Справа № 420/15891/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Бжассо Н.В.,
розглянувши в поярку письмового провадження в м. Одесі за правилами спрощеного позовного провадження за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст.ст.268-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, АН №306641 від 08.10.2008 року, скасування арешту та заборони відчуження
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за результатом розгляду якого позивачка просить суд:
Визнати протиправною бездіяльність Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та скасувати постанову Першого Малиновського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) від 08.10.2008 року про накладення арешту на нерухоме майно, а саме 1/2 частини квартири, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, АН №306641 від 08.10.2008 року;
Скасувати арешт та заборону відчуження у будь-який спосіб, накладені на 1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), реєстраційний номер обтяження 8050627, номер запису про обтяження 56602755, дата запису про обтяження 10.10.2008 року
В обґрунтування адміністративного позову позивачка вказує, що ОСОБА_1 02.03.2026 року звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Петровської О.В., за результатами чого було отримано інформацію з ДРРП на нерухоме майно та Реєстру прав власності (реєстраційний номер довідки: 466245590) та Позивачу стало відомо, що 10.10.2008 року на її нерухоме майно, саме 1/2 частини квартири, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження Першим Малиновським ВДВС ОМУЮ відповідно до постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження АН №306641 від 08.10.2008 року. Позивачка вказує, що станом на сьогоднішній день виконавчі провадження про стягнення боргу з ОСОБА_1 в АСВП відсутні. Однак, не дивлячись на те що у Хаджибейському ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ ( м. Одеса) підтверджено відсутність будь-яких відомостей щодо підстав для накладення арешту на майно Позивача, посадовими особами не знято арешти з майна Позивача, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Ухвалою суду від 03.06.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, з урахуванням особливостей встановлених ст. ст.268-272, 287 КАС України а призначено судове засідання на 17.06.2026 року.
15.06.2026 року від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляд, оскільки підставою позову позивач визначив наявність арешту, накладеного на майно, що перешкоджає позивачу ним розпоряджатися. Відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України до спірних правовідносин підлягають застосуванню висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.01.2020 р. у справі № 340/25/19, які полягають у наступному. Для визначення юрисдикції спору необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин. Отже, з урахуванням суті цього спору, характеру правовідносин, суб`єктного складу сторін, підстав та предмету позову цей спір є приватно правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спрямований на захист права приватної власності особи.
Ухвалою суду від 23.07.2026 року клопотання представника позивача задоволено, витребувано докази у відповідача та зупинено провадження у справі до 03 серпня 2026 року.
29.10.2026 року від представника позивача надійшли витребувані судом докази.
29.10.2026 року суд поновив провадження у справі.
Представник відповідача надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд дослідив матеріли справи в частині заявленого клопотання та робить наступні висновки.
Суд встановив, що відповідно до постанови 10.10.2008 року про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження АН №306641 від 08.10.2008 року, що прийнята Першим Малиновським ВДВС ОМУЮ, на 1/2 частини квартири, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження.
При цьому, вказане виконавче провадження відкрито з примусового виконання судового наказу Малиновського районного суду м. Одеси від 13.09.2007 року у цивільній справі № 2н-2250/07 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація Маліновьского району» заборгованості за комунальні послуги у суму 444,39 грн. Судовий наказ набрав законної сили 27.09.2007 року.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.
Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з ч.5 ст.287 КАС України, адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
Частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
У розумінні статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
При цьому, відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду (ст. 448 ЦПК України).
Як встановив суд, предметом даного спору є постанова державного виконавця по виконанню судового наказу, прийнятого в порядку цивільного судочинства.
При цьому, законом встановлений інший порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби при виконанні ними рішень, ухвалених згідно з ЦПК України, на підставі виконавчого документу, виданого загальним судом, при зверненні до суду сторони відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.
Враховуючи викладене, вказаний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, про що правомірно вказав відповідач у своєму клопотанні.
Однак, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Тобто, процесуальним законодавством визначено, що у випадку, якщо судом під час розгляду справи встановлено, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, то процесуальним наслідком є закриття провадження у такій справі, а не залишення позову без розгляду, як про це вказав представник відповідача.
Таким чином, суд робить висновок про відмову у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, натомість суд встановив наявність підстав для закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, АН №306641 від 08.10.2008 року, скасування арешту та заборони відчуження.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку цивільного чи господарського судочинства, провадження у справі не може бути закрите з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Як вказав вище суд, з урахуванням встановлених обставин, справа за позовом ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, АН №306641 від 08.10.2008 року, скасування арешту та заборони відчуження належить до розгляду за правилами цивільного судочинства.
Керуючись ст.14, п.1 ч.1 ст.238, ст..ст. 239, 241, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, АН №306641 від 08.10.2008 року, скасування арешту та заборони відчуження.
Роз`яснити позивачу, що вказані вимоги підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.
Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Н.В.Бжассо
.