Постанова № 141109872 у справі № 947/37424/24 від 02.11.2026

Номер провадження: 22-ц/813/420/26

Справа № 947/37424/24

Головуючий у першій інстанції Огренич І. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,

з участю секретаря Громовенко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2025 року, постановленого під головуванням судді Огренич І.В., повний текст рішення складений 30 травня 2025 року, у цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2024 року акціонерне товариство «Кредобанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача суму заборгованість за кредитним договором № CL-345895 у розмірі 576 652,20 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 22.12.2021 року ОСОБА_1 уклав з ПАТ «Кредобанк» кредитний договір № CL-345895, за умовами якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

Відповідно до кредитного договору позичальник прийняв на себе обов`язок повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і строки, передбачені договором та додатковими договорами.

Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту, однак позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим має заборгованість, яка станом на 29.10.2024 року становить 576 652,20 грн., з яких: прострочена заборгованість за основним боргом (тіло) - 431 874,62 грн.; прострочені проценти за основним боргом - 144 777,58 грн.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2025 року позов АТ «Кредобанк» задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором №CL-345895 у розмірі 576652 грн. 20 коп., з яких: прострочена заборгованість за основним боргом (тілом) - 431874,62 грн., прострочені відсотки - 144777,58 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

09 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення, яка ухвалою суду від 28 липня 2025 року залишена без задоволення.

Не погодившись з заочним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить заочне рішення суду скасувати, постановити нове, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу у відсутність ОСОБА_1 , який не був повідомлений належним чином про розгляд справи, чим позбавив його права, подати заяву про розгляд справи із викликом сторін, надати заперечення на позов та будь які докази по справі, заявляти клопотання в тому числі і про призначення експертизи, щодо вірності відсотків, витребування у позивача оригіналів документів, тощо.

Також апелянт вважає, що суд не дослідив докази по справі та не надав жодної оцінки щодо правильності нарахування кредитної заборгованості відповідача.

Представник АТ «Кредобанк» - Гончарова У.І. подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому також просила поновити строк для надання відзиву, який пропущений з поважних причин.

З урахуванням зазначених обставин, колегія суддів вважає, що поновлення строку в даному випадку буде сприяти виконанню завдання цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, і однією з основних засад (принципів) якого є змагальність сторін, з метою всебічного, об`єктивного та повного встановлення всіх обставин справи, суд вважає за необхідне, поновити представнику АТ «Кредобанк» пропущений ним строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

В своєму відзиві представник АТ «Кредобанк» - Гончарова У.І. зазначає, що доводи апеляційної скарги про неотримання ОСОБА_1 досудової вимоги про повне дострокове погашення кредиту та відсутність виписки по рахунку як доказу заборгованості є необґрунтованими, оскільки вказана вимога була направлена на адресу відповідача, зазначену ним, як в кредитному договорі, так і в паспорті, та факт неотримання ним письмової вимоги не свідчить про порушення банком досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором споживчого кредиту, у зв`язку з чим просила залишити рішення суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення, також просила розглядати справу без участі представника (а.с. 138-142).

В судове засідання, призначене на 20 жовтня 2026 року, учасники справи не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 159, 160, 160 зв.б.).

До суду від адвоката Коток А.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку з необхідністю представника відповідача бути присутнім в іншому судовому засіданні в Іванівському районному суді Одеської області (а.с. (а.с. 161).

Колегія суддів залишає заяву про відкладення розгляду справи без задоволення, за наступних підстав.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що саме по собі посилання у заяві про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю представника відповідача бути присутнім в іншому судовому засіданні, не є підставою для відкладення розгляду справи, за ненаданням до суду належних доказів про неможливість прийняти участь у судовому засіданні, зокрема в режимі відеконференції, а тому вказане посилання не може бути підставою для відкладення розгляду справи.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що справа слуханням була відкладена на 16 червня 2026 року та розгляд справи був відкладений у зв`язку з надходженням заяви адвоката Коток А.М. про перенесення судового засідання, у зв`язку з чим справа слуханням відкладена на 20 жовтня 2026 року, однак з урахуванням передбачених строків для розгляду даної справи, яка в провадженні апеляційного суду перебуває з 15 вересня 2025 року, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає не в повному обсязі, з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 22 грудня 2021 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № CL-345895, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 500 000 грн. на поточні потреби. Позичальник повинен повернути банку суму кредиту та виконати всі інші зобов`язання, встановлені договором до 21 грудня 2026 року.

Відповідно до п.4.1 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки за процентною ставкою 35% річних.

Повернення кредиту та сплата процентів передбачена умовами кредитного договору (п.4.8 кредитного договору).

Встановлено, що позичальник свої зобов`язання не виконував, кредит не повертав, відсотки за користування грошовими коштами не сплачував.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 29.10.2024 року у позичальника наявна заборгованість у розмірі 576 652,20 грн., яка складається із: простроченої заборгованості за основним боргом (тіло) - 431 874,62 грн.; прострочених процентів за основним боргом - 144 777,58 грн.

26 вересня 2024 року на адресу ОСОБА_1 позивачем направлена досудова вимога щодо виконання договірних зобов`язань, яка 30 вересня 2024 року була надіслана Укрпоштою Експрес (а.с. 25, 26-27).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

В частинах 1 та 2 статті 207 ЦК України закріплено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Встановивши, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами не виконує, суд першої інстанції дійшов висновку, що до стягнення підлягає прострочена заборгованість за основним боргом (тілом) у розмірі 431874,62 грн. та прострочені відсотки у розмірі 144777,58 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з ОСОБА_1 простроченої заборгованості за основним боргом (тілом) у розмірі 431874,62 грн., однак не може погодитися зі стягнутої судом суми за прострочені відсотки у розмірі 144777,58 грн., а тому вважає, що рішення суду в частині стягнення заборгованості за прострочені відсотки підлягає зміні, з огляду на таке.

