ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про зупинення апеляційного провадження
02 листопада 2026 року м. Львів Справа № 380/9205/26 пров. № А/857/41668/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сала П. І.,
суддів: Димарчук Т. М.,
Москаля Р. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження з ініціативи суду питання зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, апеляційне провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року,
УСТАНОВИВ:
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 повністю задоволено позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2024 року у розмірі 3028 грн.
Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2024 у розмірі 3028 грн.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2026 у розмірі 3328 грн.
Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2026 у розмірі 3328 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2662,40 грн.
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Серед іншого, посилається на неврахування судом положень Законів України про Державний бюджет України на 2024, 2026 роки, якими прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для обчислення базового розміру посадового окладу судді устьановлено в розмірі 2102 грн.
Окрім того, наголошує на незастосуванні судом при вирішенні справи правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07.08.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 та витребував справу № 380/9205/26 з Львівського окружного адміністративного суду. Апеляційний розгляд справи призначено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
31.08.2026 матеріали справи надійшли до апеляційного суду.
Під час апеляційного розгляду справи судом встановлено, що в провадженні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду перебувала справа № 520/26972/24 за касаційною скаргою фізичної особи (судді у відставці) (далі - Особа) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.10.2025.
Відповідно до фабули цієї справи, Особа звернулася до суду з позовом до Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України, відповідач-1), Другого апеляційного адміністративного суду (далі - відповідач-2), у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ДСА України щодо незабезпечення Другого апеляційного адміністративного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків із виплати Особі суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по день ухвалення рішення в цій справі (включно), виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021 у розмірі 2270,00 грн, на 01.01.2022 у розмірі 2481,00 грн, на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн, на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн;
- зобов`язати ДСА України забезпечити Другий апеляційний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями, у тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (код програмної класифікації видатків та кредитування Державного бюджету України: 0501020), для здійснення видатків із виплати Особі суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по день ухвалення рішення в цій справі (включно), нарахованої, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021 у розмірі 2270,00 грн, на 01.01.2022 у розмірі 2481,00 грн, на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн, на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн;
- визнати протиправними дії Другого апеляційного адміністративного суду щодо нарахування та виплати Особі суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по день ухвалення рішення в цій справі (включно), обчисленої, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн;
- зобов`язати Другий апеляційний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату, у тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (код програмної класифікації видатків та кредитування Державного бюджету України: 0501020), Особі суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, з урахуванням раніше виплачених сум та з проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів, починаючи з 01.01.2021 по день ухвалення рішення в цій справі (включно), обчисливши її розмір, виходячи з таких розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 2270,00 грн; з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 2481,00 грн; з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 2684,00 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 позов Особи задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ДСА України щодо незабезпечення Другого апеляційного адміністративного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків із виплати Особі суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 30.09.2024, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021 у розмірі 2270,00 грн, на 01.01.2022 у розмірі 2481,00 грн, на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн, на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн.
Визнано протиправними дії Другого апеляційного адміністративного суду щодо нарахування та виплати Особі суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 30.09.2024, обчисленої, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн.
Зобов`язано Другий апеляційний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату, у тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (код програмної класифікації видатків та кредитування Державного бюджету України: 0501020), Особі суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, з урахуванням раніше виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів, починаючи з 01.01.2021 по 30.09.2024, обчисливши її розмір, виходячи з таких розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 2270,00 грн; з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 2481,00 грн; з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 2684,00 грн; з 01.01.2024 по 30.09.2024 - 3028,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.10.2025 апеляційну скаргу Особи залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ДСА України задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 у справі № 520/26972/24 скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову Особи відмовлено.
Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Особа звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час касаційного розгляду справи, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 20.03.2026 вирішив передати справу № 520/26972/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених ч. 4 ст. 346 КАС України.
Постановляючи зазначену ухвалу про передачу цієї справи на розгляд ВП ВС, колегія суддів КАС ВС дійшла висновку про необхідність відступу від правової позиції, викладеної в постанові ВП ВС від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 в частині застосування для визначення базового розміру посадового окладу судді показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн, установленого законами про Державний бюджет України, посилаючись на такі мотиви:
"<...У постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 Велика Палата надала оцінку виключно питанню застосування встановленого законами про Державний бюджет України розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який використовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Однак питання про те, чи можуть норми законів про Державний бюджет України змінювати або впливати на механізм визначення суддівської винагороди, установлений статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", предметом безпосереднього аналізу Великої Палати в цій постанові не було.
Іншими словами, Велика Палата не досліджувала питання співвідношення загального та спеціального правового регулювання в цій сфері, не ставила під сумнів правову самостійність Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у визначенні розміру суддівської винагороди та не оцінювала, чи може застосування "спеціального" показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України, змінювати або модифікувати порядок її визначення, передбачений спеціальним законом.
