Рішення № 141133862 у справі № 728/2442/26 від 02.11.2026

Єдиний унікальний номер: 728/2442/26

Номер провадження 2/728/1228/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року Бахмацький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Глушко О.І.

при секретарі Коваленко В.В.

за участю: представника відповідача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» Гуйвана І.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмачі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення невиплаченої при звільненні одноразової матеріальної допомоги,-

В С Т А Н О В И В:

22.09.2026 року ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі відповідач або АТ «Українська залізниця») одноразову матеріальну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 56612 грн 22 коп, вказуючи на те, що працював у виробничому підрозділі «Пасажирське вагонне депо станції Бахмач» філії «Пасажирська компанія» який є одним з підрозділів Акціонерного товариства «Українська залізниця» 14 років, звідки звільнився 08.04.2025 року за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію за віком (на підставі ст. 38 КЗпП України), однак відповідач, в порушення ст. 116 КЗпП України та п.п. 7.13 Колективного договору, не провів з ним остаточний розрахунок в день його звільнення.

Ухвалою від 29.09.2026 року відкрито провадження у справі з визначенням її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 28.10.2026 року.

14.10.2026 року відповідач подав відзив на позов, у якому просив відмовити у його задоволенні та застосувати строк позовної давності, вважає позов необґрунтованим та безпідставним, виходячи з наступного: Відповідно до наказу № 43/ос від 08.04.2025 року позивач звільнений 08.04.2025 року з роботи за власним бажанням на пенсію за віком. У вказаному наказі, крім іншого зазначено що позивачу належить до виплати: одноразова матеріальна допомога відповідно до п.7.13 Колективного договору у розмірі 3 середньомісячних заробітків з урахуванням рішення правління від 24.10.2022 (витяг з протоколу № Ц-54/90 Ком.т.). Стаж роботи на залізничному транспорті складає 14 років 02 місяці 27 днів.

Згідно з ч.1 ст.14 Закону України «Про колективні договори» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою. Відповідно до п.2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Згідно з ч.1 ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», визначено, що цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану. Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період», основними завданнями єдиної транспортної системи України в особливий період є: забезпечення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань, народного господарства і цивільної оборони в перевезеннях; своєчасна поставка в повному обсязі технічно справних, у тому числі й переобладнаних, транспортних засобів Збройним Силам України та іншим військовим 3 формуванням відповідно до мобілізаційних завдань; проведення ремонту транспортних засобів, що належать або передані Збройним Силам України та іншим військовим формуванням, а також тих, що залишаються після передачі Збройним Силам України та іншим військовим формуванням; технічне прикриття та відбудова найважливіших об`єктів і споруд оборонного значення; виробництво промислової продукції військового та загального призначення, необхідної для функціонування транспорту. Відповідно до ч. 6 ст. 9 даного Закону, із запровадженням в державі особливого періоду підприємства (об`єднання), установи та організації транспорту і транспортної інфраструктури незалежно від форм власності переходять на режим роботи в особливий період. Їх керівники несуть персональну відповідальність за виконання мобілізаційних завдань і функціонування підприємств (об`єднань), установ та організацій в особливий період.

Зважаючи на ситуацію в державі, з метою стабілізації фінансово економічного становища товариства, збереження трудового колективу та своєчасної виплати заробітної плати виникла необхідність запровадження окремих обмежувальних заходів тимчасово на період дії правового режиму воєнного стану та до нормалізації ситуації в товаристві. Так, 14 березня 2022 правлінням АТ «Українська залізниця» прийнято рішення від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.) про призупинення зокрема п.1.1.4 інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, в які входить матеріальна допомога.

