Рішення № 141175554 у справі № 760/7532/26 від 02.11.2026

Провадження №2/760/13909/26

Справа №760/7532/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026 м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді судді Застрожнікової К.С.,

при секретарі судового засідання Левчук О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Солом`янського районного суду міста Києва за адресою м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25 у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Група "Оберіг", в інтересах якого діє представник Войціховський Антон Віталійович, до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

В С Т А Н О В И В :

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Група "Оберіг", в інтересах якого діє представник Войціховський Антон Віталійович, до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Позовна заява мотивована тим, що 30.10.2022 між ТДВ "СГ "Оберіг" та відповідачкою ОСОБА_1 укладено внутрішній електронний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № EP-211778779) щодо забезпечення транспортного засобу "HYUNDAI SONATA", державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 .

24.02.2023 року о 19 год. 00 хв. у м. Києві по б-ру Чоколівському, 8 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "HYUNDAI SONATA", державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водійки ОСОБА_1 , та припаркованого автомобіля "SUBARU LEGACY", державний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який належить йому на праві власності.

У результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "SUBARU LEGACY", державний номер НОМЕР_3 , отримав механічні пошкодження.

Відповідачка ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "HYUNDAI SONATA", під час заїзду у двір зачепила припарковане авто "SUBARU LEGACY", після чого самовільно залишила місце дорожньо-транспортної пригоди.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва відповідачку ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та піддано адміністративному стягненню.

Потерпіла особа ОСОБА_2 звернувся до позивача ТДВ "СГ "Оберіг" із заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно з калькуляцією Audatex та розрахунком розміру страхового відшкодування, вартість матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу складників автомобіля "SUBARU LEGACY", державний номер НОМЕР_3 , становить 34 300,00 грн без податку на додану вартість.

На підставі страхового акта № 41807/1 від 22.05.2023 позивач прийняв рішення про виплату страхового відшкодування та 22.05.2023 здійснив перерахування грошових коштів на рахунок потерпілого ОСОБА_2 у розмірі 34 300,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 35074 від 22.05.2023.

16.02.2024 позивачем на адресу відповідачки направлялася досудова вимога за вих. № 41807/1 разом із гарантійним листом, згідно з яким сторони погодили графік сплати заборгованості за зменшеною сумою у розмірі 30 870,00 грн. Умовами вказаної домовленості було передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання графіка сплати позивач залишає за собою право стягнути повний розмір виплаченого страхового відшкодування у сумі 34 300,00 грн разом із нарахованими штрафними санкціями та судовими витратами.

Відповідачка ОСОБА_1 частково сплатила грошові кошти у розмірі 15 435,00 грн, здійснивши останній платіж 11.06.2024, після чого припинила виконання зобов`язання. Залишок невиплаченої частки страхового відшкодування становить 18 865,00 грн (34 300,00 грн - 15 435,00 грн).

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачці штрафні санкції, а саме: інфляційні втрати у розмірі 2 966,03 грн, пеню у розмірі 7 862,83 грн та 3 відсотки річних у розмірі 807,18 грн.

Зважаючи на те, що відповідачка самовільно залишила місце дорожньо-транспортної пригоди, до позивача після здійснення виплати страхового відшкодування перейшло право зворотної вимоги (регресу) до відповідачки в межах невиплаченого відшкодування та нарахованих сум, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на свою користь 30 501,04 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 022,50 грн та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду та справу передано судді Застрожніковій К.С.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

29.06.2026 від відповідачки ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона заперечує проти задоволення позовних вимог. Заперечення мотивовані тим, що згідно з досудовою вимогою від 16.02.2024 № 41807/1 сума до сплати становила 30 870,00 грн, з яких нею сплачено 15 435,00 грн, а тому правомірною може бути вимога лише про сплату залишку в сумі 15 435,00 грн. Нараховані інфляційні втрати, пеню та 3 відсотки річних вважає невідповідними дійсності та законодавству. Крім того, відповідачка вказує на відсутність дій щодо досудового врегулювання через чат у Viber, заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на наявність у позивача власного юридичного підрозділу, зазначає про свій статус безробітної особи та просить застосувати строки позовної давності.

Заперечень або відповідей на відзив від позивача у встановлений судом строк не надійшло.

Згідно з частиною восьмою статті 178 Цивільного процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин у їх сукупності, суд встановив наступне.

30.10.2022 між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова Група "Оберіг" та ОСОБА_1 укладено внутрішній електронний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № EP-211778779) щодо забезпечення транспортного засобу "HYUNDAI SONATA", державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 . Строк дії полісу встановлено з 31.10.2022 по 30.10.2023. Франшиза за шкодою майну становить 0,00 грн.

24.02.2023 року о 19 год. 00 хв. у м. Києві по б-ру Чоколівському, 8 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "HYUNDAI SONATA", державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водійки ОСОБА_1 , та автомобіля "SUBARU LEGACY", державний номер НОМЕР_3 .

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "SUBARU LEGACY", державний номер НОМЕР_3 , отримав механічні пошкодження. Власником автомобіля "SUBARU LEGACY", державний номер НОМЕР_3 , є ОСОБА_2 .

Вина відповідачки ОСОБА_1 у скоєнні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Солом`янського районного суду м. Києва, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та піддано адміністративному стягненню.

Зазначеною постановою суду встановлено, що водійка ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "HYUNDAI SONATA", державний номер НОМЕР_1 , під час заїзду у двір допустила зіткнення з припаркованим автомобілем "SUBARU LEGACY", державний номер НОМЕР_3 , після чого залишила місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушила вимоги пунктів 2.10.а та 13.1 Правил дорожнього руху України. Постанова суду набрала законної сили.

Відповідно до частини шостої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, факт настання дорожньо-транспортної пригоди за обставин порушення водійкою ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, її вина у спричиненні даної пригоди та факт самовільного залишення нею місця дорожньо-транспортної пригоди є встановленими.

Потерпіла особа ОСОБА_2 звернувся до ТДВ "СГ "Оберіг" із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування та ремонтної калькуляції Audatex, складених ТДВ "СГ "Оберіг", вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "SUBARU LEGACY", державний номер НОМЕР_3 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників без урахування податку на додану вартість становить 34 300,00 грн.

На підставі страхового акта № 41807/1 від 22.05.2023 ТДВ "СГ "Оберіг" прийняло рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 34 300,00 грн.

22.05.2023 ТДВ "СГ "Оберіг" здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 у розмірі 34 300,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 35074 від 22.05.2023.

16.02.2024 позивачем направлено на адресу відповідачки гарантійний лист до вимоги вих. № 41807/1, яким відповідачці надано можливість погасити заборгованість у зменшеному розмірі 30 870,00 грн за умови дотримання графіка сплати рівними частинами по 5 145,00 грн щомісяця. Відповідно до умов даного листа в разі порушення графіка вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі виплаченого страхового відшкодування (34 300,00 грн).

Судом установлено, що відповідачка сплатила на користь позивача кошти у загальному розмірі 15 435,00 грн, що підтверджується розрахунками та платіжними документами, після чого припинила виплати. Таким чином, залишок непогашеного страхового відшкодування становить 18 865,00 грн (34 300,00 грн - 15 435,00 грн).

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами внаслідок проведення виплати страхового відшкодування за договором страхування від 30.10.2022 у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою від 24.02.2023, регулюються Цивільним кодексом України та Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-IV від 01.07.2004 у редакції, що діяла на момент укладення договору страхування та виникнення страхового випадку.

Згідно з пунктом 6 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 21.05.2024 № 3720-IX договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладені до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. За таких обставин до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України № 1961-IV від 01.07.2004.

Згідно з частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини третьої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з підпунктом "в" підпункту 1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортную пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Даючи правову оцінку запереченням відповідачки ОСОБА_1 , викладеним у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Щодо тверджень відповідачки про те, що розмір заборгованості за основним боргом має вираховуватися виходячи із суми 30 870,00 грн, визначеної у гарантійному листі від 16.02.2024, суд зазначає, що вказаний лист містив скасувальну умову. Узгодження зменшеної суми вимоги у розмірі 30 870,00 грн діяло виключно за умови повного надходження коштів у строки та в розмірах, передбачених розстроченим графіком. У разі порушення графіка сплати позивач залишив за собою право стягнути повну суму виплаченого страхового відшкодування. Оскільки відповідачка припинила здійснення платежів після 11.06.2024, не виконавши умов графіка, право позивача вимагати повний розмір невиплаченого відшкодування у сумі 18 865,00 грн (34 300,00 грн - 15 435,00 грн) є обґрунтованим.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 7 862,83 грн, суд погоджується з запереченнями відповідачки.

