Рішення № 141125443 у справі № 560/21192/25 від 02.11.2026

Справа № 560/21192/25

РІШЕННЯ

іменем України

02 листопада 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Командира роти № 3 батальйону Управління патрульної поліціїї в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Онищука Олександра Івановича , Інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліціїї в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Майстришина Ігоря Олеговича , Департаменту патрульної поліції , Інспектора взводу №2 роти №3 батальйону Управління патрульної поліціїї в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Могильного Євгена Васильовича , Інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліціїї в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Завацької Олени Олександрівни , Інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліціїї в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Панюшкіна Владислава Андрійовича про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить визнати протиправними дії працівників Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Онищука О. І. та Могильного Є. В. щодо зупинки 04.08.2025 автомобіля Opel Astra Station Wagon, державний номерний знак НОМЕР_1 ; ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо зупинки того самого автомобіля 23.08.2025; ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо зупинки автомобіля 06.09.2025, а також стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України 20 000 грн моральної шкоди.

Ухвалою суду від 31.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження; клопотання позивача про залучення у справі співвідповідача задоволено; ухвалено залучити Департамент патрульної поліції (далі - відповідач) до участі у справі № 560/21192/25 у якості співвідповідача.

Згідно із заяв по суті справи, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю з таких підстав.

Зазначає, що поліцейські тричі протягом серпня - вересня 2025 року безпідставно зупиняли автомобіль під його керуванням без передбачених законом підстав.

Зокрема, позивач посилається на повторюваність зупинок, обізнаність поліцейських із його персональними даними до пред`явлення ним документів та вважає зазначені обставини проявами упередженого ставлення.

На думку позивача, оскаржувані дії порушили його право на свободу пересування, змусили витрачати час і зусилля на захист своїх прав, спричинили негативні переживання та підірвали його довіру до поліції.

Розмір моральної шкоди позивач оцінив у 20 000 грн.

Представник Департаменту патрульної поліції подав відзив, у якому просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Посилається на те, що у спірних правовідносинах Департамент патрульної поліції діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А отже, на думку Департаменту патрульної поліції, він не допустив порушення прав та законних інтересів позивача.

Також відповідач заперечує проти вимоги про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на відсутність доказів її заподіяння, розміру та причинного зв`язку з діями поліцейських.

Інші відповідачі правом на подачу відзиву не скористалися, а тому, суд, на підставі ч. 2 ст. 175 КАС України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач - ОСОБА_1 на дати виникнення спірних правовідносин у цій справі керував автомобілем Opel Astra Station Wagon, державний номерний знак НОМЕР_1 .

04.08.2025, 23.08.2025 та 06.09.2025 зазначений автомобіль був зупинений посадовими особами патрульної поліції в місті Хмельницькому.

Із листа Управління патрульної поліції в Хмельницькій області від 05.11.2025 убачається, що за відомостями інформаційного порталу Національної поліції України під час відповідних подій у складі екіпажів патрульної поліції перебували: 04.08.2025 - ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ; 23.08.2025 - ОСОБА_2 та Майстришин І. О.; 06.09.2025 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5

04.08.2025 приблизно о 08 год 37 хв на Старокостянтинівському шосе в місті Хмельницькому працівники патрульної поліції зупинили автомобіль позивача.

Поліцейські повідомили водієві, що причиною зупинки було надходження інформації від громадян щодо можливого керування автомобілем особою у стані сп`яніння.

У відзиві відповідач зазначає, що зупинку здійснено на підставі пункту 3 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Позивач заперечує існування відповідного повідомлення.

22.08.2025 представник позивача направив адвокатський запит щодо надходження інформації про неправомірні дії позивача чи водія автомобіля Opel Astra Station Wagon, державний номерний знак НОМЕР_1 , 04.08.2025.

Листом від 25.08.2025 Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області повідомило, що за заданими критеріями пошуку 04.08.2025 подібних дзвінків на спеціальну лінію «102» не надходило.

Зазначена відповідь підтверджує результат перевірки за визначеними критеріями пошуку, проте сама по собі не виключає надходження інформації іншими каналами зв`язку або її реєстрації за іншими пошуковими ознаками.

До відзиву долучено рапорт інспектора поліції Могильного Є. В. від 04.08.2025.

