Судові рішення

Постанова № 141101725 у справі № 922/1814/26 від 02.11.2026

Постанова від 02.11.2026 у господарській справі № 922/1814/26 (категорія «Поставки товарів, робіт, послуг»). Суд: Східний апеляційний господарський суд, суддя Россолов Вячеслав Володимирович.

Справа№ 922/1814/26
СудСхідний апеляційний господарський суд
СуддяРоссолов Вячеслав Володимирович
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяПоставки товарів, робіт, послуг
Дата ухвалення02.11.2026
Надійшло до реєстру02.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141101725

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Харків Справа № 922/1814/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Плахов О.В. , суддя Хачатрян В.С.

розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" (вх. №1739 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 27.07.2026 у справі № 922/1814/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОКБІЗНЕС", м. Харків,

до Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо", м. Харків,

про стягнення 17929,48 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОКБІЗНЕС" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 12 757,79 грн за період: вересень 2025 року - квітень 2026 року через невиконання умов господарських договорів та рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.09.2021 у справі № 641/1905/21; 3% річних у розмірі 4591,13 грн за період з 15.07.2025 по 07.05.2026 через невиконання умов господарських договорів та рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.09.2021 у справі № 641/1905/21; інфляційних втрат у розмірі 448,68 грн за період: грудень 2024 року - квітень 2026 року через безпідставне користування грошовими коштами в розмірі 3028,00 грн; 3% річних у розмірі 131,88 грн за період з 22.11.2024 по 05.05.2026 через безпідставне користування грошовими коштами в розмірі 3028,00 грн, а всього - 17 929,48 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму судового збору у розмірі 2662,40 грн та розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.07.2026 у справі № 922/1814/26 позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокбізнес":

- інфляційні втрати у розмірі 12 757,79 грн за період: вересень 2025 р. - квітень 2026 р. через невиконання умов господарських договорів та рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.09.2021 у справі № 641/1905/21;

- 3% річних у розмірі 4 591,13 грн за період з 15.07.2025 по 07.05.2026 через невиконання умов господарських договорів та рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.09.2021 у справі № 641/1905/21;

- інфляційні втрати у розмірі 448,68 грн за період: грудень 2024 року - квітень 2026 року через безпідставне користування грошовими коштами в розмірі 3 028,00 грн;

- 3% річних у розмірі 131,88 грн за період з 22.11.2024 по 05.05.2026 через безпідставне користування грошовими коштами в розмірі 3 028,00 грн,

- 2662,40 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач відповідно до умов Договору про відступлення права вимоги від 12.02.2024 набув право вимоги до відповідача щодо сплати боржником інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку із невиконанням рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова у справі №641/1905/21; відповідач є боржником у виконавчому провадженні №70914277; вказане виконавче провадження закрито 08.05.2026, а доказів щодо сплати відповідачем: 3% річних у період з 15.07.2025 по 07.05.2026 та інфляційних у період з грудня 2024 року по квітень 2026 року, а також 3% річних за період з 22.11.2024 по 05.05.2026 та інфляційних за період з грудня 2024 року по квітень 2026 року за користування коштами у розмірі 3028,00 грн (судовий збір за подання позовної заяви у справі № 641/1905/21) відповідачем не надано. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на нарахування 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку із невиконанням відповідачем вказаного вище рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова у справі № 641/1905/21.

КП «Салтівське трамвайне депо» з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційний скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 27.07.2026 по справі № 922/1814/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає наступне:

- КП «Салтівське трамвайне депо» не є правонаступником КП «Харківський вагоноремонтний завод». Відсутні будь-які первинні документи, на підставі яких можна встановити факт правонаступництва. Передавальний акт за результатами процедури реорганізації шляхом приєднання не складався, запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення КП «Харківський вагоноремонтний завод» не вносився. Більше того, КП «Харківський вагоноремонтний завод» наразі є окремою юридичною особою, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство (справа №922/3090/24). Суд першої інстанції не врахував позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.03.2026 у справі № 641/1905/21, та не взяв до уваги обставини, що вже були встановлені у справі № 641/1905/21, на чому наголошував відповідач у своєму відзиві на позовну заяву. Крім того, судом першої інстанції не зазначено в чому полягає трактування рішень суду касаційної інстанції відповідачем «як йому потрібно»;

- щодо безпідставності стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період, коли відповідач не був боржником у виконавчому провадженні. Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.06.2024 у справі № 641/1905/21 замінено відповідача на КП «Харківський вагоноремонтний завод» у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення від 29.09.2021 у справі № 641/1905/21 як на таке, що не припинило свою діяльність. Постановою Харківського апеляційного суду від 24.07.2025 у справі № 641/1905/21 ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.06.2024 у справі № 641/1905/21 залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Постановою Касаційного цивільного суду від 02.03.2026 у справі № 641/1905/21 було відмовлено у задоволенні заяви КП «Салтівське трамвайне депо» про заміну на КП «Харківський вагоноремонтний завод» у виконавчому провадженні № 70914277 та скасовано ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.06.2024 та постанову Харківського апеляційного суду від 24.07.2025. Така відмова відбулась з формальних причин, а саме, через законодавчу неврегульованість питання можливості зворотньої заміни боржника у виконавчому провадженні у разі скасування реорганізації підприємства. Таким чином, з 03.03.2026 КП «Салтівське трамвайне депо» знову набуло статусу боржника у виконавчому провадженні № 70914277 та набуло обов`язок сплатити вказану у виконавчому провадженні суму коштів. Судом першої інстанції не надано оцінки вказаним обставинам справи та доводам відповідача, крім зазначення про довільне трактування рішень суду касаційної інстанції відповідачем. Отже, боржником у виконавчому провадженні № 70914277 з 24.07.2025 до 02.03.2026 було КП «Харківський вагоноремонтний завод». Судом так само не надано оцінку вказаній обставині;

