Рішення № 141167935 у справі № 561/1206/26 від 03.11.2026

Справа № 561/1206/26

РІШЕННЯ

Іменем України

03 листопада 2026 року с-ще Зарічне

Суддя Зарічненського районного суду Рівненської області Дідик А. В., розглянувши, в порядку спрощеного позовного провадження, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Таліон Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Підстава позову(позиція позивача)

Представник позивача звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК"Таліон Плюс" заборгованість в сумі 41 817,67 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 23.11.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 571656306. За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 13 800 грн 00 коп., на банківську карту № НОМЕР_1 Відповідача, яку Відповідач вказав у Заявці при укладенні Кредитного договору. Отже, Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується Платіжним дорученням. Додатково, на підтвердження даного факту до позовної заяви додаються Довідка та Письмові пояснення Первісного кредитора. Вказує, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строки визначені умовами кредитного договору. В свою чергу, відповідач належним чином не виконав зобов`язань за договором, внаслідок чого утворилася заборгованість.

24.02.2026 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу МВ-ТП/96 відповідно до якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 2.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 4.1 Договору факторингу, наявне Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту укладення Реєстру прав вимоги. Майбутнє Право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує.

Загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення Позивачем в позовній заяві становить - 41 817,67 грн, з них: заборгованість по кредиту - 13 571,30 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 27418,37 грн., заборгованість по комісії за надання кредиту (в разі наявності) - 828,00 грн.

Представник позивача, в позовній заяві просить розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Позиція відповідача

19 жовтня 2026 року ОСОБА_1 до суду подав відзив у якому зазначив, що він є військовослужбовцем ЗСУ та долучив докази проходження військової служби, а саме, витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 оперативно-тактичного з`єднання - 1 корпусу Національної гвардії України - « ІНФОРМАЦІЯ_1 », довідку начальника відділення кадрової роботи військової частини НОМЕР_2 про проходження ОСОБА_1 військової служби з 11 лютого 2026 року по даний час. Просив в позові відмовити повністю а у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, відмовити у стягненні процентів нарахованих після 11 лютого 2026 року відповідно до ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/ або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.

23.11.2025 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 571656306, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії, в сумі кредитного ліміту у розмір 13 800,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога». Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у сумі 13 800, 000 грн., кінцева дата повернення кредиту - 23.12.2030. Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожен день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних та комісія за надання кредиту у сумі 828,00 грн.

За період від 23.11.2025 р. до 23.12.2025 р. (включно) Кредитодавець надає Позичальнику знижку в розмірі 94,90 (дев`яносто чотири цілих дев`ять десятих) % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,05 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 18,25 (вісімнадцять цілих двадцять п`ять сотих) відсотків річних.

Згідно паспорта споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору № 571656306 від 23.11.2025 року, ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 13 800, 00 грн., ліміт кредиту 16500,00 грн. Строк кредитування до 1826 днів. Мета отримання кредиту споживчі потреби. Базова процентна ставка становить 357,70 відсотків річних.

Як вбачається з платіжного доручення від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», товариство перерахувало кошти ОСОБА_1 у розмірі 13 800, 00 грн.

Відповідно до відповіді №70750/47-261016/175-БТ від 19.10.2026 року наданої АТ "Акцент-Банк", яка витребовувалась на вимогу позивачи встановлено, що картка № НОМЕР_1 (рахунок № НОМЕР_3 ) емітована на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) також банком на цю картку 23.11.2025 року було перераховано кошти в сумі 13 800,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» за договором № 571656306 від 23.11.2025, заборгованість ОСОБА_1 становить 29 584,32 грн.

24 лютого 2026 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/96, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Як вбачається із реєстру прав вимоги, ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу № МВ-ТП/1 підписали даний реєстр, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 за договором № 571656306 від 23.11.2025 року становить 29 584,32 грн.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором кредитної лінії №571656306 від 23.11.2025, зі змісту яких вбачається, що платником ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" здійснено переказ коштів згідно договору №571656306 від 23.11.2025 ОСОБА_1 .

Наданий позивачем договір факторингу є дійсними та чинними, відомості про те, що він оскаржувався в судовому порядку відсутні.

За наведених обставин, суд вважає, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Таліон Плюс» як новий кредитор, набув право вимоги до відповідача за договором кредитної лінії №571656306 від 23.11.2025.

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 1056-1ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 509ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст.549ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.

Судом встановлено, що 23.11.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 571656306. За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 13 800 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. Вказує, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строки визначені умовами кредитного договору. В свою чергу, відповідач належним чином не виконав зобов`язань за договором, внаслідок чого утворилася заборгованість.

На підставі Договору факторингу МВ-ТП/96 від 24.02.2026 право вимоги за договором кредитної лінії №571656306 від 23.11.2025, перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс».

