС ВС від 22.08.2024 у справі № 283/91/22 та низку ухвал господарських судів у подібних справах).

8.2. 07.08.2026 представник Відповідача-1 через підсистему «Електронний суд» подала друге клопотання про зупинення провадження у справі № 916/4258/23 на підставі пункту 5 частини першої статті 227, пунктів 5, 7 частини першої статті 228, пунктів 4, 11 частини першої статті 229 ГПК України до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/11553/25 (переданої згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2026 для формування єдиного правового висновку щодо застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України у питанні зупинення провадження до розгляду справи Конституційним Судом України з огляду на розбіжність між ухвалою ВС від 07.07.2026 у справі № 910/9533/24 та підходом у справах № 924/560/24, № 910/4865/24, № 911/2586/24, № 918/918/25).

8.3. 14.08.2026 Прокурор (в особі представника Гурської Л.М.) подав письмові заперечення (вих. № 53-7044вих-26) проти клопотання Відповідача-1 про зупинення провадження у справі, наголошуючи, що пункт 7 частини першої статті 228 ГПК України закріплює право, а не обов`язок суду зупинити провадження, а необґрунтоване зупинення провадження на підставі припущень призведе до порушення розумних строків розгляду справи всупереч частині першій статті 6 Конвенції (посилається на постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18, від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18, від 29.04.2020 у справі № 903/611/19, від 18.05.2020 у справі № 905/1728/14-908/4808/14, від 20.07.2020 у справі № 910/11236/19).

8.4. Крім того, 01.10.2026 представник Відповідача-1 - адвокат Серебряник О.О. - через підсистему «Електронний суд» подала третє клопотання про зупинення провадження у справі № 916/4258/23 на підставі пункту 7 частини першої статті 228, пункту 11 частини першої статті 229 ГПК України до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/2486/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду. На обґрунтування клопотання скаржник послався на те, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2026 справу № 916/2486/23 передано на розгляд об`єднаної палати (прийнято до розгляду ухвалою від 09.04.2026 та призначено на 16.10.2026) для вирішення питання про відступ від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.01.2025 у справі № 916/2714/23, щодо застосування статті 53 ГПК України та частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в частині визначення органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, а також послався на ухвали Верховного Суду про зупинення провадження у подібних справах (від 21.09.2026 у справі № 915/1905/23, від 08.09.2026 у справі № 917/2056/25, від 07.09.2026 у справі № 922/4165/25, від 31.08.2026 у справах № 918/274/26 і № 910/10188/25, від 12.08.2026 у справі № 924/993/24, від 06.08.2026 у справі № 918/702/25, від 24.07.2026 у справах № 910/13482/24 і № 910/11890/24, від 23.07.2026 у справі № 922/4162/25, від 22.07.2026 у справі № 910/10245/24, від 16.07.2026 у справі № 922/685/25) та на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.03.2025 у справі № 910/13175/23 щодо незастосування обмежень частини третьої статті 195 ГПК України на стадії апеляційного перегляду.

8.5. 02.10.2026 Прокурор (в особі представника Гурської Л.М.) через підсистему «Електронний суд» подав заперечення (вих. № 53-8270вих-26) проти клопотання Відповідача-1 від 01.10.2026 про зупинення провадження у справі, зазначаючи, що: 1) послідовне подання третього поспіль клопотання про зупинення провадження спрямоване на затягування розгляду справи по суті всупереч статті 43 ГПК України; 2) норма пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України є диспозитивною, а питання повноважень Одеської обласної ради у спірних правовідносинах є суто правовим і підлягає вирішенню судом самостійно згідно з принципом jura novit curia (посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, постанови Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 904/89/19, від 13.10.2020 у справі № 924/827/19, від 16.01.2024 у справі № 916/3122/22); 3) чергове зупинення провадження порушить принцип розумних строків судочинства за пунктом 1 статті 6 Конвенції (посилається на рішення ЄСПЛ у справах «Меріт проти України», «Літовченко проти України», «Іванов проти України» та постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/2424/15, від 26.06.2019 у справі № 905/1956/15).

8.6. Розглянувши заявлені Відповідачем-1 клопотання від 08.06.2026, від 07.08.2026 та від 01.10.2026 про зупинення апеляційного провадження у справі, колегія суддів (протокольно у судовому засіданні 05.10.2026) дійшла висновку про відмову у їх задоволенні з огляду на таке.

8.7. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

8.8. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Колегія суддів враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 05.03.2025 у справі №910/13175/23, згідно з яким обмеження частини третьої статті 195 ГПК України стосуються розгляду справи судом першої інстанції в порядку загального позовного провадження і не позбавляють суд апеляційної інстанції права зупинити провадження з підстав, передбачених статтями 227, 228 ГПК України, після початку розгляду апеляційної скарги по суті. Проте сам по собі припис пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України закріплює саме дискреційне право, а не імперативний обов`язок суду зупиняти провадження у справі.

8.9. Частиною другою статті 152 Конституції України та частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України є підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами. Подібні висновки щодо відсутності підстав для зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України до завершення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/2026 (178/26) викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.05.2026 у справі №910/4865/24 та від 09.06.2026 у справі №918/918/25 (а також у справах №924/560/24 та №911/2586/24).