- також суд першої інстанції посилається на те, що «постановою Верховного Суду від 02.03.2026 ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.06.2024 та постанову Харківського апеляційного суду від 24.07.2025 скасовано і ухвалено нове рішення. У задоволенні заяви комунального підприємства «Салтівське трамвайне депо» про заміну сторони у виконавчому провадженні №70914277 відмовлено. Тобто з моменту прийняття вказаної вище постанови касаційної інстанції встановлено. що боржником у справі №641/1905/21 є КП «Салтівське трамвайне депо», а не так як вказує відповідач: «знову стало боржником у виконавчому провадженні № 70914277 та набуло обов`язок сплатити вказану у виконавчому провадженні суму коштів». У той же час суд першої інстанції повністю проігнорував мотиви зазначеної постанови Верховного Суду від 02.03.2026 у справі №641/1905/21. Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 02.03.2026 у справі №641/1905/21 відмова у здійсненні «зворотної заміни» боржника ґрунтується виключно на тому, що ЦК України не унормовує наслідків скасування рішення про припинення юридичної особи, і таке скасування не є юридичним фактом для зворотної процесуальної заміни у виконавчому провадженні. Верховний Суд у зазначеній постанові вказав, що відсутні докази того, що КП «Харківський вагоноремонтний завод» є правонаступником прав та обов`язків КП «Салтівське трамвайне депо». Таким чином, Верховний Суд залишив КП «Салтівське трамвайне депо» боржником у виконавчому провадженні виключно з процесуальних міркувань (неможливість «зворотної заміни»), констатувавши при цьому відсутність факту завершеної реорганізації та продовження діяльності первісного боржника (КП «Харківський вагоноремонтний завод»);

- оскаржуване рішення підлягає обов`язковому скасуванню як таке, що ухвалене з безумовним порушенням норм процесуального права, оскільки відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України суд першої інстанції прийняв рішення про права, інтереси та обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі - КП «Харківський вагоноремонтний завод». Зважаючи на те, що матеріальним боржником за основним зобов`язанням залишається саме КП «Харківський вагоноремонтний завод», щодо якого наразі відкрито процедуру банкрутства, нарахування та стягнення фінансових санкцій (інфляційних втрат та 3% річних) за прострочення цього боргу безпосередньо впливає на загальний обсяг кредиторської заборгованості підприємства. Фактично вирішивши питання щодо відповідальності за первісним грошовим зобов`язанням підприємства-банкрута без залучення КП «Харківський вагоноремонтний завод» до участі у справі, суд першої інстанції допустив порушення процесуальних норм права, яке є самостійною та обов`язковою підставою для скасування судового рішення в апеляційному порядку.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" на рішення Господарського суду Харківської області від 27.07.2026 у справі № 922/1814/26. Розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" на рішення Господарського суду Харківської області від 27.07.2026 у справі № 922/1814/26 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без виклику учасників справи. Позивачу встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч. 2 статті 263 ГПК України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові. Витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи № 922/1814/26.

02.09.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 922/1814/26.

15.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №10081), в якому заявник зазначає, що апеляційна скарга не містить обґрунтованих доводів для її задоволення з огляду на наступне:

- зміст скарги зводиться до оспорювання висновків судів у справі № 641/1905/21, в тому числі-оспорювання висновків Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у цій справі, що не може бути предметом розгляду в апеляційному провадженні;

- рішенням Господарського суду Харківської області від 15.04.2024 у справі № 922/436/24, з врахуванням постанови Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у цій справі, а також рішеннями Господарського суду Харківської області від 30.09.2024 у справі № 922/2541/24, від 06.11.2024 у справі № 922/3572/24, від 13.01.2025 у справі № 922/4014/24, від 21.02.2025 у справі № 922/108/25, від 04.06.2025 у справі № 922/852/25, від 24.07.2025 у справі № 922/2081/25 стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати та 3% річних через невиконання відповідачем умов договорів та рішень судів, в тому числі-рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.09.2021 у справі № 641/1905/21. У вищезазначених рішеннях встановлені обставини, які, відповідно до статті ч. 4 ст.75 ГПК України, є преюдиціальними при розгляді інших справ за участю тих самих сторін;

- права, інтереси та обов`язки КП «Харківський вагоноремонтний завод» ніяким чином рішенням Господарського суду Харківської області від 27.07.2026 у справі № 922/1814/26 не порушені, оскільки ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.04.2023 у справі № 641/1905/21 замінено сторону боржника - КП «Харківський вагоноремонтний завод» у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.09.2021 у справі № 641/1905/21 на його правонаступника-відповідача.

25.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від апелянта надійшла відповідь на відзив (вх. № 10517), в якій зазначає, що у відповідача відсутні підстави відповідати за обов`язками КП «Харківський вагоноремонтний завод», зокрема і за господарськими договорами, оскільки боржником у виконавчому провадженні № 70914277 з 24.07.2025 по 02.03.2026 було КП «Харківський вагоноремонтний завод». Судом першої інстанції не надано оцінку вказаній обставині.

