КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 листопада 2026 року № 320/41230/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А.Б., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Оболонського відділу Державної виконавчої служби Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Оболонського відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить:
1. Визнати бездіяльність державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярмоленко Катерини Юріївни по виконавчому провадженню №65487425, протиправною щодо:
- надсилання та невручення позивачу копій постанов про відкриття виконавчих проваджень;
- надання інформації щодо проведених виконавчих дій, копій постанов про арешт коштів та інших постанов державного виконавця;
- розгляду по суті письмових запитів від 05.06.2025 та 07.06.2025;
- розгляду скарг позивача від 12.06.2025 на бездіяльність державного виконавця;
- вжиття заходів для своєчасного інформування сторони про хід провадження та ненаданні доступу до матеріалів виконавчих проваджень;
- виключення інформації про позивача з Єдиного реєстру боржників.
2. Визнати бездіяльність державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярмоленко Катерини Юріївни по виконавчому провадженню № НОМЕР_2, протиправною таким самим шляхом.
3. Зобов`язати посадових осіб Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виключити з реєстру Боржників інформацію про ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ), яка внесена по виконавчому провадженню № НОМЕР_3.
4. Зобов`язати посадових осіб Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виключити з реєстру Боржників інформацію про ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ), яка внесена по виконавчому провадженню № НОМЕР_2.
5. Зобов`язати посадових осіб Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вручити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ), Постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 з ідентифікатором доступу.
6. Зобов`язати посадових осіб Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вручити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ), постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з ідентифікатором доступу.
7. Зобов`язати посадових осіб Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) усунути порушення, а саме поновити порушені права ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ), шляхом:
- вручення копій постанов про відкриття проваджень;
- надання відповідей на запити та скарги;
- надання доступу до матеріалів проваджень;
- виключення записів позивача з Єдиного реєстру боржників;
- надання всіх документів виконавчих дій.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не отримував від відповідача постанови про відкриття виконавчих проваджень № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, в тому числі інші документи по зазначених виконавчих провадженнях, а також відповідач не надав відповіді на запити та скарги позивача із порушеного питання. У зв`язку з наведеним, вважає протиправним внесення до Єдиного реєстру боржників відомостей про нього.
Відповідач станом на дату розгляду справи відзив на адміністративний позов до суду не надав.
Згідно частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Водночас відповідачем подано до суду заперечення та клопотання про долучення матеріалів до судової справи в яких зазначено, що у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 винесені постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Також зазначив, що законодавство не передбачає вилучення інформації з реєстру боржника у разі повернення виконавчого документа без виконання стягувачу. Крім іншого зазначено, що відповідь на всі запити та скарги позивача були надані та направлені на адресу, зазначену позивачем: АДРЕСА_1 , однак листи повернуті Укрпоштою на адресу відділу за закінчення терміну зберігання.
Ухвалою суду від 09.10.2026 замінено назву відповідача по справі.
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Постановою державного виконавця Оболонського районного відділу ДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ярмоленко Катериною Юріївною від 29.07.2019 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання постанови від 18.04.2019 № нк 725959, винесеної Управлінням патрульної поліції у м. Києві про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 680,00 грн.
Постановою від 16.10.2020 у ВП № НОМЕР_2 державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Також, постановою державного виконавця Оболонського районного відділу ДВС у м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярмоленко Катериною Юріївною за заявою стягувача про примусове виконання постанови від 29.11.2020 № ЕАМ3493436, винесеної Департаментом патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Національної поліції України про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 850,00 грн відкрито виконавче провадження від 20.05.2021 № НОМЕР_3.
В межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 державним виконавцем 20.05.2021 винесені постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про арешт коштів боржника.
Постановою від 20.12.2021 у ВП № НОМЕР_3 державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
05.06.2025, 07.06.2025 позивач направив на адресу відповідача запити на інформацію з проханням надати копії постанов про відкриття виконавчих проваджень № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.
12.06.2025 позивачем направлено скарги на бездіяльність державного виконавця на адресу відповідача із зазначених питань.