8.10. Більше того, з набранням 24.06.2026 чинності Законом України від 27.05.2026 № 4888-IX «Про публічні закупівлі», пунктом 7 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» якого врегульовано порядок застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» до правовідносин, що виникли з дня набрання чинності Законом № 922-VIII, зібрані у справі докази та чинне законодавче регулювання у повній мірі дозволяють суду апеляційної інстанції встановити та оцінити всі обставини, що входять до предмета доказування, та вирішити спір по суті без очікування результатів розгляду справи № 3-78/2026 (178/26) Конституційним Судом України, процесуального питання у справі № 910/11553/25 чи питання визначення належного органу у справі № 916/2486/23 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (тим паче, що за результатами розгляду по суті позов у цій справі задоволенню не підлягає з матеріально-правових підстав). Затягування ж строку розгляду справи може призвести до порушення прав сторін на розгляд справи упродовж розумного строку (див. пункт 78 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24). Водночас подані сторонами письмові пояснення від 18.03.2026, від 05.07.2026 та від 21.07.2026 щодо зміни законодавчого регулювання та практики Верховного Суду суд апеляційної інстанції відповідно до частини першої статті 42, частини п`ятої статті 161 та статті 269 ГПК України визнає необхідними для всебічного з`ясування правової природи спірних відносин, приймає до розгляду та враховує під час надання правової кваліфікації спірним правовідносинам (на відміну від процесуальних ситуацій, розглянутих у пунктах 15- 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 910/17324/19 та пунктах 81- 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, де суд касаційної інстанції не визнавав необхідним одержання додаткових пояснень).

9. Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

9.1. Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не зв`язаний доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

10. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

10.1. За результатами проведення процедури відкритих торгів UA-2020-11-30-005747-c на виконання вимог Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», 10.02.2021 між Комунальним некомерційним підприємством «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (Постачальник) укладено Договір про закупівлю електричної енергії у постачальника № 5/ВТ (далі - Договір).

10.2. Згідно з пунктом 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію за ДК 021:2015: 09310000-5 - Електрична енергія (електрична енергія) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Кількість електричної енергії на 2021 рік визначено в обсязі 1 700 000 кВт·год відповідно до Додатку 3 до Договору «Обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії Споживачу (чем)». Строк постачання електричної енергії - до 31.12.2021 (пункт 2.3 Договору).

10.3. Відповідно до пункту 5.1 Договору ціна цього Договору з урахуванням витрат на послуги передачі електричної енергії становить 3 349 998,00 грн, у тому числі ПДВ - 558 333,00 грн. Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією. Ціна (тариф) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника; для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується одна ціна електричної енергії (пункт 5.2 Договору). Інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному вебсайті Постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування (пункт 5.3 Договору), а ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни (пункт 5.4 Договору). Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць, а датою виконання зобов`язань Споживача щодо оплати вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника (пункт 5.5 Договору).

10.4. Згідно з пунктом 1 Додатку № 2 до Договору («Комерційна пропозиція») сторони визначили, що ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи), становить 1,64215588235 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 1,97058705882 грн за 1 кВт·год з урахуванням тарифу на передачу електричної енергії, встановленого постановою НКРЕКП від 09.12.2020 № 2353 у розмірі 0,29393 грн без ПДВ, та без урахування тарифу на розподіл електричної енергії. У Додатку № 3 до Договору сторони погодили очікувані обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії.

10.5. Пунктом 13.1 Договору встановлено, що якщо договір укладається в письмовій формі, то він набирає чинності з моменту підписання договору сторонами. Відповідно до підпункту 2 пункту 13.2 Договору істотні умови Договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії. Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою(ами) (листом(ами)) (завіреними копіями цих довідки(ок) або листа(ів)) відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, інформацією з вебсайту ДП «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua) (згідно з частиною шостою статті 67 Закону України «Про ринок електричної енергії», з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 № 3304-04/33869-06 «Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії») для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку. Зміна ціни за одиницю товару застосовується з початку розрахункового періоду, в якому відбувалися такі зміни.

10.6. Додатковими угодами № 1 від 11.03.2021, № 3 від 02.04.2021 та № 6 від 12.08.2021 до Договору сторони вносили зміни до реквізитів сторін, а Додатковими угодами № 4 від 23.04.2021 та № 5 від 11.06.2021 вносили зміни до пункту 5.1 Договору.

10.7. ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» звернулося до Споживача з пропозицією про внесення змін до Договору у зв`язку з коливанням ціни електричної енергії на ринку, надавши цінові довідки Харківської торгово-промислової палати від 12.02.2021 № 364/21 та від 02.03.2021 № 526/21. Згідно з ціновою довідкою від 12.02.2021 № 364/21 за даними ДП «Оператор ринку» середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за грудень (01.12- 31.12) 2020 року складає 1 541,52 грн/МВт·год без ПДВ, за січень (01.01- 31.01) 2021 року - 1 462,52 грн/МВт·год без ПДВ, а за лютий (станом на 13.02) 2021 року - 1 657,15 грн/МВт·год без ПДВ (відсоток коливання складає +7,5% відносно грудня 2020 року та +13,3% відносно січня 2021 року). Згідно з ціновою довідкою від 02.03.2021 № 526/21 середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за січень (01.01- 31.01) 2021 року складає 1 462,52 грн/МВт·год без ПДВ, а за лютий (01.02- 28.02) 2021 року - 1 632,28 грн/МВт·год без ПДВ (відсоток коливання ціни складає +11,61%).

