Рішення № 141156826 у справі № 203/9658/26 від 02.11.2026

Справа № 203/9658/26

Провадження № 2/0203/4105/2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

за участі секретаря Погрібного О.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу у паперовій формі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2026 року позивач, ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс» (код ЄДРПОУ 43231894, м. Львів), з дотриманням правил підвідомчості, інстанційності за зареєстрованим у встановленому законом порядку за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача, відповідно до ч. 9 ст. 28 ЦПК України, вперше через уповноваженого представника в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС подав до суду цю заяву, пред`являючи позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 32 359, 35 грн., що утворилася у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначається, що 02 лютого 2021 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z75.00404.007534861. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

16 грудня 2025 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс» укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» передає (відступає) ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс» належне йому право вимоги до боржників, а ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс» приймає належне АТ «Ідея Банк» право вимоги, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z75.00404.007534861 від 02 лютого 2021 року.

Кредитор належним чином виконав свій обов`язок щодо надання кредиту позичальнику. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого на дату розрахунку заборгованості, заборгованість за кредитним договором складає 32 359,35 грн., з яких: заборгованість за основним боргом у розмірі 17 246,63 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 15 112,72 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № Z75.00404.007534861 від 02 лютого 2021 року у розмірі 32 359,35 грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн.

З відкриттям спрощеного позовного провадження за ухвалою суду від 21 вересня 2026 року з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду цієї справи по суті на засадах диспозитивності проведена її підготовка без вжиття заходів забезпечення позову і без виникнення процесуальних ускладнень та без потреби у витребуванні доказів чи у сприянні в поданні доказів іншим чином.

Відповідач відзив на позов не подала, в судове засідання не з`явилася, та, будучи належним чином неодноразово повідомленою про час і місце розгляду справи, про розгляд справи в його відсутність не клопотала та про причини неявки не повідомила, на підставі чого за правилами ст. ст. 280, 287, 288 ЦПК України справа підлягає розглядові судом в заочному порядку.

У судове засідання не з`явилися всі учасники справи, і про причини своєї неявки відповідач не повідомила та про розгляд справи в її відсутність не клопотала, на підставі чого без фіксування судового процесу технічними засобами проведений заочний розгляд справи згідно з ст. ст. 280, 281 ЦПК України з урахуванням письмової згоди представника позивача, яка в поданій 08 жовтня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС заяві клопотала про розгляд справи за її відсутності та у разі неявки відповідача не заперечувала проти ухвалення заочного рішення, що з`ясуванню обставин не перешкоджає.

Суд, дослідивши зібрані докази, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України дійшов висновку про вирішення справи в межах заявлених вимог за наявними в ній матеріалами з задоволенням позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

Судом встановлено, що 02 лютого 2021 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z75.00404.007534861. Відповідно до умов кредитного договору банк надає кредит для власних потреб шляхом переказу коштів у розмірі 30 000 грн. на рахунок позичальника. Строк кредиту 24 місяці. Дата повернення кредиту 02 лютого 2023 року. Повернення заборгованості за договором здійснюється відповідно до графіку. Процента ставка 50% річних змінювана (змінювана процента ставка визначається, як змінна частина ставки в розмірі 9,5% збільшена на маржу банку в розмірі 40,5%. Сторони погодили таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором (а.с. 29, 30).

Паспорт споживчого кредиту містить інформацію щодо суми кредиту, строку договору і строку кредитування, а також розмір процентної ставки та вказаний документ підписаний електронним цифровим підписом відповідача (а.с. 29 зворот).

Перерахування позивачем грошових коштів на користь відповідача у розмірі 30 000 грн. підтверджується ордером-розпорядженням № 1 про видачу кредиту від 02 лютого 2021 року (а.с. 30 зворот).

Відповідно до виписки відповідачем було здійснено заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме, проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на загальну суму 26 031,87 грн., в подальшому відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконує, не сплачує щомісячні платежі за кредитом та проценти за користування кредитом, а також інші платежі узгоджені договором, чим порушив взяті на себе зобов`язання за кредитним договором (а.с. 8-9 зворот).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № Z75.00404.007534861 від 02 лютого 2021 року видно, що станом на 16 грудня 2025 року відповідач має заборгованість в розмірі 32 359,35 грн., що складається із основної заборгованості по кредиту в розмірі 17 246,63 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 15 112,72 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком заборгованості (а.с. 31).

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.ст. 527, 530 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок у встановлений договором строк.

В силу вимог ст. 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною другою ст. 1050 ЦК України встановлено що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст.ст. 509, 510 ЦК України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Положенням ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте відповідачем на даний час зобов`язання щодо погашення вказаної заборгованості за кредитним договором не виконуються.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та проценти від простроченої суми.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частина 3 ст. 639 ЦК України передбачає що якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що відповідач припустився порушення умов договорів щодо своєчасної сплати сум кредиту, внаслідок чого за ним утворилася зазначена заборгованість.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач прострочив зобов`язання за кредитним договором, що стало підставою звернення ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс», в якості нового кредитора, до суду за захистом своїх прав та інтересів.

16 грудня 2025 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс» укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» передає (відступає) ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс» належне йому право вимоги до боржників, а ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс» приймає належне АТ «Ідея Банк» право вимоги, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z75.00404.007534861 від 02 лютого 2021 року (а.с. 15-21).

Відповідно до реєстру боржників № 1 від 16 грудня 2025 року до договору факторингу № 1 від 16 грудня 2025 року, ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 32 359,35 грн, з яких: 17 246,63 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 15 112,72 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 13).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

В позасудовому порядку 06 квітня 2026 року позивачем на адресу відповідача надсилалася досудова вимога щодо виконання договірних зобов`язань та повідомлення про заміну кредитора, яка направлялася рекомендованим поштовим повідомлення на адресу відповідача з описом, вкладеним у цінний лист, де зазначено про відправку досудової вимоги та повідомлення про заміну кредитора, з огляду на що, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що відповідачу неналежним чином направлялася досудова вимога (а.с. 32-32 зворот, 34).

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, тоді як відповідач не надав суду будь-які докази, що спростовують обставини, на які посилається позивач, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № Z75.00404.007534861 від 02 лютого 2021 року в розмірі 32 359,35 грн., що складається із заборгованості за кредитом в розмірі 17 246,63 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 15 112,72 грн.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат на правову допомогу у розмірі 6 000 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач 06 січня 2026 року уклав з адвокатом Альховською Іриною Богданівною договір про надання правничої допомоги № 06/01/2026, повноваження якої підтверджуються свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 001330 від 11 січня 2019 року та ордером серії ВС № 1428581, що згенерований на підставі цього договору (а.с. 25-26, 41-41 зворот, 40).

Із наявного в матеріалах акту наданих послуг № 1 від 12 січня 2026 року до договору про надання правничої допомоги № 06/01/2026 від 06 січня 2026 року, позивачем за вказаним договором понесені витрати на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Альховською І.Б., що пов`язані із розглядом зазначеної цивільної справи, в розмірі 6 000 грн., зокрема за вивчення документів та підготовка позовної заяви ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс» про стягнення заборгованості та вартість зазначеної послуги становить 6 000 грн. (3 години, вартість однієї години 2 000 грн.) (а.с. 27).

Таким чином, з огляду на предмет позову, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн., що буде достатнім, пропорційним, співмірним складності справи та вартості фактично наданої правничої допомоги.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 133, 137, 141, 209, 258, 263-265, 268, 274, 279-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіліум Фінанс» (ЄДРПОУ 43231894, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Академіка Лазарєва Є., буд. 4, каб. 4) з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), заборгованість за кредитним договором № Z75.00404.007534861 від 02 лютого 2021 року в розмірі 32 359,35 грн. (тридцять дві тисячі триста п`ятдесят дев`ять гривень 35 коп.), що складається із заборгованості за кредитом в розмірі 17 246,63 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 15 112,72 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіліум Фінанс» (ЄДРПОУ 43231894, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Академіка Лазарєва Є., буд. 4, каб. 4) з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), судовий збір в сумі 2 662,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн., а всього 8 662,40 грн. (вісім тисяч шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.).

Відповідач вправі подати до Центрального районного суду міста Дніпра письмову заяву про перегляд цього заочного рішення протягом тридцяти днів, починаючи з наступного за днем складення повного рішення, з правом на поновлення такого пропущеного строку в разі подання цієї заяви протягом двадцяти днів з дня вручення копії повного заочного рішення суду.

Повне рішення підписане 02 листопада 2026 року у день його складення і, починаючи з наступного за цим дня, набирає законної сили після спливу тридцяти днів, протягом яких може бути оскаржене позивачем до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги, а така само відповідачем з наступного за днем постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

Суддя О.В. Колесніченко