ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2026 року Справа № 918/139/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б.
секретар судового засідання Єфімчук А.І.
за участю представників сторін:
прокурор: Марщівська О.П.
позивача: не з`явився
відповідача: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637" та Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.05.2025 р. у справі №918/139/25, ухвалене суддею Качур А.М., повний текст рішення складено 15.05.2025 р. у справі № 918/139/25
за позовом керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Рівненській та Житомирській області
до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637"
про усунення перешкод у користуванні майном
Керівник Вараської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Рівненській та Житомирській області до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637" про усунення перешкод у користуванні майном, а саме прокурор просив суд усунути перешкоди у здійсненні власником - державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях права користування та розпорядження державним майном шляхом:
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП - 15637" на нерухоме майно - будівлю адміністративно - побутового корпусу площею 1497,9 кв.м., за адресою: Рівненська область, м.Вараш, мікрорайон Північний промислової зони, будинок 30, корпус 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 231[телефон приховано], (складовою частиною якого є протирадіаційне укриття №64333 державної форми власності);
- зобов`язання Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП - 15637" повернути протирадіаційне укриття №64333 площею 296,6 кв.м., що розташоване за адресою: Рівненська область, м.Вараш, мікрорайон Північний промислової зони, будинок 30, корпус 1, державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.05.2025р. позов задоволено частково. Зобов`язано Товариство з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП - 15637" повернути протирадіаційне укриття №64333, що розташоване за адресою: Рівненська область, місто Вараш, мікрорайон Північний промислової зони, будинок 30, корпус 1, державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (33001, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вул. Могили Петра, будинок 24, ідентифікаційний код 42956062). В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.05.2025 Товариство з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить поновити Товариству з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП - 15637" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 13.05.2025 у справі №918/139/25. Рішення Господарського суду Рівненської області від 13.05.2025 у справі №918/139/25 скасувати в частині задоволення позовних вимог Вараської окружної прокуратури про зобов`язання Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП - 15637" повернути протирадіаційне укриття №64333 площею 296,6 кв.м., що розташоване за адресою: Рівненська область, м.Вараш, мікрорайон Північної промислової зони, будинок 30, корпус 1, державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях.
Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637" на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.05.2025 р. у справі №918/139/25, розгляд апеляційної скарги призначено на "10" липня 2025 р. об 10:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.
Перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури, також не погодився з рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.05.2025 р. та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 13.05.2025 у справі №918/139/25 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод власнику - державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, права користування та розпорядження державним майном шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП - 15637" (код ЄДРПОУ 01332081) на нерухоме майно - будівлю адміністративно-побутового корпусу площею 1497,9 кв.м., за адресою: мікрорайон Північний промислової зони, будинок 30, корпус 1, м.Вараш (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 231[телефон приховано]), складовою частиною якого є протирадіаційне укриття №64333 державної форми власності, - скасувати та ухвалити нове, яким позов у цій частині задоволити.
Ухвалами Північно-західного апеляційного від 17.06.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.05.2025 р. у справі №918/139/25. Об`єднано в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури та апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637", які подані на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.05.2025р. у справі №918/139/25 для спільного розгляду, розгляд апеляційної скарги призначено на "10" липня 2025 р. об 10:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.
27.06.2025 представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях через підсистему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив задовольнити апеляційну скаргу керівника Вараської окружної прокуратури, подану в інтересах держави в особі зазначеного регіонального відділення, у повному обсязі.
Крім того, 27.06.2025 представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях подав відзив на апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Кузнецовське АТП-15634», у якому просив відмовити в її задоволенні в повному обсязі.
07.07.2025 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив заступника керівника Вараської окружної прокуратури на апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Кузнецовське АТП-15637», у якому зазначено, що доводи апелянта щодо незаконності рішення суду першої інстанції від 13.05.2025 у справі № 918/139/25 в частині зобов`язання відповідача повернути державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях спірне приміщення (ПРУ № 64333) є безпідставними та необґрунтованими. У зв`язку з цим прокурор просив апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Кузнецовське АТП-15637» залишити без задоволення.
Також 08.07.2025 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив Товариства з додатковою відповідальністю «Кузнецовське АТП-15637» на апеляційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури, у якому товариство просило прийняти відзив до розгляду та відмовити в задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.05.2025 у справі № 918/139/25.
22.07.2025 р. через систему "Електронний суд" від представника Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637" до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про призначення у справі №918/139/25 судову будівельно-технічну експертизу, проведення судової будівельно-технічної експертизи просить доручити Рівненському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (код ЄДРПОУ 25574883/вул.Василя Червонія, 39, м. Рівне, 33003).
Водночас, заступник керівника Вараської окружної прокуратури надав до суду апеляційної інстанції письмові пояснення, в яких наголосив на тому, що призначення та проведення судової експертизи у даній справі ніяким чином не спростує факту включення та перебування на загальнодержавному обліку вказаної частини підвального приміщення саме як протирадіаційного укриття, ще задовго до моменту приватизації майна, у складі якого таке укриття зареєстровано як приватна власність відповідача.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 року у справі №918/139/25 призначено у справі будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертній установі - Рівненському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (код ЄДРПОУ 25574883/вул.Василя Червонія, 39, м. Рівне, 33003).
04.12.2025 р. на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду повернулись матеріали справи №918/139/25 з висновком експерта від 28.11.2025 №СЕ-19/118-25/11769-БТ.
Зокрема за результатами будівельно-технічну експертизу експерт дійшов до наступних висновків. 1. Підвальні приміщення, вбудовані в адміністративно-побутовий корпус № 1, площею 296,6 м2, яке знаходиться за адресою: м. Вараш, м-р Північної промислової зони, буд. 30, кори. 1 є спорудою, частішою нежитлової будівлі, інженерною спорудою.