Підпункт 1.1.4 п. 1.1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.) було погоджено Профспілкою залізничників і транспортних будівельників України, яка діє в галузі та є стороною Галузевої угоди та профспілкою, до складу якої входить ряд первинних профспілкових організацій та яка об`єднує найбільшу кількість працівників АТ «Укрзалізниця». Оскільки у зазначений період звільнення позивача діяли обмеження щодо призупинення таких виплат, передбачених рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.), зазначені виплати одноразової матеріальної допомоги Позивачу здійснені не були.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. Зі змісту даної норми вбачається, що для реалізації роботодавцем права на зупинення окремих положень колективного договору необхідна ініціатива роботодавця, тобто активна дія. При цьому, форма вираження такої активної дії Законом не визначена. Приймаючи 14.03.2022 рішення щодо призупинення інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, Відповідач керувався перш за все Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що був затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022. Поруч з цим, з даного рішення правління чітко вбачається воля роботодавця на призупинення виплат матеріальної допомоги, яка передбачена колективним договором, що узгоджується з ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

АТ «Укрзалізниця» має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Інфраструктура АТ «Укрзалізниця» постійно зазнає значних руйнувань від російських обстрілів, а товариство несе значні збитки, продовжуючи виконувати соціально значущі перевезення: рейси до регіонів, де тривають або можливі бойові дії, перевезення поранених військовослужбовців тощо. Наразі гостро стоїть питання підвищення тарифів на перевезення або отримання додаткового фінансування з бюджету для продовження сталої роботи товариства.

Звертає увагу на те, що протокольне рішення № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року не позбавляло працівників права на отримання матеріальної допомоги під час дії правового режиму воєнного стану, воно стосувалося відтермінування такої виплати з огляду на фінансовий стан товариства та виклики воєнного стану.

Зазначає, що призупинення виплат матеріальної допомоги мають тимчасовий характер, питання щодо виплат яких вирішуватиметься Відповідачем після стабілізації фінансово-економічного становища товариства окремим рішенням правління.

Так, виплати матеріальної допомоги при звільнені на пенсію, що були тимчасово призупинені, були частково поновлені та здійснювались поетапно згідно з графіками виплат в хронологічній послідовності відповідно до дати звільнення працівника з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, зокрема, виплати за 2022-2024 роки.

Проте, у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства, відповідно до протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025 № Ц-1-1.5-25/47-25 , виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, призупинено починаючи з 01.04.2025 та до прийняття окремого рішення AT «Укрзалізниця».

З наведеного вбачається, що призупинення роботодавцем передбаченої колективним договором виплати матеріальної допомоги, за якою працівник звернувся після 24.03.2022, повністю узгоджується зі ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Крім того, зазначає, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з даним позовом, оскільки тримісячний строк звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП України, сплинув, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог; просив застосувати позовну давність; поважних причин пропуску строку, встановленого законом, позивачем не вказано, належних доказів на підтвердження такого не надано.

У поданій заяві про застосування строків позовної давності відповідач зазначає, що позивач звернувся до суду із позовом 22.09.2026. Позивач був звільнений 08.04.2025 за власним бажанням на підставі наказу/ розпорядження №43/ос від 08.04.2025. Отже, позивач звернувся до суду з даним позовом майже через один рік та чотири місяці, після його звільнення. ОСОБА_1 ознайомлений 08.04.2025 з наказом про звільнення, в якому було чітко зазначено про виплату йому одноразової матеріальної допомоги з урахуванням рішення правління про зупинення виплат, зокрема, одноразової матеріальної допомоги, а отже позивач був обізнаний про зупинення даної виплати при звільненні. Також у день звільнення Позивачу надано повідомлення про нараховані та утримані суми, де була відсутня сума одноразової матеріальної допомоги. З урахуванням зазначеного, саме з дня звільнення ОСОБА_1 , яким є 08.04.2025 має відліковуватися тримісячний термін для звернення позивача до суду з позовом відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України. Отже, позивач звернувся до суду з пропуском строку, який сплинув у липні 2025, що дає підстави для застосування строку позовної давності.

28.10.2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 02.11.2026 року.

В судове засіданні позивач ОСОБА_1 не з`явився; у наданій заяві просив розглядати справу за його відсутності та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог і просив відмовити в їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві та письмових поясненнях.

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач працював у відповідача на посаді електрозварника 5 розряду у виробничому підрозділі «Пасажирське вагонне депо станції Бахмач» філії «Пасажирська компанія», яке є одним з підрозділів АТ «Укрзалізниця» 14 років 02 місяці 27 днів 08.042025 був звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується наказом (розпорядженням) № 43/ос від 08.04.2025 року виробничого підрозділу Пасажирське вагонне депо станції Бахмач філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» про припинення трудового договору (контракту).