Підписавши указаний договір ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів у визначений термін.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ "Манівео швидка фінансова допоморга" за договором №571656306 від 23.11.2025, ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем в сумі 29 584,32 гривень, а саме: заборгованість за кредитом - 13 571,30 гривень; заборгованість за нарахованими процентами - 8 399,37 гривень, 828,00 комісія за надання кредиту та 6 785,65 - неустойка. З цього розрахунку та кредитного договору вбачається, що заборгованість в період з 23.11.2025 по 23.12.2025 розрахована за Дисконтною процентною ставкою 0,05 % в день від суми кредиту а в період з 24.12.2025 по 24.02.2026 за Індивідуальною процентною ставкою 0,98 % в день від суми кредиту.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ "Таліон плюс" за договором №571656306 від 23.11.2025, ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем в сумі 48 603,67 гривень, а саме: заборгованість за кредитом - 13 571,30 гривень; заборгованість за нарахованими процентами - 27 418,37 гривень, 828,00 - комісія. З цього розрахунку та кредитного договору вбачається, що заборгованість в період з 24.02.2026 по 17.07.2026 розрахована за за Індивідуальною процентною ставкою 0,98 % в день від суми кредиту. Розмір штрафних санкцій вказаний в загальному розрахунку заборгованості вказаний, однак, Позивач не включає їх до розміру позовних вимог.

Спростовуючи доводи відповідача необхідно зазначити, що матеріалами справи повністю доводиться факт отримання кредиту ОСОБА_1 . Умови укладеного між сторонами Кредитного договору № 571656306 від 23.11.2025 позивачем були виконані, а саме відповідачу надано кредит, що також підтверджується відповідю №70750/47-261016/175-БТ від 19.10.2026 року АТ "Акцент-Банк", яка витребовувалась на вимогу позивачи, згідно якої картка № НОМЕР_1 (рахунок № НОМЕР_3 ) емітована на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) також банком на цю картку 23.11.2025 року було перераховано кошти в сумі 13 800,00 грн.

Натомість, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у результаті чого станом на дату подачі позовної заяви виникла заборгованість.

Вирішуючи питання щодо стягнення процентів за користування кредитом, суд виходить з наступного:

Згідно з умовами кредитних договорів позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

Однак суд враховує і те, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ та долучив докази проходження військової служби, а саме, витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 оперативно-тактичного з`єднання - 1 корпусу Національної гвардії України - « ІНФОРМАЦІЯ_1 », довідку начальника відділення кадрової роботи військової частини НОМЕР_2 про проходження військової служби з 11 лютого 2026 року по даний час та має статус військовослужбовця ЗСУ, відповідно до ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

На підставі вищевикладеного, нарахування процентів в період з 11.02.2026 в даному випадку не здійснюється.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що з відповідача в користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №571656306 від 13.11.2025 на загальну суму 21 015,67 грн., з яких 13 571,30 грн. заборгованості по кредиту, 6 616,37 грн. заборгованість по процентам та 828,00 грн заборгованість по комісії за надання кредиту.

Розподіл судових витрат.

Згідно з вимогами ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належить надання професійної правничої допомоги.

Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Суд вважає, що заявлені позивачем витрати на оплату послуг правничої допомоги в розмірі 5 000 гривень за участь у даній цивільній справі не можуть вважатись розумними та співмірними зі складністю справи, необхідністю подання позову, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, ціною позову, зважаючи на однотипність справ зазначеної категорії тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючу категорію справи, обсяг наданих адвокатом послуг, результат розгляду справи в суді, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, суд вважає, що заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню та відшкодуванню у сумі 2000,00 грн, що буде відповідати критерію розумності, справедливості та співмірності.

Суд звертає увагу, що до матеріалів справи надано докази, які підтверджують надання позивачу правової допомоги.

Судовий збір слід розподілити за правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а саме пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов майнового характеру задоволений на 50,26 % (21015,67х100/41817,67), відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути 1338 грн. 12 грн судового збору (2662,40 * 50,26 % = 1338,12).

Керуючись ст. ст. 526, 651, 653, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 188, 259, 264, 265, 268, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Таліон Плюс" до ОСОБА_1 задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації; АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ТОВ "Таліон Плюс" (місцезнаходження 1407, м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 49, ЄДРПОУ 39700642) заборгованості за договором позики №571656306 від 23.11.2025 року, у сумі 21 015 (двадцять одну тисячу п`ятнадцять) гривень 67 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації; АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ТОВ ТОВ "Таліон Плюс" (місцезнаходження 1407, м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 49, ЄДРПОУ 39700642) 1 338 (одна тисяча триста тридцять вісім) гривень 12 копійок судового збору та та витрати на правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" (місцезнаходження 1407, м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 49, ЄДРПОУ 39700642).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації; АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Повний текст судового рішення виготовлено 03.11.2026 року.

Суддя А. В. Дідик