Судові рішення

Ухвала № 141101467 у справі № 910/4062/26 від 29.10.2026

Ухвала від 29.10.2026 у господарській справі № 910/4062/26 (категорія «Будівельного підряду»). Суд: Північний апеляційний господарський суд, суддя Владимиренко С.В.

Справа№ 910/4062/26
СудПівнічний апеляційний господарський суд
СуддяВладимиренко С.В.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяБудівельного підряду
Дата ухвалення29.10.2026
Надійшло до реєстру02.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141101467

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

"29" жовтня 2026 р. Справа№910/4062/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології»

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2026

у справі №910/4062/26 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології»

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»

про стягнення 209 928, 95 грн

ВСТАНОВИВ:

Керівник Подільської окружної прокуратури міста Києва (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології» (далі - відповідач) про стягнення 209 928, 95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології», всупереч вимогам ст.ст. 509, 526, 610, 611, 623, 837, 875, 877, 883 Цивільного кодексу України, а також умовам договору на виконання будівельних робіт № 1277 від 18.12.2019, укладеного між відповідачем та Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо», порушило взяті на себе зобов`язання щодо належного та повного виконання будівельних робіт, включивши до актів приймання виконаних робіт відомості про роботи, які фактично не виконані, та отримавши оплату за такі роботи, внаслідок чого замовнику завдано збитків, які підлягають відшкодуванню на підставі статті 22 Цивільного кодексу України.

Господарський суд міста Києва рішенням від 10.07.2026 у справі №910/4062/26 позов задовольнив. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології» на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради збитки в розмірі 209 928, 95 грн. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології» на користь Київської міської прокуратури витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662, 40 грн.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції оцінивши надані прокурором Висновок експерта №1687-Е від 16.09.2024 за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи та Висновок експерта №3596-Е від 22.11.2024 за результатами проведення судової економічної експертизи, зазначив, що ці висновки складено відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз, оскільки у висновках міститься посилання про попередження експертів Київського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз про кримінальну відповідальність за статтею 384 Кримінального кодексу України за надання завідомо неправдивого висновку та за статтею 385 Кримінального кодексу України за відмову від надання висновку.

На переконання суду першої інстанції зазначеними висновками встановлено наявність матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 209 928,95 грн, що завдана відповідачем при виконанні будівельних робіт за Договором на об`єкті «Розчистка та ремонт споруд на озері Голубе (ставок Блакитний) в Подільському районі м. Києва».

Враховуючи вищенаведене, суд вважав доведеним факт завищення вартості виконаних будівельних робіт за Договором на суму 209 928,95 грн.

Вказане, на думку суду першої інстанції, свідчить про протиправність дій відповідача, що полягає в порушенні умов Договору щодо обсягу фактично виконаних робіт та визначення їх вартості, наявність збитків у вигляді завищення вартості в розмірі 209 928,95 грн та причинно-наслідковий зв`язок між вказаними діями і заподіяними збитками.

Також судом вказано, що підписання актів без зауважень не позбавляє замовника права заперечувати фактичний обсяг та вартість виконаної роботи.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, 31.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2026 у справі №910/4062/26 та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що прокуратура більше не вправі пред`явити жоден новий позов з посиланням на приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Також, відповідач наполягає на відсутності збитків завданих саме відповідачем позивачу.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 11.08.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2026 у справі №910/4062/26 залишив без руху, надав скаржнику десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом надання суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2026 у справі №910/4062/26 та докази сплати судового збору в розмірі 3 993, 60 грн.

Скаржник у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідного клопотання.

В клопотанні скаржник просить поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2026 у справі №910/4062/26.

В обґрунтування клопотання апелянтом зазначено, що оскаржуване рішення надіслано (доставлено) скаржнику до електронного кабінету засобами підсистеми ЄСІТС 10.07.2026 о 18 год. 12 хв.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.08.2026 задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології» про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2026 у справі №910/4062/26. Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2026 у справі №910/4062/26. Зупинив дію рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2026 у справі №910/4062/26 на час апеляційного провадження. Призначив до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2026 у справі №910/4062/26 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребував матеріали справи №910/4062/26 з Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи №910/4062/26 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 03.09.2026.

09.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому прокурор зазначає, що посилання апелянта на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 як на підставу для висновку про відсутність у прокурора повноважень на звернення до суду є безпідставними.

Також прокурор посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.08.2020 у справі №916/477/18 про стягнення збитків у зв`язку з неналежним виконанням будівельних робіт за договором підряду «враховуючи наявний у справі висновок судової будівельно-технічної експертизи, якою встановлено, що роботи, вартість яких позивач просить стягнути із відповідача, виконані неналежним чином та не у повній відповідності з умовами договору, а відтак наявні підстави для відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням договірного зобов`язання».

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що на розгляді палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебуває справа №922/2848/24 за позовом керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі: 1) Харківської міської ради, 2) Департаменту з питань забезпечення життєдіяльності міста Харківської міської ради, 3) Північно-східного офісу Держаудитслужби 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий стандарт К», 2) Комунального підприємства «Харківводоканал» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів.

Підставою для передачі справи №922/2848/24 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду є необхідність відступити шляхом уточнення від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 12.03.2025 у справі № 924/524/24, від 10.09.2025 у справі № 910/6131/24, від 04.02.2026 у справі №922/1328/24 та від 18.02.2026 у справі №913/95/25, щодо застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статей 1, 2 Закону України «Про публічні закупівлі», статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у подібних правовідносинах, а саме шляхом виключення з нього положення про те, що джерело походження коштів, за які здійснено публічні закупівлі (державний або місцевий бюджет, власні надходження підприємства чи інші фінансові ресурси), не є визначальним, оскільки обов`язок нагляду (контролю) за фінансово-господарською діяльністю юридичної особи покладено на її власника незалежно від джерел фінансування.

Правовідносини у справі №922/2848/24 та у даній справі є подібними. В обох справах спірний позов подано прокурором в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, який не був стороною спірного договору; натомість стороною договору, яка здійснювала оплату за ним, в тому числі за рахунок власних коштів, було комунальне підприємство, залучене до участі у справі як відповідач у справі №922/2848/24, у даній справі як третя особа; кошти заявлено до стягнення на користь відповідної територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування; підстави представництва обґрунтовано статусом органу місцевого самоврядування як засновника підприємства та власника закріпленого за ним майна.

Приписи статті 228 ГПК України встановлюють право суду зупинити провадження у справі. Так, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також із власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Отже, зміст статті 228 ГПК України свідчить про те, що зупинення провадження є саме правом суду. Подібний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №915/547/17.

Верховний Суд зазначав, що подібність правовідносин визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет) (ухвала об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2020 у справі №910/4450/19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію про те, що порівнювати подібні правовідносини необхідно за критеріями: предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 305/1180/15-ц, від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

Як вже зазначалось вище, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

За висновком суду апеляційної інстанції справи №910/4062/26 та справа №922/2848/22 є релевантними, враховуючи суб`єктний склад учасників справи, предмет та підстави позову.

Пунктом 7 частини 1 статті 228 ГПК України забезпечений механізм наступної можливості правильного застосування певної норми права судами першої та апеляційної інстанції шляхом врахування майбутніх висновків палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо суперечливих або неоднозначних тлумачень такої норми права.

За статтею 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина 6 статті 13 названого Закону).

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац 3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 та абзаці 1 підпункт 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 №1-рп/2015).

Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин передбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях, зокрема, у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (Рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 №3-р(І)/2019).

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Принцип правової визначеності вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (пункт 61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumаrescu v. Romania), заява №28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (п.123 рішення ЄСПЛ у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії» (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania), заява №76943/11).

Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС) у пункті 1 висновку №20 (2017) від 10.11.2017 «Про роль судів у забезпеченні єдності застосування закону» (далі - Висновок) вказала, що однакове та уніфіковане застосування закону обумовлює загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність.

Отже, забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

КРЄС також зазначила, що суперечливі рішення національних судів, особливо судів найвищих інстанцій, можуть призвести до порушення права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 9 Висновку).

Судді країн континентального права керуються судовою практикою, особливо вищих судів, до чиїх повноваження відноситься забезпечення єдності судової практики. У країнах континентального права рішення суду, особливо Верховного, мають ширше значення, ніж для тієї окремої справи, стосовно якої ухвалене рішення (пункти 12, 13 Висновку).

Наявність інструментів щодо забезпечення єдності практики в одному суді особливо актуальне для Верховних Судів. Це питання набуває надзвичайної важливості у випадках, якщо сам Верховний Суд є джерелом невизначеності та суперечливості судової практики замість того, щоб забезпечувати її єдність (пункт 24 Висновку).

Висновок КРЄС ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема, на рішеннях від 01.12.2009 у справі «Vucinic and others v. Serbia» (заява №44698/06), від 17.03.2012 у справі «Tomic and others v. Montenegro» (заява №18650/09), від 20.10.2011 у справі «Sahin and Shahin v. Turkey» (заява №13279/05), від 12.05.2012 у справі «Albu and others v. Romania» (заява №34796/09).

ЄСПЛ у рішенні від 18.01.2001 у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom, заява №27238/95, пункт 70) наголосив, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Частиною першою статті 228 ГПК України передбачено право суду з власної ініціативи зупинити провадження у справі.

З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції вбачає за необхідне зупинити провадження у справі №910/4062/26 до закінчення перегляду палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/2848/24, та оприлюднення у встановленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Згідно із пунктом 11 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Керуючись статтями 228, 229, 234, 235, 281 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Зупинити провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2026 у справі №910/4062/26 до перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у касаційному порядку судового рішення у справі №922/2848/24.

2. Зобов`язати учасників справи повідомити Північний апеляційний господарський суд про результати розгляду справи №922/2848/24 судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно статей 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
26.08.2026 Ухвала № 139238724 Північний апеляційний господарський суд
10.08.2026 Ухвала № 138852521 Північний апеляційний господарський суд
10.07.2026 Рішення № 138110137 Господарський суд міста Києва
27.04.2026 Ухвала № 136003388 без тексту Господарський суд міста Києва
15.04.2026 Ухвала № 135691992 без тексту Господарський суд міста Києва