ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 року м. Львів Справа № 907/1017/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (судді-доповідача) Прядко О.В.,
суддів: Рима Т.Я., Манюка П.Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" від 01.10.2026 про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу
у справі №907/1017/25
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз"
до ОСОБА_1
про стягнення 11180200,00 грн збитків,
УСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" (далі - АТ "Закарпатгаз", позивач) звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) 11180200,00 грн збитків.
Господарський суд Закарпатської області рішенням від 25.05.2026 у справі №907/1017/25 у задоволенні позовних вимог відмовив.
Не погодившись із рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.05.2026 у справі №907/1017/25, АТ "Закарпатгаз" подало до Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 22.06.2026, у якій просило скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 збитки в сумі 11180200,00 грн; вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем в суді першої та апеляційної інстанцій.
Постановою від 05.10.2026 Західний апеляційний господарський суд задовольнив апеляційну скаргу АТ "Закарпатгаз" від 22.06.2026 (вх.№01-05/2001/26 від 22.06.2026), скасував рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.05.2026 у справі №907/1017/25 повністю та ухвалив нове, яким позов задовольнив у повному обсязі. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ "Закарпатгаз" 11180200,00 грн збитків, 134162,40 грн судового збору за подання позовної заяви та 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 09.10.2026 у справі №907/1017/25); у задоволенні решти вимог заяви позивача про розподіл судових витрат від 19.01.2026 відмовив. Також стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ "Закарпатгаз" 201243,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
01.10.2026 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС представник позивача подав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу від 01.10.2026, згідно з якою просить ухвалити додаткову постанову у справі та стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "Закарпатгаз" витрати на професійну правничу допомогу за супровід справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 30000,00 грн та гонорар успіху у розмірі 80000,00 грн. До заяви приєднано докази понесених судових витрат на правничу допомогу.
Також до апеляційного суду від представника позивача 19.10.2026 надійшло клопотання від 16.10.2026 про долучення доказів сплати адвокату гонорару успіху.
Згідно з положеннями п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Ухвалою від 05.10.2026 у справі №907/1017/25 колегія суддів прийняла до розгляду заяву представника позивача від 01.10.2026 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
У зв`язку з перебуванням у відпустці членів колегії: головуючого судді Прядко О.В., суддів Рима Т.Я. та Манюка П.Т. з 12.10.2026 до 30.10.2026, розгляд вказаної заяви здійснюється у розумний строк.
Вирішуючи питання про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з нижчевикладеного.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Правову допомогу позивачу у зв`язку з розглядом справи №907/1017/25 в суді апеляційної інстанції надавав адвокат Фартушок Тарас Ігорович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/3173 від 12.09.2023), повноваження та обсяг прав якого підтверджені ордером на надання правничої допомоги серії АО №1192721 від 03.09.2025.
У апеляційній скарзі від 22.06.2026 позивач, серед іншого, зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом апеляційної скарги у справі №907/1017/26, включає в себе витрати зі сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі та витрати на правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн та 80000,00 грн гонорар успіху. У прохальній частині позивач просив вирішити питання про розподіл судових витрат (судовий збір, витрати на правову допомогу), понесених АТ "Закарпатгаз" у суді першої та апеляційної інстанцій. У порядку абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України позивач заявив, що докази понесених позивачем судових витрат на надання правничої допомоги будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення.
Як зазначалося вище, за результатами апеляційного перегляду даної справи апеляційний суд, ухваливши нове рішення, здійснив перерозподіл судових витрат, понесених у суді першої інстанції, а також поклав на відповідача обов`язок відшкодувати витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Водночас питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, у постанові від 05.10.2026 не вирішувалося.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (абз. 1-2 ч. 8 ст. 129 ГПК України).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції позивач надав у встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк копії договору про надання правничої допомоги №21/3173-1 від 20.08.2025, акта про надання правничої допомоги №2 від 24.09.2026, рахунка на оплату №03 від 22.06.2025, платіжної інструкції №240702 від 24.07.2026 (т. 4, а. с. 182-188).