2. Підвальні приміщення, вбудовані в адміністративно-побутовий корпус № 1, площею 296,6 м2, які знаходиться за адресою: м. Вараш, м-р Північної промислової зони, буд. 30, корп. 1 не є окремою частиною будівлі, що призначені для використання за основним функціональним призначенням з метою забезпечення суспільних або господарських потреб, а також має відповідні захисні властивості та спроектовані, побудовані або пристосовані таким чином, щоб забезпечити умови для тимчасового перебування людей у разі виникнення небезпеки їх життю та здоров`ю під час надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів.
3. Підвальні приміщення, вбудовані в адміністративно-побутовий корпус №1, площею 296.6 м2, які знаходиться за адресою: м. Вараш, м-р Північної промислової зони. буд. 30, корп. 1 є спорудою цивільного захисту, а саме протирадіаційним укриттям.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 р. апеляційне провадження у справі №918/139/25 - поновлено. Справу призначити до розгляду на "18" грудня 2025 р. об 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.
12.12.2025 р. через систему «Електронний суд» від керівника Вараської окружної прокуратури надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Кузнецовське АТП - 15637» на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.05.2025 у справі №918/139/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2484/24.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2025 клопотання керівника Вараської окружної прокуратури про зупинення провадження по справі №918/139/25 - задоволено. Зупинено провадження за апеляційними скаргами Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637" та Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.05.2025 р. у справі №918/139/25 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2484/24 та оприлюднення повного тексту ухваленої постанови.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 02.10.2026 оприлюднено повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.09.2026 у справі № 922/2484/24.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2026 р. поновлено провадження за апеляційними скаргами Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637" та Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.05.2025 р. у справі №918/139/25. Розгляд апеляційних скарг призначено на "22" жовтня 2026 р. об 11:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2. Запропоновано сторонам по справі надати апеляційному господарському суду письмові пояснення по справі з урахуванням позиції постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.09.2026 у справі №922/2484/24 в строк до 20.10.2026 р.
У судове засідання з`явився прокурор, який підтримав доводи апеляційної скарги Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури та заперечив проти доводів апеляційної скарги відповідача.
Представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду апеляційних скарг були повідомлені належним чином.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
За наслідками розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про усунення перешкод у здійсненні позивачем права користування та розпоряджання своїм майном шляхом зобов`язання відповідача повернути майно, набуте ним у порушення встановленої законодавчої заборони на його відчуження.
Водночас суд не встановив підстав для задоволення позову в частині вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності на нежитлову будівлю, складовою частиною якої є протирадіаційне укриття №64333.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи.
Товариство з додатковою відповідальністю «Кузнецовське АТП-15637» в апеляційній скарзі наголошує на тому, що суд першої інстанції визначив статус спірного приміщення як протирадіаційного укриття за відсутності належних доказів на підтвердження відповідних обставин.
Скаржник зазначає, що під час вирішення спору суд першої інстанції не врахував технічних характеристик і конструктивних особливостей спірного приміщення, а також наявності в нього захисних властивостей, необхідних для забезпечення умов перебування людей у разі виникнення загрози їхньому життю та здоров`ю в умовах надзвичайних ситуацій. На думку відповідача, з огляду на зазначені характеристики спірне приміщення не може бути віднесене до споруд цивільного захисту, зокрема до протирадіаційних укриттів.
Крім того, ТДВ «Кузнецовське АТП-15637» вважає необґрунтованою відмову суду першої інстанції в задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи спірного приміщення, а також зазначає про безпідставне неврахування висновку судової будівельно-технічної експертизи, наданого відповідачем та долученого до матеріалів справи.
Скаржник зауважує, що, на думку суду першої інстанції, матеріали справи містили достатньо доказів для визначення статусу спірного приміщення. Водночас, як стверджує відповідач, встановлення відповідних обставин потребує спеціальних знань у сфері, відмінній від права, без яких неможливо належним чином з`ясувати технічні характеристики приміщення та його функціональне призначення.
За доводами апеляційної скарги, наданий відповідачем висновок судової будівельно-технічної експертизи був спрямований на встановлення дійсного функціонального призначення спірного приміщення, однак суд першої інстанції не надав йому належної оцінки. На переконання скаржника, врахування зазначеного висновку сприяло б об`єктивному та неупередженому вирішенню спору, а також забезпеченню реалізації учасниками справи принципу змагальності.
ТДВ «Кузнецовське АТП-15637» стверджує, що неврахування наведених обставин призвело до істотного порушення норм процесуального права, яке, на його думку, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині повернення спірного приміщення державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях.
У підсумку скаржник зазначає, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права призвели до неправильного вирішення спору й безпідставного задоволення позову прокурора в частині повернення спірного приміщення державі в особі Фонду державного майна України.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях у відзиві на апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Кузнецовське АТП-15637» зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що підвальне приміщення, розташоване за адресою: Рівненська область, м. Вараш, мікрорайон Північний промислової зони, будинок 30, корпус 1, є протирадіаційним укриттям.
На переконання Регіонального відділення, спірне приміщення є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, оскільки має сукупність ознак, які дають змогу розглядати його як окрему річ. Зокрема, судом враховано конструктивну відокремленість приміщення, його розташування в підвальній частині будівлі, наявність окремого входу, статус об`єкта цивільного захисту, особливості та порядок використання, а також здатність бути самостійним об`єктом цивільного обороту.
Регіональне відділення також наголошує, що статус об`єкта цивільного захисту спірне приміщення має з моменту введення в експлуатацію у 1984 році, про що, зокрема, свідчить облікова картка протирадіаційного укриття.
Крім того, у відзиві зазначено, що забезпечення цивільного захисту населення, особливо в умовах воєнного стану, має пріоритет перед приватними інтересами відповідача.
