Рішення № 141152676 у справі № 380/10604/26 від 03.11.2026

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/10604/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві (далі - відповідач, ТУ ДБВ у м. Києві), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність ТУ ДБР, розташованого у місті Києві, щодо:

1.1. не нарахування та не виплати ОСОБА_1 з 08.06.2022 по 31.12.2023 посадового окладу в розмірі, визначеному п.6 ч.4 ст.20 Закону України «Про Державне Бюро розслідувань України», з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня 2022 року - 2481 грн та на 1 січня 2023 року - 2684 грн;

1.2. не нарахування та не виплати в повному розмірі надбавки за вислугу років ОСОБА_1 у період з 08.06.2022 по 31.12.2023;

1.3. не нарахування та не виплати в повному розмірі доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці ОСОБА_1 у період з 08.06.2022 по 31.12.2023;

1.4. не нарахування та не виплати в повному розмірі надбавки за специфічні умови проходження служби ОСОБА_1 у період з 08.06.2022 по 31.12.2023;

1.5. не нарахування та не виплати в повному розмірі премії ОСОБА_1 у період з 08.06.2022 по 31.12.2023;

1.6. не нарахування та не виплати в повному розмірі матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки ОСОБА_1 у період з 08.06.2022 по 31.12.2023;

1.7. не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за затримку виплати заробітної плати, передбаченої Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати» за період з 08.06.2022 по 31.12.2023.

2. Зобов`язати ТУ ДБР, розташованого у місті Києві:

2.1. здійснити перерахунок заробітної плати (грошового забезпечення) ОСОБА_1 за період з 08.06.2022 по 31.12.2023, а саме: посадового окладу, надбавки за вислугу років (35%); доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці (10%); надбавки за специфічні умови проходження служби (10%); премії, а також матеріальної допомоги для оздоровлення за 2022 і 2023 роки та здійснити виплату різниці, з урахуванням раніше виплачених сум;

2.2. нарахувати та не виплатити ОСОБА_1 компенсацію за затримку виплати заробітної плати, передбачену Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати» за період з 08.07.2022 по дату звільнення позивача - 27.10.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу у Територіальному управлінні ДБР у м. Києві. Зазначає, що під час ознайомлення із відомостями з особистих карток грошового забезпечення ним встановлено, що посадовий оклад за 2022-2023 роки йому нараховано без врахування розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, що в свою чергу призвело до неправильного нарахування та виплати доплати за вислугу років, доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, надбавки за специфічні умови проходження служби, премії, матеріальної допомоги. Вважаючи поведінку відповідача протиправною, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у тому, що положеннями статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» визначено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами - 2 102,00 грн (тобто цією нормою врегульовано вужче коло правовідносин, що вказує на її спеціальний характер, а тому саме вона підлягає пріоритетному застосуванню). Враховуючи, що стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» були чинними та не визнані Конституційним Судом України неконституційними, у ДБР не було підстав не застосовувати указані норми при визначенні розміру посадових окладів працівників ДБР. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 27.05.2026 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви.

Вимоги ухвали позивачем виконано.

Ухвалою судді від 08.06.2026 відкрито провадження та ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивачем 08.06.2026 (вх. №48783), (вх. №48787) подано заяву про збільшення позовних вимог.

Ухвалою від 09.06.2026 прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог.

Відповідачем 22.06.2026 (вх. №53962) подано відзив на позовну заяву.

Позивачем 20.07.2026 (вх. №63580) подано відповідь на відзив.

Відповідачем 24.07.2026 (вх. №65302) подано заперечення на відповідь на відзив.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до трудової книжки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 08.06.2022 по 27.10.2025 проходив службу в Державному бюро розслідувань, звідки наказом від 24.10.2025 №145-ос-ДСК звільнений з посади за згодою сторін.

Відповідно до особових карток про виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2022-2023 роки, посадовий оклад, основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення виплачувались виходячи з прожиткового мінімуму в розмірі 2 102 грн, передбаченого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обрахунку грошового забезпечення з прожиткового мінімуму в розмірі 2102,00 грн, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (станом на 01.01.2022 та 01.01.2023), позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань від 12.11.2015 №794-VIII (далі - Закон №794-VIII) державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.

Верховна Рада України 03 грудня 2019 року прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань», яким, перш за все, змінила правовий статус Бюро, визначивши, що Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів [з 17 червня 2020 року - кримінальних правопорушень], віднесених до його компетенції (стаття 1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань»).