Доказ на підтвердження сплати гонорару успіху подано з пропуском п`ятиденного строку, передбаченого ч. 8 ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання представника позивача від 16.10.2026 колегія суддів відмовляє.
Апеляційний суд встановив, що 20.08.2025 між адвокатом Фартушком Т.І. та АТ "Закарпатгаз" (клієнт) було укладено договір про надання правничої допомоги №21/3173-1 (далі - договір №21/3173-1 від 20.08.2025), згідно з п. 1.1 якого у порядку на умовах, визначених цим договором, адвокат зобов`язується надати правничу допомогу (юридичні послуги) щодо стягнення на користь клієнта коштів (збитків), завданих безпідставною виплатою премій голові та членам правління АТ "Закарпатгаз" на підставі наказу від 17.05.2023 №78, а клієнт зобов`язується прийняти (отримати) та оплатити правничу допомогу та фактичні витрати, необхідні для виконання даного договору. Під правничою допомогою у цьому договорі розуміється комплекс різної за змістом, обсягом та формами правничої допомоги (юридичних послуг), яка необхідна для досягнення цілей, визначених предметом договору, яка може включати, зокрема, але не виключно консультації, роз`яснення з питань стягнення коштів та судового захисту, підготовка та подання позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги та інших процесуальних документів, складення листів, звернень, претензій, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо.
Відповідно до п. 2.3 договору №21/3173-1 від 20.08.2025, акт про надання правничої допомоги клієнту складається та направляється на підпис клієнту адвокатом після ухвалення судом відповідної інстанції рішення по суті позовних вимог або про закриття провадження/залишення позовної заяви без розгляду/затвердження мирової угоди тощо (будь-яке процесуальне рішення, на підставі якого розгляд справи у відповідній інстанції буде завершений), а клієнт підписує такий акт протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання клієнтом такого акту.
Згідно з пп.5.1.2 п. 5.1 договору №21/3173-1 від 20.08.2025, вартість правничої допомоги за цим договором є фіксованою та становить 30000,00 грн за супровід судової справи щодо захисту прав і законних інтересів клієнта, визначених п. 1.1 даного договору, в суді апеляційної інстанції.
У п. 5.3 договору №21/3173-1 від 20.08.2025 сторони домовилися про встановлення гонорару успіху в розмірі 80000,00 грн у випадку досягнення адвокатом позитивного результату щодо захисту прав та законних інтересів клієнта, визначених у п. 1.1 договору. Під позитивним результатом щодо захисту прав та законних інтересів клієнта розуміється: задоволення позовної заяви повністю, частково або задоволення апеляційної скарги повністю, частково у випадку подання такої адвокатом в інтересах клієнта, або відмови повністю, частково у задоволенні апеляційної скарги поданої відповідачем.
Згідно з п. 5.3.1, оплата суми визначеної п. 5.3 договору здійснюється в розмірі 100% протягом 5 робочих днів з дня набрання рішенням (ухвала, постанова) суду законної сили, в незалежності від інстанції суду, в якій здійснювався супровід адвокатом у справі, визначеній п. 1.1 договору на підставі виставленого рахунку адвокатом.
Оплата за супровід судової справи в суді апеляційної та касаційної інстанції здійснюється у разі фактичного переходу справи до відповідної інстанції (п. 5.4 договору №21/3173-1 від 20.08.2025). Фактичні витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги (витрати на відрядження, копіювання документів, вартість експертизи, вартість поштових відправлень тощо) відшкодовуються клієнтом на підставі виставлених рахунків адвоката (п. 5.5 договору №21/3173-1 від 20.08.2025).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків (п. 6.2 договору про надання правничої допомоги №21/3173-1 від 25.08.2025).
24.09.2026 адвокат Фартушок Т.І. та АТ "Закарпатгаз" підписали акт №2 про надання правничої допомоги відповідно до п. 5.1.2 договору №21/3173-1 від 20.08.2025 у справі №907/1017/25, що полягала у здійсненні правового супроводу справи в Західному апеляційному господарському суді, зокрема, у підготовці та поданні апеляційної скарги, підготовці процесуальних документів та представництві інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції, на суму 30000,00 грн.
АТ "Закарпатгаз" оплатило надання адвокатом правничої допомоги у повному обсязі на підставі рахунку №03 від 22.06.2026, що підтверджується платіжною інструкцією №240702 від 24.07.2026 на суму 30000,00 грн.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 виснувала, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру і погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною 4 ст. 126 ГПК України унормовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, визначене у ч. 4 ст. 129 ГПК України, якою передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.
Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі висновки, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 05.12.2025 у справі №908/2136/23, постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.03.2026 у справі №909/359/25.
Здійснюючи аналіз наведених вище норм права, Верховний Суд, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновували про те, що:
- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, п. 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як: їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19);
- критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (постанова Верховного Суду від 06.05.2026 у справі № 676/4395/20).
Колегія суддів враховує, що на стадії апеляційного розгляду даної справи правова позиція позивача вже була сформована, нормативно-правове регулювання спірних відносин протягом розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій не змінювалося, судова практика в аналогічних справах, зокрема №911/3853/23 та №906/127/24, сформована. Представництво інтересів позивача здійснювалося тим самим адвокатом, що й у суді першої інстанції, тобто адвокат обізнаний з ходом розгляду справи та усіма деталями, що з неї випливають. Доказів додаткового комплексного та всебічного вивчення юридичної природи спірних правовідносин позивач не надав. Отже, підготовка цієї справи до розгляду та її супровід в суді апеляційної інстанції не вимагали значного обсягу юридичної роботи.
Колегія суддів звертає увагу, що процедура стягнення витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут безпідставного збагачення та як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідуватиме легітимну мету та не відповідатиме процесуальній суті передбаченої положеннями ГПК України компенсації таких витрат (подібна позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 03.12.2024 у справі №908/314/18, від 12.12.2024 у справі №920/882/23(920/234/19), від 26.11.2024 у справі №922/1792/24, від 19.11.2024 у справі №873/103/24).
Позивач не обґрунтував розміру заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу з урахуванням того, що такі витрати є не лише фактичними, але й розумними у своєму розмірі та неминучими.
Проаналізувавши додатки до заяви позивача від 01.10.2026 і матеріали справи в цілому, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, понесені ним у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 30000,00 грн є завищеними, не мають характеру необхідних, неспівмірні зі складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг, а отже їх розмір є необґрунтованим.
Також колегія суддів бере до уваги висновок Великої Палати Верховного Суду щодо додаткової винагороди за досягнення позитивного результату для клієнта ("гонорар успіху"), викладений у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, про те, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Чинне законодавство не містить визначення "гонорар успіху". Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару, підстави для зміни його розміру, порядок сплати й умови повернення визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На переконання апеляційного суду, заявлений позивачем "гонорар успіху" у даному випадку не відповідає критеріям розумності його розміру та неминучості, не має характеру необхідних витрат, а, з огляду на відсутність достатнього обґрунтування, матиме надмірний характер. Ні в заяві про ухвалення додаткової постанови, ні в доданих до неї документах позивач не навів, чим зумовлено саме такий розмір додаткової винагороди. Позивач також не довів, що її сплата була необхідною умовою для отримання кваліфікованої правничої допомоги у цій справі.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, беручи до уваги те, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного між ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, колегія суддів вважає, що критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру відповідають понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 10000,00 грн.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку задовольнити заяву представника позивача від 01.10.2026 частково, стягнути з відповідача на користь позивача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції; в частині стягнення решти заявлених витрат - відмовити.
Керуючись ст. ст. 86, 123, 126, 129, 244, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу від 01.10.2026 задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" (вул. Січових Стрільців, буд. 26-В, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 05448610) 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
У задоволенні решти вимог заяви позивача від 01.10.2026 відмовити.
3. Доручити Господарському суду Закарпатської області видати відповідний наказ.
4. Матеріали справи №907/1017/25 повернути до Господарського суду Закарпатської області.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.
Повний текст додаткової постанови складено та підписано у перший робочий день після виходу членів колегії суддів з відпустки - 02.11.2026.
Головуючий суддя (суддя-доповідач) Прядко О.В.
Суддя Рим Т.Я.
Суддя Манюк П.Т.