Рішення № 141174534 у справі № 505/1744/26 від 02.11.2026

Справа № 505/1744/26

Провадження № 2/493/1044/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі

ГОЛОВУЮЧОГО-СУДДІ ТІТОВОЇ Т.П.

ЗА УЧАСТЮ СЕКРЕТАРЯ ЧАБАНЮК І.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом до суду сторін в залі суду в м. Балті цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

22.06.2026 року до Балтського районного суду Одеської області надійшли матеріали цивільної справи № 505/1744/26 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, направлені за підсудністю Подільським міськрайонним судом Одеської області відповідно до ухвали суду від 08.06.2026 року.

Ухвалами судді від 23.06.2026 року провадження у даній цивільній справі відкрито, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом до суду сторін, а також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 09.10.2017 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду С20.460.70871 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, згідно з яким відповідач отримала ліміт кредитної лінії в розмірі 10000 грн з процентною ставкою 24 % річних.

15.11.2023 між АТ «Ідея Банк» і ТОВ «Фінансова Компанія «Суперіум» укладено Договір факторингу № 15/11/23, відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 31159,32 грн, з яких: 9962,62 грн заборгованість за основним боргом та 21196,7 грн заборгованість за процентами.

На підставі наведеного представник позивача просить стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості, а також судові витрати за сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, однак просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення суду, про що зазначила у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання, яке було призначено на 16.07.2026 року не з`явилася, не повідомивши суд про причини своєї неявки. Конверт з копією ухвали про відкриття провадження та призначення справи до розгляду повернувся на адресу суду 08.07.2026 року з довідкою «Укрпошти» з відміткою «адресат відсутній».

Справа тривалий час не призначалась до слухання, оскільки головуючий суддя з 17.07.2026 року по 11.09.2026 року перебувала у черговій щорічній відпустці на підставі наказу № 5-в/с від 30.06.2026 року.

Крім того, відповідач повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи призначеної на 08.10.2026 року та на 02.11.2026 року шляхом оголошення на офіційному сайті Судової влади України.

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, судом застосовано відповідно до ст. 280 ЦПК України заочний розгляд справи.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судові засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Судом встановлено, що 09.10.2017 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду № С20.460.70871 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, згідно з якою Банк відкрив відповідачу поточний рахунок НОМЕР_1 , встановив у межах максимального кредитного ліміту (200000 грн) (п. 3.1 Угоди) ліміт у розмірі 10000 грн (п. 3.2. Угоди), процентну ставку 24 % річних (п. 3.3 Угоди).

Відповідно до п. 3.4 Угоди розмір обов`язкового мінімального платежу встановлюється тарифами Банку. Про суму коштів, які складають обов`язковий щомісячний платіж, Банк щомісячно інформуватиме клієнта за допомогою смс-повідомлення, що надсилається на абонентський номер клієнта, вказаний ним в заявці на приєднання.

Згідно з п. 7 Угоди ця угода є укладеною з дня її підписання сторонами та діє протягом строку кредитування, але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань за Угодою.

Відповідно до правової позиції, висловленої в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891-15 (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

09.10.2017 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, підтвердивши ознайомлення з його умовами.

15.11.2023 між АТ «Ідея Банк» і ТОВ «Фінансова Компанія «Суперіум» укладено Договір факторингу № 15/11/23, відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 15/11/23, ТОВ «ФК «Суперіум» набуло права грошової вимоги до відповідача на суму 31159,32 грн.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Суперіум», ні на рахунки попереднього кредитора.

Згідно з довідкою за заборгованістю боржника ОСОБА_1 , заборгованість останньої за кредитним договором № С20.460.70871 від 09.10.2017 року складає 31159,32 грн, з яких: заборгованість за основним боргом 9962,62 грн., заборгованість за відсотками 21196,70 грн.

З наданого первісним кредитором детального розрахунку по кредиту № С20.460.70871 від 09.10.2017 року, клієнта ОСОБА_1 , який надано на виконання ухвали про витребування вбачається, що відповідачем здійснювалося користування кредитними коштами та станом на 15.11.2023 року відповідач має заборгованість в розмірі 31159,32 грн, з яких: заборгованість за основним боргом 9962,62 грн., заборгованість за відсотками 21196,70 грн.

Правильність розрахунків заборгованості за кредитним договором відповідачем не спростована.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Отже, ТОВ «ФК «Суперіум» є належним позивачем у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № С20.460.70871 від 09.10.2017 року до ОСОБА_1 .

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За правилами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Правилами ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч. 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що прямо передбачено положеннями ст. 629 ЦК України.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, судом встановлено, що за умовами договору сторонами було погоджено тип кредиту, строк кредитування, процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту.

Відповідач власним підписом підтвердила, що отримала та ознайомилася з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних нею умов кредитування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що сторони обумовили у письмовому вигляді істотні умови договору у тому числі ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Суд встановив, що відповідач з умовами договору була ознайомлена, підписала заяву-анкету та паспорт споживчого кредиту, однак умови договору порушила. Зворотного відповідачем не доведено та фактично визнано.

На час розгляду справи судом відповідачем не надано альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором, а також даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Отже позивачем доведений факт наявності заборгованості за кредитним договором № С20.460.70871 від 09.10.2017 року в розмірі за основним боргом у розмірі 9962,62 грн. та за процентами у розмірі 21196,7 грн., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач також у своєму позові заявив вимогу про стягнення з відповідача понесених ним судових витрат на сплату судового збору в сумі 2662,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України).

Приймаючи до уваги висновок суду про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позову в сумі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 610-612, 626, 628, 629, 639, 640, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 77-79, 81, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Вознесенський узвіз, 23-А, нежитлове приміщення № 35-А, код ЄДРПОУ 42024152) заборгованість за договором № С20.460.70871 від 09.10.2017 року у розмірі - 31159,32 грн., яка складається із: заборгованості за основним боргом - 9962,62 грн. та заборгованості за відсотками - 21196,70 грн., а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн., а всього: 33821 (тридцять три тисячі вісімсот двадцять одна) грн. 72 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст заочного рішення складено 02.11.2026 року.

СУДДЯ