Протягом 2019-2021 років до Закону №794-VIII були внесені зміни, спрямовані на удосконалення правових основ організації та діяльності Державного бюро розслідувань, у тому числі усунення сукупності проблемних аспектів правового, структурно-організаційного, процедурного та кадрового характеру, виявлених за час діяльності Державного бюро розслідувань.

Однак, незмінним залишився розмір посадового окладу оперуповноваженого Державного бюро розслідувань, визначений відповідно до розміру прожиткового мінімуму, установленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, а саме 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 6 частини четвертої статті 20 Закону).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2022 року становить 2 481 грн.

Для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні.

Аналогічний підхід щодо визначення різних розмірів прожиткового мінімуму був застосований законодавцем і в 2023 році в Законі України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Зокрема, відповідно до статті 7 указаного Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», розмір прожиткового мінімуму: для працездатних осіб - 2 684 грн.

Для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2 102 грн.

Судом встановлено, що наказом ТУ ДБР у м. Києві від 07.06.2022 №37-ос-дск ОСОБА_1 з 08.06.2022 призначено на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах у Першому оперативному відділі (з дислокацією у м. Києві) ТУ ДБР у м. Києві та встановлено посадовий оклад у розмірі 42 040,00 грн згідно зі штатним розписом.

Наказом Директора ДБР від 11.01.2022 №11ДСК «Про затвердження та введення в дію штатного розпису ТУ ДБР у м. Києві, на 2022 рік» затверджено та введено в дію штатний розпис ТУ ДБР у м. Києві на 2022 рік.

Відповідно до зазначеного наказу посадовий оклад старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах у Першому оперативному відділі (з дислокацією у м. Києві) ТУ ДБР у м. Києві, складав 42 040,00 грн.

Наказом Директора ДБР від 11.01.2023 №11ДСК «Про затвердження та введення в дію штатного розпису ТУ ДБР у м. Києві, на 2023 рік» затверджено та введено в дію штатний розпис ТУ ДБР у м. Києві на 2023 рік.

Відповідно до зазначеного наказу посадовий оклад старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах у Першому та Другому оперативних відділах (з дислокацією у м. Києві) ТУ ДБР у м. Києві, складав 42 040,00 грн (2102 х 20)

Таким чином, роботодавець визначив розмір посадового окладу ОСОБА_1 на посаді слідчого Державного бюро розслідувань з урахуванням Законів України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та ввів його в дію штатними розписами на 2022 та 2023 роки відповідно.

Зважаючи на вищевикладене, ТУ ДБР у м. Києві нараховувало та виплачувало позивачу посадовий оклад, виходячи зі штатного розпису, затвердженого наказами ДБР від 11.01.2022 №11дск та від 10.01.2023 №11дск, у яких базовою розрахунковою величиною було обрано спеціальний прожитковий мінімум у розмірі 2 102,00 грн. Даний розмір прямо передбачений статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» для працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами.

У Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-рп (II)/2020 зазначено, що до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Разом з тим, до спірних правовідносин застосовними є положення Законів України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, якими і визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами у розмірі 2102 грн, відповідно, оскільки для обрахунку заробітної плати таких державних службовців прожитковий мінімум визначений у меншому розмірі і є спеціальним.

Указаною нормою зроблено прив`язку до прожиткового мінімуму на відповідний рік при обрахунку посадових окладів саме працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, тобто ця норма регулює вужче коло правовідносин і є спеціальною.

Такий висновок сформовано у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2025 року у справі №580/5083/21, від 20 листопада 2025 року у справі №640/20382/21 та від 26 грудня 2024 року у справі №300/396/23.

Суд зауважує, що Закон України «Про Державне бюро розслідувань» не містить застережень про те, що питання грошового забезпечення/заробітної плати працівників Державного бюро розслідувань регулюється лише цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» є чинними та не визнані Конституційний Судом України неконституційними, у відповідача не було правових підстав не застосовувати указані норми при визначенні розміру посадового окладу позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для перерахунку основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 08.06.2022 по 31.12.2023 з розрахунку розміру прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб в розмірі 2 481 грн та 2 684 грн.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення виконано.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши поведінку відповідача, які зумовили звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що дії відповідача при нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення у період з 08.06.2022 по 31.12.2023 відповідають критеріям, визначеним частиною другої статті 2 КАС України, відповідач при вчиненні таких діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому позовні вимоги щодо їх оскарження не підлягають до задоволення.

Інші позовні вимоги є похідними від позовних вимог щодо оскарження бездіяльності, тому також не підлягають до задоволення.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд висновує про безпідставність позовних вимог в цілому, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві (бульвар Лесі Українки, буд. 26, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 42332040) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хома О.П.