У рапорті зазначено, що близько 08 год 37 хв на Старокостянтинівському шосе, 2/1, у місті Хмельницькому зупинено автомобіль позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Також у рапорті повідомлено, що під час подальшого спілкування з водієм у нього виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, після чого запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я.

У рапорті наведено відомості про висновок медичного огляду № 702 від 04.08.2025 та складання протоколу за частиною першою статті 130 КУпАП.

Водночас, рапорт не містить відомостей про час надходження повідомлення громадян, його реєстраційні реквізити, конкретний зміст або спосіб отримання інформації, яка передувала зупинці.

На відеозаписі, наявного у матеріалах справи, зафіксовано повідомлення поліцейським водієві названої причини зупинки.

Проте відеозапис не містить відображення на службовому планшеті повідомлення від трьох осіб, на яке посилається відповідач.

Інших матеріалів, які дозволяють установити зміст, час надходження та джерело відповідної інформації, відповідач не подав.

Отже, спірною обставиною цього епізоду є фактична наявність на момент зупинки інформації, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію».

23.08.2025 приблизно о 22 год 14 хв на вулиці М. Залізняка в місті Хмельницькому працівники патрульної поліції зупинили автомобіль позивача.

Відповідач зазначає, що підставою зупинки було порушення Правил дорожнього руху - керування автомобілем у темну пору доби без увімкненого ближнього світла фар.

Правовою підставою зупинки визначено пункт 1 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію».

23.08.2025 поліцейським винесено постанову серії ЕНА № 5556018 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Із ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22.10.2025 у справі № 686/27630/25 убачається, що зазначена постанова стосувалася правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.

Позивач оскаржив постанову серії ЕНА № 5556018 до суду.

Ухвалою від 01.10.2025 у справі № 686/27630/25 було поновлено строк звернення до суду та відкрито провадження.

Надалі суд, розглянувши клопотання відповідача, повторно оцінив обставини пропуску строку звернення з позовом.

Ухвалою від 22.10.2025 позов про скасування постанови серії ЕНА № 5556018 залишено без розгляду через пропуск строку звернення до суду без поважних причин.

Отже, зазначеною ухвалою суд не вирішував по суті питання про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та законність підстав зупинки автомобіля.

Постанова поліцейського серії ЕНА № 5556018 залишається чинною.

Водночас, позивач заперечує факт руху автомобіля без увімкненого світла фар.

На відеозаписі події, наявного у матеріалах справи, зафіксовано рух автомобіля позивача з увімкненим світлом фар.

Відповідач послався на відеозаписи події та чинність постанови про адміністративне правопорушення, проте не навів конкретних даних, які підтверджували б рух автомобіля без увімкнених фар безпосередньо перед зупинкою.

Отже, юридично значущою спірною обставиною є існування порушення Правил дорожнього руху, яким поліцейські обґрунтували зупинку автомобіля.

06.09.2025 приблизно о 23 год 19 хв на вулиці М. Залізняка в місті Хмельницькому працівники патрульної поліції зупинили автомобіль позивача.

Відповідач зазначає, що підставою для зупинки було орієнтування про перебування в автомобілі підозрілих осіб, зокрема водія, який, можливо, перебував у стані сп`яніння.

Правовою підставою зупинки відповідач назвав пункт 3 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Із відеозапису, наявного у матеріалах справи, вбачається, що безпосередньо під час спілкування з позивачем поліцейська повідомила про надходження звернення громадян щодо перебування в автомобілі підозрілої особи.

На тому самому відеозаписі зафіксовано відображення на службовому планшеті поліцейської повідомлення про порушення тиші за адресою: м. Хмельницький, вул. Шухевича, буд. 3/1, кв. 92.

Автомобіль позивача було зупинено на вулиці М. Залізняка.

Зазначене повідомлення на планшеті за своїм змістом не підтверджує існування інформації про причетність позивача чи його автомобіля до правопорушення.

У той же час, відображення одного повідомлення на службовому планшеті не виключає можливості існування інших повідомлень.

Однак відповідач не надав реєстраційного запису, змісту орієнтування, відомостей про час його надходження або іншого доказу, який дозволяв би встановити існування конкретної інформації щодо автомобіля позивача на момент його зупинки.