10.8. 02.04.2021 між КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» та ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, якою внесено зміни до пункту 2.1 Договору, пункту 1 Додатку 2 («Комерційна пропозиція») та Додатку 3 до Договору, та визначено кількість і ціну електричної енергії: з 12.02.2021 (у Додатку 2 - з 16.02.2021) по 28.02.2021 - 128 386 кВт·год за ціною 1,64215 грн без ПДВ (1,97058 грн з ПДВ) на суму 252 994,88 грн; з 01.03.2021 - 1 452 396,484 кВт·год за ціною 1,77695 грн без ПДВ (2,13234 грн з ПДВ) на суму 3 097 003,12 грн. Тобто за Додатковою угодою № 2 ціну за одиницю товару збільшено порівняно з початковою ціною Договору на 8,21% (або на 7,58% у питомій вазі нової ціни), а загальний обсяг постачання зменшено до 1 580 782,484 кВт·год при незмінній загальній ціні Договору 3 349 998,00 грн.

10.9. Листом від 16.08.2021 № 1001/Ю2 Постачальник звернувся до Споживача з пропозицією про укладення додаткової угоди у зв`язку з коливанням ціни електричної енергії, надавши цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 13.08.2021 № 1876/21, згідно з якою за інформацією ДП «Оператор ринку» середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 1 декаду березня (01.03- 10.03) 2021 року складає 1 359,94 грн/МВт·год без ПДВ, а за 3 декаду липня (21.07- 31.07) 2021 року - 1 632,28 грн/МВт·год (у тексті скарги також зазначено 1 623,28 грн/МВт·год) без ПДВ, відсоток коливання ціни складає +19,36%.

10.10. 20.09.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду № 7 до Договору, якою внесено зміни до пункту 2.1 Договору, пункту 1 Додатку 2 та Додатку 3 до Договору, та визначено обсяги і ціну електричної енергії: з 12.02.2021 по 28.02.2021 - 128 386 кВт·год за ціною 1,64215 грн без ПДВ (1,97058 грн з ПДВ) на суму 252 994,88 грн; з 01.03.2021 по 31.07.2021 - 452 319 кВт·год за ціною 1,77695 грн без ПДВ (2,13234 грн з ПДВ) на суму 964 497,90 грн; з 01.08.2021 - 923 114,478 кВт·год за ціною 1,9251 грн без ПДВ (2,31012 грн з ПДВ) на суму 2 132 505,22 грн. Тобто за Додатковою угодою № 7 ціну за одиницю товару збільшено порівняно з ціною, встановленою Додатковою угодою № 2, на 8,34% (або на 7,69% у питомій вазі нової ціни), а загальний обсяг постачання встановлено у кількості 1 503 819,478 кВт·год при незмінній загальній ціні Договору.

10.11. Листом від 17.08.2021 № 1007/Ю2 Постачальник звернувся до Споживача щодо укладення наступної додаткової угоди у зв`язку з коливанням ціни електричної енергії, додавши цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 17.08.2021 № 1974-1/21 (№ 1914-1/21), відповідно до якої за даними ДП «Оператор ринку» середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 3 декаду липня (21.07- 31.07) 2021 року складає 1 623,28 грн/МВт·год без ПДВ, а за 1 декаду серпня (01.08- 10.08) 2021 року - 2 127,10 грн/МВт·год без ПДВ, відсоток коливання ціни складає +31,04%.

10.12. 22.09.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду № 8 до Договору, якою внесено зміни до пункту 2.1 Договору, пункту 1 Додатку 2 та Додатку 3 до Договору, та визначено обсяги і ціну електричної енергії: з 12.02.2021 по 28.02.2021 - 128 386 кВт·год за ціною 1,64215 грн без ПДВ (1,97058 грн з ПДВ) на суму 252 994,88 грн; з 01.03.2021 по 31.07.2021 - 452 319 кВт·год за ціною 1,77695 грн без ПДВ (2,13234 грн з ПДВ) на суму 964 497,90 грн; з 01.08.2021 по 14.08.2021 - 43 000 кВт·год за ціною 1,9251 грн без ПДВ (2,31012 грн з ПДВ) на суму 99 335,16 грн; з 15.08.2021 - 811 463,329 кВт·год за ціною 2,08805 грн без ПДВ (2,50556 грн з ПДВ) на суму 2 033 170,06 грн. Тобто за Додатковою угодою № 8 ціну за одиницю товару збільшено порівняно з ціною, встановленою Додатковою угодою № 7, на 8,46% (або на 7,80% у питомій вазі нової ціни), а загальний обсяг постачання встановлено у кількості 1 435 168,329 кВт·год при незмінній загальній ціні Договору.

10.13. Листом від 15.09.2021 № 1068/Ю2 Постачальник звернувся до Споживача щодо укладення додаткової угоди у зв`язку з коливанням ціни електричної енергії, надавши цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 15.09.2021 № 2198-2/21, згідно з якою за даними ДП «Оператор ринку» середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 3 декаду серпня (21.08- 31.08) 2021 року складає 2 034,14 грн/МВт·год без ПДВ, а за 1 декаду вересня (01.09-10.09) 2021 року - 2 217,07 грн/МВт·год без ПДВ, відсоток коливання ціни складає +8,99%.