З огляду на викладене Регіональне відділення вважає, що спірний об`єкт цивільного захисту не міг бути приватизований, а відтак право приватної власності на нього не могло виникнути.
Заступник керівника Вараської окружної прокуратури у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Кузнецовське АТП-15637» та зазначає, що суд першої інстанції, дослідивши надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку про те, що підвальне приміщення, розташоване за адресою: Рівненська область, м.Вараш, мікрорайон Північний промислової зони, будинок 30, корпус 1, є протирадіаційним укриттям та окремим самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.
На переконання прокурора, суд першої інстанції правильно врахував сукупність властивостей спірного приміщення, зокрема його конструктивну відокремленість, розташування в підвальній частині будівлі, наявність окремого входу, статус об`єкта цивільного захисту, особливості та порядок використання, а також здатність перебувати в цивільному обороті як окрема річ.
Крім того, прокурор зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що протирадіаційне укриття № 64333, розташоване за адресою: м. Вараш, мікрорайон Північний промислової зони, будинок 30, корпус 1, перебуває на обліку в компетентних органах як об`єкт цивільного захисту, у зв`язку із чим на нього поширюються положення статей 18, 19 Кодексу цивільного захисту України, Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, Порядку використання у мирний час захисних споруд цивільного захисту для господарських, культурних і побутових потреб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138, а також Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту і Вимог щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579.
За доводами прокурора, цивільний оборот такого об`єкта є обмеженим та регулюється спеціальними правилами, що передбачають особливий порядок обліку захисних споруд і контроль з боку державних органів, уповноважених здійснювати функції у сфері цивільного захисту населення. При цьому виключення захисної споруди зі складу фонду захисних споруд цивільного захисту можливе лише в установленому порядку за участю компетентних органів.
З огляду на викладене прокурор вважає, що спірний об`єкт цивільного захисту не міг бути приватизований, а отже, право приватної власності на нього не могло виникнути.
Також у відзиві зазначено, що, оскільки спірне протирадіаційне укриття не могло бути приватизоване, а право власності держави на нього не могло бути передане приватній особі, належним способом захисту порушених прав держави є пред`явлення негаторного позову, спрямованого на усунення перешкод у користуванні майном.
Стосовно доводів апеляційної скарги про невідповідність технічних характеристик протирадіаційного укриття № 64333 вимогам нормативно-правових актів у сфері цивільного захисту прокурор зазначає, що такі обставини можуть свідчити лише про неприведення захисної споруди в придатний для використання стан та її неналежне утримання ТДВ «Кузнецовське АТП-15637», проте самі собою не спростовують статусу спірного приміщення як об`єкта цивільного захисту.
Крім того, прокурор звертає увагу на те, що порядок виключення захисних споруд зі складу фонду захисних споруд цивільного захисту визначений відповідними нормативно-правовими актами, зокрема Порядком створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку. Водночас відповідачем не надано доказів вчинення дій, спрямованих на виключення спірної захисної споруди зі складу зазначеного фонду або зняття її з відповідного обліку.
Отже, за твердженням прокурора, суд першої інстанції, повно дослідивши обставини справи та надані сторонами докази, дійшов правильного висновку про те, що спірне приміщення є протирадіаційним укриттям, яке не могло бути приватизоване, у зв`язку із чим доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують обґрунтованості висновків суду першої інстанції.
У апеляційній скарзі перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури зазначає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 13.05.2025 у справі №918/139/25 у частині відмови в задоволенні позовної вимоги прокурора про скасування державної реєстрації права приватної власності на нерухоме майно ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема статті 334 ЦК України, статей 10, 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 20 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також із порушенням норм процесуального права, передбачених статтями 236, 237 ГПК України.
На думку скаржника, зазначені порушення призвели до формування висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, що відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 277 ГПК України є підставами для скасування судового рішення в оскаржуваній частині.
Крім того, прокурор звертає увагу на неврахування судом першої інстанції правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 902/858/15, від 07.12.2022 у справі № 924/144/20 та від 31.01.2023 у справі № 924/504/20, відповідно до яких скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно може бути належним та ефективним способом захисту порушених прав та інтересів позивача.
Обґрунтовуючи свою позицію, скаржник зазначає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно. У зв`язку із цим реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності ТДВ «Кузнецовське АТП-15637» на будівлю адміністративно-побутового корпусу № 1 формально наділяє відповідача відповідними юридичними правами та водночас створює перешкоди для реалізації державою як законним власником своїх прав на протирадіаційне укриття, зареєстроване у складі зазначеного об`єкта нерухомого майна.
Прокурор наголошує, що відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, яке мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав або обтяжень речових прав, тягне за собою припинення відповідних прав чи обтяжень. З огляду на це скаржник вважає, що судове рішення про скасування державної реєстрації прав є належним способом судового захисту порушених прав та інтересів держави.
Також у апеляційній скарзі зазначено, що з огляду на специфіку обороту нерухомого майна володіння ним не потребує фізичного утримання або фактичного зайняття такого майна. За доводами прокурора, державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним, у зв`язку із чим особа, за якою зареєстровано право власності, визнається фактичним володільцем відповідного об`єкта. При цьому державна реєстрація права власності створює спростовувану презумпцію наявності в такої особи права володіння майном як складової права власності.
На підтвердження своїх доводів прокурор посилається на витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявний у матеріалах справи, відповідно до якого адміністративно-побутовому корпусу, розташованому за адресою: мікрорайон Північний промислової зони, буд.30, корпус 1, м.Вараш, включно з площею підвалу з протирадіаційним укриттям (у реєстрі зазначено «із ПРУ»), присвоєно єдиний реєстраційний номер - 231[телефон приховано].
