Рішення № 141133780 у справі № 607/7099/26 від 23.07.2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.07.2026 Справа №607/7099/26 Провадження №2/607/4400/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Грицай К.М.,

за участю секретаря судового засідання Кійко С.Д.,

представника відповідача Іщука К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути із відповідача заборгованість за Кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 24.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 458418738, у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримала від товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 40000,00 грн., кінцева дата повернення кредиту - 21.05.2030. На виконання умов договору грошові кошти були перераховані товариством на банківську карту відповідача: № 5355-28XX-XXXX-6030, яка була вказана відповідачем при укладанні договору. Проте в порушення умов договору позичальник не повернула надані їй кредитні кошти та не сплатила проценти за їх користування в обумовлені сторонами строки. В подальшому, 09.09.2025 Товариство відступило право вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за Договором Факторингу № МВ-ТП/52.

Відповідач зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв`язку з чим, відповідно до п. 9.1.1.7. Договору, Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було достроково розірвано Договір шляхом направлення відповідачу відповідного повідомлення. З 31.01.2026 припинилося право позивача щодо нарахування процентів за користування кредитом, передбачених договором. Зобов`язання зі сторони кредитора за договором виконані в повному обсязі, в свою чергу відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить: 144328,00 грн. Просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 124328,00 грн, з них: заборгованість по кредиту - 40000,00 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 81928,00 грн., заборгованість по комісії за надання кредиту - 2400,00 грн., а також судові витрати, з яких: сплачений судовий збір у розмірі: 2662,40 грн; - витрати на правову допомогу: 5000,00 грн.

У відповіді на відзив вказав, що при укладанні кредитного договору відповідач власноручно заповнила заявку на отримання кредиту в особистому кабінеті, в якій обрано початковий строк дисконтного періоду кредитування: 30 (тридцять) днів, строк кредитування: 1826 дні. Відповідач погодив зі своєї сторони такі умови кредитного договору, підписавши його зміст без будь- яких застережень, чим засвідчив свою згоду на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором. Відповідач не звертався ані до первісного кредитора ані до позивача із заявою про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодившись зі всіма умовами такого договору. Крім того, не дивлячись на своє гарантоване законом право на розірвання договору протягом чотирнадцяти днів з дня його підписання, користувалась коштами кредитора. Також, зазначив, що розмір денної процентної ставки за кредитним Договором становить 0,98, що є гранично допустимий, встановлений п. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» і повністю відповідає законодавству України.

Відповідач безпідставно ототожнює проценти за користування кредитом із штрафними санкціями. У даній справі позивач не заявляє вимог про стягнення штрафів, пені чи будь-яких інших санкцій за порушення зобов`язання та не включає такі суми до розміру позовних вимог. Предметом позову є виключно стягнення неповернутої суми кредиту, нарахованих процентів за користування кредитними коштами та інших передбачених договором платежів, які не є заходами відповідальності.

Крім того, у відзиві вказано, що визначена п.8.5 комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця. Комісія за надання кредиту позичальнику є іншою складовою плати за послуги, що надаються кредитодавцем за цим Договором. Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі першого траншу за цим договором. У випадку видачі наступних крім першого траншів за цим договором комісія за надання додаткових грошових коштів у кредит нараховується у день видачі кожного траншу.

Зазначає, що заміна кредитора в зобов`язанні не припиняє саме зобов`язання і не змінює його зміст, змінюється лише суб`єкт, якому належить право вимоги, тому змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.04.2026 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

На виконання ухвали суду про витребування доказів 27.04.2026 АТ «ПУМБ» було надано виписку про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 .

Від представника відповідача - адвоката Іщука К.В. надійшов відзив на позовну заяву. Згідно з даним відзивом, відповідач позов не визнала, просить відмовити у його задоволенні. Вказує, що позивачем ТОВ «Таліон Плюс» не доведено належними та достатніми доказами факт отримання відповідачем кредитних коштів та наявності у нього заборгованості, яка виникла внаслідок порушення ним умов кредитування, також вказує на те, що у справі відсутній будь-який документ, який підтверджує факт повідомлення боржника - ОСОБА_1 про заміну кредитора у зобов`язанні, тому вважає нарахування суми процентів в 81928 грн, а також 2400 грн комісії за видачу кредиту незаконним, оскільки про зміну кредитора, всупереч частини 2 статті 516 ЦК України, ОСОБА_1 не було повідомлено. Крім того, покликається на відсутність чіткої визначеності щодо строку укладення договору кредитної лінії № 458418738 від 21.04.2025 року та вважає погодженим сторонами строк кредиту в 30 днів. З урахуванням наведеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» у повному обсязі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, позов підтримав та проти заочного розгляду справи не заперечив.

У судовому засіданні представник відповідача Іщук К.В. позовні вимоги не визнав з викладених у відзиві підстав. Крім того, вказав, що позивачем не доведено, що ним перераховано кредитні кошти на рахунок відповідача, оскільки на надано первинних бухгалтерських документів та у матеріалах справи відсутні документи про призначення платежу, також, зазначив, що відповідачу не повідомлено про зміну кредитора, та не було направлено повідомлення про зміну строку виконання зобов`язання. Поряд з цим, пояснив, що не має доказів, що підтверджують перерахування відповідачу 21.04.2025 будь-якою іншою юридичною чи фізичною особою коштів в сумі 40000,00 грн.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 21.04.2025 укладено договір кредитної лінії № 458418738, у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримала від товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 40000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з кінцевою датою повернення кредиту 21.05.2030 (п.2.1., 2.2., 7. договору).

