Рішення № 141119488 у справі № 334/8510/25 від 02.11.2026

Справа №334/8510/25

Провадження № 2/333/1323/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Наумової І.Й.,

за участю секретаря судового засідання: Кунець В.В.,

представниці відповідача - адвоката: Кузнєцової А.С.

(в режимі відео конференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, який обґрунтував наступним.

14.08.2017 р. ОСОБА_1 (далі - Позичальник, Відповідач) уклав (ла) з Акціонерним товариством "Ідея Банк" (далі - АТ "Ідея Банк", Кредитор, Банк) кредитний договір № Р36.275.70650 (далі - Договір), за умовами якого Банк надає позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 60700,91 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності, а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його з процентними платежами, які на день укладання договору становлять 15,5000 % і комісіями згідно умов Договору кредиту та Додатками до даного договору).

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, натомість позичальник свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість станом на 15.11.2023 у розмірі 163 074,74 грн., яка складається з: заборгованість за основним боргом 60700,91 грн., заборгованість за відсотками 37657,83 грн., заборгованість за комісією 64716,00 грн.

Згідно із Договором факторингу № 15/11/23 від 15.11.2023 (далі - Договір факторингу), Акціонерним товариством "Ідея Банк" відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (надалі за текстом - Позивач, Фактор, ТОВ «ФК «Суперіум»), право вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором № Р36.275.70650 в якому Відповідач виступає Позичальником. Таким чином ТОВ «ФК «Суперіум» набуло право вимоги до Відповідача та стало новим кредитором за вищевказаним Договором.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за даним кредитним договорам на загальну суму 163074,74 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн..

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01.12.2026 р. відкрито провадження у справі та призначений її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, сторонам встановлені строки для надання заяв по суті справи.

Відповідач в особі представниці - адвоката Кузнєцової А.С. скористався своїм правом та надав відзив на позов в якому, позовні вимоги визнав частково, посилаючи на наступне. ОСОБА_1 визнає обставину укладання з АТ «Ідея Банк» кредитного договору № Р36.275.70650 від 14.08.2017 року та отримання грошових коштів у розмірі 60 993,00 грн. (шістдесят тисяч дев`ятсот дев`яносто три грн. 00 коп.) Після того, відповідач здійснив часткове погашення боргу, сплативши на користь АТ «Ідея Банк» всього 9 363,00 грн., а саме: 3121,00 грн., що підтверджується квитанцією № 3453874 від 13.09.2017; 3121,00 грн., що підтверджується квитанцією № 3453874 від 13.10.2017; 3121,00 грн., що підтверджується квитанцією № 3453874 від 13.11.2017. Надалі, відповідач визнає, що порушив строк виконання своїх зобов`язань перед АТ «Ідея Банк» за договором із-за складних життєвих обставин. Відсутність у договорі умови щодо розміру плати за обслуговування кредитної заборгованості унеможливлює перевірку розміру заборгованості та позовних вимог в цій частині, що заявлено позивачем у розмірі 64 716,00 грн. Різниця між сумами комісії, встановленої у договорі та заявленою до стягнення складає 23 060,94 грн. Як вбачається з Детального розрахунку заборгованості, долученого АТ «Ідея Банк» 13 березня 2026 року на виконання ухвали суду, сплачені відповідачем суми були розподілені банком на погашення тіла кредиту, відсотків та комісії за обслуговування кредиту. На погашення комісії (плату за обслуговування кредитної заборгованості) банк списав 2098,22 + 2076,87 + 2055,53 = 6230,62 грн. Тож, виходячи з умов договору заборгованість за сплатою комісій мала б бути більшою, ніж заявлено до стягнення: 87776,94 - 6230,62 = 81 546,32 грн. Відповідно до долученого Паспорту споживчого кредиту розмір плати за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,55 відсотки. Нарахування такої плати, як зазначено, здійснюється щомісячно від початкової суми кредиту. Втім, якщо здійснити розрахунок відповідно до вказаних вище умов, то розмір плати за 60 місяців складе: 60993,00 х 2,55 % х 60 = 93 319,29 грн. Таким чином, з долучених позивачем документів неможливо встановити дійсний розмір плати за обслуговування кредитної заборгованості, погоджений сторонами кредитного договору. Втім, дійсно Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Відповідачу встановлено аналогічну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення пунктів 1.10 та 6.1. кредитного договору № Р36.275.70650 від 14.08.2017 року, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , щодо обов`язку позичальника сплатити комісію за надання кредиту та за обслуговування кредиту є нікчемними. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією в розмірі 64 716,00 грн. є необґрунтованими з вищевказаних підстав і тому задоволенню не підлягають. У зв`язку із означеним підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором сплачені відповідачем кошти на погашення заборгованості (протягом вересня - листопада 2017 року), яка віднесена банком в рахунок плати за комісію у загальній сумі 6230,62 грн. Таким чином, сума боргу за тілом кредиту має бути зменшена наступним чином: 60700,91 грн - 6230,62 грн. = 54 470,29 грн. Сума боргу за тілом кредиту в розмірі 54 470,29 грн., а також заборгованість за відсотками в розмірі 37 657,83 грн, а всього 92 128,12 грн. визнається відповідачем. При цьому відповідач зазначає, що є пенсіонером, отримує мінімальну пенсію до 3000,00 гривень, інших доходів не отримує, нерухомості чи пасивних доходів не має. На підставі вищевказаного, представниця відповідача просить суд: Поновити відповідачеві ОСОБА_1 процесуальний строк для подання відзиву та прийняти відзив до розгляду по суті. Відмовити ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СУПЕРІУМ" в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією в розмірі 64 716,00 грн.