Зазначене, на думку скаржника, свідчить про те, що приміщення підвалу, у якому розташоване протирадіаційне укриття, не зареєстроване як самостійний об`єкт нерухомого майна, а входить до складу об`єкта нерухомості «Адміністративно-побутовий корпус».
Водночас прокурор зауважує, що суд першої інстанції не врахував, що наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права приватної власності на об`єкт, до складу якого входить протирадіаційне укриття, створює перешкоди для реалізації державою речових прав на відповідну споруду цивільного захисту, зокрема для державної реєстрації права державної власності на цей об`єкт.
З огляду на викладене прокурор наголошує, що спірне протирадіаційне укриття не передавалося у власність відповідача в процесі приватизації, проте було протиправно зареєстроване як об`єкт приватної власності у складі адміністративно-побутового корпусу.
За таких обставин скаржник вважає, що вимога про усунення перешкод у користуванні протирадіаційним укриттям шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності є ефективним способом захисту, спрямованим на поновлення порушених прав та інтересів держави. Відтак висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в цій частині прокурор вважає передчасними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях у відзиві на апеляційну скаргу прокурора зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду справи не врахував, що наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право приватної власності на адміністративно-побутовий корпус, розташований за адресою: мікрорайон Північний промислової зони, буд. 30, корпус 1, м. Вараш, до складу якого входить підвальне приміщення з протирадіаційним укриттям, зареєстроване під єдиним реєстраційним номером 231[телефон приховано], створює перешкоди для реалізації позивачем речових прав на споруду цивільного захисту, зокрема щодо державної реєстрації права власності на зазначений об`єкт.
На переконання Регіонального відділення, державна реєстрація права приватної власності відповідача на адміністративно-побутовий корпус у цілому, включно з підвальним приміщенням, у якому розташоване протирадіаційне укриття №64333, унеможливлює внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про державну реєстрацію права власності позивача на спірне укриття. Така ситуація, на думку скаржника, порушує права держави як законного власника спірного майна та перешкоджає безперешкодному здійсненню правомочностей власника щодо нього.
Товариство з додатковою відповідальністю «Кузнецовське АТП-15637» у відзиві на апеляційну скаргу прокурора заперечує проти доводів останнього щодо необґрунтованості висновків суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності на адміністративно-побутовий корпус № 1.
Відповідач зазначає, що прокурором не обґрунтовано, яким чином скасування державної реєстрації права приватної власності на весь об`єкт нерухомого майна, до складу якого входить спірне приміщення протирадіаційного укриття, сприятиме поновленню порушених прав та інтересів держави.
На переконання ТДВ «Кузнецовське АТП-15637», задоволення зазначеної позовної вимоги суперечитиме імперативним вимогам закону, оскільки виконання відповідного судового рішення призведе до виникнення прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині визначення належності права власності на спірний об`єкт.
У зв`язку із цим відповідач вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги прокурора про скасування державної реєстрації права приватної власності ТДВ «Кузнецовське АТП-15637» на адміністративно-побутовий корпус № 1 у цілому.
Крім того, відповідач наголошує, що скасування державної реєстрації права приватної власності на весь об`єкт нерухомого майна, а не лише щодо спірного приміщення, матиме наслідком непропорційне втручання держави у право приватної власності товариства.
Обґрунтовуючи правомірність набуття права власності на адміністративно-побутовий корпус № 1, ТДВ «Кузнецовське АТП-15637» посилається на Указ Президента України від 26.11.1994 №699/94 та рішення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради від 13.04.2007 «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомості - адміністративно-побутового корпусу № 1 та адміністративно-побутового корпусу № 2». Відповідач зазначає, що зазначені акти є чинними та в установленому законом порядку не оскаржувалися.
Також товариство посилається на положення зазначеного Указу Президента України, відповідно до яких засновниками відкритих акціонерних товариств з боку держави, зокрема ВАТ «Кузнецовське АТП-15637», визначено Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва в районах і містах, які з 01.01.1995 є правонаступниками органів, уповноважених управляти державним майном, щодо управління майном відповідних об`єктів.
За доводами відповідача, задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності на весь адміністративно-побутовий корпус № 1, складовою частиною якого є спірне приміщення, не матиме належного правового обґрунтування та призведе до непропорційного втручання у право власності товариства в частині майна, набутого на законних підставах.
З огляду на викладене ТДВ «Кузнецовське АТП-15637» вважає висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги прокурора щодо скасування державної реєстрації права приватної власності на адміністративно-побутовий корпус № 1 у цілому правомірними та обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині - безпідставними.
3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
Як слідує з матеріалів справи, на виконання Указу Президента України №699/94 від 26.11.1994 року, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області прийнято наказ №23 від 31.01.1995 року, яким затверджено склад комісії з підготовки до приватизації Кузнецовського автотранспортного підприємства 15637.
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 14.09.1995 року №750 "Про затвердження акту оцінки державного підприємства Кузнецовське автотранспортне підприємство 15637 та статуту відкритого акціонерного товариства Кузнецовське автотранспортне підприємство 15637" затверджено акт оцінки державного підприємства "Кузнецовське автотранспортне підприємство 15637".
11 жовтня 1995 року проведено державну реєстрацію Відкритого акціонерного товариства "Кузнецовське АТП 15637".
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 23 листопада 1995 року №1040 затверджено план розміщення акцій та проведення продажу ВАТ "Кузнецовське автотранспортне підприємство 15637".
Згідно з технічним паспортом, складеним Кузнецовським міським бюро технічної інвентаризації від 26 січня 2007 року на адміністративний корпус №1, в плані будівлі вказано наявність протирадіаційного укриття (ПРУ).