Договір діє до кінця визначеного строку, або його дострокового виконання чи розірвання, а позичальник користується кредитними коштами на умовах, визначених п. 8.3., 8.7.2. договору.

Після закінчення дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно (п.7.4.2.).

Договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором EQVZ, відправленим 21.04.2024 о 21:04.2025.

Позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому пунктом 3.2 договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором (пункт 3.1 кредитного договору).

Також, пунктами 7.2.2 та 9.1.1.7 передбачено право позичальника достроково припинити договір у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення кредиту.

На виконання умов договору грошові кошти в сумі 40000,00 грн 21.04.2025 23:57:28 були перераховані товариством на банківську карту № 5355-28XX-XXXX-6030, яка була вказана відповідачем при укладанні договору, що підтверджується підтвердженням про здійснення переказу коштів ТОВ «ПрофітГід» та довідкою АТ «ПУМБ» від 21.04.2025 з інформацією про рух коштів за рахунком ОСОБА_1 .

За Договором Факторингу № МВ-ТП/52 від 09.09.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується відступити факторові ТОВ «Таліон Плюс» Права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. (п. 2.1).

Наявне право вимоги переходить від Клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує. (п.4.1).

Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання умов договору факторингу було складено, підписано електронними підписами та скріплено електронними печатками Реєстр прав вимоги від 09.09.2025, у якому зазначено передачу право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 458418738 на загальну суму 88272,00 грн.

Як видно із повідомлення ТОВ «Таліон Плюс» від 31.01.2026, ОСОБА_1 на підставі пунктів 7.2.2 та 9.1.1.7 кредитного договору № 458418738 повідомлено про дострокове розірвання договору з 31.01.2026.

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом першої інстанції вірно визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд в постанові від 12.01.2021 року по справі № 524/5556/19 підтверджує, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Крім того, відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Судом встановлено, що 21.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 458418738, у формі електронного документа, відповідно до якого Відповідач отримала від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 40000,00 грн. та факт перерахунку цих коштів підтверджується дослідженими доказами.

Щодо вимог про стягнення комісії, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі №751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 по справі №204/224/21 викладено правові висновки, що оскільки в кредитному договорі не зазначено та не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які фінансовою установою встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У кредитному договорі позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які надаються відповідачу та за які встановлена комісія за надання кредиту, тому, суд вважає, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи вищевикладене, умови договору щодо сплати комісії за надання кредиту, є нікчемними, а вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією в сумі 2400,00 грн задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Суд відхиляє заперечення відповідача про недоведеність факту виникнення права грошової вимоги та факту отримання коштів, з огляду на те, що договір факторингу та додатки до нього підписані сторонами за допомогою електронних підписів та печаток, а факт отримання коштів підтверджений банківською випискою, що є належним та допустимими доказами у даній справі

Також, заперечення відповідача щодо неправовірного нарахування суми процентів за межами строку дії договору не заслуговують на увагу, оскільки пунктами 7.3 договору визначена чітко кінцева дата повернення кредиту - 21.05.2030 та нарахування процентів здійснювалось відповідно до умов укладеного відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договору до направлення відповідачу вимоги про дострокове розірвання договору, тобто до 30.01.2026.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2020 у справі № 910/1755/19, заміна кредитора в зобов`язанні не припиняє саме зобов`язання і не змінює його зміст. Змінюється лише суб`єкт, якому належить право вимоги: «У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора».

Таким чином, суд дійшов висновку, що до позивача перейшло право на нарахування відсотків за кожен день користування кредитом після закінчення 30-ти денного строку дисконтного періоду кредитування в порядку, передбаченому кредитним договором, з умовами якого позичальник була ознайомлена.

Оскільки відповідачем не спростовано розмір заборгованості 121928 грн, з них: заборгованість по кредиту - 81928,00 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 81928,00 грн, а також зважаючи на те, що за договором факторингу № МВ-ТП/52 від 09.09.2025 право вимоги до ОСОБА_1 перейшло до позивача, що підтверджується договором факторингу, витягом із реєстру боржників від 09.09.2025, тому позов підлягає до задоволення в цій частині.

Щодо інших доводів учасників справи, то аналізуючи їх зміст, суд зауважує, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; тому, аналізуючи такі доводи та викладаючи у рішенні суду, суд опирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

В силу статті 141 ЦПК України із відповідача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 3500 грн. Витрати по наданню правової допомоги підтверджуються ордером адвоката Колінько А.В., договором про надання правничої допомоги від 02.12.2024, додатковою угодою, актом приймання-передачі наданих послуг від 12.03.2025 на суму 5000 грн, платіжною інструкцією про перерахунок 5000 грн (а.с. 85) та підлягають частковому стягненню, з огляду на характер спору, його складність, ціну позову, типовість заявлених вимог, обсяг виконаної представником роботи, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, а також на критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності судових витрат.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 84, 133, 137, 141, 175, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання:: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (адреса вул. Жабинського, буд. 13, м. Чернігів, Чернігівська область, 14017, ЄДРПОУ 39700642.) заборгованість за Договором №14000657 від 11.03.2025 у розмірі 121928 (сто двадцять одна тисяча дев`ятсот двадцять вісім) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500 грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя К. М. Грицай