П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 листопада 2026 р. м. Одеса Справа № 420/1990/26
Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н. А.
Місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук`янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою 9 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Донецькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до 19 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Донецькій області, 9 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Донецькій області, 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 19 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Донецькій області, 9 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Донецькій області, 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії 19 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 р. до 01.04.2025 р. в неповному обсязі, а саме: 3 порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
- зобов`язати 19 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 01.04.2025 в загальній сумі 372 789,53 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
- визнати протиправними дії 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 02.04.2025 до 31.05.2025 р. в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
- зобов`язати 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період 3 02.04.2025 до 31.05.2025 в загальній сумі 8 621,95 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
- визнати протиправною бездіяльність 19 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
- зобов`язати 19 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
- визнати протиправною бездіяльність 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 02 квітня 2025 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
- зобов`язати 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 02 квітня 2025 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач проходив службу з 01 лютого 2017 року до 01 квітня 2025 року у 9 державному пожежно-рятувальному служби України з загоні Головного управління Державної надзвичайних ситуацій у Донецькій області, правонаступником якого є 19 державний пожежно-рятувальний загін Головного Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області потім був переведений до 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, який перебуває на фінансовому забезпеченні у 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, де проходив службу до 31 травня 2025 року, та на цей час Позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. В період проходження військової служби позивачу не в повному розмірі виплачувалась індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.04.2025 року, з 02.04.2025 до 31.05.2025 року, а саме без урахування приписів абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії 9 державно пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року, 01 січня 2024 року по 01 квітня 2025 року, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Зобов`язано 9 державного пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Донецькій області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року, 01 січня 2024 року по 01 квітня 2025 року, виходячи з фіксованої величини 4003,26 грн. що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині задоволення позовних вимог, 9 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Донецькій області, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незастосування норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
В своїй скарзі, апелянт зазначає, що згідно Довідки, що надана на виконання ухвали суду, індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 у вересні 2019 виплачена за 2018 рік, за період з жовтня 2019 по грудень 2022 індексація виплачувалась у належному розмірі.
Вказує, що відсутні правові підстави вважати, що після законодавчого зупинення дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у 2023 році відповідач був зобов`язаний у 2024 році автоматично продовжити розрахунок індексації з використанням показників, сформованих до такого зупинення. Позивач фактично виходить із того, що механізм індексації у 2024 році мав застосовуватися так, ніби у 2023 році не існувало законодавчого зупинення дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Такий підхід є помилковим, оскільки ігнорує прямий припис закону про Державний бюджет України на 2023 рік.
Зазначає, що адміністративний суд не може підміняти собою суб`єкта владних повноважень у частині проведення розрахунків грошового забезпечення та зобов`язувати здійснити виплату конкретної суми, якщо така сума не випливає безпосередньо з установлених фактичних обставин і чинних норм права
Більше того, питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв`язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись Позивачу, належить до компетенції Відповідача при нарахуванні та виплаті відповідних сум
Також вказує, що компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу, а тому зобов`язання відповідача здійснити нарахування із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб є необгрунтованими.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив з 01 лютого 2017 року до 01 квітня 2025 року у 9 державному пожежно-рятувальному служби України з загоні Головного управління Державної надзвичайних ситуацій у Донецькій області, правонаступником якого є 19 державний пожежно-рятувальний загін Головного Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області потім був переведений до 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, який перебуває на фінансовому забезпеченні у 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, де проходив службу до 31 травня 2025 року, та на цей час Позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Капітан служби цивільного захисту Романенко С.В. у 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області проходив службу з 02.04 по 31.05.2025. Наказом 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області від 30.05.2025 №60-НК/60 32.04, виданого на підставі наказу ГУ ДСНС України в Одеській області від 27.05.2025 №438-НК/60, його було виключено зі списків особового складу 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області та знято з усіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням зі служби цивільного захисту.
Представник Позивача звернувся до Відповідачів із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2025 року індексацію грошового забезпечення в повному обсязі, а саме з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Листом від 23 жовтня 2025 р.
Відповідач 1 надав копію довідки про щомісячні види грошового забезпечення, з якої вбачається, що в період з 01 березня 2018 року по 01 квітня 2025 року, "фіксована" сума індексації грошового забезпечення Позивача не нараховувалась та не виплачувалась.
Листом від 28 жовтня 2025 р. Відповідач 2 надав копію довідки про грошове забезпечення, з якої вбачається, що в період з 02 квітня 2025 року по 31 травня 2025 року, "фіксована" сума індексації грошового забезпечення Позивача не нараховувалась та не виплачувалась
В період з 01.03.2018 року по 01.04.2025 року, з 02.04.2025 до 31.05.2025 року позивачу не в повному розмірі виплачувалась індексація грошового забезпечення.