10.14. 28.09.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду № 9 до Договору, якою внесено зміни до пункту 2.1 Договору, пункту 1 Додатку 2 та Додатку 3 до Договору, та визначено обсяги і ціну електричної енергії: з 12.02.2021 по 28.02.2021 - 128 386 кВт·год за ціною 1,64215 грн без ПДВ (1,97058 грн з ПДВ) на суму 252 994,88 грн; з 01.03.2021 по 31.07.2021 - 452 319 кВт·год за ціною 1,77695 грн без ПДВ (2,13234 грн з ПДВ) на суму 964 497,20 грн (964 497,90 грн); з 01.08.2021 по 14.08.2021 - 43 000 кВт·год за ціною 1,9251 грн без ПДВ (2,31012 грн з ПДВ) на суму 99 335,16 грн; з 15.08.2021 по 31.08.2021 - 56 444 кВт·год за ціною 2,08805 грн без ПДВ (2,50556 грн з ПДВ) на суму 141 429,47 грн; з 01.09.2021 - 700 850,245 кВт·год за ціною 2,24934 грн без ПДВ (2,699208 грн з ПДВ) на суму 1 891 740,59 грн. Тобто за Додатковою угодою № 9 ціну за одиницю товару збільшено порівняно з ціною, встановленою Додатковою угодою № 8, на 7,73% (або на 7,17% у питомій вазі нової ціни), а загальний обсяг постачання встановлено у кількості 1 380 999,245 кВт·год при незмінній загальній ціні Договору.

10.15. Додатковою угодою № 10 від 28.12.2021 до Договору сторони дійшли згоди зменшити обсяги закупівлі на суму 936 714,93 грн та виклали перше речення пункту 5.1 розділу 5 Договору в редакції, згідно з якою ціна цього Договору з урахуванням витрат на послуги передачі електричної енергії становить 2 413 283,07 грн, у тому числі ПДВ - 402 213,85 грн (кошти місцевого бюджету - 685 299,09 грн з ПДВ; кошти місцевого бюджету (додаткова дотація) - 1 727 983,98 грн з ПДВ).

10.16. На виконання умов Договору ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» поставило, а КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» прийняло електричну енергію згідно з підписаними сторонами без зауважень актами прийому-передачі електричної енергії від 26.03.2021 № УГР00000669 на суму 252 994,88 грн, від 14.04.2021 № УГР00000827 на суму 227 614,50 грн, від 28.05.2021 № УГР00001491 на суму 204 689,71 грн, від 24.06.2021 № УГР00001654 на суму 179 425,75 грн, від 06.08.2021 б/н на суму 166 755,38 грн, від 03.09.2021 № УГР00002388 на суму 186 012,55 грн, від 04.10.2021 № УГР00002859 на суму 240 764,63 грн, від 29.10.2021 № УГР00003083 на суму 210 435,66 грн, від 28.10.2021 № УГР00003439 на суму 222 792,62 грн, від 15.12.2021 № УГР00003763 на суму 281 546,29 грн, від 24.12.2021 № УГР00004044 на суму 240 251,10 грн, та оплатило її вартість у загальному розмірі 2 413 283,07 грн (у тексті рішення суду першої інстанції також вказано 2 413 283,70 грн) згідно з наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

10.17. Листами від 14.03.2023 № 53-2132вих-23, від 20.03.2023 № 53-2257вих-23, № 53-2258вих-23, № 53-2259вих-23 Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Південного офісу Держаудитслужби, Одеської обласної ради та КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» щодо повідомлення про вжиті заходи з метою відновлення інтересів держави у зв`язку з укладенням додаткових угод до Договору. У відповідь Південний офіс Держаудитслужби листом від 23.03.2023 № 151525-17/1479-2023 повідомив, що перевірка викладених фактів ним не проводилась, а КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» листом від 24.03.2023 № 349 та Одеська обласна рада листом від 19.04.2023 № 1385/0/03-14/23/985 повідомили, що всі додаткові угоди були укладені на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Повідомленнями від 25.09.2023 № 53-8023вих-23 та № 53-8024вих-23 Прокурор у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» поінформував Одеську обласну раду та Південний офіс Держаудитслужби про звернення до суду з цим позовом.

11. Правова позиція апеляційного суду

11.1. Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС», письмових пояснень скаржника і запереченням Прокурора та Позивача-2 (оскільки представник Одеської обласної ради брав участь у засіданні 05.10.2026 і висловив заперечення проти скарги), колегія суддів виходить із такого.

11.2. Надаючи першочергово оцінку процесуальним доводам скаржника, викладеним у письмових поясненнях від 18.03.2026, про відсутність у Прокурора повноважень на представництво інтересів держави у цій справі з огляду на ухвалення Другим сенатом Конституційного Суду України Рішення від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24), суд апеляційної інстанції відхиляє ці твердження як необґрунтовані з огляду на таке.

11.3. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (див. пункти 88- 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24).

11.4. Як установив сам скаржник у своїх поясненнях, пунктами 2, 3, 4 резолютивної частини Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; встановлено, що вказані приписи втрачають чинність із 01.01.2027, при цьому прямо закріплено, що це Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

11.5. Оскільки у цій справі №916/4258/23 правовідносини щодо представництва Прокурором інтересів держави в суді виникли 29.09.2023 (в період чинності абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру»), а Конституційний Суд України відповідно до статті 152 Конституції України прямо визначив порядок виконання свого рішення у часі та непоширення його дії на вже існуючі процесуальні правовідносини з представництва, підстав для незастосування судом приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в порядку частини шостої статті 11 ГПК України немає. Водночас місцевий господарський суд, дослідивши переписку Прокурора з Одеською обласною радою (органом управління майном та головним розпорядником коштів місцевого бюджету) і Південним офісом Держаудитслужби (листи від 14.03.2023, 20.03.2023 та повідомлення від 25.09.2023), обґрунтовано підтвердив дотримання Прокурором процедури, встановленої частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та частиною четвертою статті 53 ГПК України (див. також пункти 14, 15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та пункти 98, 99, 108, 111 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24).

11.6. Оцінюючи ключові матеріально-правові доводи скаржника щодо правомірності укладення оспорюваних Додаткових угод № 2 від 02.04.2021, № 7 від 20.09.2021, № 8 від 22.09.2021 та № 9 від 28.09.2021 до Договору та необхідності застосування до спірних правовідносин положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» з урахуванням змін, внесених Законом України від 27.05.2026 № 4888-IX «Про публічні закупівлі», який набрав чинності 24.06.2026, колегія суддів зазначає таке.

11.7. Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно з частинами першою та третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (див. пункти 67- 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, пункти 161, 162 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24).

11.8. Частиною першою статті 41 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» (далі - Закон № 922-VIII) визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (див. пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, пункт 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24).

11.9. Ухвалюючи оскаржуване рішення від 16.05.2024 про визнання недійсними оспорюваних додаткових угод № 2, № 7, № 8 та № 9, суд першої інстанції керувався правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пунктах 56, 78, 88- 90 постанови від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (який у подальшому був підтриманий у пунктах 7, 8, 126- 128, 138- 140, 150, 158, 159, 205- 207 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24), згідно з яким приписи пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакціях Закону України від 19.09.2019 № 114-IX та Закону України від 03.06.2021 № 1530-IX) встановлювали максимальний сукупний ліміт збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору про закупівлю за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

11.10. Водночас під час перебування справи № 916/4258/23 у провадженні суду апеляційної інстанції відбулася зміна законодавчого регулювання спірних правовідносин. Так, 27.05.2026 Верховною Радою України прийнято Закон України № 4888-IX «Про публічні закупівлі» (далі - Закон № 4888-IX), який офіційно опубліковано в газеті «Голос України» від 23.06.2026 № 122 та який набрав чинності 24.06.2026.

11.11. Згідно з пунктом 1 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4888-IX цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через дев`ять місяців з дня набрання ним чинності, крім окремих положень, зокрема пункту 7 цього розділу, який набрав чинності та введений у дію одночасно з набранням чинності цим Законом (24.06.2026).

11.12. Відповідно до пункту 7 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4888-IX пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» викладено у такій редакції: « 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін)».

11.13. При цьому в пункті 7 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4888-IX законодавець прямо, вичерпно та імперативно встановив темпоральне правило дії цієї норми у часі: «Положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII».

11.14. Надаючи правову оцінку запереченням Прокурора, викладеним у додаткових поясненнях від 21.07.2026, щодо стверджуваної неприпустимості зворотної дії Закону № 4888-IX у часі з посиланням на частину першу статті 58 Конституції України, статтю 5 ЦК України та Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99, колегія суддів відхиляє їх як юридично неспроможні з огляду на таке.

11.15. Системний аналіз статті 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) свідчить, що законодавець чітко розмежовує загальне правило темпоральної дії актів цивільного законодавства та спеціальні винятки з нього.

Так, якщо відповідно до частини першої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства за загальним правилом регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, то частина друга статті 5 ЦК України закріплює пряме застереження:

«Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи, або коли про це прямо зазначено в законі».

11.16. Зміст частини другої статті 5 ЦК України вказує на закріплення двох самостійних, автономних та альтернативних підстав надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії:

- пом`якшення або скасування цивільної відповідальності особи;

- наявність прямої вказівки про надання акту зворотної дії безпосередньо у тексті самого закону.

Вживання законодавцем розділового сполучника «або» неспростовно доводить, що за наявності прямої та однозначної вказівки про зворотну дію безпосередньо у самому законі встановлення обставин пом`якшення саме відповідальності не є єдиною або обов`язковою передумовою для її застосування. Прямий законодавчий припис про ретроактивність становить окремий самостійний імперативний виняток із загального принципу незворотності актів цивільного законодавства у часі (tempus regit actum), безпосередньо випливаючи з виключних нормотворчих повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні (статті 85, 91 Конституції України).

11.17. Як убачається зі змісту пункту 7 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4888-IX, Верховна Рада України використала гранично чітку, імперативну юридичну конструкцію, прямо поширивши дію нової редакції пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII на правовідносини, що виникли з дня набрання чинності Законом України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII. У даному разі законодавцем реалізовано саме передбачений частиною другою статті 5 ЦК України виняток, коли про надання зворотної сили «прямо зазначено в законі».

Пряме закріплення законодавцем зворотної дії норми у часі реалізує спеціальний виняток, передбачений частиною другою статті 5 ЦК України, та становить реалізацію суверенної нормотворчої функції парламенту.

При цьому колегія суддів виходить із того, що за загальним правилом закони України та інші нормативно-правові акти вважаються конституційними, доки їх неконституційність не буде встановлена Конституційним Судом України. Відтак господарський суд не вправі шляхом тлумачення відмовляти в застосуванні прямого припису закону, легітимність якого презюмується та не спростована в порядку конституційного судочинства

11.18. Таке законодавче регулювання повністю узгоджується з конституційними засадами правопорядку та практикою Конституційного Суду України. Зокрема, у абзацах третьому, четвертому пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), на яке посилається сам Прокурор, орган конституційної юрисдикції сформулював такий висновок:

«Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті».

11.19. Суд апеляційної інстанції також критично оцінює доводи прокурора щодо внутрішньої суперечності між положеннями про збереження порядку виконання раніше укладених договорів та ретроактивною нормою пункту 7 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4888-IX.