Цим же наказом було встановлено виплатити: одноразову матеріальну допомогу відповідно до п.7.13 Колективного договору у розмірі 3,0 (трьох) середньомісячних заробітків з урахуванням рішення правління від 24.10.2022 (витяг з протоколу № Ц-54/90 Ком.т). Стаж роботи на залізничному транспорті складає 14 років 02 місяці 27 днів.

Виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за періоди 12.01.2023-11.01.2024, 12.01.2024-11.01.2025 провести відповідно до рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 (витяг з протоколу № Ц-82/63 Комп.т) .

За бездоганну працю та досягнення пенсійного віку - 60 років виплатити грошову винагороду в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки) відповідно до п.3.11 Колективного договору ВП пасажирське вагонне депо станції Бахмач (а.с. 18).

Пунктом п. 7.13 Колективного договору, укладеного між адміністрацією і профспілковим комітетом відокремленого підрозділу пасажирське вагонне депо станції Бахмач Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2025 рок визначено, що при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, передбачена виплата одноразової матеріальної допомоги в розмірі п`яти середньомісячних заробітків, а працівникам, які були прийняті на роботу після прийняття даної норми колдоговору (з 15.05.2007) - надання вказаної виплати у залежності від стажу роботи на залізничному транспорті: до 5 років - 1 середньомісячний заробіток; від 5 до 10 років - 2 середньомісячні заробітки; від 10 до 15 років - 3 середньомісячні заробітки; більше 15 років - 0,5 середньомісячних заробітків (а.с.9-11)

Як вбачається зі змісту довідки за № ПКВЧДВРП-9/137 від 11.12.2025 філії «Пасажирська компанія» виробничий підрозділ пасажирське вагонне депо станції Бахмач ОСОБА_1 була встановлена така годинна тарифна ставка:

за період з 01.01.2022 по 30.06.2023 року - 41.70 (наказ від 22.12.2021 № 589);

за період з 01.07.2023 по 31.03.2024 року - 45.87 (наказ від 04.07.2023 № 316);

за період з 01.04.2024 по 28.06.2024 року - 50.46 (наказ від 11.04.2024 № 165) (а.с. 15).

Відповідно до розрахунку середньої зарплати ОСОБА_1 виданого за підписом начальника ПКВЧД- 9 С.Кучеренка середня заробітна плата ОСОБА_1 становить 18870 грн 74 коп (а.с. 19).

Відповідно до наказу (розпорядження) виробничого підрозділу «Пасажирське вагонне депо станції Бахмач» філії «Пасажирська компанія`АТ «Українська залізниця» від 21.06.2022 року №480/в «Про надання відпустки» позивачу надано відпустку за період роботи з 12.01.2022 по 11.01.2023 включно на 24 календарних днів з 11.07.2022 по 03.08.2022 (а.с.13).

Відповідно до наказу (розпорядження) виробничого підрозділу «Пасажирське вагонне депо станції Бахмач» філії «Пасажирська компанія`АТ «Українська залізниця» від 18.07.2023 року №610/в «Про надання відпустки» позивачу надано відпустку за період роботи з 12.01.2023 по 11.01.2024 включно на 24 календарні дні з 07.08.2023 по 30.08.2023, з наданням матеріальної допомоги на оздоровлення (а.с.14).

Відповідно до наказу (розпорядження) виробничого підрозділу «Пасажирське вагонне депо станції Бахмач» філії «Пасажирська компанія`АТ «Українська залізниця» від 18.03.2024 року №144/в «Про надання відпустки» позивачу, на підставі його заяви від 18.03.2024, надано відпустку за період роботи з 01.04.2024 по 24.04.2024 включно на 24 календарні дні, з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення, яку провести після окремого рішення правління (а.с.12).

Відповідно до п.1.1. та пп.1.1.4 пункту1 Витягу з протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Українська залізниця», ухвалено: на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 керівникам регіональних філій, філій, структурних (виробничих) підрозділів апарату управління АТ «Укрзалізниця» забезпечити реалізацію наступних заходів: призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики (а.с.45-46).