За змістом пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до положень частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду виклала висновок, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту».

Враховуючи, що частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, містила положення про застосування обов`язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10 червня 2017 року на ці правовідносини почала поширюватися частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження №14-680цс19), є релевантною для даних правовідносин та може бути застосована в частині наслідків для кредитора у разі невиконання передбаченого законодавством досудового врегулювання спору.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ «Кредобанк» 26 вересня 2024 року направило ОСОБА_1 , на адресу, зазначену ним у кредитному договорі, досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань погашення заборгованості за кредитним договором № CL-345895 від 22 грудня 2021 року, яка станом на 26.09.2024 року складає 571 139,75 грн., з яких: 329 923,45 грн. - строковий борг по тілу; 101 951,17 грн. - прострочена заборгованість по тілу; 139 265,13 грн. - прострочені проценти.

АТ «Кредобанк» у досудовій вимозі вимагав від ОСОБА_1 протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку, але в будь-якому випадку, не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити прострочену заборгованість, яка на дату надіслання вимоги становить - 241 216,30 грн.

Також в досудовій вимозі зазначено про те, що у випадку невиконання вимоги у визначений строк, банк вимагає достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі 571 139,75 грн. та сплатити усі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом (а.с. 35).

30 вересня 2024 року АТ «Кредобанк» на адресу ОСОБА_1 направив досудову вимогу, яку всупереч умовам договору позичальник протягом 30 днів не виконав, заборгованість не сплатив.

Оскільки, строк виконання зобов`язання вважається таким, що настав 26 жовтня 2024 року, кредитор вправі був нараховувати відсотки за користування кредитними коштами у розмірі, визначеному умовами договору, до 26 вересня 2024 року.

Проте, АТ «Кредобанк» звертаючись до суду з позовними вимогами зазначив про те, що станом на 29.10.2024 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість за прострочені проценти у розмірі 144 777,58 грн.

Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за відсотками станом на 29.10.2024 року.

Однак, оскільки банк вправі пред`явити в судовому порядку вимоги до позичальника про дострокове повернення заборгованості по тілу кредиту та нарахованих станом на 26.09.2024 року відсотків за користування грошовими коштами, тобто з моменту пред`явлення досудової вимоги, саме станом на 26.09.2024 року повинні бути стягнуті прострочені відсотки, які складають - 139 265,13 грн.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду підлягає зміні в частині стягнення прострочених відсотків, зі зменшенням їх стягнення з 144 777,58 грн. до 139 265,13 грн.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції розглянув справу у відсутність ОСОБА_1 , який не був повідомлений належним чином про розгляд справи, чим позбавив його права, подати заяву про розгляд справи із викликом сторін, надати заперечення на позов та будь які докази по справі, заявляти клопотання в тому числі і про призначення експертизи, щодо вірності відсотків, витребування у позивача оригіналів документів, тощо, колегія су ддів залишає без задоволення, оскільки з матеріалів справи вбачається, що копія ухвали про відкриття провадження разом з позовною заявою та додатками до неї були надіслані ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , однак поштовий конверт був повернутий до суду без вручення з позначкою поштового відділення «адресат відсутній за адресою», також ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи, призначеної на 22 травня 2025 року, про що свідчить надіслана ОСОБА_1 судова повістка, проте поштовий конверт був повернутий з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним сповіщенням, у відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України (а,с. 41, 47).

Доводи про те, що суд не дослідив докази по справі та не надав жодної оцінки щодо правильності нарахування кредитної заборгованості відповідача, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки позивачем надані до суду належні докази наявної у відповідача заборгованості, які є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України, проте, відповідач, заперечуючи наданий позивачем розрахунок, належних та допустимих доказів на його спростування, а також на підтвердження виконання ним своїх обов`язків щодо повернення кредиту та сплати відсотків, суду не надав.

Відповідно до п. 2 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За таких підстав, апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає нормам законодавства та підлягає зміні в частині стягнення заборгованості за прострочені відсотки.

Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, колегія суддів, з урахуванням зменшення стягнення заборгованості за прострочені відсотки (99,04%), дійшла висновку про зменшення стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у вигляді судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції до 8566,76 грн., та підлягає стягненню з позивача на користь відповідача за розгляд справи в суді апеляційної інстанції 518,99 грн., однак з урахуванням частково задоволеної апеляційної скарги (0,96%%), приймаючи до уваги п. 10 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 8047,77 грн.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі є дата складення повного судового рішення - 02 листопада 2026 року.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2025 року в частині стягнення заборгованості за прострочені відсотки та судового збору - змінити.

Зменшити стягнуту з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства «Кредобанк» (ЄДРПОУ 09807862) заборгованість за прострочені відсотки з 144 777 (сто сорок чотири тисячі сімсот сімдесят сім) гривень 58 копійок до 139 265 (сто тридцять дев`ять тисяч двісті шістдесят п`ять) гривень 13 копійок, стягнувши заборгованість за кредитним договором №CL-345895 у загальному розмірі 571 139 (п`ятсот сімдесят одна тисяча сто тридцять дев`ять) гривень 75 копійок.

Зменшити стягнутий з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства «Кредобанк» (ЄДРПОУ 09807862) судовий збір з 8 649 (вісім тисяч шістсот сорок дев`ять) гривень 80 копійок до 8 047 (вісім тисяч сорок сім) гривень 77 копійок.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 02 листопада 2026 року.

Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева

Судді ______________________________________ М.М. Драгомерецький

______________________________________ С.М. Сегеда