Отже, спірною обставиною цього епізоду є існування передбаченої законом фактичної підстави зупинки автомобіля позивача.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частина перша статті 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Суд вказує на те, що зупинення автомобіля на владну вимогу поліцейського становить втручання у реалізацію свободи пересування.

У той же час, таке втручання допускається законом, але потребує передбачених ним правових і фактичних підстав.

Правові засади діяльності Національної поліції визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

До спірних правовідносин у цій справі підлягають застосуванню положення цього Закону в редакціях, чинних відповідно на 04.08.2025, 23.08.2025 та 06.09.2025.

Відповідно до пунктів 10, 11 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого: вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Однак, суд виходить з того, що наявність загальних повноважень щодо забезпечення безпеки дорожнього руху не означає права застосовувати превентивні заходи без визначених законом підстав.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону № 580-VIII, поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.

Частиною другою статті 29 встановлено, що поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.

Згідно із ч.ч. 3-6 цієї статті, обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України.

Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам.

Застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди.

Обраний поліцейський захід є ефективним, якщо його застосування забезпечує виконання повноважень поліції.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема зупинення транспортного засобу.

Частина перша статті 35 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» встановлює, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Частина третя статті 35 Закону № 580-VIII встановлює, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Із системного аналізу положень статей 29, 31 та 35 Закону № 580-VIII випливає, що зупинка транспортного засобу є превентивним поліцейським заходом, який повинен відповідати вимогам законності, необхідності та пропорційності.

При цьому, наявність у поліцейського загального повноваження забезпечувати публічну безпеку та контролювати дотримання Правил дорожнього руху не надає йому права зупиняти будь-який транспортний засіб за відсутності передбаченої законом підстави.

Для застосування пункту 1 частини першої статті 35 Закону № 580-VIII необхідне існування факту порушення водієм Правил дорожнього руху, яке поліцейський визначив причиною зупинки.

Для застосування пункту 3 частини першої статті 35 цього Закону необхідна наявність конкретної інформації, що за своїм змістом відповідає зазначеній нормі та була відома поліцейському на момент прийняття рішення про зупинку.

Водночас, закон не вимагає, щоб до зупинки автомобіля винуватість водія в адміністративному чи кримінальному правопорушенні вже була доведена.

Отже, реальна інформація про можливе керування автомобілем особою у стані сп`яніння може становити підставу для зупинки відповідно до пункту 3 частини першої статті 35 Закону № 580-VIII.

Проте існування такої інформації, її зміст і зв`язок із відповідним транспортним засобом повинні бути підтверджені доказами.

Суд також наголошує, що повідомлення водієві причини зупинки та фактичне існування цієї причини є різними юридично значущими обставинами.

Виконання поліцейським обов`язку повідомити причину зупинки саме по собі не свідчить про законність застосування відповідного превентивного заходу.

Правила дорожнього руху затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 «Про Правила дорожнього руху».

Відповідно до підпункту «а» пункту 19.1 Правил дорожнього руху в редакції, чинній на 23.08.2025, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.

Отже, порушення цього обов`язку становить передбачену пунктом 1 частини першої статті 35 Закону № 580-VIII підставу для зупинки транспортного засобу.

У той же час, застосування зазначеної норми вимагає встановлення факту відповідного порушення водієм.

Застосовуючи положення ст. 77 КАС України, до предмета цієї справи, суд виходить із того, що позивач повинен довести факт застосування до нього відповідного поліцейського заходу та обставини, на яких ґрунтує свої вимоги.

Оскільки факт трьох зупинок автомобіля сторонами не заперечується, доказування їх здійснення не становить предмета істотного спору.

Водночас, відповідач зобов`язаний довести існування передбачених законом підстав кожної зупинки та відповідність дій поліцейських вимогам статті 35 Закону № 580-VIII.

Покладення цього обов`язку на відповідача не звільняє позивача від доказування інших самостійних обставин, зокрема факту моральної шкоди, її причинного зв`язку з оскаржуваними діями та обґрунтування заявленого розміру компенсації.

Відповідно до змісту частин першої та другої статті 90 КАС України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному й об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Отже, рапорт поліцейського, постанова про адміністративне правопорушення, лист органу поліції та відеозаписи підлягають оцінці в сукупності, з урахуванням того, які саме обставини підтверджує кожен із зазначених доказів.