Представником позивача подано відповідь на відзив в якому, він наполягав на задоволенні позову, заперечував відносно поновлення відповідачу строку на подання відзиву у зв`язку з відсутністю поважних причин пропуску цього строку. Також зазначив, що кредитний договір № Р36.275.70650 від 14.08.2017 року укладений у письмовій формі, підписаний відповідачем, містить усі істотні умови, передбачені ч. 1 ст. 12 Законом України «Про споживче кредитування», зокрема: загальну суму кредиту, порядок його надання, структуру платежів, реальну річну процентну ставку, графік погашення та інформацію про всі платежі, що входять до загальної вартості кредиту. Кредитний договір № Р36.275.70650 від 14.08.2017 року не визнаний недійсним або нікчемним у судовому порядку, не оспорювався відповідачем шляхом подання окремого позову, а отже є чинним та обов`язковим для виконання сторонами. Однак він помилково застосовує строк дії договору (60 місяців) до періоду фактичного нарахування платежів. Згідно з Розрахунком заборгованості, наданим первісним кредитором АТ «Ідея Банк», чітко вбачається, що останні нарахування заборгованості за кредитним договором відбулися у березні 2021 року. Таким чином, фактичний період нарахування плати за обслуговування кредиту є значно меншим, ніж 60 місяців. Це повністю спростовує доводи про "невизначеність" розміру плати, оскільки сума заборгованості, що заявлена до стягнення, підтверджена первинними фінансовими документами банку та відображає реальний стан розрахунків на момент припинення нарахувань. Позивачем надано суду належно укладений кредитний договір, який підтверджує погодження сторонами всіх його істотних умов, у тому числі щодо розміру процентної ставки, строку кредитування та порядку користування кредитними коштами.

Ухвалою суду від 20.01.2026 р. постановлено: клопотання представника позивача задовольнити. Витребувати з Акціонерного товариства «Ідея Банк» обґрунтований розрахунок заборгованості (помісячний розрахунок окремо по заборгованості за кредитом та відсоткам із зазначенням нарахованих, сплачених коштів, періодів здійснення відповідних нарахувань) станом на 15.11.2023 (день укладення договору факторингу) за кредитним договором № Р36.275.70650; банківські виписки за вказаним кредитним договором, які підтверджують видачу кредитних коштів та їх рух.

Відповідачу на підставі доручення, виданого Південно-Східним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги 31.12.2025 р., надається безоплатна правнича допомога у цій справі адвокатом Кузнєцовою А.С. Останній, за її клопотанням, судом 09.01.2026 р. наданий доступ до електронних матеріалів цієї цивільної справи. В подальшому 19.01.2026 р. представницею відповідача наголошувалося, що без розгляду клопотання представника позивача та надання запитуваних ним документів, неможливо об`єктивну викласти позицію відповідача щодо заявлених позовних вимог, просила продовжити строк для подання відзиву. Після надходження витребуваних, на підставі ухвали суду від 20.01.2026 р., за клопотанням позивача, документів представницею відповідачки надано відзив на позов.

Відповідно до ч.1 ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи вищевказані обставини, судом 07.07.2026 р. постановлену протокольну ухвалу про визнання поважними причини подання відповідачем відзиву на позов з пропуском встановленого судом строку та поновлення цього строку.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином, в позові міститься клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представниця відповідачки в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, з підстав, зазначених у відзиві на позові.

Суд, вислухав пояснення представниці відповідачки, дослідивши матеріали справи і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, дійшов до наступних висновків.

14.08.2017 р. ОСОБА_1 , як Позичальник, уклав з АТ Акціонерним товариством "Ідея Банк", кредитором, кредитний договір № Р36.275.70650.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 кредитного договору, Банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 60993.00 грн. (Шістдесят тисяч дев`ятсот дев`яносто три гривні 00 копійок), включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а Позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору. Банк надає кредит у день підписання даного Договору строком на 60 місяців шляхом: оплати переказу коштів за реквізитами: 1) No SAMDNWFC0[телефон приховано] від 18.03.2014, МФО 305299 ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", ЄДРПОУ14360570 Рахунок No29244825509100, сума 5900.00 грн.; та/або зарахування на банківський поточний рахунок Позичальника (надалі по тексту - «БПР») залишку коштів після виконання п. 1.2.1. За користування кредитом Позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 9.00% (Маржу Банку).

Відповідно до 1.10 кредитного договору, за обслуговування кредиту Банком, що включає в себе:

- надання інформації по рахункам Позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим Договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо;

- надання інформації по рахунку Позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти Позичальника;

- опрацювання запитів Позичальника, що направлені Банку Позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо.

Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором (далі - «Графік щомісячних платежів»).

Відповідно до п. 2.1, 2.5 кредитного договору, позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 60 щомісячних внесках включно до 14 дня/числа кожного місяця, згідно Графіку щомісячних платежів. Нарахування процентів здійснюється 2 рази на місяць за методом «факт/факт», а плата за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісяця, починаючи з дати видачі кредиту.

Відповідно до п. 3.2.4 кредитного договору, не частіше одного разу на місяць вимагати у Банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої Банку, виписку з рахунків щодо погашення заборгованості та іншої інформації, яка повинна надаватися Позичальнику за законом.

В п. 1.6 кредитного договору міститься графік щомісячних платежів за кредитним договором.

Також позивачем надані іншій матеріали кредитної справи: заяви позичальника, його анкета, паспорт споживчого кредиту, заява про акцепт публічної оферти кредитодавцем, відомості щодо майнового стану позичальника на моменту укладення кредитного договору

З ордеру-розпорядження, довідки АТ КБ «Приватбанк», виписок по кредитному рахунку, наданих АТ "Ідея Банк", вбачається, що кредитодавцем виконані його кредитні зобов`язання та надані позичальнику обумовлені договором кредитні кошти, що не заперечувалося і відповідачем. Також відповідачем не заперечувалося, що він неналежно виконував свої кредитні зобов`язання щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків.

Згідно із Договором факторингу № 15/11/23 від 15.11.2023, Акціонерним товариством "Ідея Банк" відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» право вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором № Р36.275.70650 в якому Відповідач виступає Позичальником. Дані обставини підтверджується копією договору факторингу з відповідними додатками.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за даним договором, складеного первісним кредитодавцем, заборгованість за цим кредитним договором, станом на 15.11.2023 р. складає суму 163 074,74 грн., в тому числі: заборгованість за основним боргом 60700,91 грн., заборгованість за відсотками 37657,83 грн., заборгованість за комісією 64716,00 грн.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Законом України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) викладено висновок про те, що «якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 (провадження № 61-18751св21) вказано, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до даного кредитного договору, який є споживчим, укладеного після набрання чинності Закону України «Про споживче кредитування», в послугу з обслуговування кредиту входить:

- надання інформації по рахункам Позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим Договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо;

- надання інформації по рахунку Позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти Позичальника;

- опрацювання запитів Позичальника, що направлені Банку Позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо.

Також даним договором передбачена умова щодо безоплатного надання кредитором інформації про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої Банку, виписку з рахунків щодо погашення заборгованості та іншої інформації, яка повинна надаватися Позичальнику за законом.

В пункті 1.10. кредитного договору, не передбачено, що дана послуга полягає в наданні зазначеної інформації понад одного разу на місяць.

З урахуванням вищевказаних положень законодавства вбачається, що кредитором може встановлюватися плата за обслуговування кредиту, тобто надання інформації за запитом позичальника відносно кредиту більше одного разу на місяць. При цьому, в п.1.10 кредитного договору не обумовлено це, що створює суперечність пункту 3.2.4. цього ж договору, в якому передбачено право на отримання відповідної інформації безоплатно, та суперечить ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона, за загальним правилом, може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину.

Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги і заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, пунктах 33.4.-33.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2022 у справі №496/3134/19

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що положення кредитного договору щодо встановлення обов`язкової щомісячної сплати комісії за обслуговування кредиту, передбаченої п. 1.10, п. 6.1 (у графіку платежів), є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по несплаті комісії у розмірі 64716,00 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З наявних в матеріалах справи розрахунків заборгованості вбачається, що кредитодавцем сплачені позичальницею кошти при виконання кредитних зобов`язань по кредитному договору в період з 14.09.2020 р. по 14.11.2020 р. на суму 6230,62 грн. були зараховані на сплату комісії за обслуговування кредиту.

З урахуванням того, що судом положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно вносити плату за обслуговування кредиту визнані нікчемними відповідно до частин 1.2 статті 11 та частини 5 статті 12 Закону України «про споживче кредитування», суд дійшов висновку, що сплачену відповідачем суму коштів на погашення кредитної заборгованості за даним кредитним договором, яка зарахована на погашення комісії, слід зарахувати в погашення заборгованості по тілу кредиту.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Враховуючи вищенаведене та не виконання відповідачем кредитного обов`язку щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення тіла кредиту на суму 54 470,29 грн. = 60700,91 грн - 6230,62 грн. та процентів у заявленому позивачем розмірі 37 657,83 грн., на загальну суму 92 128,12 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В даному випадку позовні вимоги частково задоволенні - на 56,50 %, в звязку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на сплату судового збору у розмірі повному обсязі, тому з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на сплату судового збору у розмірі 1 368,66 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ" (код ЄДРПОУ 42024152) заборгованість за кредитним договором № Р36.275.70650 від 14.08.2017 р. у сумі 92 128,12 грн. (дев`яносто дві тисячі сто двадцять вісім гривень 12 копійок), в тому числі: 54 470,29 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 37 657,83 грн. - заборгованість процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ" (код ЄДРПОУ 42024152) витрати на сплату судового збору в розмірі 1 368,66 грн.

В іншій частини, заявлені вимоги, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя: І.Й. Наумова