Справа № 522/4369/26-Е
Провадження № 2/522/6536/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Донцова Д.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Смокової А.В.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних,
ВСТАНОВИВ:
До Приморського районного суду м. Одеси 23.03.2026 року через систему «Електронний суд» надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості 3% річних у розмірі 60 000 дол.США, що станом на день подачі позову становить 2 637 702 грн. та судового збору.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі Позичальник) було укладено Кредитний договір № 05/04/2008/840-К/457 (далі Кредитний договір), за змістом п. 1.1.,1.3 якого Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (далі - Кредит) в сумі 96 100,00 (дев`яносто шість тисяч сто) доларів США, зі сплатою 14,49 % річних зі строком користування кредитними коштами на 96 (дев`яносто шість) місяців. З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 17 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 05/04/2008/840-П/457, а також між Банком та ОСОБА_3 було укладено Договір поруки 05/04/2008/840-П/457/1. Відповідно до умов зазначених договорів поручителі зобов`язалися відповідати перед Кредитором за належне виконання Позичальником зобов`язань, що випливають із Кредитного договору, а саме: повернення кредиту у розмірі 96 100,00 доларів США у строк до 15.04.2016 року, сплату процентів за користування кредитними коштами у розмірі 14,49 % річних із розрахунку фактичної кількості днів у періоді (28-29-30-31/360), а також сплату інших платежів і можливих штрафних санкцій (штрафу, пені), передбачених Кредитним договором. Відповідно до пункту 2.4. Кредитного договору, в якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов`язань щодо погашення Кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цих кредитним договором, можливих штрафних санкцій, Банк укладає в день укладення цього Договору з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір поруки. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 умов Кредитного договору №05/04/2008/840-К/457 від 17 квітня 2008 року, утворилася значна заборгованість, у зв`язку з чим кредитор був вимушений звернутися до суду з позовною заявою за захистом своїх порушених прав. 18 березня 2016 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/17657/15-ц позовну заяву ПАТ «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - задоволено. Вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 05/04/2008/840-К/457 від 17.04.2008 року в розмірі 779 483, 12 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 16 678 013,27 (шістнадцять мільйонів шістсот сімдесят вісім тисяч тринадцять) гривень 27 копійок. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 1218 грн (з кожного).
24.04.2020 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солющенс» укладено договір № GL3N216954_ПВ_188 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 125.
За змістом Додатку № 1 до Договору № GL3N216954_ПВ_188 про відступлення прав вимоги від 24.04.2020 року до Нового кредитора ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшло право вимоги, серед іншого, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за Кредитним договором № 05/04/2008/840-К/457 від 17.04.2008
31.07.2020 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/17657/15-ц заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено. Замінено стягувача по справі №522/17657/15-ц з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс».
Таким чином, станом на день звернення з даним позовом, рішення Приморського районного суду Одеської області від 18.03.2016 року у справі №522/17657/15-ц в частині стягнення заборгованості не виконано, у зв`язку з чим заборгованість за кредитним договором, підтверджена зазначеним судовим рішенням, залишається непогашеною та становить 779 483,12 доларів США.
Оскільки вказане грошове зобов`язання залишається невиконаним, а Відповідачі безпідставно користуються грошовими коштами, які підлягають сплаті на користь Позивача, ТОВ «Консалт Солюшенс» як кредитор має право на стягнення з Відповідачів 3 % річних, передбачених статтею 625 ЦК України. У зв`язку з вищевикладеним позивач просить суд стягнути з відповідачів на його користь 3 % річних за період 24.02.2019 року по 23.02.2022 року в розмірі 60 000 дол.США, що станом на день подачі позову становить 2 637 702 грн.
Ухвалою суду від 24.03.2026 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову. Недоліки позову були усунуті 31.03.2026 року.
Ухвалою суду від 02.04.2026 року у справі відкрито провадження у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.05.2026 року.
До суду 29.04.2026 року від відповідачів надійшла заява про застосування строків позовної давності, в обґрунтування якої зазначено, що позовна заява подана 20.03.2026 року, а тому фактично Позивач має право вимагати стягнення 3% річних за період з 20.03.2026 року - 20.03.2023 рік. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільним Кодексом України та строки визначені Господарським кодексом України, а саме ст. 232, 269, 322, 324 продовжуються на строк дії такого карантину. Законом України від 8 листопада 2023р. № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» було внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України: пункт 19 викладено у наступній редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року N? 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року N? 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Закон набрав чинності 30.01.2024. З 12.03.2020 до 01.07.2023 строки позовної давності продовжувалися строк дії карантину, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, доповнений Законом N? 540-IX від 30.03.2020). З 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, внаслідок чого строки позовної давності спочатку були продовжені (Законом N? 2120-IX від 15.03.2022), а з 30.01.2024 - зупинені (Закону N? 3450-IX від 08.11.2023) (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). Відновлення строку позовної давності відбулось 04.09.2025 року на підставі Закону № 4434 від 14.05.2025 року, а тому фактично позовна давність не могла бути застосована з 12.03.2020 по 14.05.2025 року. З урахуванням того, що ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» звернулось до суду 20.03.2026 року, тобто вже зі спливом майже 8 місяців, в період з 24.02.2019 року по 12.03.2020 року до суду також не зверталась, набуло право вимоги лише 30.07.2020 року - має місце пропуску строку позовної давності.
У підготовче засідання 06.05.2026 року сторони не з`явилися, розгляд справи відкладено на 04.06.2026 року.
Суддя Донцов Д.Ю. з 01.06.2026 року по 15.06.2026 року перебував у відпустці без збереження заробітної плати з метою лікування; з 16.06.2026 року по 01.07.2026 року та з 02.07.2026 року по 14.08.2026 року - на лікарняному.
Розгляд справи відкладено на 22.09.2026 року.
У підготовче засідання 22.09.2026 року сторони не з`явилися.
Ухвалою суду від 22.09.2026 року підготовче засідання закрито, та справу призначено до судового розгляду по суті на 13.10.2026 року.
У судове засідання 13.10.2026 року сторони не з`явились, були сповіщені про час ТОВ «Консалт Солюшенс» надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача та задовольнити позов.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про час, дату та місце судового засідання були сповіщені належним чином, про поважність причин неявки суду не повідомили, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за їх відсутності суду не надали, відзив до суду також відповідачами не надано.
Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення у відсутності учасників справи.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складення судового рішення є 29.10.2026 року.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Із матеріалів справи вбачається, що 17.04.2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі Позичальник) було укладено Кредитний договір № 05/04/2008/840-К/457 (далі Кредитний договір), за змістом п. 1.1.,1.3 якого Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (далі - Кредит) в сумі 96 100,00 (дев`яносто шість тисяч сто) доларів США, зі сплатою 14,49 % річних зі строком користування кредитними коштами на 96 (дев`яносто шість) місяців.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 17 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 05/04/2008/840-П/457, а також між Банком та ОСОБА_3 було укладено Договір поруки 05/04/2008/840-П/457/1. Відповідно до умов зазначених договорів поручителі зобов`язалися відповідати перед Кредитором за належне виконання Позичальником зобов`язань, що випливають із Кредитного договору, а саме: повернення кредиту у розмірі 96 100,00 доларів США у строк до 15.04.2016 року, сплату процентів за користування кредитними коштами у розмірі 14,49 % річних із розрахунку фактичної кількості днів у періоді (28-29-30-31/360), а також сплату інших платежів і можливих штрафних санкцій (штрафу, пені), передбачених Кредитним договором.
Відповідно до п. 2.4. Кредитного договору, в якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов`язань щодо погашення Кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цих кредитним договором, можливих штрафних санкцій, Банк укладає в день укладення цього Договору з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір поруки.
У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 умов Кредитного договору №05/04/2008/840-К/457 від 17 квітня 2008 року, утворилася значна заборгованість, у зв`язку з чим кредитор був вимушений звернутися до суду з позовною заявою за захистом своїх порушених прав.
18.03.2016 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/17657/15-ц позовну заяву ПАТ «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - задоволено.
Вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 05/04/2008/840-К/457 від 17.04.2008 року в розмірі 779 483, 12 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 16 678 013,27 (шістнадцять мільйонів шістсот сімдесят вісім тисяч тринадцять) гривень 27 копійок.
Вирішено стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 1218 грн (з кожного).
24.04.2020 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» укладено договір № GL3N216954_ПВ_188 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 125.
За змістом пункту 2 Договору Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань, права, що випливають із судових справ, виконавчих проваджень, право отримання коштів від реалізації заставного майна за Основними договорами, тощо.
ТОВ «Консалт Солюшенс» сплатило ПАТ КБ «Надра» кошти в порядку пункту 4 Договору до моменту набуття чинності Договором у розмірі 8 868 842,93 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 94 від 22.04.2020 року.
За змістом Додатку № 1 до Договору № GL3N216954_ПВ_188 про відступлення прав вимоги від 24.04.2020 року до Нового кредитора ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшло право вимоги, серед іншого, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за Кредитним договором № 05/04/2008/840-К/457 від 17.04.2008 року.
31.07.2020 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/17657/15-ц заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено. Замінено стягувача по справі № 522/17657/15-ц з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс».
Станом на день звернення з даним позовом, рішення Приморського районного суду Одеської області від 18.03.2016 року у справі № 522/17657/15-ц в частині стягнення заборгованості не виконано, у зв`язку з чим заборгованість за кредитним договором, підтверджена зазначеним судовим рішенням, залишається непогашеною та становить 779 483,12 доларів США.
Таким чином суд вбачає, що заборгованість не була погашена, а тому нарахування 3% річних здійснюється з суми боргу у розмірі 779 483, 12 дол.США.
Вирішуючи спір суд виходить із наступного.
Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Вимога згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нарахована у період з 24.02.2019 року по 23.02.2022 року.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.
Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.
Згідно ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
При цьому, ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК).
Крім того, ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Зокрема, ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості.
При цьому, згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18.
Крім того, за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3% річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (постанова Верховного Суду від 22.02.2023 року у справі № 757/1623/20-ц).
Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 127/15672/16-ц погодилася з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.04.2018 року у справі № 908/1394/17, від 16.11.2018 року у справі № 918/117/18, від 30.01.2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Крім того, у п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12-ц (14-10цс18) зроблено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».
Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.
Суд вважає, що позивач має право натягнення збитків в солідарному порядку з відповідачів.
Враховуючи наявність рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів, яке не виконано в повному обсязі права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
З огляду на викладене, у позивача, як кредитора, виникло право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, оскільки первісний кредитодавець скористався своїм правом та стягнув за судовим рішенням достроково заборгованість за кредитним договором та проценти за користування кредитом і позивач, як правонаступник первісного кредитодавця, після постановлення судом рішення від 18.03.2016 року відповідно має право на захист своїх порушених прав шляхом звернення до суду з вимогами про стягнення з боржника і отримання сум визначених ст. 625 ЦПК України.
Щодо застосування позовної давності.
Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).
У постанові ВП ВС від 02.07.2025 року по справі № 903/602/24 суд зазначив наступне:
«Аналіз змісту ст.ст. 256, 257 та 261 ЦК України в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Як указала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19),невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Таким чином, з огляду на вищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.
Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.»
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан тривав до 03 вересня 2025 року.
14.05.2025 року Верховна Рада України прийняла закон № 4434-IX, яким виключила пункт 19 із Прикінцевих та перехідних положень ЦК України без запровадження жодних перехідних положень щодо порядку перерахунку вже «зупинених» строків. Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-IX офіційно опублікований 3 червня 2025 року.
Відповідно до прикінцевих положень цього закону він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем опублікування, тобто з 04.09.2025 року.
Отже, з 4 вересня 2025 року пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України більше не діє в жодній редакції, і перебіг строків позовної давності відновлюється (або розпочинається) без будь-якого подальшого «продовження» чи «зупинення», пов`язаного з воєнним станом в Україні.
Ключовий висновок для розрахунку: період з 2 квітня 2020 по 3 вересня 2025 року - це один суцільний, безперервний період.
Підсумовуючи, суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився до 03 вересня 2025 року.
Отже, оскільки в цій справі станом на 02.04.2020 року позовна давність щодо визнаних судами обґрунтованими позовних вимог про стягнення трьох процентів річних не спливла, то перебіг цього строку був зупиненим до 03.09.2025 року (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану).
За таких обставин звернення до суду з позовними вимогами про стягнення трьох процентів річних, нарахованих за період з 24.02.2019 року по 23.02.2022 року, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим.
Доводи відповідачів про безпідставність нарахування позивачем трьох процентів річних протягом зазначеного періоду спростовуються викладеними висновками, а тому заява про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.
Оскільки сторони не встановлювали в договорі іншого розміру процентів річних, то у цій справі до спірних правовідносин щодо нарахування процентів річних на заборгованість слід застосовувати положення частини другої статті 625 ЦК України.
При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Отже, саме 3% річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж 3% річних.
Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
На підставі викладено суд не вбачає підстав для зменшення розміру нарахованих 3% річних.
Таким чином, враховуючи відсутність належного спростування нарахування суми заборгованості за ст. 625 ЦК України, суд вважає що позовні вимоги ТОВ «Консалт Солюшенс» підлягають задоволенню у повному обсязі, та з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 підлягає солідарному стягненню сума 3% річних за період з 24.02.2019 року по 23.02.2022 грн. у розмірі 60 000 дол.США.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 4 ст .263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі по 15 826,21 грн. з кожного відповідача (31 652,42 грн. - сплачений судовий збір: 2 відповідача).
Керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 207, 256, 257, 509, 526, 530, 553-557, 610-612, 625, 638-640, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 43, 49, 76, 81, 89, 95, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (код ЄДРПОУ 42251700, м. Одеса, вул. Італійська, 36, оф. 308) 3% річних за період з 24.02.2019 року по 23.02.2022 року у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) доларів США 00 центів, що станом на день подачі позову становить 2 637 702 (два мільйони шістсот тридцять сім тисяч сімсот дві) гривні.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (код ЄДРПОУ 42251700, м. Одеса, вул. Італійська, 36, оф. 308) судовий збір у розмірі 15 826 (п`ятнадцять тисяч вісімсот двадцять шість) гривень 21 копійка.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (код ЄДРПОУ 42251700, м. Одеса, вул. Італійська, 36, оф. 308) судовий збір у розмірі 15 826 (п`ятнадцять тисяч вісімсот двадцять шість) гривень 21 копійка.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч. 1 ст. 354 ЦПК України.
Повний текст рішення суду складено 29.10.2026 року.
Суддя: Донцов Д.Ю.