Листами від 10.06.2025 № 103651/1, 103656/1, від 19.06.2025 № б/н, 07.07.2025 №117410/1 позивача повідомлено про неможливість надання всіх копій документів по виконавчих провадженнях № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, оскільки термін зберігання матеріалів виконавчих проваджень закінчено, а матеріали знищені.
Також вказаними листами направлено копії постанов про відкриття виконавчих проваджень № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, які просив позивач.
Відповідно до наданих копій трекінгу поштових відправлень № 0601157727366, № 0601160936553 листи, направлені 13.06.2025 та 19.06.2025, повернуті на адресу ДВС за закінченням терміну зберігання.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VIIІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із статтею 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
За змістом частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною третьою статті 26 Закону № 1404-VIII у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
У відповідності до частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону № 1404-VIII).
Виходячи з аналізу вказаної статті, боржник має бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, а державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання ним копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду.
Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації процесуальних прав.
Водночас окремою засадою виконавчого провадження є його гласність та відкритість. Гласність виконавчого провадження стосується його відкритості для широкої громадськості, а власне відкритість означає відкритість інформації про виконавче провадження для його учасників.
Важливим проявом відкритості у виконавчому провадженні є відкритість для його сторін інформації стосовно тих виконавчих дій, які вчиняються або вчинятимуться у ньому, забезпечена правом бути завчасно повідомленим виконавцем про час і місце вчинення цих дій. У аспекті забезпечення відкритості цієї інформації також є важливим доступ сторін до автоматизованої системи виконавчого провадження, який, окрім іншого, надає їм (чи принаймні створює відповідні умови) належним чином реалізовувати свої права та обов`язки як учасників виконавчого провадження.
Зрештою здійснення виконавчого провадження з дотриманням принципу відкритості впливає на забезпечення іншої засади такої діяльності - права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідність дотримання наведених засад під час виконавчого провадження.
Зокрема, Верховний Суд зауважував, що права сторони у виконавчому провадженні щодо обізнаності про стан виконавчого провадження будуть належним чином реалізовані лише у випадку вчинення виконавцем дій, спрямованих на надсилання документів у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Відсутність доказів направлення виконавцем постанови про арешт майна, зокрема боржнику, свідчить про порушення прав останнього бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів.
Ненаправлення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з відповідним ідентифікатором доступу прямо порушує право сторони щодо доступу до інформації, наявної в автоматизованій системі виконавчих проваджень, яке передбачене Законом № 1404-VIII.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі № 826/7243/17.
У письмових поясненнях відповідач зазначає, що матеріали виконавчих проваджень № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 відповідно до частини другої розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5, знищені через сплив строку зберігання (три роки). У зв`язку з наведеним, надати матеріали виконавчих справ, включаючи детальну інформацію по виконавчих провадженнях, не виявляється можливим.
Під час розгляду справи з Автоматизованої системи виконавчого провадження, до її оновлення, судом встановлено, що за справами виконавчих проваджень № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 наявні супровідні листи на відправлення постанов про відкриття виконавчих проваджень від 29.07.2019 №59662467 та від 20.05.2021 № НОМЕР_3.
Однак, в АСВП відсутні докази на підтвердження факту вручення таких постанов боржнику.
Суд зазначає, що сам по собі супровідний лист до постанови про відкриття виконавчого провадження із зазначенням адреси боржника не є належним доказом на підтвердження факту надсилання такої постанови позивачу та дотримання державним виконавцем вимог частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII. Неповідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження свідчить про обмеження його права на добровільне виконання рішення суду.
Такі висновки підтверджуються практикою Верховного Суду, зокрема постановою від 24.02.2021 у справі № 756/9582/14-ц.