26.10.2026 Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку з відпусткою судді Склярук О.І., сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С., суддя Плахов О.В.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини справи.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.09.2021 у справі № 641/1905/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківський вагоноремонтний завод (надалі-КП «ВАРЗ») про стягнення грошових коштів - задоволено. Стягнуто з КП «ВАРЗ» на користь Походенка О. Я. суму інфляційних втрат в розмірі 139974,85 грн та 3% річних в розмірі 48101,89 грн, а всього стягнуто 188076,74 грн.

Судом було видано виконавчий лист від 12.11.2021 у справі № 641/1905/21.

Постановою старшого державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Власик М.А. від 08.02.2023 на підставі вищевказаного виконавчого листа було відкрито виконавче провадження ВП № 70914277.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.04.2023 у справі №641/1905/21 замінено сторону боржника - КП «ВАРЗ» у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення у справі № 641/1905/21 на його правонаступника-КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «САЛТІВСЬКЕ ТРАМВАЙНЕ ДЕПО» (відповідач).

Тому, з 19.04.2023 відповідач став боржником ОСОБА_1 щодо зобов`язань КП «ВАРЗ» у ВП № 70914277.

Постановою старшого державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Власик М.А. від 14.06.2023 у ВП № 70914277 на підставі вищезазначеної ухвали суду замінено сторону боржника-КП «ВАРЗ» у виконавчому проваджені з примусового виконання рішення у справі №641/1905/21 на його правонаступника відповідача.

Постановою старшого державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Власик М.А. від 16.06.2023 у ВП № 70914277 виконавчий лист від 12.11.2021 у справі №641/1905/21 передано для виконання до Салтівського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Постановою старшого державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шелівальник О.Ю. від 30.06.2023 ВП № 70914277 це виконавче провадження прийняте до виконання.

12.02.2024 між ОСОБА_1 та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРОКБІЗНЕС» (позивач) було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно умов якого ОСОБА_1 передав позивачу частину своїх прав кредитора щодо відповідача, а саме-передав позивачу право вимоги від відповідача щодо сплати останнім інфляційних втрат та 3 % річних в зв`язку з невиконанням ним зобов`язань щодо розрахунку за отримані товари згідно господарських договорів поставки з різними підприємствами та згідно рішень судів щодо цих питань (надалі-«Зобов`язання»).

Отже, з 12.02.2024 позивач набув право вимоги до відповідача щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку із невиконанням ним вищезазначених зобов`язань по справі № 641/1905/21.

Наступними рішеннями Господарського суду Харківської області було стягнуто з КП «Салтівське трамвайне депо» на користь ТОВ «КРОКБІЗНЕС»:

- рішенням Господарського суду Харківської області від 15.04.2024 у справі № 922/436/24, з врахуванням постанови Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі № 922/436/24, через невиконання умов господарських договорів та рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.09.2021 у справі № 641/1905/21, стягнено з відповідача на користь позивача інфляційні втрати за період з вересня 2023 року по січень 2024 року та 3% річних за період з 12.04.2023 по 12.02.2024;

- рішенням Господарського суду Харківської області від 30.09.2024 у справі № 922/2541/24 стягнено з відповідача на користь позивача інфляційні втрати за період з лютого 2024 року по липень 2024 року та 3% річних за період з 13.02.2024 по 12.08.2024;

- рішенням Господарського суду Харківської області від 06.11.2024 у справі № 922/3572/24 стягнено з відповідача на користь позивача інфляційні втрати за серпень-вересень 2024 року та 3% річних за період з 13.08.2024 по 29.10.2024;

- рішенням Господарського суду Харківської області від 13.01.2025 у справі № 922/4014/24 стягнено з відповідача на користь позивача інфляційні втрати за жовтень-листопад 2024 року та 3% річних за період з 30.10.2024 по 12.12.2024;

- рішенням Господарського суду Харківської області від 21.02.2025 у справі № 922/108/25 стягнено з відповідача на користь позивача інфляційні втрати за грудень 2024 року - січень 2025 року та 3% річних за період з 13.12.2024 по 11.02.2025;

- рішенням Господарського суду Харківської області від 04.06.2025 у справі № 922/852/25 стягнено з відповідача на користь позивача інфляційні втрати за лютий-березень 2025 року та 3% річних за період з 12.02.2025 по 10.04.2025;

- рішенням Господарського суду Харківської області від 24.07.2025 у справі № 922/2081/25 стягнено з відповідача на користь позивача інфляційні втрати за квітень-червень 2025 року та 3% річних за період з 11.04.2025 по 14.07.2025.

Постановою головного державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шелівальник Оксаною Юріївною від 08.05.2026 закінчено ВП № 70914277.

Отже, позивач вказує на те, що відповідачем допущено прострочення виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.09.2021 у справі № 641/1905/21 з 15.07.2025 по 07.05.2026.

08.05.2026 між Походенком О.Я. та позивачем було укладено договір про відступлення права вимоги та акт приймання-передачі документів, згідно умов яких Походенко О.Я. передав позивачу право вимагати від відповідача сплати суми інфляційних втрат та 3 % річних через безпідставне користування відповідачем грошовою сумою у розмірі 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривень, сплата яких відповідачем Походенку О.Я. визначена постановою Верховного Суду від 24.09.2025 у справі № 641/1905/21. Так, в цій постанові зазначено, що присуджений апеляційним судом судовий збір у сумі 3 028,00 грн сплачено Походенком О.Я. 22.11.2024 на рахунок відповідача.