Позивач вважаючи дії відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спірне питання та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на абзац четвертий пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, а оскільки розмір підвищення доходу (А) 459,89 грн є меншим від суми можливої індексації в березні 2018 року (Б) = 4463,15 грн, а різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А) дорівнює: 4003,26 грн., прийшов до висновку, що відповідач повинний був нараховувати та виплачувати позивачу індексацію-різницю в розмірі 4003,26 грн щомісячно з 01.03.2018 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
При цьому вказав, що відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX зупинено на 2023 рік дію, зокрема Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", а тому прийшов до висновку, що індексація з урахуванням абзаців 3 - 6 пункту 5 Порядку №1 078 підлягала виплаті позивачу у розмірі 4003,26 грн щомісяця за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 01.04.2025.
Щодо позовної вимоги в частині нарахування та виплати індексації-різниці за спірні періоди із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, то суд першої інстанції прийшов до висновку, що така є передчасною, оскільки відповідачем ще не обрахована конкретна сума індексації-різниці грошового забезпечення за спірний період, яка підлягає виплаті на користь позивача (база для відрахування військового збору).
Також прийшов до висновку, що у суду відсутні підстави зобов`язувати відповідача здійснити на користь позивача бажану ним компенсацію, оскільки відповідний обов`язок виникає одночасно з виплатою нарахованого відповідачем грошового забезпечення з урахуванням премії, тобто у майбутньому, отже відповідні позовні вимоги є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.
Поряд з цим, вказав, що позовні вимоги щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу є передчасними, оскільки виплата відповідних сум не відбулась, а тому умови для розрахунку компенсації не настали, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.
Щодо вимог заявлених до 19 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Донецькій області, вказав про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки позивач не проходив службу у відповідача -1 (19 ДПРЗ), та він не є правонаступником 9 державно пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції з урахуванням ст. 308 КАС України, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Щодо встановлення наявності у позивача права на отримання щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення (індексацію-різницю грошового забезпечення) під час проходження військової служби та можливого порушення такого права відповідачем, то колегія суддів зазначає наступне.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».
Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
У цьому контексті колегія суддів зауважує, що у даній справі правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 1 березня 2018 року не є спірними.
Щодо «фіксованої» суми індексації, то дійсно Закон №1282-ХІІ і Порядок №1078 такого поняття не містять.
Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте, постановою Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 01.12.2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 року у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 року у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 року у справі №320/8554/21, від 06.07.2023 року у справі №560/6682/22.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію - різницю за період з 1 березня 2018 року та не вирішував питання щодо наявності у позивача права не цей вид індексації за спірний період. Водночас позивач наполягав на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідач порушив через протиправну бездіяльність.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, для вірного вирішення справи, необхідно підтвердити чи спростувати доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці за період з з 01.03.2018 р. до 01.04.2025 р. ( в частині задоволених позовних вимог з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року, 01 січня 2024 року по 01 квітня 2025 року) включно і що це право порушив відповідач.
Колегія суддів зазначає, що доводи відповідача вищевикладених висновків суду щодо наявності у позивача права на виплату індексації не спростовують.
Суд першої інстанції заначив, що З метою визначення у позивача права на індексацію-різницю, суд на підставі довідки №50 0019-989/50 0019 04 від 29.06.2026 року ОСОБА_1 , щодо нарахованого грошового забезпечення за період з 01 січня 2018 року до 01 квітня 2025 року встановив, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 9719,23 грн(без врахування допомоги для оздоровлення), а за березень 2018 року - 9259,34 грн.
Таким чином, розмір підвищення доходу позивача після лютого 2018 року та не враховуючи додаткових грошових нарахувань становить 459,89 грн (9719,23 грн - 9259,34 грн).
Таким чином, суд прийшов до висновку, що починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням п.5 Порядку № 1078 підлягала виплаті позивачу в розмірі 4003,26 грн щомісячно до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції визначено суму, яка підлягала виплаті позивачу щомісячно.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що при обрахунку вищенаведеної суми, судом першої інстанції враховано доплату за службу у нічний час.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що доплата за службу в нічний час, виплачена співробітнику ДСНС, має змінний (динамічний) характер і не є постійною складовою грошового забезпечення, оскільки її нарахування та розмір безпосередньо залежать від специфіки залучення особи до чергувань у конкретному місяці (фактично відпрацьованих нічних годин).