Відповідно до рішення Кузнецовської міської ради від 29 березня 2007 року №120 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомості - адміністративно-побутовий корпус №1 та адміністративно-побутовий корпус №2", орган місцевого самоврядування вирішив оформити право власності на об`єкти не рухомості - адміністративно-побутовий корпус №1, що знаходиться за адресою: будинок №30, корпус 1, м-н Північний промислової зони м.Кузнецовськ, - адміністративно-побутовий корпус №2, що знаходиться за адресою: будинок №30, корпус 2, м-н Північний промислової зони м.Кузнецовськ за Відкритим акціонерним товариством "Кузнецовське АТП 15637".
Згідно з наказом №1 від 26 січня 2012 року, виданого Товариством з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП - 15637", ВАТ "Кузнецовське АТП - 15637", у зв`язку із завершенням процедури реорганізації, перетворилося у ТДВ "Кузнецовське АТП - 15637".
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за Товариством з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15634" зареєстроване право власності на адміністративно - побутовий корпус, загальною площею 1497,9 кв.м., в тому числі ПРУ, яке знаходиться за адресою: м.Вараш, мікрорайон Північний промислової зони 30, корпус 1 на праві власності. Дата державної реєстрації 9 березня 2021 року. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №57051720 від 12 березня 2021 року. Документ, поданий для державної реєстрації: свідоцтво про право власності, серія та номер б/н (бл. САВ №603144) виданий 11.12.2012.
Як слідує з листа Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації, за адресою: місто Вараш, у віданні Кузнецовського автотранспортного підприємства знаходиться протирадіаційне укриття №64333, прийняте у експлуатацію 1984 року, площею 280 кв.м.
Згідно з паспортом сховища (ПРУ) №64333, у власності Кузнецовського АТП-15637 знаходиться укриття 1984 року введення у експлуатацію площею 280 кв.м.
Згідно з обліковою карткою на протирадіаційне укриття №64333 (талон ІІ), у місті Кузнецовськ (Вараш) у власності АТП-21822 перебуває протирадіаційне укриття площею 280 м.кв., 1984 року введення в експлуатацію.
Відповідно до паспорту протирадіаційного укриття №64333, який заповнений 20 жовтня 2006 року, у Рівненській області у місті Кузнецовську власності ВАТ "Кузнецовське АТП-15637" перебуває укриття, площею 280 м.кв.
Згідно з обліковою карткою на протирадіаційне укриття №64333 (талон І), у місті Кузнецовськ (Вараш) у власності АТП 15637 перебуває протирадіаційне укриття площею 280 м.кв., 1984 року введення в експлуатацію.
Згідно з технічним паспортом на захисну споруду цивільного захисту, розташовану за адресою м.Кузнецовськ (Вараш), мікрорайон Північний промислової зони, буд. 30, корпус, 1, Кузнецовським міським бюро технічної інвентаризації, 4 грудня 2012 на замовленням ТДВ "Кузнецовське АТП 15637" проведено обміри площ та виготовлено технічний паспорт на протирадіаційне укриття, відповідно до якого будівля складається з підвалу, першого, другого та третього поверхів. Водночас вказано, що загальна площа протирадіаційного укриття становить 296,6 м.кв.
У справі також наявний паспорт сховища (ПРУ), розташованого за адресою: м.Кузнецовськ (Вараш), мікрорайон Північний промислової зони, буд. 30, корпус, 1. Рік введення в експлуатацію 1984 рік, загальною площею 296,6 кв.м.
Як видно з матеріалів справи, 12 січня 2024 року та 4 червня 2024 року комісією за участю працівників ГУ ДСНС України в Рівненській області проводилась оцінка стану готовності вказаної захисної споруди цивільного захисту, про що було складено акти.
Прокурор вказує, що на момент реєстрації ВАТ "Кузнецовське АТП - 15637" та набуття ним майна приватизованого підприємства в приміщенні адміністративно побутового корпусу №1 була наявна захисна споруда цивільного захисту (протирадіаційне укриття під обліковим записом №64333), яка не підлягала приватизації (відчуженню).
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.05.2025р. позов задоволено частково. Зобов`язано Товариство з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП - 15637" повернути протирадіаційне укриття №64333, що розташоване за адресою: Рівненська область, місто Вараш, мікрорайон Північний промислової зони, будинок 30, корпус 1, державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (33001, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вул. Могили Петра, будинок 24, ідентифікаційний код 42956062). В решті позовних вимог відмовлено.
4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.
Згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частини перша та друга статті 328 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин першої, другої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частинами першою, другою статті 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
У статті 178 Цивільного кодексу України встановлено, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи (частина перша).
Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту) або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), а також види об`єктів цивільних прав, що можуть належати лише певним учасникам обороту, встановлюються законом (частина друга статті 178 Цивільного кодексу України).
Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим на час розгляду справи визначені Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна".
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України. Крім передбачених частиною третьою цієї статті випадків, приватизації не підлягають казенні підприємства та об`єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій, для забезпечення обороноздатності держави, та об`єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема, захисні споруди цивільного захисту.
Частиною другою статті 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" визначалось, що приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення. До об`єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення мають, зокрема, протирадіаційні споруди.
Захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів (пункт 14 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України).
За змістом частини першої статті 32 Кодексу цивільного захисту України до захисних споруд цивільного захисту належать сховище та протирадіаційне укриття.
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Проаналізувавши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Щодо належного та ефективного способу захисту права власності держави у спірних правовідносинах суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
У позовній заяві прокурор просив суд усунути перешкоди власнику - державі в особі ФДМУ у користуванні та розпорядженні протирадіаційним укриттям №64333 площею 296,6 кв.м., що розташоване за адресою: Рівненська область, м.Вараш, мікрорайон Північний промислової зони, будинок 30, корпус 1.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам [постанови від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18, пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19, пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20, пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (провадження № 14-188цс20, пункт 55) і № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (провадження № 12-6гс21, пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21, пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (провадження № 14-137цс20, пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (провадження № 14-175цс21, пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (провадження № 14-72цс21, пункт 8.31), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21, пункт 21), від 09 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 (провадження № 12-45гс21, пункт 11.87), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (провадження № 14-121цс21, пункт 9.21)].