Відповідач сплатив 06.05.2026 Походенку О.Я. грошові кошти у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується постановою головного державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шелівальник Оксани Юріївни від 06.05.2026 у ВП № 80812688.

Отже, позивач зазначає, що відповідач безпідставно користувався грошовими коштами Походенка О.Я. в розмірі 3 028,00 грн в період з 22.11.2024 по 05.05.2026.

При зверненні до суду з позовом у даній справі позивач, зокрема, вказує, що відповідач не виконав рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова у справі № 641/1905/21, а тому на підставі ст. 625 ЦК України зобов`язаний сплатити на користь позивача:

- інфляційні втрати у розмірі 12 757,79 грн за період: вересень 2025 року - квітень 2026 року через невиконання умов господарських договорів та рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.09.2021 у справі № 641/1905/21;

-3% річних у розмірі 4 591,13 грн за період з 15.07.2025 по 07.05.2026 через невиконання умов господарських договорів та рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.09.2021 у справі № 641/1905/21;

- інфляційні втрати у розмірі 448,68 грн за період: грудень 2024 року - квітень 2026 року через безпідставне користування грошовими коштами в розмірі 3 028,00 грн;

- 3% річних у розмірі 131,88 грн за період з 22.11.2024 по 05.05.2026 через безпідставне користування грошовими коштами в розмірі 3 028,00 грн.

Обставини щодо стягнення зазначених нарахувань стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Рішенням суду першої інстанції задоволено позовні вимоги ТОВ «КРОКБІЗНЕС», що стало підставою для звернення відповідача з апеляційною скаргою.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.

Предметом судового розгляду даної справи є вимога ТОВ «КРОКБІЗНЕС» до КП «Салтівське трамвайне депо» про стягнення інфляційних втрат і 3% річних у сукупності в розмірі 17 348,92 грн за прострочення виконання зобов`язань за рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.09.2021 у справі № 641/1905/21 та вимога про стягнення інфляційних втрат і 3% річних у сукупності в розмірі 580,56 грн за безпідставне користування грошовими коштами в розмірі 3 028,00 грн в період з 22.11.2024 по 05.05.2026.

Натомість предметом апеляційного розгляду є перевірка законності й обґрунтованості рішення Господарського суду Харківської області від 27.07.2026 у справі № 922/1814/26 з урахуванням доводів апеляційної скарги відповідача.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 наведеного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.09.2021 у справі № 641/1905/21 позовні вимоги Походенка О.Я. до Комунального підприємства «Харківський вагоноремонтний завод (КП «ВАРЗ») про стягнення грошових коштів - задоволено. Стягнуто з КП «ВАРЗ» на користь Походенка О.Я. суму інфляційних втрат в розмірі 139974,85 грн та 3% річних в розмірі 48101,89 грн, а всього стягнуто 188076,74 грн.

Судом було видано виконавчий лист від 12.11.2021 у справі № 641/1905/21.

Постановою старшого державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Власик М.А. від 08.02.2023 на підставі вищевказаного виконавчого листа було відкрито виконавче провадження ВП № 70914277.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.04.2023 у справі № 641/1905/21 замінено сторону боржника - КП «ВАРЗ» у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення у справі № 641/1905/21 на його правонаступника - КП «САЛТІВСЬКЕ ТРАМВАЙНЕ ДЕПО».

Отже, з 19.04.2023 у справі № 641/1905/21 боржником за зобов`язаннями КП «ВАРЗ» у виконавчому провадженні ВП № 70914277 стало КП «Салтівське трамвайне депо».

Зазначене виконавче провадження закінчено 08.05.2026, що підтверджується постановою головного державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шелівальник Оксаною Юріївною від 08.05.2026.

Разом з тим апелянт наголошує, що боржником у виконавчому провадженні № 70914277 з 24.07.2025 до 02.03.2026 було КП «Харківський вагоноремонтний завод».

Також апелянт стверджує, що не є правонаступником КП «Харківський вагоноремонтний завод». Відсутні будь-які первинні документи, на підставі яких можна встановити факт правонаступництва. Передавальний акт за результатами процедури реорганізації шляхом приєднання не складався, запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення КП «Харківський вагоноремонтний завод» не вносився. Більше того, КП «Харківський вагоноремонтний завод» наразі є окремою юридичною особою, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство (справа №922/3090/24).

Скаржник посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 922/2910/15, з приводу правонаступництва КП «Салтівське трамвайне депо», в якій Верховний Суд зазначив: «33. З огляду на те, що судами попередніх інстанцій достовірно встановлено відсутність належного та допустимого доказу правонаступництва КП "Салтівське трамвайне депо" стосовно прав та обов`язків КП "Харківський вагоноремонтний завод", а саме передавального акта, складеного ліквідаційною комісією та затвердженого засновником (Харківською міською радою) відповідно до вимог статті 107 ЦК України, Верховний Суд не може не погодитися з висновком судів про передчасне заявлення стягувачем вимоги про заміну боржника з КП "Харківський вагоноремонтний завод" на КП "Салтівське трамвайне депо", в зв`язку з чим заяву ОСОБА_1 від 08.02.2023 не може бути задоволено до моменту завершення встановленої законодавством процедури приєднання Заводу до Підприємства».