Протилежного органом державної виконавчої служби не доведено, як і не доведено фактів надсилання інших постанов, винесених у межах зазначених виконавчих проваджень (про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт котів боржника, про повернення виконавчого документа стягувачу), тому позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярмоленко Катерини Юріївни по виконавчих провадженнях № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 в частині направлення не пізніше наступного робочого дня з дня винесення, постанов про відкриття виконавчих проваджень та інших постанов, винесених у межах зазначених виконавчих проваджень, підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання посадових осіб відповідача вручити ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2, НОМЕР_3 з ідентифікатором доступу, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 1404-VIII сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 лютого 2020 року у справі № 800/304/17 зробила висновок, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
З аналізу наведених норм права та правового висновку Верховного Суду слідує, що державний виконавець, здійснюючи виконавче провадження, зобов`язаний діяти виключно в межах наданих законом повноважень та у спосіб, визначений Законом № 1404-VIII, зокрема забезпечити належний, своєчасний і повний розгляд заяв та клопотань сторін виконавчого провадження. Нерозгляд таких заяв, формальне реагування на них або залишення без прийняття процесуального рішення суперечить приписам статей 13, 18 та 19 Закону № 1404-VIII і свідчить про невиконання покладеного на виконавця обов`язку вчинити юридично значимі дії.
З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 27 лютого 2020 року у справі № 800/304/17, така поведінка за наявності об`єктивної можливості та правової необхідності реагування на звернення сторони виконавчого провадження може кваліфікуватися як протиправна бездіяльність, що порушує гарантоване законом право учасника виконавчого провадження на належний розгляд його заяв та ефективний судовий захист.
З матеріалів справи судом встановлено, що 05.06.2025 та 07.06.2025 позивач направив на адресу відповідача запити на інформацію з проханням надати копії постанов про відкриття ВП № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.
У подальшому, 12.06.2025 позивач направив скарги на бездіяльність державного виконавця на адресу відповідача із зазначених питань.
Водночас наявними доказами у справі підтверджується, що листами від 10.06.2025 № 103651/1, 103656/1, від 19.06.2025 № б/н позивача повідомлено про неможливість надання всіх копій документів по виконавчих провадженнях № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, оскільки термін зберігання матеріалів виконавчих проваджень закінчено, а матеріали знищені, однак відповідачем було направлено позивачу копії постанов про відкриття виконавчих проваджень № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 із зазначення ідентифікатора доступу в АСВП, які просив позивач.
Відповідно до наданих копій трекінгу поштових відправлень Укрпошти № 0601157727366, 0601160936553 листи, направлені 13.06.2025 та 19.06.2025 разом з постановами про відкриття виконавчих проваджень, повернуті на адресу ДВС за закінчення терміну зберігання.
При цьому суд звертає увагу, що листи Оболонського ВДВС із додатками від 10.06.2025 та від 19.06.2025 були направлені на адресу ОСОБА_1 , а саме АДРЕСА_1 , яка відповідає адресі, зазначеній у виконавчих документах та позовній заяві, а тому державним виконавцем дотримано вимоги Закону №1404-VIII в частині надання відповіді на заяви та скарги сторони виконавчого провадження від 05.06.2025 та 12.06.2025. А тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Разом з тим, як вбачається судом з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з двома запитами на надання інформації від 07.06.2025.
Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься лист Оболонського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 07.07.2025 № 117410/1, в якому зазначено про розгляд запитів позивача від 07.06.2025 за вх. № 15543, 15544.
Водночас матеріали справи не містять доказів направлення та вручення позивачу відповідей на запити позивача від 07.06.2025 за вх. № 15543, 15544.
Ухвалою суду від 20.10.2026 було витребувано у відповідача докази направлення та отримання позивачем відповіді від 07.07.2025 № 117410/1 на його запити за вхід. № 15543, №15544 від 07.06.2025.
Відповідач вказану ухвалу суду отримав 21.10.2026. Станом на час розгляду справи судом, відповідачем вимоги суду не були виконані, не надано суду докази направлення та отримання позивачем відповіді від 07.07.2025 № 117410/1.
З урахуванням наведеного, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду по суті письмових запитів від 07.06.2025 та зобов`язання відповідача надати позивачу відповіді на запити від 07.06.2025.
