Справа №346/2223/26
Номер провадження №2/351/1016/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 року м. Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Сегіна І.Р.,
за участі секретаря - Бабшинська К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині справу і за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 , пр стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
Представник Ушакевич М.П., в інтересах ТОВ ФК «Профіт Капітал» звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 27.06.2019 року міжПАТ «Ідея Банк`та позичальникомІлюком В.І., був укладений договір кредиту № Z06.00115.005421449, відповідно до умов якого, банк надає позичальнику кредит в розмірі 49 999,00 грн., а позичальник зобов`язується отримати кредит та повернути його з процентами, відповідно до умов Договору.
За користування кредитом, позичальник сплачує проценти у розмірі 21,99 % річних від залишкової суми кредиту. Також відповідно до п.1.5 Договору, за обслуговування кредиту Банком Позичальник сплачує плату за кредитне обслуговування щомісячно в розмірі зазначеному в Графіку платежів.
У зв`язку із не поверненням заборгованості за Договором кредиту та відповідно до довідки розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 за Договором № Z06.00115.005421449від 27.06.2019 має заборгованість, яка станом на 19.12.2023 ( дата відступлення) становить 114 492,51 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 45 746,16 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 32 795,73 грн, заборгованість за нарахованими несплаченими комісіями - 35 950,62 грн.
19 грудня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладено договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» відступає а ТОВ «Оптіма Факторинг» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах визначених Договором факторингу.
22 грудня 2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ ФК" Профіт Капітал" був укладений договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до умов якого, ТОВ «Оптіма Факторинг» передав а ТОВ ФК" Профіт Капітал" прийняв права вимоги за кредитним договором№ Z06.00115.005421449 від 27.06.2019.
Отже, до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» відповідно до укладених договорів факторингу перейшло право грошової вимоги до Відповідача за договором.
На підставі наведених обставин, представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором№ Z06.00115.005421449 від 27.06.2019в сумі 114 492,51 грн.,судові витрати в розмірі 2 662,40 грн., та витрати на правничу професійну допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 28.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з`явилася, однак в прохальній частині позову просила розгляд справи проводити без участі представника позивача, щодо заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач подав до суду заяву з якої вбачається, що позовні вимоги не визнає,оскільки Позивачем пропущено передбачений законодавством строк позовної давності. Просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку до часткового задоволення позову з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч.1.2 ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинитися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до положень ч.ч. 1.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.1054 ЦК України а кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана)та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Судом встановлено, що 27.06.2019 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 , був укладений договір кредиту № Z06.00115.005421449, відповідно до умов якого, банк надає позичальнику кредит в розмірі 49 999,00 грн., а позичальник зобов`язується отримати кредит та повернути його з процентами, відповідно до умов Договору.
За користування кредитом, позичальник сплачує проценти у розмірі 21,99 % річних від залишкової суми кредиту. Також відповідно до п.1.5 Договору, за обслуговування кредиту Банком Позичальник сплачує плату за кредитне обслуговування щомісячно в розмірі зазначеному в Графіку платежів.
19 грудня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладено договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» відступає а ТОВ «Оптіма Факторинг» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах визначених Договором факторингу.
22 грудня 2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ ФК" Профіт Капітал" був укладений договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до умов якого, ТОВ «Оптіма Факторинг» передав а ТОВ ФК" Профіт Капітал" прийняв права вимоги за кредитним договором № Z06.00115.005421449 від 27.06.2019.
Отже, до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» відповідно до укладених договорів факторингу перейшло право грошової вимоги до Відповідача за договором.
Згідно довідки розрахунку, ОСОБА_3 , наявна заборгованість за Договором № Z06.00115.005421449від 27.06.2019, яка станом на 19.12.2023 ( дата відступлення) становить 114 492,51 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 45 746,16 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 32 795,73 грн, заборгованість за нарахованими несплаченими комісіями - 35 950,62 грн.
Отже, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу захисту позивачем свого права власності на кошти, які відповідач отримав відповідно до кредитних договорів від АТ «Ідея Банк», яке в свою чергу відступило право вимоги за цими кредитними договорамиТОВ«Оптіма Факторинг», яке в свою чергу відступило право вимоги за цими кредитними договорами ТОВ ФК «Профіт Капітал»
Вказані правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.
За таких обставин суд вважає, що у зобов`язанні за кредитними договорами№ Z06.00115.005421449 від 27.06.2019, укладеним з ОСОБА_1 , відбулась заміна кредитора внаслідок належного відступлення права вимоги, а тому ТОВ «ФК» Профіт Капітал» має право на звернення до суду з цим позовом.
Судом встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, а саме у встановлений договорами термін не повернув тіло кредиту,відсотки за його користування, та комісію.
Однак, суд не погоджується з нарахування комісії первісним кредитором за кредитними договорами, та зазначає наступне.
Згіднозі статтею 55 Закону України «Про банки і банківськудіяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Частиною третьою зазначеної статті передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківськихпослуг
Згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку абоіншоїфінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-якихзборів, відсотків, комісій, платежів за іншідії, ніжнаданнякоштів на придбанняпродукції, є незаконним, а такіумовиспоживчого кредиту є нікчемними і не потребуютьвизнаннянедійсними.
Вказанапозиціяпослідовнопідтримана у постанові Верховного Суду від 6 листопада 2023 року у справі № 204/224/21. Згіднозізмістомзазначеної постанови, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»
Водночас, суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такідії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику
Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
Водночас, суд зазначає, щоабз. 4. ч. 2 ст. 8, а також ч.1,2 ст. 11Закону України «Про Споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем комісії пов`язаної з наданням та обслуговуванням кредиту.
Однак, сама по собі передбачення такої комісії умовами кредитного договору не є безумовною підставою для її стягнення. Вказана позиція послідовно підтримана висновком Верховного суду, викладеному у постанові від 17.04.2025 у справі 910/1274/24, відповідно до якої, встановлення комісії за обслуговування кредиту допускається за умови визначення конкретного переліку додаткових та супутніх послуг, які фактично надаються позичальнику.
Відповідно до чинного законодавства, господарсько-правова сутність комісії у кредитних відносинах полягає у визначенні її як плати за супровідні послуги банку (відкриття рахунку, касове обслуговування, моніторинг), що є частиною вартості кредитування. Комісія є правомірною, якщо вона передбачена договором за реальні послуги, що не покриваються відсотками, відповідно до Закону «Про споживче кредитування».
А тому, господарсько-правова сутність комісій, яка передбачена пунктами Договору кредиту Z06.00115.005421449 від 27.06.2019р. від початкової суми кредиту, є недоведеною.
Доказів, що засвідчують виконання умов договору, містять інформацію про суму комісії, дату та вид послуг, позивачем не надано.
Нарахована позивачем додаткова комісія за обслуговування кредиту підміняє правову природу кредитного договору, оскільки вона фактично є прихованою платою за користування коштами, а не за реальну послугу. Велика Палата Верховного Суду констатувала, що такі умови є нікчемними, оскільки банк не може брати плату за дії, які є його обов`язком (надання та супроводження кредиту).
Позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження переліку, змісту та фактичного наданнявідповідачу послуг, за які передбачено справляння відповідної комісії, а також обгрунтованого розрахунку її розміру.
За таких обставин суд доходить висновку, що вимога про стягнення комісії є недоведеною, а тому задоволенню не підлягає.
Суд, приймає до уваги заяву відповідача, в якою він не погоджується із позовними вимогами, оскільки Позивачем пропущено передбачений законодавством строк позовної давності та просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Даний аргумент суд оцінює критично, оскільки перебіг позовної давності в період, визначений законодавством, був зупинений, а з 04.09.2025 його перебіг відновлено на підставі Закону України № 4434-IX від 14.05.2025 де виключено пункт 19 із розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, чим скасував «замороження» строків позовної давності, що діяло під час карантину та воєнного стану.
Щодо компенсації позивачу витрат на правничу допомогу адвоката, яка була заявлена ним в сумі 7 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 ст.137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із п. 2 ч.3ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», «Данілов проти України»).
Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі №910/15944/17.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено Договір про надання правової допомоги №02-24 від 01.07.2024, укладеним зАдвокатським об`єднанням «Правовий Курс»
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем було подано до суду Акт №27 прийому передачі виконаних робіт згідно Договору № 02-24 від 01.07.2024 від 16.02.2025. (детальний опис робіт).
Суд, вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Також суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, відсутні посилання на судову практику, що потребувало б додаткового часу на її вивчення. Пакет документів, що доданий до позовної заяви, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.
Відтак, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
Із врахуванням указаних обставин справи, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, а також сталу судову практику із розгляду однотипних правовідносин, вважає, що поданий ТОВ Фінансова компанія «Профіт Капітал»до ОСОБА_1 , позов підлягає дочасткового задоволення та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним Договором № Z06.00115.005421449 від 27.06.2019 в сумі 78 541,89 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 45 746,16 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 32 795,73 грн
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов ТОВ Фінансова компанія «Профіт Капітал»до ОСОБА_1 , задоволено частково, з останньогона користьпозивачапідлягає до стягненнясудовийзбір у розмірі, 1 826,40 грн. ізрозрахунку 78 541,89*2662,40/114 492,51.
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 524, 526, 527 ч.1, 530, 546 ч.1, 611, 612, 1054 ч. 2, 16, 20 Цивільного Кодексу України, ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 268,ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ 39992082, адреса: 02094, м.Київ пр-т. Л.Каденюка,23 а/с 57) за кредитним договором № Z06.00115.005421449 від 27.06.2019 в сумі 78 541,89 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 45 746,16 грн,, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 32 795,73 грн.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ 39992082, адреса: 02094, м. Київ пр-т. Л.Каденюка,23 а/с 57). - судовий збір у розмірі 1 826,40 грн., та витрати на правничу професійну допомогу в сумі 4 000,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Ігор СЕГІН