Загалом позиція апелянта зводиться до того, що КП «Салтівське трамвайне депо» не є правонаступником за обов`язками КП «Харківський вагоноремонтний завод». Зокрема, скаржник стверджує, що відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 02.03.2026 у справі № 641/1905/21 відмова у здійсненні «зворотної заміни» боржника ґрунтується виключно на тому, що ЦК України не унормовує наслідків скасування рішення про припинення юридичної особи, і таке скасування не є юридичним фактом для зворотної процесуальної заміни у виконавчому провадженні. Верховний Суд у зазначеній постанові вказав, що відсутні докази того, що КП «Харківський вагоноремонтний завод» є правонаступником прав та обов`язків КП «Салтівське трамвайне депо». Таким чином, Верховний Суд залишив КП «Салтівське трамвайне депо» боржником у виконавчому провадженні виключно з процесуальних міркувань (неможливість «зворотної заміни»), констатувавши при цьому відсутність факту завершеної реорганізації та продовження діяльності первісного боржника - КП «Харківський вагоноремонтний завод».

Проаналізувавши постанову Верховного Суду від 02.03.2026 справі № 641/1905/21, Східний апеляційний господарський суд виходить з наступного.

У справі № 641/1905/21 КП «Салтівське трамвайне депо» звернулось до суду із заявою про заміну сторони боржника у виконавчому провадженні, у якій просило замінити КП «Салтівське трамвайне депо» на його правонаступника КП «Харківський вагоноремонтний завод», посилаючись на те, що КП «Харківський вагоноремонтний завод» не припинило свою діяльність, оскільки рішенням 18 сесії 8 скликання Харківської міської ради від 18.08.2023 № 429/23 скасовано рішення 31 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 26.02.2014 № 1505/14 «Про припинення діяльності комунального підприємства «Харківський вагоноремонтний завод» шляхом реорганізації».

Заявник вважав, що скасування рішення Харківської міської ради «Про припинення діяльності комунального підприємства «Харківський вагоноремонтний завод» шляхом реорганізації» є підставою для здійснення зворотної заміни сторони у виконавчому провадженні, тобто повернення сторін у первісний стан, оскільки КП «Харківський вагоноремонтний завод» на сьогодні не припинило свою діяльність та є боржником у справі № 641/1905/21.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.06.2024 заяву КП «Салтівське трамвайне депо» про заміну вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником задоволено. Замінено сторону боржника КП «Салтівське трамвайне депо» (код ЄДРПОУ 37766028) у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.09.2021 у справі № 641/1905/21 за позовом ОСОБА_1 до КП «Харківський вагоноремонтний завод» про стягнення грошових коштів, на його правонаступника КП «Харківський вагоноремонтний завод» (код ЄДРПОУ 34859507), яке не припинило свою діяльність.

Харківський апеляційний суд постановою від 24.07.2025 ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.06.2024 залишив без змін.

Постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02.03.2026 у справі №641/1905/21 ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.06.2024 та постанову Харківського апеляційного суду від 24.07.2025 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви комунального підприємства «Салтівське трамвайне депо» про заміну сторони у виконавчому провадженні ВП № 70914277 відмовлено.

Верховний Суд у зазначеній постанові вказав, що однією із основних засад цивільного права є стабільність цивільного обороту. На рівні ЦК України як основного регулятора цивільних відносин парламент не унормував підстав та наслідків скасування учасником юридичної особи рішення про припинення такої юридичної особи шляхом приєднання. Якщо юридична особа була боржником і рішення про припинення такої юридичної особи шляхом приєднання «включене» до юридичного складу, зокрема, відбулася на його підставі заміна боржника судом, то скасування учасником юридичної особи рішення про припинення такої юридичної особи шляхом приєднання не є тим юридичним фактом, що зумовлює здійснення зворотної заміни боржника у виконавчому провадженні.

Правовим питанням, яке підлягало вирішенню Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду під час розгляду цієї справи, є встановлення наявності підстав для зворотної заміни у виконавчому провадженні боржника КП «Салтівське трамвайне депо» на його правонаступника КП «Харківський вагоноремонтний завод», яке не припинило свою діяльність, за умови вже попередньо здійсненої на підставі судового рішення заміни КП «Харківський вагоноремонтний завод» його правонаступником КП «Салтівське трамвайне депо».

Як виснував Верховний Суд: «Скасування міською радою попередньо прийнятого нею рішення про припинення юридичної особи шляхом приєднання не є підставою для здійснення зворотної заміни сторони у виконавчому провадженні.

Матеріали справи не містять доказів, що КП «Харківський вагоноремонтний завод» є правонаступником прав та обов`язків КП «Салтівське трамвайне депо», тому у цій справі відсутні підстави для заміни боржника у виконавчому провадженні.

Зважаючи на викладене та з урахуванням наведених положень процесуального закону, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив помилковий висновок про наявність підстав для задоволення заяви КП «Салтівське трамвайне депо» про заміну боржника КП «Салтівське трамвайне депо» у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2021 року у справі № 641/1905/21 за позовом ОСОБА_1 до КП «Харківський вагоноремонтний завод» про стягнення грошових коштів на його правонаступника КП «Харківський вагоноремонтний завод».

Тому Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду приймає аргументи касаційної скарги щодо відсутності підстав для задоволення поданої КП «Салтівське трамвайне депо» заяви та вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржувані судові рішення - скасувати із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви».