При цьому, суд звертає увагу, що у випадку неотримання позивачем постанов про відкриття виконавчих проваджень, позивач не позбавлений права, як учасник виконавчого провадження, ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них копії та отримати доступ до АСВП.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання посадових осіб Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) усунути порушення, а саме поновити порушене право ОСОБА_1 шляхом вручення копій постанов про відкриття проваджень, надання відповідей на запити та скарги, надання доступу до матеріалів проваджень, виключення записів з Єдиного реєстру боржників, надання всіх документів виконавчих дій, суд зазначає, що така фактично дублює позовні вимоги №№ 1-6 позовної заяви, та є такою, що вже вирішена судом.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язати посадових осіб відповідача виключити з реєстру боржників інформацію про ОСОБА_1 , яка внесена по виконавчих провадженнях № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, суд зазначає наступне.
Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна (частина перша статті 9 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до частини сьомої статті 9 Закону № 1404-VIII відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження визначає Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 (далі - Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2, 6 Розділу X Положення ЄРБ формується з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Система забезпечує обробку даних про боржника та вносить відомості про нього до ЄРБ одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, крім боржників, визначених пунктом 4 цього розділу.
В ЄРБ міститься інформація щодо боржників, відносно яких виконавчі провадження зареєстровані в Системі після впровадження Єдиного реєстру боржників та боржників за виконавчими провадженнями про стягнення періодичних платежів (аліментів) за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.
Система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:
- про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону № 1404-VIII;
- про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII;
- про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
В день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов`язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.
Як вже зазначалося, стаття 9 Закону № 1404-VIII, а також кореспондуючі їй положення підзаконних нормативно-правових актів визначають вичерпний перелік випадків, за наявності яких відомості про боржника виключаються з ЄРБ.
Суд звертає увагу, що в спірних правовідносинах виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, тобто у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Водночас суд зазначає, що повернення виконавчого документа стягувачу саме на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону «Про виконавче провадження» не належить до визначених законом випадків, з якими пов`язується виключення відомостей про боржника з ЄРБ.
Такий підхід законодавця пояснюється тим, що повернення виконавчого документа стягувачу, правові підстави якого передбачено статтею 37 Закону № 1404-VIII, не є тотожним закінченню виконавчого провадження, правові підстави якого передбачені статтею 39 вказаного Закону.
Порівняльний аналіз підстав зазначених процесуальних дій у виконавчому провадженні свідчить про те, що повернення виконавчого документа, на відміну від закінчення виконавчого провадження, не має остаточного і незворотного характеру, адже Закон № 1404-VIII у частині п`ятій статті 37 передбачає повторне пред`явлення до виконання виконавчого документу після його повернення.
У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.06.2020 у справі № 160/4015/19 зазначено, що вимоги пункту 2 статті 37 Закону № 1404-VIII, на підставі якої виконавчі провадження тричі поверталися стягувачу, не входять до правових підстав виключення відомостей з вказаного ЄРБ стосовно позивача, та які закріплені в частині сьомій статті 9 Закону про виконавче провадження.
Подібний висновок був також викладений у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 25.06.2026 у справі № 520/21767/23.
Отже, імперативні приписи частини сьомої статті 9 Закону № 1404-VIII установлюють, що відомості про боржника виключаються з ЄРБ у випадку винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу виключно на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.
З огляду на це, сам лише факт повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII не може бути достатньою підставою для виключення відомостей про позивача з ЄРБ.
З урахуванням наведеного, зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
За наведеного вище, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Так, до позовної заяви долучено докази зі сплати судового збору і розмірі 8 478,40 грн (за 7 вимог немайнового характеру).
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3633,60 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Оболонського відділу Державної виконавчої служби Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ярмоленко Катерини Юріївни щодо направлення ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 29.07.2019.
Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ярмоленко Катерини Юріївни по виконавчому провадженню № НОМЕР_3 щодо направлення постанов про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт коштів боржника від 20.05.2021.
Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо розгляду по суті письмових запитів ОСОБА_1 від 07.06.2025.
Зобов`язати Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (04212, м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, 2Д, код ЄДРПОУ 35018577) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідь на його запити від 07.06.2025.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору в розмірі 3633,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Оболонського відділу Державної виконавчої служби Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (04212, м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, 2Д, код ЄДРПОУ 35018577).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Діска А.Б.