З витягів протоколів №Ц-54/90 Ком.т засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 24.10.2022 та №Ц-82/63 Ком.т засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 вбачається, що відповідачем було прийнято рішення про поновлення виплат одноразової матеріальної допомоги при звільненні вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, працівникам, які звільнилися у період з лютого до грудня 2022 року та у період з січня до грудня 2024 року (а.с.43,45).

Приписами статті 43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Частиною першою статті 9 та ст. 5 цього Закону встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства; умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.

Згідно зі статтею 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до статті 13 КЗпП України та статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т. д.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідно зі статтею 18 КЗпП України положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до частини другої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

24.02.2022 Указом Президента України від 24.04.2022 № 64/2022 у зв`язку із військовою агресією рф на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду цієї справи.

При цьому, зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб визначені положеннями Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 6 цього Закону в Указі Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» зазначений вичерпний перелік конституційних прав та свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку із введенням воєнного стану, зазначений строк дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з положеннями ч.1 ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022, у редакції станом на дату звільнення Позивача, на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Згідно з редакцією вказаної норми закону на час звернення Позивача до суду та на час розгляду справи у суді, у період дії воєнного стану роботодавець може ініціювати зупинення дії окремих положень колективного договору, які регулюють відносини, визначені цим Законом. Дія таких положень може бути зупинена тільки за взаємною згодою сторін колективного договору у порядку, визначеному цим колективним договором.

Також, положеннями ст.9 КЗпП України передбачено, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців - додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій, - інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до вимог ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

В обґрунтування правомірності своїх заперечень, відповідач посилається на Витяг із протоколу № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 р., а саме:згідно з п.1.1 протоколу - на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги (а.с. 45 зворот-46).

Зазначає, що рішення про призупинення вищевказаних виплат було прийнято, керуючись ст. 11 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану в Україні» № 2136-IX, якою регламентовано, що на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Між тим, Закон України від 15.03.2022 року № 2136-IX Верховною Радою України прийнято 15.03.2022 року, а набрав чинності 24.03.2022 року, у той час як рішення АТ «Українська залізниця», яке стало підставою для невиплати позивачу оспорюваних сум матеріальної допомоги було прийнято 14.03.2022 року. Проте, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (ст.58 Конституції України), тому положення вказаного закону не можуть застосовуватися судом при розгляді цієї справи.

Крім того, постановою Верховного Суду від 05.02.2025 року у справі № 211/7338/23 залишено в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

У справі № 211/7338/23 Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» не ініціювали питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, але не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом. Крім того, товариство ухвалило відповідне оспорюване рішення 14 березня 2022 року, з посиланням на статтю 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що при прийнятті вказаного рішення відповідач ініціював внесення змін чи доповнень до діючих колективних договорів у частині призупинення або зміни строків виплати матеріальної допомоги на оздоровлення.

Відповідно до вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» такі зміни можуть вноситися виключно за взаємною згодою сторін колективного договору, а не в односторонньому порядку роботодавцем (див. постанову ВС у справі № 211/7338/23).

Як установлено судом та не спростовано відповідачем, зміни до колективного договору у встановленому порядку, зокрема за погодженням із профспілковою стороною, внесені не були, що виключає можливість правомірного призупинення відповідних виплат.

Зважаючи на викладене, підпункт 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління від 14.03.2022 № Ц-54/31 «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Укрзалізниця», який скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили, не є підставою для відтермінування виплати позивачу спірних матеріальних допомог.

Як убачається із вищевикладеного, при звільненні працівника вирішується питання не лише про виплату заробітної плати, а про виплату всіх сум, на які працівник має право, що належать йому від роботодавця.

Відтак зупинення дії окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця згідно статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не дає підстав для не проведення розрахунку у повному обсязі із працівником, що звільняється.

Верховний Суд у постанові від 19 травня 2022 року у справі № 1640/3365/18, провадження № К/9901/17624/19, зазначив, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що передбачено ч. 1 ст. 2 ЦПК України.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

За приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, оскільки підпункт 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління від 14.03.2022 № Ц-54/31 в частині призупинення виплати матеріальних допомог, що передбачені колективними договорами скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили у справі № 211/7338/23, відповідач допустив порушення прав позивача і безпідставно відтермінував на невизначений строку виплату позивачу одноразової матеріальної допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітків (посадових окладів) у зв`язку з виходом на пенсію.

Невиконання умов колективного договору та невиплата допомоги, на яку позивач розраховував, з боку роботодавця є порушенням трудових прав позивача, а тому вимоги позивача в цій частині є повністю обґрунтованими.

За таких обставин суд приходить до висновку щодо наявності порушених прав позивача і необхідності їх захисту шляхом стягнення з відповідача невиплаченої при звільненні одноразової матеріальної допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітків.

Таким чином сума, що підлягає стягненню становить: одноразова матеріальна допомога в розмірі трьох середньомісячних заробітків - 56612 грн 22 коп, виходячи з розрахунку 18870 грн 74 коп *3.

Що стосується доводів представника відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, то суд звертає увагу на наступне.

Порушення обов`язку роботодавця виникає з моменту, коли останній не здійснив належну виплату у визначений законом строк, тобто з дня звільнення.

Вказаний спір стосується виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні відповідно до статті 116 КЗпП України.

Приписами ч.2 ст.233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст. 116 КЗпП).

Отже, тримісячний строк для звернення до суду з вимогами на підставі статті 116 КЗпП України відповідно до ч.2 ст. 233 КЗпП України пов`язується не з тим, як за загальним правилом коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а з моментом одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Як вбачається з повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні від квітня 2025 року на ньому відсутній підпис позивача (а.с. 49), що підтверджує те, що відповідач не вручив позивачу письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні ні у день звільнення, ні після звільнення, а тому, звернувшись до суду із позовом 22.09.2026 року, позивач строк, визначений приписами частини другої статті 233 КЗпП України, не пропустив.

Крім того, позивач був звільнений 08.04.2025 відповідно до наказу про припинення трудового договору (контракту) від 08.04.2025 №43/ОС. При цьому, в наказі про припинення трудового договору зазначається про виплату одноразової основної та додаткової матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію вперше у розмірі трьох середньомісячних заробітків (стаж роботи в галузі складає 14 р.02 м. 27 д.) та вказано, що виплата буде проведена з урахуванням рішення правління від 24.10.2022 (витяг протоколу №54/90 Комп.т).

Водночас матеріали справи не містять доказів роз`яснення позивачеві строку та умов ухвалення такого рішення Правління, що могло створити для нього стан невизначеності з приводу самої можливості виплати одноразової матеріальної допомоги.

Згідно Витягу з протоколу №Ц-82/63 Ком.т засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 виплата одноразової матеріальної допомоги працівникам акціонерного товариства «Українська залізниця», які звільнились /будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 були поновлені. Таким чином, Позивач мав обґрунтовані очікування, що такі виплати йому будуть здійснені. При цьому у рішенні зазначалось про те, що нарахування та виплата матеріальної допомоги, залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, буде проводиться в хронологічній послідовності відповідно до дати звільнення працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, починаючи з листопада 2024 року згідно з графіком погашення, який буде затверджений додатково.

Виходячи з дати звільнення позивача, та прийняте рішення правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 14.10.2024 щодо поновлення виплат, суд вважає, що позивач мав обґрунтовані причини вважати, що відповідач виконає свої зобов`язання в добровільному порядку.

Відповідно до ст. 238 КЗпАП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи, що відповідачем при звільненні позивача, не було дотримано вимог, передбачених ст. 116 КЗпП України, а саме не було проведено остаточного розрахунку в день його звільнення 08.04.2025 року, позовні вимоги підлягають задоволенню.

З відповідача на користь позивача, відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути 1331 грн 20 коп витрат по сплаті судового збору, які підтверджені документально (а.с.6).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 263 - 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої при звільненні одноразової матеріальної допомоги задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачену при звільненні одноразову матеріальну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків, що становить 56612 (п`ятдесят шість тисяч шістсот дванадцять) грн 22 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування судового збору 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн.40 коп.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», м. Київ, вулиця Єжи Ґедройця, 5 код ЄДРПОУ 40075815.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну і резолютивну частини) судове рішення, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 02.11.2026 року.

Суддя О.І. Глушко