Також у зазначеній постанові Верховний Суд відступив від правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.12.2024 у справі № 641/1055/20.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.12.2024 у справі № 641/1055/20 (провадження № 61-1947св24) зазначено, що згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Згідно з рішенням Харківської міської ради від 26.02.2014 № 1505/14 діяльність КП «Харківський вагоноремонтний завод» припинена шляхом його приєднання до КП «Салтівське трамвайне депо». Однак реорганізація КП «Харківський вагоноремонтний завод» не відбулася. Рішенням 18 сесії 8 скликання Харківської міської ради від 18.08.2023 № 429/23 скасовано рішення 31 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 26.02.2014 № 1505/14 «Про припинення діяльності комунального підприємства «Харківський вагоноремонтний завод» шляхом реорганізації». У зв`язку з прийняттям вказаного рішення КП «Салтівське трамвайне депо» вибуло зі сторони виконавчого провадження відповідно до ст. 442 ЦПК України. З огляду на зазначене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків про те, що рішення Харківської міської ради від 26.02.2014 № 1505/14 скасовано, тому діяльність КП «Харківський вагоноремонтний завод» не припинилася. Майно, права та обов`язки КП «Харківський вагоноремонтний завод» не перейшли до правонаступника КП «Салтівське трамвайне депо», а тому КП «Харківський вагоноремонтний завод» має всі права та обов`язки, зокрема і несе відповідальність за борги підприємства. За таких обставин, ураховуючи, що відповідно до рішення 18 сесії 8 скликання Харківської міської ради від 18.08.2023 № 429/23 КП «Салтівське трамвайне депо» не є правонаступником, а КП «Харківський вагоноремонтний завод» здійснює свою діяльність самостійно, тому саме воно повинно виконувати рішення суду, відповідно, повинно бути боржником та його необхідно замінити. Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення заяви КП «Салтівське трамвайне депо» про заміну сторони виконавчого провадження є обґрунтованими.

Тобто в аналогічному спорі зроблені протилежні висновки щодо наявності підстав для здійснення зворотної заміни попередньо заміненого на підставі судового рішення боржника у виконавчому провадженні.

Позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.12.2024 у справі № 641/1055/20 є схожою з правовою позицією, що викладена у постанові Верховного Суду 10.08.2023 у справі №922/2910/15, на яку посилається апелянт.

Проте, апеляційний суд бере до уваги те, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові 02.03.2026 у справі № 641/1905/21, стосуються саме правовідносин щодо правонаступництва у виконавчому провадженні № 70914277 між Боржником - КП «Салтівське трамвайне депо, і Стягувачем - ОСОБА_1 , які є сторонами виконавчого провадження по справі № 641/1905/21.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиційність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того самого питання між тими самими сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16).

Водночас преюдиційне значення мають установлені факти, а не правова оцінка іншого суду. На цьому розмежуванні наголосила Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.12.2025 у справі № 910/10365/15. Об`єднана палата також зазначила, що розгляд нового спору не може призводити до фактичної ревізії остаточного рішення між тими самими сторонами.

Відповідно до ч. 2, 5, 6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, при вирішенні питання щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «КРРОКБІЗНЕС», апеляційний суд керується, зокрема, висновками викладеними у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02.03.2026 у справі №641/1905/21, оскільки саме ця правова позиція є релевантною для вирішення цієї справи і стосується правовідносин щодо виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.09.2021 у справі № 641/1905/21.

У цій справі позивач обґрунтовує свої вимоги простроченням відповідачем виконання зобов`язань, що встановлені і визнані на підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.09.2021 у справі № 641/1905/21, яке набрало законної сили.

В межах справи № 641/1905/21 ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.04.2023 замінено сторону боржника - КП «ВАРЗ» у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення у справі № 641/1905/21 на його правонаступника, а саме на відповідача у цій справі - КП «Салтівське трамвайне депо».

Приймаючи до уваги, що вищевказана ухвала Комінтернівського районного суду м. Харкова про заміну сторони виконавчого провадження набрала законної сили, і залишена без змін постановою Верховного Суду від 03.08.2023, остання є обов`язковою до виконання та свідчить про те, що КП «Салтівське трамвайне депо» є боржником у виконавчому провадженні ВП №70914024.

Враховуючи обставини, що встановлені у справі № 641/1905/21, та вищезазначену правову позицію Верховного Суду у справі № 641/1905/21, апеляційний суд доходить висновку про те, що з 19.04.2023 у справі № 641/1905/21 боржником за зобов`язаннями КП «ВАРЗ» у виконавчому провадженні ВП № 70914277 визначено КП «Салтівське трамвайне депо», яке до моменту закінчення цього виконавчого провадження 08.05.2026 безперервно було боржником.

Зважаючи на вищевикладене, доводи апелянта про відсутність правонаступництва між підприємствами; про безпідставність стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період, коли відповідач не був боржником у виконавчому провадженні, є безпідставними і такими, що спростовуються відповідними матеріалами виконавчого провадження, які наявні в матеріалах цієї справи, а також висновками Верховного Суду у справі № 641/1905/21, що викладені в постанові від 02.03.2026.

За приписами ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Відступлення права за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Отже, виходячи із загальних правил та положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора. Обсяг цих прав та умови їх переходу визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто новий кредитор отримує право вимагати виконання зобов`язання в обсязі, що існував на момент підписання договору цесії (відступлення права вимоги) (постанова КГС ВС від 04.06.2020 у справі № 910/1755/19).

Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2024 між ОСОБА_1 та позивачем - ТОВ «КРОКБІЗНЕС», було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно умов якого ОСОБА_1 передав позивачу частину своїх прав кредитора щодо КП «Салтівське трамвайне депо», а саме-передав Товариству право вимоги від щодо Комунального підприємства щодо сплати останнім інфляційних втрат та 3 % річних в зв`язку з невиконанням ним зобов`язань щодо розрахунку за отримані товари згідно господарських договорів поставки з різними підприємствами та згідно рішень судів щодо цих питань

Отже, з 12.02.2024 позивач набув право вимоги до відповідача щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку із невиконанням ним вищезазначених зобов`язань, встановлених рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.09.2021 по справі № 641/1905/21.

08.05.2026 між ОСОБА_1 та позивачем - ТОВ «КРОКБІЗНЕС», було укладено договір про відступлення права вимоги та акт приймання-передачі документів, згідно умов яких ОСОБА_1 передав позивачу право вимагати від відповідача сплати суми інфляційних втрат та 3 % річних через безпідставне користування відповідачем грошовою сумою у розмірі 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривень, сплата яких КП «Салтівське трамвайне депо» визначена постановою Верховного Суду від 24.09.2025 у справі № 641/1905/21. Так, в цій постанові зазначено, що присуджений апеляційним судом судовий збір у сумі 3 028,00 грн сплачено ОСОБА_1 22.11.2024 на рахунок відповідача.

Відтак, судами встановлено, що ТОВ «КРОКБІЗНЕС» є новим кредитором за вищевказаними зобов`язаннями.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц (провадження №14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Судами перевірено розрахунок позивача щодо нарахування 12 757,79 грн інфляційних втрат за період з вересня 2025 року по квітень 2026 року та 4 591,13 грн 3% річних за період з 15.07.2025 по 07.05.2026 (через прострочення виконання зобов`язань за рішенням від 29.09.2021 по справі № 641/1905/21) та встановлено що розрахунок є арифметично вірним і обґрунтованим.

Також судами перевірено розрахунок позивача щодо нарахування 448,68 грн інфляційних втрати за період: грудень 2024 року по квітень 2026 року та 131,88 грн 3% річних за період з 22.11.2024 по 05.05.2026 (за безпідставне користування відповідачем грошовими коштами в розмірі 3 028,00 грн) та встановлено що розрахунок є арифметично правильним і обґрунтованим.

За таких обставин, апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «КРОКБІЗНЕС» в повному обсязі.

Разом з тим, апелянт стверджує, що суд першої інстанції повністю проігнорував мотиви постанови Верховного Суду від 02.03.2026 у справі №641/1905/21. Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 02.03.2026 у справі №641/1905/21 відмова у здійсненні «зворотної заміни» боржника ґрунтується виключно на тому, що ЦК України не унормовує наслідків скасування рішення про припинення юридичної особи, і таке скасування не є юридичним фактом для зворотної процесуальної заміни у виконавчому провадженні. Верховний Суд у зазначеній постанові вказав, що відсутні докази того, що КП «Харківський вагоноремонтний завод» є правонаступником прав та обов`язків КП «Салтівське трамвайне депо». Таким чином, Верховний Суд залишив КП «Салтівське трамвайне депо» боржником у виконавчому провадженні виключно з процесуальних міркувань (неможливість «зворотної заміни»), констатувавши при цьому відсутність факту завершеної реорганізації та продовження діяльності первісного боржника - КП «Харківський вагоноремонтний завод».

Колегія суддів з вищенаведеними доводами апелянта не погоджується з огляду на наступне.

Так, постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02.03.2026 у справі №641/1905/21 остаточно вирішено питання щодо наявності правових підстав для заміни боржника КП «Салтівське трамвайне депо» на КП «Харківський вагоноремонтний завод» у виконавчому провадженні №70914277 з примусового виконання рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.09.2021 у справі №641/1905/21.

Як вже було зазначено вище, за результатами розгляду справи № 641/1905/21 Верховний Суд скасував судові рішення, якими було задоволено заяву про заміну КП «Салтівське трамвайне депо» на КП «ВАРЗ», та ухвалив нове рішення про відмову в її задоволенні.

Верховний Суд не обмежився виключно формальним посиланням на відсутність законодавчого регулювання наслідків скасування рішення про припинення юридичної особи, як це стверджує апелянт, а сформулював правовий висновок про відсутність передбачених законом підстав для зворотної заміни боржника за встановлених у справі обставин. Верховний Суд виснував, що скасування міською радою попередньо прийнятого нею рішення про припинення юридичної особи шляхом приєднання не є підставою для здійснення зворотної заміни сторони у виконавчому провадженні.

Тому, твердження апелянта про те, що Верховний Суд залишив КП «Салтівське трамвайне депо» боржником виключно з процесуальних міркувань, не відповідає змісту постанови від 02.03.2026. Вирішуючи питання про можливість зворотної заміни сторони виконавчого провадження, Верховний Суд виходив із похідного характеру процесуального правонаступництва від матеріального та наголосив на необхідності підтвердження переходу прав і обов`язків від однієї юридичної особи до іншої належними доказами.

Крім того, посилання апелянта на висновки Верховного Суду щодо незавершення реорганізації КП «Харківський вагоноремонтний завод» не дає підстав для іншого тлумачення резолютивної частини зазначеної постанови. Сам факт того, що юридична особа не припинилася внаслідок реорганізації, не підтверджує автоматичного переходу до неї прав та обов`язків іншої юридичної особи, яка раніше набула статусу правонаступника, і не створює самостійної правової підстави для зворотної заміни боржника у виконавчому провадженні.