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові [такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21)].
Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння у порядку статей 387 та 388 Цивільного кодексу України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 цього Кодексу (негаторний позов).
Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна із чужого незаконного володіння.
Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод.
Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20) та від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18 (провадження № 14-209цс21).
Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов.
Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила також у своїй постанові від 15 липня 2026 року у справі № 915/268/24 (провадження № 12-49гс25).
Серед об`єктів цивільних прав особливу категорію становлять публічні речі - об`єкти державної або комунальної власності, правовий режим яких обумовлений особливим публічно-правовим значенням, підвищеною суспільною важливістю, спрямованою на забезпечення екологічної безпеки, обороноздатності, раціонального використання природних ресурсів, збереження стратегічно важливого майна держави, культурної спадщини тощо.
Такі об`єкти пов`язані із забезпеченням суспільного інтересу, а тому не перебувають у вільному цивільному обороті і за жодних умов не можуть вибути із державної або комунальної власності у приватну власність. Публічні речі є необоротоздатними.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 липня 2026 року у справі № 915/268/24 (провадження № 12-49гс25).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з паспортом сховища (ПРУ) №64333, у власності Кузнецовського АТП-15637 знаходиться укриття 1984 року введення у експлуатацію площею 280 кв.м.
Згідно з обліковою карткою на протирадіаційне укриття №64333 (талон ІІ), у місті Кузнецовськ (Вараш) у власності АТП-21822 перебуває протирадіаційне укриття площею 280 м.кв., 1984 року введення в експлуатацію.
Відповідно до паспорту протирадіаційного укриття №64333, який заповнений 20 жовтня 2006 року, у Рівненській області у місті Кузнецовську власності ВАТ "Кузнецовське АТП-15637" перебуває укриття, площею 280 м.кв.
Згідно з обліковою карткою на протирадіаційне укриття №64333 (талон І), у місті Кузнецовськ (Вараш) у власності АТП 15637 перебуває протирадіаційне укриття площею 280 м.кв., 1984 року введення в експлуатацію.
Згідно з технічним паспортом на захисну споруду цивільного захисту, розташовану за адресою м.Кузнецовськ (Вараш), мікрорайон Північний промислової зони, буд. 30, корпус, 1, Кузнецовським міським бюро технічної інвентаризації, 4 грудня 2012 на замовленням ТДВ "Кузнецовське АТП 15637" проведено обміри площ та виготовлено технічний паспорт на протирадіаційне укриття, відповідно до якого будівля складається з підвалу, першого, другого та третього поверхів. Водночас вказано, що загальна площа протирадіаційного укриття становить 296,6 м.кв.
У справі також наявний паспорт сховища (ПРУ), розташованого за адресою: м.Кузнецовськ (Вараш), мікрорайон Північний промислової зони, буд. 30, корпус, 1. Рік введення в експлуатацію 1984 рік, загальною площею 296,6 кв.м.
Проявивши розумну обачність, відповідач міг і повинен був знати, що частина підвальних приміщень адміністративно-побутового корпусу № 1 є захисною спорудою цивільного захисту протирадіаційним укриттям, а відтак не могла перебувати у приватній власності за наявності встановлених законом обмежень щодо її приватизації.
Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за Товариством з додатковою відповідальністю «Кузнецовське АТП-15637» зареєстровано право власності на адміністративно-побутовий корпус загальною площею 1497,9 кв. м, до складу якого входить протирадіаційне укриття, розташоване за адресою: м. Вараш, мікрорайон Північний промислової зони, буд. 30, корпус 1. Державну реєстрацію права власності проведено 09.03.2021 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.03.2021 № 57051720. Документом, поданим для державної реєстрації, було свідоцтво про право власності серії та номера б/н (бл. САВ № 603144), видане 11.12.2012.
За таких обставин сама по собі державна реєстрація права власності на адміністративно-побутовий корпус у цілому не зумовлює виникнення у ТДВ «Кузнецовське АТП-15637» права приватної власності на спірне протирадіаційне укриття, якщо його відчуження у приватну власність було заборонене законом. Відповідно, наявність реєстраційного запису не є безумовним підтвердженням правомірності набуття права власності на спірний об`єкт у цій частині.
Оскільки спірне майно - протирадіаційне укриття / споруда як один з видів захисних споруд цивільного захисту відносилося до об`єктів загальнодержавного значення, що не підлягали приватизації та, відповідно, перебували у державній власності, право приватної власності на цю захисну споруду не могло виникнути у відповідача.
Як наслідок, заволодіння відповідачем цим об`єктом було неможливим. У такому разі державна реєстрація права приватної власності на протирадіаційне укриття за відповідачем не є доказом переходу до нього володіння цим майном.
Сам по собі факт розміщення захисної споруди цивільного захисту, протирадіаційного укриття, у складі адміністративно-побутового корпусу загальною площею 1497,9 кв. м, розташованого за адресою: м. Вараш, мікрорайон Північний промислової зони, буд. 30, корпус 1, право власності на який зареєстровано за Товариством з додатковою відповідальністю «Кузнецовське АТП-15637», не змінює правового режиму зазначеної захисної споруди та не є підставою для виникнення права приватної власності на неї.
Отже, перехід права власності на адміністративно-побутовий корпус до Товариства з додатковою відповідальністю «Кузнецовське АТП-15637» сам по собі не зумовлює переходу права власності на розташовану в ньому захисну споруду цивільного захисту -протирадіаційне укриття, яке з огляду на свій правовий статус зберігає спеціальний правовий режим та залишається у державній власності.