За фундаментальними правилами подолання правових колізій (lex specialis derogat legi generali, lex posterior specialis derogat legi priori generali) пріоритет має спеціальна норма перед загальною:

- положення щодо виконання раніше укладених договорів за старими правилами є загальним рамковим застереженням перехідного періоду для всього масиву договірних відносин;

- натомість пункт 7 розділу XIV Закону № 4888-IX є цільовою спеціальною нормою (lex specialis), яка персонально та адресно врегулювала темпоральну дію одного конкретного правового інституту - умов та кратності коригування ціни за пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII.

Відтак пряма спеціальна вказівка пункту 7 щодо ретроактивності зазначеного правила з дня набрання чинності Законом № 922-VIII має безумовний пріоритет над загальними приписами перехідних положень.

Отже посилання Прокурора на загальні перехідні приписи про те, що раніше укладені договори виконуються у порядку, що діяв до введення в дію нового Закону, не спростовують дії спеціального ретроактивного застереження пункту 7 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4888-IX, адже зазначений пункт прямо вносить зміни безпосередньо до тексту пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII і поширює саме цю редакцію Закону № 922-VIII на всі правовідносини, що виникли з дня набрання чинності Законом №922-VIII.

11.20. Колегія суддів окремо наголошує на тому, що прийняття пункту 7 розділу XIV Закону № 4888-IX виконало функцію законодавчого розв`язання тривалої правової невизначеності, яка утворилася у правозастосовчій практиці впродовж 2016-2024 років, коли підходи до тлумачення норми зазнавали неодноразових кардинальних змін (від визнання законності багаторазового підвищення ціни до 10% у кожному випадку за наявності ринкового коливання - до формування Великою Палатою Верховного Суду у справі № 922/2321/22 позиції про граничний 10-відсотковий поріг на весь строк договору).

Неоднозначність тлумачення відповідних положень закону на правозастосовчому рівні зумовила стан правової невизначеності для учасників цивільного обороту, які діяли добросовісно з урахуванням об`єктивних цінових коливань на ринку та чинних роз`яснень уповноваженого органу.

Законодавче врегулювання вказаного питання шляхом прямої нормативної вказівки спрямоване на захист принципу легітимних очікувань суб`єктів господарювання та унеможливлення покладення на сторону договору негативних майнових наслідків у вигляді повернення коштів за фактично поставлений товар на підставі статті 1212 ЦК України. Відтак поширення дії оновленої редакції норми на попередні періоди відповідає положенням частини другої статті 5 ЦК України як з огляду на наявність прямої вказівки закону про її зворотну дію, так і з огляду на усунення підстав для настання цивільно-правової відповідальності особи.

11.21. За змістом усталеної практики Верховного Суду зміна законодавства або розвиток правового регулювання суспільних відносин у певній сфері є самостійною та безумовною обставиною, що унеможливлює застосування правових висновків Верховного Суду, сформованих щодо попередньої редакції норми матеріального права, яка зазнала законодавчих змін (близькі за змістом висновки наведено, зокрема, в пункті 194 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24).

Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») саме на суд покладено обов`язок здійснити юридичну кваліфікацію відносин сторін і застосувати для вирішення спору належні та чинні нормативні приписи, що поширюють свою дію на спірні правовідносини (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц (пункт 44), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 83), від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (пункт 7.43), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101), від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 8.1)).

11.22. Отже, оцінюючи правомірність укладення оспорюваних Додаткових угод № 2 від 02.04.2021, № 7 від 20.09.2021, № 8 від 22.09.2021 та № 9 від 28.09.2021 до Договору № 5/ВТ від 10.02.2021 через призму положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 4888-IX), суд апеляційної інстанції констатує, що законодавче обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10% застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару без обмеження кількості таких змін, а обмеження щодо строків зміни ціни (не частіше ніж один раз на 90 днів) не застосовується до договорів про закупівлю електричної енергії (див. також пункти 8, 137, 159, 207 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 щодо незастосування 90-денного строку до закупівлі електроенергії).

11.23. Перевіряючи дотримання сторонами 10-відсоткового порогу при кожному окремому внесенні змін до ціни за одиницю електричної енергії, моменту такого внесення (до передачі відповідного обсягу товару споживачу відповідно до пунктів 54, 55, 74, 75, 88, 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та пунктів 126, 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24) та наявність документального підтвердження коливання ціни на ринку (що оспорювалося Прокурором згідно із заявою про зміну підстав позову від 26.03.2024 та було покладено в основу оскаржуваного рішення суду першої інстанції), колегія суддів установила таке:

- за умовами основного Договору № 5/ВТ від 10.02.2021 (Додаток № 2) початкова ціна 1 кВт·год електричної енергії становила 1,64215588235 грн без ПДВ (1,97058705882 грн з ПДВ);

- Додатковою угодою № 2 від 02.04.2021 ціну 1 кВт·год з 01.03.2021 встановлено у розмірі 1,77695 грн без ПДВ (2,13234 грн з ПДВ), тобто збільшено відносно початкової ціни Договору на 0,16175294118 грн з ПДВ, що становить 8,21% від попередньої ціни (або 7,58% у питомій вазі нової ціни) і не перевищує 10% при пропорційному коливанні середньозваженої ціни на РДН у бік зростання за ціновими довідками Харківської ТПП від 12.02.2021 № 364/21 (+7,5% та +13,3%) та від 02.03.2021 № 526/21 (+11,61%);