З огляду на ретроспективний характер судового контролю в цій справі, суд розмежовує фактичні обставини, які існували на момент застосування поліцейського заходу, та докази, створені або отримані пізніше.

Саме по собі складення рапорту після завершення відповідного заходу не робить його недопустимим доказом.

Такий рапорт може підтверджувати обставини, які існували раніше.

Однак обставини, які виникли лише після зупинки транспортного засобу, не можуть ретроспективно утворювати правову підставу для вже здійсненої зупинки.

Цей підхід узгоджується із загальним принципом судового контролю за обґрунтованістю владних рішень і дій.

Отже, суд не підміняє фактичні підстави зупинки обставинами, установленими внаслідок подальшого спілкування поліцейського з водієм, медичного огляду чи оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Так, спір виник у зв`язку із застосуванням працівниками патрульної поліції трьох превентивних поліцейських заходів у вигляді зупинення транспортного засобу під керуванням позивача.

Предметом позовних вимог є саме фактичні владні дії щодо зупинки автомобіля 04.08.2025, 23.08.2025 та 06.09.2025, а не дії зі складання протоколів про адміністративні правопорушення чи законність постанов про накладення адміністративних стягнень.

Відповідно до змісту пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень щодо оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли законом установлено інший порядок судового провадження.

Зупинка транспортного засобу на вимогу поліцейського є фактичним владним втручанням, яке зобов`язує водія припинити рух автомобіля.

За своєю правовою природою таке втручання відрізняється від складання протоколу про адміністративне правопорушення, який призначений для фіксації обставин правопорушення та подальшого використання у відповідному провадженні.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 712/7385/17 та від 19.06.2019 у справі № 638/3490/18 сформульовано висновки про неможливість самостійного судового оскарження процесуальних дій, пов`язаних зі складанням протоколів про адміністративні правопорушення, які підлягають оцінці у провадженні про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Водночас, ці правові висновки не стосуються безпосередньо застосування самостійного превентивного поліцейського заходу, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 31 та статтею 35 Закону № 580-VIII.

У постанові Верховного Суду від 30.10.2024 у справі № 600/4282/22-а зазначено, що фактичні дії поліцейських, які за своїми ознаками мають характер адміністративного затримання, можуть підлягати адміністративному судовому контролю незалежно від оформлення відповідного процесуального документа.

У постанові від 21.11.2024 у справі № 380/8102/24 Верховний Суд також розглядав питання адміністративної юрисдикції спору щодо застосування поліцейськими заходів адміністративного затримання та примусу.

Вказані постанови стосуються інших за характером поліцейських заходів, ніж зупинення транспортного засобу.

Тому вони враховуються в частині загального підходу до визначення юрисдикції за природою оскаржуваного владного втручання, а не як правові висновки Верховного Суду щодо тотожних правовідносин.

Крім того, у постанові від 30.01.2020 у справі № 263/15399/16-а Верховний Суд перевіряв вимогу про визнання протиправними дій працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу.

У задоволенні цієї вимоги було відмовлено з огляду на встановлену судами відсутність самого факту зупинки автомобіля на вимогу поліцейського.

У справі № 560/21192/25 факт зупинення транспортного засобу в кожному з трьох епізодів є встановленим і не заперечується сторонами.

Суд також бере до уваги постанови Хмельницького апеляційного суду від 27.07.2020 у справі № 686/8878/20, від 23.10.2020 у справі № 688/1959/20, від 26.02.2024 у справі № 672/1223/23 та від 26.12.2024 у справі № 680/495/24.

Із зазначених постанов убачається, що законність підстав зупинки транспортного засобу не охоплюється диспозицією статті 130 КУпАП, а питання правомірності відповідних дій поліцейських може бути предметом окремого судового розгляду.

Суд ураховує, що ці постанови ухвалені апеляційним судом у справах про адміністративні правопорушення, тому вони не є обов`язковими правовими висновками Верховного Суду щодо адміністративної юрисдикції.

Водночас, вони свідчать про необхідність розмежування фактичного поліцейського втручання та розгляду питання про адміністративну відповідальність особи.

За таких обставин, суд доходить висновку, що спір про законність трьох зупинок автомобіля, які становили самостійні превентивні заходи та безпосередньо впливали на реалізацію позивачем свободи пересування, належить до адміністративної юрисдикції.

Відповідно до змісту частини п`ятої статті 21 КАС України, вимога про відшкодування моральної шкоди також підлягає розгляду адміністративним судом, оскільки заявлена в одному провадженні з вимогами про вирішення публічно-правового спору.

Визначаючи належних відповідачів у спірних правовідносинах, суд виходить із того, що оскаржувані дії вчинялися поліцейськими Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції під час виконання ними службових обов`язків.

Так, матеріали справи не містять відомостей про те, що зазначені посадові особи поліції вчиняли відповідні дії поза межами службової діяльності.

У постанові судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.12.2023 у справі № 160/7116/19 сформульовано правовий висновок щодо належного відповідача у спорах про рішення та дії посадових осіб, які реалізують повноваження державного органу.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що відповідним суб`єктом владних повноважень є саме орган державної влади, від імені якого діє посадова особа, а не працівник, який перебуває з органом у трудових або службових правовідносинах.

Хоча зазначена справа виникла у сфері державного земельного контролю, правовий висновок Верховного Суду щодо належного відповідача стосується загальних процесуальних положень КАС України.

Так, зупинки автомобіля позивача здійснювали екіпажі Управління патрульної поліції в Хмельницькій області під час реалізації владних повноважень Департаменту патрульної поліції.

За таких обставин, належним відповідачем за вимогами про визнання відповідних дій протиправними є саме Департамент патрульної поліції.

При цьому, конкретні посадові особи поліції, зазначені позивачем, мають значення для встановлення обставин застосування кожного превентивного заходу.

Суд також враховує, що лист Управління патрульної поліції в Хмельницькій області від 05.11.2025 підтверджує участь відповідних поліцейських у складі екіпажів, однак не встановлює індивідуальних дій кожного із них щодо прийняття рішення про зупинку, подання сигналу водієві чи повідомлення причини зупинки.

Водночас, зазначена обставина не перешкоджає оцінці дій Департаменту патрульної поліції як органу, посадові особи якого здійснено відповідні владні заходи.

З огляду на викладене, ефективним способом судового захисту є визнання протиправними дій Департаменту патрульної поліції, учинених через відповідних посадових осіб.

Оскільки Департамент патрульної поліції ухвалою суду від 31.12.2025 залучено до справи як співвідповідача, вирішення позовних вимог до належного суб`єкта владних повноважень можливе в межах цього провадження.

Відповідач, серед іншого, обґрунтовує правомірність зупинки автомобіля 23.08.2025, зокрема чинністю постанови серії ЕНА № 5556018 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Так, суд ураховує, що відповідно до змісту частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, за визначених законом умов не підлягають доказуванню під час розгляду іншої справи.

Згідно з частиною шостою статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При цьому, частина сьома статті 78 КАС України передбачає, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Постанова серії ЕНА № 5556018 від 23.08.2025 винесена поліцейським, а не судом.

Тому зазначена постанова не має преюдиційної сили, передбаченої частиною шостою статті 78 КАС України.

Із ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22.10.2025 у справі № 686/27630/25 убачається, що позов позивача про скасування постанови серії ЕНА № 5556018 залишено без розгляду через пропуск строку звернення до суду.

Зазначеною ухвалою суд установив процесуальні обставини, які мали значення для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду, але не вирішив по суті питання законності постанови поліцейського або факту керування автомобілем без увімкненого світла фар.

Отже, судове рішення у справі № 686/27630/25 не встановлює преюдиційних обставин, які виключали б можливість перевірки законності зупинки автомобіля в цій справі.

Водночас, суд ураховує, що постанова серії ЕНА № 5556018 залишається чинною та не скасовується рішенням у справі № 560/21192/25.

Предметом розгляду цієї справи є виключно законність фактичного превентивного заходу, а не повторне вирішення спору про накладене адміністративне стягнення.

Щодо зупинки автомобіля 04.08.2025, суд зазначає про таке.

Відповідач обґрунтовує зупинку автомобіля позивача 04.08.2025 надходженням інформації від громадян про можливе керування транспортним засобом особою у стані сп`яніння.

При цьому, суд відхиляє довід позивача про те, що повідомлення такого змісту взагалі не може становити передбачену законом підставу для зупинки.

Так, за змістом пункту 3 частини першої статті 35 Закону № 580-VIII, реальна інформація про причетність водія до адміністративного правопорушення може бути підставою для застосування превентивного заходу.

Керування транспортним засобом у стані сп`яніння є діянням, за яке статтею 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, інформація про можливе вчинення такого правопорушення конкретним водієм може відповідати пункту 3 частини першої статті 35 Закону № 580-VIII.

Однак відповідач повинен довести існування зазначеної інформації на момент зупинки автомобіля.

Суд установив, що поліцейський повідомив водієві причину зупинки - надходження інформації про можливе керування автомобілем особою у стані сп`яніння.

Водночас, факт повідомлення причини зупинки не є тотожним факту реального надходження відповідної інформації.

Зокрема, із відповіді ГУНП в Хмельницькій області від 25.08.2025 убачається, що за заданими критеріями пошуку 04.08.2025 подібних дзвінків на спеціальну лінію «102» не надходило.

Зазначена відповідь не виключає надходження повідомлень іншими каналами зв`язку.

Тому суд не вважає доведеним категоричне твердження позивача про те, що повідомлення громадян було вигаданим.

У той же час, відповідач не надав доказів, які дозволяли б установити зміст повідомлення, час його надходження та зв`язок із транспортним засобом позивача.

Рапорт інспектора поліції Могильного Є. В. від 04.08.2025 підтверджує факт зупинки автомобіля та посилання на пункт 3 частини першої статті 35 Закону № 580-VIII.

Однак зазначений рапорт не містить конкретизованих відомостей про повідомлення громадян, яке передувало зупинці.

Посилання відповідача на виявлення після зупинки автомобіля ознак наркотичного сп`яніння та результати подальшого медичного огляду не доводить законності первинної зупинки.

Суд розмежовує обставини, які існували до застосування превентивного заходу, та обставини, встановлені внаслідок подальшого спілкування з водієм.

Отже, відповідач не виконав покладеного на нього частиною другою статті 77 КАС України обов`язку довести існування підстави для зупинки автомобіля позивача 04.08.2025.

Із приводу зупинки автомобіля 23.08.2025, суд вказує на таке.

Підставою для зупинки автомобіля 23.08.2025 відповідач назвав керування транспортним засобом у темну пору доби без увімкненого ближнього світла фар.

Зазначена обставина відповідачем кваліфікована як порушення Правил дорожнього руху, що дає право на зупинку транспортного засобу відповідно до пункту 1 частини першої статті 35 Закону № 580-VIII.

Позивач заперечує факт керування автомобілем без увімкнених фар.

Із відеозапису, наявного у матеріалах справи, вбачається, що автомобіль позивача рухався з увімкненим світлом фар.

Відповідач не надав переконливих доказів, які б спростовували зазначену обставину.

Суд також ураховує, що постанова поліцейського про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5556018 від 23.08.2025 залишається чинною.

Однак сама чинність постанови, законність якої суд не перевірив по суті, не є достатнім доказом фактичної підстави попередньої зупинки автомобіля.

Водночас, суд не вирішує питання про наявність чи відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке винесено зазначену постанову.

Відтак, з огляду на зміст відеозапису та відсутність належних доказів протилежного відповідач не довів наявності порушення Правил дорожнього руху, яке було підставою для зупинки автомобіля позивача.

За таких обставин, суд доходить висновку про недоведеність законності застосування 23.08.2025 превентивного поліцейського заходу відповідно до пункту 1 частини першої статті 35 Закону № 580-VIII.

Щодо зупинки автомобіля 06.09.2025, суд виходить із таких міркувань.

Відповідач обґрунтовує зупинку автомобіля позивача 06.09.2025 надходженням орієнтування про перебування в автомобілі підозрілих осіб, зокрема водія, який, можливо, перебував у стані сп`яніння.

На підтвердження правомірності дій відповідач посилається на пункт 3 частини першої статті 35 Закону № 580-VIII.

Із відеозапису, наявного у матеріалах справи, вбачається, що безпосередньо під час спілкування з позивачем поліцейська назвала причиною зупинки звернення громадян про перебування в автомобілі підозрілої особи.

Крім того, на службовому планшеті поліцейської відображалося повідомлення про порушення тиші за адресою: м. Хмельницький, вул. Шухевича, буд. 3/1, кв. 92.

У той же час, автомобіль позивача було зупинено на вулиці М. Залізняка.

Суд зазначає, що сама відмінність адрес не доводить незаконності зупинки, оскільки місце отримання повідомлення та місце виявлення транспортного засобу можуть не збігатися.

Водночас, зміст повідомлення про порушення тиші не підтверджує існування передбаченої пунктом 3 частини першої статті 35 Закону № 580-VIII інформації про причетність позивача або його автомобіля до правопорушення.

Суд також ураховує, що відображення на планшеті одного повідомлення не виключає існування інших повідомлень в інформаційній системі поліції.

Проте відповідач не надав доказів, які підтверджували б існування іншого конкретного орієнтування щодо автомобіля позивача.

Серед іншого, відповідач не довів часу надходження такого орієнтування, його змісту та обставин, які дозволяли б пов`язати водія чи транспортний засіб із передбаченим законом правопорушенням.

Саме лише повідомлення про перебування в автомобілі «підозрілої особи» без зазначення конкретних обставин, що свідчать про причетність до правопорушення, не є самостійною підставою для зупинки транспортного засобу відповідно до статті 35 Закону № 580-VIII.

Наведене у відзиві відповідача твердження про можливе перебування водія у стані сп`яніння також не підтверджене доказами існування відповідної інформації на момент зупинки.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідач не довів наявності передбаченої законом підстави для зупинки автомобіля позивача 06.09.2025.

Щодо доводів про переслідування позивача, суд зазначає про таке.

Позивач пов`язує три зупинки автомобіля з цілеспрямованим переслідуванням його працівниками поліції.

На підтвердження зазначеного доводу він посилається на повторюваність зупинок та обізнаність окремих поліцейських із його персональними даними ще до пред`явлення ним документів.

Суд вказує про неприпустимість переслідування водія лише через наявність інформації про його попереднє притягнення до адміністративної відповідальності.

У той же час, для встановлення факту переслідування необхідна оцінка конкретних обставин, які свідчать про умисну упереджену поведінку працівників поліції.

Сам факт трьох зупинок протягом нетривалого періоду не доводить існування узгодженого наміру переслідувати позивача.

Так само обізнаність поліцейських із персональними даними позивача не підтверджує сама по собі незаконного використання інформаційних систем чи цілеспрямованого переслідування.

Доказів відповідних вказівок, домовленостей між посадових осіб поліції або інших обставин, які дозволяли б установити переслідування позивача, матеріали справи не містять.

Отже, суд не встановив як доведений факт цілеспрямованого переслідування позивача.

Водночас, зазначений висновок не спростовує протиправності конкретних зупинок, правомірність яких відповідач не довів.

Посилання відповідача на наявність у позивача інших проваджень про адміністративні правопорушення також не є доказом законності оскаржуваних зупинок.

Попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності не є самостійною підставою для зупинки транспортного засобу відповідно до статті 35 Закону № 580-VIII.

Із приводу вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд вказує на атке.

Позивач просить стягнути з держави Україна 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частина третя статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає, що держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Стаття 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України в редакціях, чинних на дати виникнення спірних правовідносин) визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17 зазначив, що негативні емоції, пов`язані з порушенням прав, не завжди досягають рівня страждань чи приниження, які становлять моральну шкоду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22 підтвердила необхідність доказування факту моральної шкоди, конкретних її проявів і причинного зв`язку.

Вона також зазначила, що психологічне напруження та незручності можуть становити моральну шкоду і без погіршення здоров`я, однак не кожне розчарування чи негативна емоція має необхідний для грошового відшкодування рівень.

Постанова № 335/6977/22 стосувалася складання протоколу про адміністративне правопорушення; у цій справі її висновки застосовуються щодо загальних елементів відповідальності за моральну шкоду, а не для оцінювання правомірності складення протоколу.

Так, суд установив три зупинення автомобіля, правомірності яких відповідач не довів.

Такі заходи об`єктивно обмежували свободу руху позивача та вимагали його спілкування з працівниками поліції, що могло спричинити незручності й негативні емоції.

Позивач заявив про втрату часу, переживання та зниження довіри до поліції.

Водночас, матеріали справи не дають змоги встановити конкретну тривалість переживань, вплив на звичні життєві чи професійні стосунки, повторювані прояви психологічного розладу або інші фактичні наслідки, які свідчили б, що негативні емоції досягли рівня страждань чи приниження в розумінні статті 23 ЦК України.

Факт звернення по правничу допомогу, направлення адвокатських запитів і подання позову засвідчує реалізацію права на захист, однак сам собою не встановлює моральної шкоди.

При цьому, суд не вимагає обов`язкового подання медичних документів чи психологічного висновку: моральну шкоду можна довести й сукупністю інших обставин.

Проте за наявними матеріалами не встановлено індивідуалізованих ознак страждань, їхньої інтенсивності та причинного зв`язку з конкретними зупинками, крім загальних тверджень самого позивача.

Суд виходить з того, що імовірність негативних переживань не є доказом факту моральної шкоди, яка підлягає грошовому відшкодуванню.

За таких обставин, хоча суд встановив протиправність застосованих стосовно позивача владних заходів, позивач не довів необхідного для грошового відшкодування факту моральної шкоди, яка за своїм характером виходить за межі звичайних негативних переживань і незручностей, та не навів фактичного обґрунтування заявленої суми 20 000 грн.

Тому вимога про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги в цій справі підлягають задоволенню частково.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Щодо розподілу судових витрат за результатами розгляду справи, суд виходить із такого.

Позивач до справи подав платіжну інструкцію від 29.12.2025 на суму 3 633 грн 60 коп.

Судовий збір сплачено за три самостійні немайнові вимоги: ставка за кожну в 2025 році становила 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1 211 грн 20 коп згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до частини третьої статті 6 цього Закону збір за кожну з трьох самостійних немайнових вимог сплачується окремо.

Відповідно до змісту пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» та правового висновку Верховного Суду в постанові від 22.09.2022 у справі № 300/6211/21 за похідну вимогу про відшкодування шкоди, заявлену разом із вимогами про вирішення публічно-правового спору, окремий збір не справляється.

Оскільки три оплачені самостійні немайнові вимоги підлягають задоволенню щодо належного відповідача - Департаменту патрульної поліції, а відмова в похідній компенсаційній вимозі не впливає на розмір сплаченого за ці вимоги збору, на користь позивача належить стягнути 3 633 грн 60 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції відповідно до частини першої статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 19, 21, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції, вчинені командиром роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Онищуком Олександром Івановичем та інспектором взводу № 2 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Могильним Євгеном Васильовичем, щодо зупинки транспортного засобу Opel Astra Station Wagon, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 04.08.2025.

Визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції, вчинені інспектором взводу № 2 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Могильним Євгеном Васильовичем та інспектором взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Майстришиним Ігорем Олеговичем, щодо зупинки транспортного засобу Opel Astra Station Wagon, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 23.08.2025.

Визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції, вчинені інспектором взводу № 1 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Завацькою Оленою Олександрівною та інспектором взводу № 1 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Панюшкіним Владиславом Андрійовичем, щодо зупинки транспортного засобу Opel Astra Station Wagon, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 06.09.2025.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідачі: Командир роти № 3 батальйону Управління патрульної поліціїї в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Онищук Олександр Іванович (29000, м. Хмельницький, пров. Коцюбинського, 35/2 Інспектор взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліціїї в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Майстришин Ігор Олегович (29000, м. Хмельницький, пров. Коцюбинського, 35/2 Департамент патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3,м. Київ,03048 , код ЄДРПОУ - 40108646) Інспектор взводу №2 роти №3 батальйону Управління патрульної поліціїї в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Могильний Євген Васильович (29000, м. Хмельницький, пров. Коцюбинського, 35/2 Інспектор взводу № 1 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліціїї в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Завацька Олена Олександрівна (29000, м. Хмельницький, пров. Коцюбинського, 35/2 Інспектор взводу № 1 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліціїї в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Панюшкін Владислав Андрійович (29000, м. Хмельницький, пров. Коцюбинського, 35/2

Головуючий суддя Є.В. Печений