Подібні правові висновки викладені в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 червня 2026 року у справі № 420/11322/25.
Таким чином, оскільки, незважаючи на державну реєстрацію права приватної власності на зазначений об`єкт нерухомого майна, його фактичний володілець не втратив володіння цим майном, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для застосування такого способу захисту, як віндикаційний позов.
Власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном (стаття 317 Цивільного кодексу України).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що належним та ефективним способом захисту прав власника такого майна - держави на протирадіаційне укриття/споруду як один з видів захисних споруд цивільного захисту є негаторний позов.
Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 вересня 2026 року у справі №922/2484/24.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частина друга статті 326 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» суб`єктом управління об`єктами державної власності є, зокрема, ФДМУ.
Згідно із абзацом першим статті 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» ФДМУ є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Пунктом 3 частини першої статті 4 Закону України «Про Фонд державного майна України» визначено, що одним з основних завдань ФДМУ є управління об`єктами державної власності.
Звідси ФДМУ є суб`єктом управління об`єктами державної власності, уповноваженим реалізувати правомочності держави щодо реалізації прав держави як власника об`єктів державної власності.
Отже, у цій справі суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо належного суб`єкта, уповноваженого здійснювати право власності держави на спірну захисну споруду та захист інтересів держави у цих правовідносинах, на користь якого слід вчинити відповідні дії щодо повернення спірної захисної споруди, правильно виходили з правового статусу ФДМУ та обсягу його повноважень у сфері управління об`єктами державної власності.
Водночас суд апеляційної інстанції враховує правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 травня 2026 року у справі № 456/252/22 (провадження № 14-75цс25), про те, що спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
У цій справі прокурор звернувся до суду з позовом, у якому, зокрема, просив усунути перешкоди державі в особі Фонду державного майна України (ФДМУ) у користуванні та розпорядженні захисною спорудою цивільного захисту, протирадіаційним укриттям № 64333, шляхом зобов`язання Товариства з додатковою відповідальністю «Кузнецовське АТП-15637» повернути зазначену захисну споруду державі в особі ФДМУ.
Указана захисна споруда є одним з видів захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) - протирадіаційним укриттям / спорудою державної власності, які не підлягали приватизації (відчуженню).
Порушене право держави зумовлене вчиненням їй перешкод у користуванні та розпорядженні захисною спорудою цивільного захисту, протирадіаційним укриттям № 64333, внаслідок набуття права власності Товариства з додатковою відповідальністю «Кузнецовське АТП-15637» на цю споруду всупереч вимогам законодавства. Це право можна поновити за рахунок усунення державі зазначених перешкод шляхом повернення на користь держави в особі ФДМУ цієї захисної споруди. Зокрема, прокурор просив усунути перешкоди у здійсненні власником державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, права користування та розпорядження державним майном шляхом зобов`язання Товариства з додатковою відповідальністю «Кузнецовське АТП-15637» повернути державі в особі зазначеного регіонального відділення протирадіаційне укриття № 64333 площею 296,6 кв. м, розташоване за адресою: Рівненська область, м. Вараш, мікрорайон Північний промислової зони, будинок 30, корпус 1.
Такий спосіб захисту є належним з огляду на те, що спірне протирадіаційне укриття належить до об`єктів, які не підлягали приватизації, а отже, право державної власності на нього не могло бути передане в порядку приватизації. За таких обставин поновлення порушеного права держави на користування та розпорядження цим майном може бути забезпечене шляхом пред`явлення негаторного позову, спрямованого на усунення перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.
На підставі наведеного колегія суддів доходить висновку, що прокурор обрав належний та ефективний спосіб захисту порушеного права шляхом подання негаторного позову відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 вересня 2026 року у справі №922/2484/24.
Щодо правомірності втручання у право на мирне володіння майном колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У практиці ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує таке втручання легітимну мету; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним такій меті.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення загального («суспільного», «публічного») інтересу, яким може бути, зокрема, інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства може становити суспільний (загальний) інтерес (рішення у справі «Трегубенко проти України» (Tregubenko v. Ukraine) від 02 листопада 2004 року, заява № 61333/00, пункт 54).
Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо добросовісна особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому ЄСПЛ з питань оцінки пропорційності, як і з питань наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду, за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила слід тлумачити у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало заходів втручання у право мирного володіння майном.
Колегія суддів зазначає, що усунення перешкод, які Товариство з додатковою відповідальністю «Кузнецовське АТП-15637» чинить державі в особі Фонду державного майна України у користуванні та розпорядженні протирадіаційним укриттям як одним із видів захисних споруд цивільного захисту, ґрунтується на законі. Такі перешкоди виникли внаслідок недотримання вимог законодавства щодо заборони приватизації (відчуження) захисних споруд цивільного захисту, а тому підлягають усуненню в порядку, передбаченому статтею 391 Цивільного кодексу України, яка надає власнику право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Оскільки спірне майно протирадіаційне укриття як один із видів захисних споруд цивільного захисту належить до об`єктів загальнодержавного значення, необхідних для виконання державою її основних функцій та забезпечення обороноздатності, і відповідно до вимог законодавства не підлягало та не підлягає приватизації, а отже, має перебувати в державній власності, колегія суддів вважає, що немає підстав для висновку про покладення на Товариство з додатковою відповідальністю «Кузнецовське АТП-15637» надмірного тягаря внаслідок втручання у його право мирно володіти майном. Це зумовлено тим, що відповідач не міг набути право приватної власності на спірне укриття, а тому його повернення державі є необхідним для відновлення порушених прав власника та відповідає легітимній меті захисту суспільних інтересів.
Спір у цій справі стосується протирадіаційного укриття (споруди), яке є одним із видів захисних споруд цивільного захисту.