Відповідно до засад правової визначеності та обов`язковості судових рішень правові висновки Верховного Суду мають бути враховані судами під час вирішення аналогічних правових питань. Апеляційний суд не вправі ігнорувати правову позицію Верховного Суду або підміняти її власним тлумаченням, яке суперечить висновкам, сформульованим у постанові від 02.03.2026 у справі № 641/1905/21.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02.03.2026 у справі № 641/1905/21, оскільки такі доводи ґрунтуються на вибірковому тлумаченні змісту зазначеної постанови та не враховують її остаточних висновків щодо відсутності правових підстав для зворотної заміни боржника у виконавчому провадженні.

Скаржник стверджує, що оскаржуване рішення підлягає обов`язковому скасуванню як таке, що ухвалене з безумовним порушенням норм процесуального права, оскільки відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України суд першої інстанції прийняв рішення про права, інтереси та обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі - КП «Харківський вагоноремонтний завод». Зважаючи на те, що матеріальним боржником за основним зобов`язанням залишається саме КП «Харківський вагоноремонтний завод», щодо якого наразі відкрито процедуру банкрутства, нарахування та стягнення фінансових санкцій (інфляційних втрат та 3% річних) за прострочення цього боргу безпосередньо впливає на загальний обсяг кредиторської заборгованості підприємства. Фактично вирішивши питання щодо відповідальності за первісним грошовим зобов`язанням підприємства-банкрута без залучення КП «Харківський вагоноремонтний завод» до участі у справі, суд першої інстанції допустив порушення процесуальних норм права, яке є самостійною та обов`язковою підставою для скасування судового рішення в апеляційному порядку.

Апеляційний суд відхиляє зазначені доводи апеляційної скарги з огляду на наступне.

КП «Харківський вагоноремонтний завод» не є особою, що мала бути залучена до участі у справі № 922/1814/26 .

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.09.2021 у справі № 641/1905/21 позовні вимоги Походенка О. Я. до Комунального підприємства «Харківський вагоноремонтний завод» про стягнення грошових коштів-задоволено. Стягнуто з КП «ВАРЗ» на користь Походенка О. Я. суму інфляційних втрат в розмірі 139974,85 грн та 3% річних в розмірі 48101,89 грн, а всього стягнуто 188076,74 грн.

Судом було видано виконавчий лист від 12.11.2021 у справі № 641/1905/21.

Постановою старшого державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Власик М.А. від 08.02.2023 на підставі вищевказаного виконавчого листа було відкрито виконавче провадження ВП № 70914277.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.04.2023 у справі № 641/1905/21 замінено сторону боржника-КП «ВАРЗ» у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення у справі № 641/1905/21 на його правонаступника - КП «САЛТІВСЬКЕ ТРАМВАЙНЕ ДЕПО».

Отже, з 19.04.2023 у справі №641/1905/21 боржником за зобов`язаннями КП «ВАРЗ» у виконавчому провадженні ВП № 70914277 стало КП «Салтівське трамвайне депо».

Зазначене виконавче провадження закінчено 08.05.2026, що підтверджується постановою головного державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шелівальник Оксаною Юріївною від 08.05.2026.

Як було зазначено вище, зважаючи на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.03.2026 у справі №641/1905/21, з 19.04.2023 до 08.05.2026 у виконавчому провадженні ВП № 70914277 по справі №641/1905/21 боржником за зобов`язаннями КП «ВАРЗ» було визначено саме КП «Салтівське трамвайне депо», яке протягом цього виконавчого провадження безперервно було боржником.

Відтак, з 19.04.2023 КП «ВАРЗ» не є боржником за виконавчим провадженням ВП № 70914277 по справі №641/1905/21, а тому питання щодо прав і обов`язків цього підприємства у справі №922/1814/26 не вирішувалось.

Посилання апелянта на те, що КП «ВАРЗ» є, на його думку, матеріальним боржником за первісним зобов`язанням, саме по собі не свідчить про вирішення судом першої інстанції питання про права та обов`язки цього підприємства у справі № 922/1814/26. Таке твердження не змінює суб`єктного складу правовідносин, які були предметом розгляду в цій справі, та не доводить, що оскаржуваним рішенням безпосередньо встановлено, змінено або припинено права чи обов`язки КП «ВАРЗ».

Тому, вищевказані доводи апелянта є безпідставними і такими, що спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки вже досліджених судом доказів та повторення правової позиції, яка була предметом розгляду у суді першої інстанції, однак не містять жодних нових обставин чи належних доказів, що спростовували б встановлені судами факти.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Комунального підприємства «Салтівське трамвайне депо» не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 27.07.2026 у справі № 922/1814/26, яке відповідає вимогам ст. 236 ГПК України, має бути залишене без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1 ч. 1 ст. 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Салтівське трамвайне депо» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від27.07.2026 у справі № 922/1814/26 залишити без змін.

Повна постанова складена 02.11.2026.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя О.В. Плахов

Суддя В.С. Хачатрян

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
27.08.2026 Ухвала № 139283794 Східний апеляційний господарський суд
19.08.2026 Ухвала № 139081444 Східний апеляційний господарський суд
27.07.2026 Рішення № 138501751 Господарський суд Харківської області
26.05.2026 Ухвала № 136827573 без тексту Господарський суд Харківської області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 34859507. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг