Судові рішення

Ухвала № 141150334 у справі № 240/34172/26 від 03.11.2026

Ухвала від 03.11.2026 в адміністративній справі № 240/34172/26 (категорія «Організації господарської діяльності»). Суд: Житомирський окружний адміністративний суд, суддя Леміщак Дмитро Михайлович.

Справа№ 240/34172/26
СудЖитомирський окружний адміністративний суд
СуддяЛеміщак Дмитро Михайлович
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяОрганізації господарської діяльності
Дата ухвалення03.11.2026
Надійшло до реєстру04.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141150334

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у забезпеченні позову)

03 листопада 2026 року м. Житомир справа № 240/34172/26

категорія 108010000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леміщака Д.М., розглянувши заяву про забезпечення позову товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Нафта Плюс" шляхом зупинення стягнення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Актив Нафта Плюс" звернулося із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом зупинення стягнення за постановою Державної екологічної інспекції Поліського округу про накладення штрафу від 28.08.2026 № 019.

Заявник просить зупинити стягнення за постановою Державної екологічної інспекції Поліського округу (далі - Інспекція) про накладення штрафу за порушення вимог законодавства у сфері державного ринкового нагляду від 28.08.2026 № 019 на суму 170000,00 грн до набрання законної сили судовим рішенням у справі. Майбутній позов, за твердженням заявника, стосуватиметься визнання цієї постанови протиправною та її скасування.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Види забезпечення позову визначені статтею 151 КАС України.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено, з-поміж іншого, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Порядок розгляду заяви про забезпечення позову визначений нормами ст. 154 КАС України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 151 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (ч. 6 ст. 154 КАС України).

Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

За Рекомендацією № R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі; механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Тому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у постановах від 06.04.2023 у справі № 300/4615/22 та від 13.07.2022 у справі 3240/26736/21.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що 29.10.2026 заявник отримав рішення Державної екологічної інспекції України за результатами розгляду адміністративної скарги, яким постанову залишено без змін; завершення адміністративного оскарження, на його думку, відновлює чинність і обов`язковість виконання постанови. Уразі несплати штрафу Інспекція "має право та зобов`язана негайно" передати постанову до органів державної виконавчої служби, а відкриття виконавчого провадження спричинить арешт банківських рахунків, блокування господарської діяльності, неможливість виконувати зобов`язання перед контрагентами та працівниками і стягнення виконавчого збору в розмірі 17000,00 грн. Запропонований захід є співмірним, адже лише відтерміновує стягнення й не порушує прав відповідача, тоді як повернення коштів, стягнених примусово, з державного бюджету є тривалою та складною процедурою.

Суд зауважує, що заявник відтворив обидві підстави забезпечення позову, передбачені КАС України, проте фактично обґрунтовує заяву лише ризиком негативних наслідків примусового виконання постанови.

Відповідно до ст. 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" від 02.12.2010 № 2735-VI (далі - Закон № 2735-VI) суб`єкт господарювання має сплатити штраф у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення; у разі несплати в цей строк постанова підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Водночас суб`єкт господарювання має право оскаржити рішення про накладення штрафу до керівника органу ринкового нагляду, а також у судовому порядку, і за ч. 6 ст. 44 Закону № 2735-VI "у разі оскарження рішення у суді суб`єкт господарювання сплачує штраф після прийняття відповідного рішення керівником органу ринкового нагляду або судом". Отже, законодавець сам передбачив, що судове оскарження постанови відтерміновує обов`язок сплатити штраф до ухвалення судового рішення, а разом із цим - і підстави для примусового виконання, зумовленого несплатою. Заявник цієї норми у заяві не згадує і не пояснює, чому, попри неї, виникає реальна загроза примусового стягнення штрафу до вирішення спору. Твердження про те, що Інспекція "зобов`язана негайно" передати постанову до органів державної виконавчої служби, наведеному регулюванню не відповідає.

Заявник не надав доказів того, що постанову № 019 передано до органів державної виконавчої служби, відкрито виконавче провадження, вжито заходів примусового виконання або що Інспекція має намір це зробити. Посилання на арешт рахунків, блокування діяльності та стягнення виконавчого збору є припущеннями про події, які можуть настати в майбутньому, і самі по собі не доводять реальної загрози.

Заявник також стверджує, що стягнення 170000,00 грн заблокує його діяльність і унеможливить виконання зобов`язань, але не надав жодних відомостей про оборотні кошти, залишки на рахунках, активи та зобов`язання й не обґрунтував, як сплата штрафу такого розміру вплине на господарську діяльність. Без цього суд не може оцінити ні реальність та істотність негативних наслідків, ні співмірність заходу. Негативні фінансові наслідки для суб`єкта господарювання, пов`язані з виконанням рішення суб`єкта владних повноважень, самі по собі не є безумовною підставою для забезпечення позову, оскільки підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик.

Посилання заявника на "усталену практику" Верховного Суду та окружних адміністративних судів без зазначення конкретних судових рішень і співставлення їх обставин з обставинами цього спору суд до уваги не бере.

Доводи про тривалість і складність повернення стягнених коштів з бюджету, за відсутності доказів їх істотного впливу на діяльність заявника, не свідчать про те, що невжиття заходу істотно ускладнить ефективний захист його прав.

Захід, про який просить заявник, - зупинення стягнення - за п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України спрямований на зупинення стягнення, яке здійснюється або може бути безпосередньо розпочате на підставі виконавчого документа. На час розгляду заяви стягнення не розпочато, а безпосередньої загрози його початку не доведено, тому необхідності в застосуванні такого заходу немає. Суд також ураховує співвідношення інтересів: суми штрафів, накладених органами ринкового нагляду, зараховуються до Державного бюджету України, а втручання в процес їх стягнення без доведеної необхідності не буде співмірним, тоді як інтереси заявника, пов`язані з оскарженням постанови, захищені, зокрема, ч. 6 ст. 44 Закону № 2735-VI.

Оскільки заявник не довів ні того, що невжиття заходу істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист його прав або виконання майбутнього судового рішення, ні очевидності ознак протиправності постанови, у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Актив Нафта Плюс" у забезпеченні позову.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Д.М. Леміщак

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
05.11.2026 Ухвала № 141230624 Житомирський окружний адміністративний суд