Захисні споруди цивільного захисту мають загальнодержавне значення як об`єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій, забезпечення обороноздатності держави, та об`єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України.
Відповідно до пункту 2 Порядку використання захисних споруд цивільного захисту захисні споруди - інженерні споруди, призначені для укриття і тимчасового захисту людей, техніки та майна від небезпеки, що може виникнути або виникла внаслідок надзвичайних ситуацій у мирний час, а також від дії засобів ураження в особливий період. Подібне визначення захисних споруд цивільного захисту міститься й у пункті 14 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України.
Звідси втручання держави у право відповідача шляхом повернення захисної споруди цивільного захисту є пропорційним меті контролю за цим об`єктом задля його використання у загальних інтересах, оскільки такий об`єкт має загальнодержавне значення, необхідний для виконання державою своїх основних функцій, забезпечує обороноздатність держави.
Крім того, відповідач не позбавлений можливості ініціювати судовий процес та заявити, зокрема, позов про надання належного відшкодування у зв`язку з вимогою про повернення спірного об`єкта.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 вересня 2026 року у справі №922/2484/24.
Водночас, оцінюючи доводи апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Кузнецовське АТП-15637» про відсутність належних доказів віднесення спірного приміщення до протирадіаційних укриттів, колегія суддів зазначає таке.
Скаржник стверджує, що суд першої інстанції не врахував технічних характеристик і конструктивних особливостей спірного приміщення, а також наявності в нього захисних властивостей, необхідних для забезпечення умов перебування людей у разі виникнення загрози їхньому життю та здоров`ю внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних (бойових) дій або терористичних актів. На думку відповідача, зазначені обставини не дають підстав для віднесення спірного приміщення до захисних споруд цивільного захисту, зокрема до протирадіаційних укриттів.
Колегія суддів критично оцінює наведені доводи, оскільки вони спростовуються висновком експерта від 28.11.2025 № СЕ-19/118-25/11769-БТ, складеним за результатами проведення будівельно-технічної експертизи.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Так, за результатами експертного дослідження встановлено, що підвальні приміщення, вбудовані в адміністративно-побутовий корпус №1, загальною площею 296,6 кв. м, розташовані за адресою: Рівненська область, м. Вараш, мікрорайон Північної промислової зони, будинок 30, корпус 1, є спорудою, що становить частину нежитлової будівлі та належить до інженерних споруд.
Водночас у висновку експерта зазначено, що ці підвальні приміщення не є окремою частиною будівлі, призначеною для використання за основним функціональним призначенням з метою забезпечення суспільних або господарських потреб, яка має відповідні захисні властивості та спроєктована, побудована або пристосована для забезпечення умов тимчасового перебування людей у разі виникнення небезпеки для їхнього життя та здоров`я під час надзвичайних ситуацій, воєнних (бойових) дій і терористичних актів.
Разом із тим за результатами дослідження експерт дійшов висновку, що зазначені підвальні приміщення є спорудою цивільного захисту, а саме протирадіаційним укриттям.
Колегія суддів, оцінюючи наведений висновок експерта в сукупності з іншими наявними у справі доказами відповідно до вимог статей 86 та 104 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про належність спірних приміщень до захисних споруд цивільного захисту, а саме протирадіаційних укриттів.
За таких обставин доводи апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Кузнецовське АТП-15637» про відсутність належних доказів віднесення спірного приміщення до протирадіаційного укриття колегія суддів оцінює критично, оскільки вони не спростовують висновку експерта, зробленого за результатами проведеного дослідження.
За таких обставин доводи апеляційної скарги про відсутність належних доказів того, що спірне приміщення є протирадіаційним укриттям, судом апеляційної інстанції оцінюються критично.
Стосовно доводів апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права відмовив у задоволенні позову в частині скасування державної реєстрації права приватної власності Товариства з додатковою відповідальністю «Кузнецовське АТП-15637» на нерухоме майно, будівлю адміністративно-побутового корпусу площею 1497,9 кв. м, розташовану за адресою: Рівненська область, м.Вараш, мікрорайон Північний промислової зони, будинок 30, корпус 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 231[телефон приховано], складовою частиною якої є протирадіаційне укриття № 64333 державної форми власності, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що рішення суду про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні захисною спорудою цивільного захисту шляхом її повернення є підставою для внесення до Державного реєстру прав запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно.
Подібний правовий висновок щодо того, що судове рішення про повернення майна за негаторним позовом забезпечує відновлення порушених прав власника, оскільки відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 зазначеного Закону є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідних відомостей про речові права, викладено в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 червня 2026 року у справі № 205/6680/23 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 вересня 2026 року у справі № 922/2484/24.
Отже, обраний прокурором спосіб захисту шляхом зобов`язання відповідача повернути державі протирадіаційне укриття № 64333 забезпечує можливість відновлення порушених прав держави без необхідності окремого судового вирішення питання про скасування державної реєстрації права приватної власності на всю будівлю адміністративно-побутового корпусу, складовою частиною якої є зазначене укриття.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовної вимоги в цій частині, оскільки задоволення вимоги про повернення захисної споруди цивільного захисту є достатнім для відновлення порушеного права держави, тоді як окреме скасування державної реєстрації права приватної власності на будівлю в цілому не є необхідним для досягнення цієї мети.
Відтак доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині не дають підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Отже, зазначені в апеляційних скаргах доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянти не подали жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.
Відтак, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, а скаржниками в апеляційних скаргах вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.
6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Відтак, у апеляційних скаргах не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційних скарг, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційних скарг висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційні скарги слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційних скарг покладаються на апелянтів згідно ст.129 ГПК.
Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637" та Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.05.2025 р. у справі №918/139/25- залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №918/139/25 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "30" жовтня 2026 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.