Водночас сформульовані в зазначеній постанові висновки фактично ґрунтуються на спрощеному розумінні правової природи прожиткового мінімуму як універсальної розрахункової величини, без урахування його сутності як базового соціального стандарту, що має визначатися за об`єктивними економічними критеріями та застосовуватися у єдиному, уніфікованому значенні. Такий підхід призводить до фактичного ототожнення різних за змістом показників прожиткового мінімуму та ігнорує недопустимість його трансформації у фіксовану розрахункову величину, відірвану від реальних соціально-економічних умов...>
<...Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що постановою від 23.01.2026 №4 Пленум Верховного Суду, керуючись статтями 150, 152 Конституції України, статтями 7, 8, 50-52 Закону України "Про Конституційний Суд України", пунктом 5 частини другої статті 36, пунктом 5 частини другої статті 46 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", постановив звернутися до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п`ятого частини першої статті 7 Закону України від 02.12.2021 №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік", абзацу 5 частини першої статті 7 Закону України від 03.11.2022 №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік", абзацу 5 частини першої статті 7 Закону України від 09.11.2023 №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік", абзацу 5 частини першої статті 7 Закону України від 19.11.2024 №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік", якими встановлено з 1 січня відповідного календарного року прожитковий мінімум для працездатних осіб, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102 гривні...>
<...Також Верховний Суд зазначає, що за результатами XX чергового з`їзду суддів України (10-12 березня 2026 року, м. Київ) було прийнято рішення "Щодо стану незалежності суддів у контексті виконання Дорожньої карти з питань верховенства права, Плану для Ukraine Facility та євроінтеграційного курсу України", яким, зокрема, вирішено звернутися до Верховної Ради України та суб`єктів законодавчої ініціативи щодо недопустимості звуження гарантій незалежності суддів, а також застосування в законах про Державний бюджет України окремого (заниженого) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що використовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що правова позиція, викладена у постанові Великої Палати від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, була сформульована в межах оцінки лише питання застосування встановленого законами про Державний бюджет України показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який використовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, без комплексного аналізу співвідношення такого регулювання з приписами статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що визначають виключний законодавчий механізм установлення розміру суддівської винагороди.
Водночас наведене вище нормативно-правове регулювання, конституційні гарантії незалежності суддів, юридичні позиції Конституційного Суду України щодо неприпустимості зниження рівня матеріального забезпечення суддів, а також обставина звернення Пленуму Верховного Суду до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо конституційності положень законів про Державний бюджет України, якими запроваджено окремий показник прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді, свідчать про наявність системної правової проблеми, що потребує іншого підходу до тлумачення та застосування відповідних норм права.
За таких умов Верховний Суд уважає, що існують обґрунтовані підстави для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, у частині застосування для визначення базового розміру посадового окладу судді показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн, установленого законами про Державний бюджет України. Такий відступ зумовлений необхідністю забезпечення узгодженого застосування положень статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а також гарантій незалежності суддів у частині стабільності та незмінності їх матеріального забезпечення...>
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 08.04.2026 прийняла до розгляду справу № 520/26972/24, зазначивши, що з урахуванням мотивів, які навів КАС ВС в ухвалі від 20.03.2026, а також предмета спору у цій справі та суті спірних правовідносин, існує необхідність вирішити питання наявність або відсутність підстав для відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2026 справу № 520/26972/24 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи на 07.10.2026.
На дату постановлення судом апеляційної інстанції цієї ухвали, судове рішення за наслідками розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 520/26972/24 не прийнято.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції;
Відтак, беручи до уваги, що правовідносини у цій справі та у справі № 520/26972/24 є подібними, оскільки в обох випадках спір стосується застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб як розрахункової величини для визначення базового розміру посадового окладу судді, колегія суддів вважає необхідним зупинити провадження у справі № 380/9205/26 до набрання законної сили судовим рішенням суду касаційної інстанції у справі № 520/26972/24.
Водночас колегія суддів враховує, що згідно із Законом України № 4905-IX від 09.06.2026, який набрав чинності 25.06.2026, частину третю статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) доповнено таким абзацом:
"Для визначення базового розміру посадового окладу судді не може застосовуватися інша вартісна величина, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, передбачений абзацом четвертим частини другої статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум", в розмірі, встановленому для цієї соціальної і демографічної групи населення законом України про Державний бюджет на відповідний рік.".
Отже, вказана обставина та зміна правового регулювання спірного питання додатково свідчать про важливість надання Великою Палатою Верховного Суду правового висновку щодо застосування для визначення базового розміру посадового окладу судді показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн, установленого законами про Державний бюджет України, до внесення вищезазначених змін.
Також колегія суддів зауважує, що відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону 1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується, в тому числі єдністю судової практики.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону № 1402-VIII Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Частиною п`ятою статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумереску проти Румунії" (Judgment in the case of Brumarescu v. Romania), принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Для того, щоб судове тлумачення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно, щоб судові рішення були розумно передбачуваними.
Єдність судової практики є запорукою довіри громадян до судової влади, якщо суди у одних і тих самих правовідносини застосовуватимуть одні і ті самі норми законодавства, не інтерпретуючи їх на власний розсуд. Завдяки забезпеченню єдності судової практики реалізується конституційний принцип рівності всіх громадян перед законом і судом, гарантуватиметься стабільність правопорядку, об`єктивність та прогнозованість правосуддя.
Крім того, зупинення провадження в адміністративній справі є законодавчо визначеною процедурою, а тому її застосування не може розглядатися як обставина, що перешкоджає в реалізації особою права на доступ до суду.
З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку про необхідність зупинення апеляційного провадження у цій справі.
При цьому враховується правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.03.2026 у справі № 910/13175/23, згідно з якою встановлене у ч. 3 ст. 193 КАС України обмеження переліку підстав для зупинення провадження у справі, в тому числі на стадії апеляційного перегляду, підлягає застосуванню лише у разі розгляду справи в порядку загального позовного провадження судом першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 236, 243, 248, 306, 321, 325, 328 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Зупинити провадження у справі № 380/9205/26 (апеляційне провадження № А/857/41668/26) за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 520/26972/24.
Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до ч. 1 ст. 237 КАС України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення.
Запропонувати учасникам справи інформувати суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у цій справі.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя: судді: П. І. Сало
Т. М. Димарчук
Р. М. Москаль