Колегія суддів зазначає, що при проведенні порівняльного розрахунку для визначення індексації-різниці (фіксованої індексації) враховуються виключно складові грошового забезпечення, що мають постійний характер. Оскільки виплата за нічний час нараховується за фактично відпрацьовані години, а не за сам факт перебування на посаді, вона є змінною виплатою, що помилково не взято до уваги судом першої інстанції.
Так, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2026 року витребувано у 9 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області відомості про розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року, визначений як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року (в обидві ці суми слід враховувати складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру) з урахуванням довідки №50 0019-989/50 0019 04 від 29.06.2026 року.
На виконання вимог ухвали суду 9 державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області надано довідку № Д-278/50 0019 від 21.10.2026 року згідно якої різниця між сумою грошового забезпечення, нарахованого в березні 2018 року та в лютому 2018 року, складає 125 грн 23 коп.
Так, згідно довідки, ОСОБА_1 у лютому 2018 року отримав грошове забезпечення у розмірі 9040,23, а у березні 9165,45 грн.
Отже, грошове забезпечення позивача за березень 2018 року збільшилось з урахуванням постійних його складових на 125,23 грн. (9165,45 грн. -9040,23 грн.), а не 459,89 грн (9719,23 грн - 9259,34 грн), як зазначено судом першої інстанції.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням п.5 Порядку № 1078 підлягала виплаті позивачу у розмірі 4463,15 грн. - 125,23 грн. = 4337,92 грн. щомісячно до моменту наступного підвищення посадового окладу.
При цьому, до чергового підвищення посадового окладу (після березня 2018 року), до визначеної суми індексації «Різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу» повинна додаватися сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації (103 %).
Відтак, відповідач, вказуючи про відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року врахував лише норми абз. 1 та 2 п. 5 Порядку № 1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач у межах спірних правовідносин безпідставно оминув норми абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати Позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року); не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу Позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період.
Посилання Відповідача на відсутність підстав для автоматичного продовження розрахунку індексації у 2024 році з використанням показників, сформованих до зупинення дії Закону України „Про індексацію грошових доходів населення", є абсолютно безпідставними та нерелевантними, оскільки Відповідач вдається до помилкової правової кваліфікації предмета спору.
Предметом цього спору є нарахування та виплата індексації-різниці, право на яку виникло та було зафіксовано у березні 2018 року на підставі абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, а не обчислення поточної індексації.
Правова природа індексації-різниці полягає в тому, що вона є фіксованою щомісячною величиною (доплатою), яка не потребує щомісячного перерахунку чи відстеження індексів споживчих цін. Зупинення дії Закону України „Про індексацію грошових доходів населення" у 2023 році мало тимчасовий характер мораторію на виплати. З 1 січня 2024 року дію вказаного Закону повністю відновлено, а отже, відновлено й обов`язок Відповідача здійснювати виплату раніше сформованої та гарантованої державою фіксованої суми індексації-різниці, у разі відсутності підвищення посадового окладу у цей період..
Таким чином, приписи Закону про Державний бюджет України на 2023 рік жодним чином не скасували та не анулювали вже набуте Позивачем право на фіксовану суму індексації-різниці, а лише тимчасово обмежили її виплату виключно в межах 2023 бюджетного року, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
Щодо доводів апелянта, що довідка, що надана на виконання ухвали суду, підтверджує, що індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 у вересні 2019 виплачена за 2018 рік, за період з жовтня 2019 по грудень 2022 індексація виплачувалась у належному розмірі, то колегія суддів зазначає, що апелянт помилково ототожнює поточну та фіксовану (індексацію-різницю).
При цьому виплата поточної індексації не вказує на відсутність права на виплату індексації-різниці у разі наявності у позивача на це права.
Стосовно доводів апелянта, що компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу, а тому зобов`язання відповідача здійснити нарахування із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб є необґрунтованими, то колегія суддів не буре їх до уваги, оскільки суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідні позовні вимоги є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, про наявність у позивача права на виплату індексації різниці, при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо наявності права на виплату індексації-різниці, натомість помилково визначив суму такої індексації, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині суми яка підлягає виплаті.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 308 КАС України оцінка рішенню суду першої інстанції в іншій частині не надається.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п. 1, ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України).
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу 9 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Донецькій області задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року змінити, виклавши абаз третій резолютивної частини в наступній редакції:
Зобов`язати 9 державного пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Донецькій області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року, 01 січня 2024 року по 01 квітня 2025 року, виходячи з фіксованої величини 4337,92 грн. що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 03 листопада 2026 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова