УХВАЛА
27 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 688/21/26
провадження № 61-12945ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2026 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 31 серпня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ПрАТ «Шепетівкагаз», про визнання фактичним споживачем природного газу та зобов`язання укласти договір,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», в якому просив: визнати ОСОБА_2 фактичним споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , абонентський рахунок № НОМЕР_1 ; зобов`язати АТ «Нафтогаз України» укласти договір постачання природного газу з ОСОБА_2 , як фактичним споживачем.
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2026 року замінено первісного відповідача АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на належного ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2026 року залучено до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_2 .
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2026 року позов задоволено частково.
Зобов`язано ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» укласти договір постачання природного газу побутовим споживачам по будинку на АДРЕСА_1 за формою Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2500 з фактичним користувачем послуг ОСОБА_2 .
В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 31 серпня 2026 року рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2026 року в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання укласти договір постачання природного газу побутовим споживачам скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
01 жовтня 2026 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Конституційний Суд України 22 листопада 2023 року ухвалив Рішення у справі
№ 10-р(ІІ)/2023 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 1, 5 частини шостої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема, визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. У пунктах 7.6. - 7.8. Рішення вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовчої практики.
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами, зокрема, є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про визнання фактичним споживачем природного газу та зобов`язання укласти договір. Позов мотивований необґрунтованою відмовою позивачу як власнику об`єкту нерухомого майна у задоволенні заяв про заміну споживача природного газу ОСОБА_1 на фактичного споживача природного газу ОСОБА_2 (сина позивача).
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції.
Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.
Справа № 688/21/26 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (право користувачів житла, які не є власниками, на укладення договорів постачання природного газу за згодою власника), та справа має виняткове значення для скаржника (76-річної особи з інвалідністю ІІ групи, на ім`я якої обліковується газ, що його фактично споживає інша особа, та яка не має іншого способу захисту своїх прав, у рахунку за лютий 2025 року борг визначено в сумі 55 944,59 грн).
Разом з тим заявник належним чином не обґрунтовує, що його касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить виняткове значення для заявника. Доводи про необхідність вирішення питання можливості укладення договору постачання природного газу з особою, яка фактично користується житлом, але не є його власником, саме по собі посилання не свідчить його фундаментального значення. Зазначення заявником про свій вік, інвалідність ІІ групи та наявність заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 55 944,59 грн не є достатнім для висновку про виняткове значення справи для нього. Наведені обставини характеризують особисте становище заявника та майнові наслідки спору, однак самі по собі не підтверджують особливого характеру цих наслідків. А посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями, і, відповідно, не свідчить, що справа становить виняткове значення для заявника, а касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2026 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 31 серпня 2026 року у справі № 688/21/26.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
Д. А. Гудима
П. І. Пархоменко