- Додатковою угодою № 7 від 20.09.2021 ціну 1 кВт·год з 01.08.2021 встановлено у розмірі 1,9251 грн без ПДВ (2,31012 грн з ПДВ), тобто збільшено відносно ціни за Додатковою угодою № 2 на 0,17778 грн з ПДВ, що становить 8,34% від попередньої ціни (або 7,69% у питомій вазі нової ціни) і не перевищує 10% при пропорційному коливанні середньозваженої ціни на РДН у бік зростання за ціновою довідкою Харківської ТПП від 13.08.2021 № 1876/21 (+19,36%);

- Додатковою угодою № 8 від 22.09.2021 ціну 1 кВт·год з 15.08.2021 встановлено у розмірі 2,08805 грн без ПДВ (2,50556 грн з ПДВ), тобто збільшено відносно ціни за Додатковою угодою № 7 на 0,19544 грн з ПДВ, що становить 8,46% від попередньої ціни (або 7,80% у питомій вазі нової ціни) і не перевищує 10% при пропорційному коливанні середньозваженої ціни на РДН у бік зростання за ціновою довідкою Харківської ТПП від 17.08.2021 № 1974-1/21 (+31,04%);

- Додатковою угодою № 9 від 28.09.2021 ціну 1 кВт·год з 01.09.2021 встановлено у розмірі 2,24934 грн без ПДВ (2,699208 грн з ПДВ), тобто збільшено відносно ціни за Додатковою угодою № 8 на 0,193648 грн з ПДВ, що становить 7,73% від попередньої ціни (або 7,17% у питомій вазі нової ціни) і не перевищує 10% при пропорційному коливанні середньозваженої ціни на РДН у бік зростання за ціновою довідкою Харківської ТПП від 15.09.2021 № 2198-2/21 (+8,99%).

11.24. Водночас колегія суддів визнає слушними доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково відхилив надані Постачальником цінові довідки Харківської торгово-промислової палати від 12.02.2021 № 364/21, від 02.03.2021 № 526/21, від 13.08.2021 № 1876/21, від 17.08.2021 № 1974-1/21 та від 15.09.2021 № 2198-2/21 як неналежні та недопустимі докази. Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду у пунктах 167- 175 постанови від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певного органу чи форми інформації на підтвердження коливання ціни товару на ринку, а довідки та висновки торгово-промислових палат в Україні, які у межах власних повноважень згідно із Законом України від 02.12.1997 № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» надають послуги щодо цінової інформації, є належними і допустимими засобами доказування факту коливання ціни, які підлягають оцінці судом у порядку статті 86 ГПК України.

11.25. Більше того, у підпункті 2 пункту 13.2 Договору № 5/ВТ від 10.02.2021 сторони прямо узгодили договірний механізм підтвердження та застосування зміни ціни (див. також пункти 55, 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 та пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24): факт коливання ціни підтверджується довідками відповідних установ/організацій та інформацією з офіційного вебсайту ДП «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua) згідно з частиною шостою статті 67 Закону України від 13.04.2017 № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії», а зміна ціни за одиницю товару застосовується з початку розрахункового періоду (календарного місяця), в якому відбувалися такі зміни. Оскільки Додатковою угодою № 2 змінено ціну на розрахунковий період з 01.03.2021 (до підписання акта прийому-передачі за березень 2021 року від 14.04.2021 № УГР00000827), цінові довідки Харківської ТПП №364/21 та № 526/21 правомірно відобразили зростання середньозваженої ціни на РДН у лютому 2021 року порівняно із січнем 2021 року (+11,61%), що передувало введенню нової ціни з 01.03.2021, а тому посилання Прокурора на добовий показник РДН безпосередньо в день підписання угоди (02.04.2021) не спростовує факту зростання ціни у розрахунковому періоді, з якого ця ціна застосовувалася за умовами Договору. Так само цінові довідки Харківської ТПП № 1876/21 (+19,36% у третій декаді липня порівняно з першою декадою березня 2021 року - початком дії попередньої ціни за Додатковою угодою № 2), № 1974-1/21 (+31,04% у першій декаді серпня порівняно з третьою декадою липня 2021 року) та № 2198-2/21 (+8,99% у першій декаді вересня порівняно з третьою декадою серпня 2021 року) послідовно відображають динаміку суттєвого зростання середньозважених цін на організованому сегменті ринку (РДН в ОЕС України) з урахуванням показників коливання цін за попередніми змінами (у повній відповідності до критеріїв, сформульованих у пункті 171 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24), що також об`єктивно зумовлювалося підвищенням регулятором (НКРЕКП) у постановах від 16.06.2021 № 973 та від 30.07.2021 № 1227 максимальних граничних цін на РДН до 2 655,99 грн/МВт·год та 4 000,00 грн/МВт·год відповідно. При цьому внаслідок укладення жодної з оспорюваних додаткових угод загальна сума Договору не збільшувалася.

11.26. Таким чином, укладення між Споживачем та Постачальником оспорюваних Додаткових угод № 2 від 02.04.2021, № 7 від 20.09.2021, № 8 від 22.09.2021 та № 9 від 28.09.2021 до Договору № 5/ВТ від 10.02.2021, якими збільшувалася ціна електричної енергії за одиницю товару не більше ніж на 10% у кожному окремому випадку пропорційно документально підтвердженому коливанню ціни такого товару на ринку без збільшення загальної суми Договору, у повній мірі відповідає приписам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» (у редакції Закону України від 27.05.2026 № 4888-IX «Про публічні закупівлі», дія якої згідно з пунктом 7 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4888-IX поширена на правовідносини, що виникли з дня набрання чинності Законом № 922-VIII). За таких обставин підстави для визнання оспорюваних додаткових угод недійсними за статтями 203, 215 ЦК України відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог у цій частині належить відмовити.

11.27. Щодо позовної вимоги Прокурора про стягнення з ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» в дохід місцевого бюджету (обласного бюджету Одеської області) 376 370,68 грн надмірно сплачених коштів на підставі статті 1212 ЦК України, колегія суддів зазначає, що ця вимога є похідною від вимоги про визнання недійсними оспорюваних додаткових угод № 2, № 7, № 8 та № 9 до Договору. Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у пунктах 35-37 постанови від 12.10.2021 у справі № 910/17324/19 (а також у пунктах 70- 72 постанови від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та пункті 181 постанови від 21.11.2025 у справі № 920/19/24), передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних (кондикційних) зобов`язань виникає лише за умови набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи за відсутності для цього правових підстав або якщо такі підстави згодом відпали (зокрема, у разі визнання правочину недійсним). Оскільки чинний договір та дійсні додаткові угоди до нього є достатньою і належною правовою підставою для отримання Постачальником оплати за фактично поставлену та спожиту дитячою лікарнею електричну енергію, а у визнанні додаткових угод недійсними суд апеляційної інстанції відмовляє, правова підстава набуття коштів не відпала, а відтак підстави для застосування положень частини першої та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України і стягнення з Відповідача-1 грошових коштів у сумі 376 370,68 грн відсутні.

11.28. Водночас, оскільки позов не підлягає задоволенню у повному обсязі через відповідність оспорюваних правочинів вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 4888-IX), додаткові аргументи скаржника щодо виключно адміністративно-правового характеру відповідальності за статтею 44 Закону № 922-VIII і статтею 164-14 КУпАП не змінюють остаточного правового висновку суду про відмову в позові (більше того, сам по собі інститут адміністративної відповідальності посадових осіб замовника за статтею 164-14 КУпАП стосується публічно-деліктних правовідносин і не підміняє цивільно-правових способів захисту за статтею 16, статтями 215, 216 ЦК України, однак у цій справі підстави для цивільно-правової недійсності угод відсутні по суті). Так само, за умови законодавчого врегулювання спірного питання Законом № 4888-IX, посилання скаржника на роз`яснення Мінекономіки в листах від 17.10.2016 / 27.10.2016 № 3302-06/34307-06, від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06 та від 21.10.2024 № 3323-02/75277-07 не мають самостійного нормативного значення, оскільки листи міністерств не є нормативно-правовими актами і не створюють прав чи обов`язків (див. пункти 182- 187 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24).

12. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги 12.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. При цьому колегія суддів зауважує, що на час ухвалення оскаржуваного рішення від 16.05.2024 місцевий господарський суд діяв у межах тодішньої редакції пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII та актуальної на той момент правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2321/22. Разом з тим, оскільки за приписами статті 241 та глави 1 розділу IV ГПК України рішення суду першої інстанції не набрало законної сили, а апеляційне провадження за своєю правовою природою є повторним розглядом справи по суті, суд апеляційної інстанції згідно зі статтями 11, 236, частиною четвертою статті 269 ГПК України та принципом jura novit curia («суд знає закони») зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин ту норму матеріального права, яка є чинною на момент прийняття постанови судом апеляційної інстанції і якій законодавцем у пункті 7 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4888-IX прямо надано зворотну дію в часі. За таких обставин об`єктивна невідповідність висновків оскаржуваного рішення суду першої інстанції ретроактивно зміненій нормі матеріального закону, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин на стадії апеляційного перегляду, становить самостійну процесуальну підставу для його скасування та ухвалення нового рішення згідно з пунктом 4 частини першої та частиною третьою статті 277 ГПК України.

12.2. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

12.3. Враховуючи набрання чинності пунктом 7 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 27.05.2026 № 4888-IX «Про публічні закупівлі», яким змінено пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» та надано цим положенням зворотну дію в часі щодо правовідносин, які виникли з дня набрання чинності Законом № 922-VIII, а також встановлену судом апеляційної інстанції відповідність умов оспорюваних додаткових угод вимогам законодавства про публічні закупівлі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі №916/4258/23 - скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

13. Судові витрати

13.1. Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22). Відповідно до пункту 2 частини першої та пунктів 1, 2 частини четвертої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача (у разі звернення до суду з позовом прокурора - відшкодовуються за рахунок відповідного органу прокуратури) (див. також пункт 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 910/17324/19, пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, пункт 203 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24).

13.2. При поданні позовної заяви (чотири вимоги немайнового характеру та одна вимога майнового характеру на суму 376 370,68 грн) судовий збір становив 16 381,56 грн (2 684,00 грн Ч 4 + 376 370,68 грн Ч 1,5% = 10 736,00 грн + 5 645,56 грн). Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. При поданні апеляційної скарги Відповідачем-1 (ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС») згідно з платіжною інструкцією від 29.07.2024 № 1577 сплачено судовий збір у розмірі 20 073,00 грн.

13.3. Оскільки апеляційна скарга задовольняється повністю, а в задоволенні позову Прокурора суд відмовляє, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на прокуратуру, а документально підтверджені витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 20 073,00 грн підлягають стягненню з Одеської обласної прокуратури на користь ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС».

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі №916/4258/23 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Пушкінська, будинок 3, код ЄДРПОУ 03528552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (04070, місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, 25, літ. Б, офіс 5; код ЄДРПОУ 41427817) 20 073 (двадцять тисяч сімдесят три гривні) грн 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 28.10.2026.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.І. Буравльов