Відповідно до частини першої статті 549 та частини другої статті 551 Цивільного кодексу України неустойка (пеня) може бути визначена лише договором або актом цивільного законодавства. Спірні правовідносини сторін виникли з деліктного зобов`язання (право регресу за підпунктом "в" пункту 38.1.1 Закону № 1961-IV). Оскільки ані Законом № 1961-IV, ані договором між сторонами нарахування пені на суму регресної вимоги у разі її прострочення не передбачено, вимога про стягнення пені у розмірі 7 862,83 грн є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Водночас щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 відсотків річних заперечення відповідачки є неспроможними.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Оскільки грошове зобов`язання з відшкодування шкоди в порядку регресу виникло у відповідачки на підставі закону, дія частини другої статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на спірні правовідносини. Перевіривши розрахунок інфляційних втрат у розмірі 2 966,03 грн та 3 відсотків річних у розмірі 807,18 грн за період прострочення з 31.07.2024 по 02.01.2026, суд вважає їх обґрунтованими та підлягаючими стягненню.

Щодо заперечень відповідачки про застосування строків позовної давності, суд зазначає, що відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності за регресною вимогою починається з дня виплати страхового відшкодування потерпілому (22.05.2023). Звернувшись до суду з позовом у січні 2026 року, позивач дотримався трьохрічного строку позовної давності, у зв`язку з чим підстав для застосування наслідків її пропуску немає.

Щодо заперечень відповідачки проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу з посиланням на наявність у позивача власного юридичного підрозділу, суд зазначає, що наявність у штаті юридичної особи юридичного відділу не обмежує таку особу у праві звертатися за професійною правничою допомогою до адвоката (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Понесення витрат на правничу допомогу підтверджено Договором про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025, додатковою угодою від 01.01.2026, актом прийому-передачі наданих послуг від 06.01.2026 на суму 8 022,50 грн, довіреністю та ордером адвоката Войціховського А.В.

Оцінюючи доводи відповідачки щодо її скрутного майнового стану та статусу безробітної особи, суд вказує, що дана обставина не є законною підставою для звільнення особи від обов`язку з відшкодування завданої шкоди.

За таких обставин позовні вимоги ТДВ "СГ "Оберіг" підлягають частковому задоволенню на загальну суму 22 638,21 грн (18 865,00 грн основного боргу + 2 966,03 грн інфляційних втрат + 807,18 грн 3 відсотків річних).

В іншій частині позову (стягнення пені у розмірі 7 862,83 грн) слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується статтями 137, 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір задоволених позовних вимог становить 74,22 відсотка від загальної ціни позову (22 638,21 грн : 30 501,04 грн х 100%). Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (підтверджено платіжними інструкціями № 35074 від 28.11.2025 та від 05.01.2026) підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1 976,07 грн (2 662,40 грн х 74,22%).

Судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 022,50 грн також підлягають пропорційному розподілу, у зв`язку з чим з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню компенсація у розмірі 5 954,30 грн (8 022,50 грн х 74,22%).

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 137, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 549, 551, 625, 1166, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Група "Оберіг" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Група "Оберіг" (код ЄДРПОУ 39433769, місцезнаходження: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14) суму невиплаченого страхового відшкодування у порядку регресу в розмірі 18 865 (вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят п`ять) гривень 00 копійок, інфляційні втрати у розмірі 2 966 (дві тисячі дев`ятсот шістдесят шість) гривень 03 копійки та 3 відсотки річних у розмірі 807 (вісімсот сім) гривень 18 копійок, а всього 22 638 (двадцять дві тисячі шістсот тридцять вісім) гривень 21 копійку.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Група "Оберіг" (код ЄДРПОУ 39433769, місцезнаходження: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14) сплачений судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1 976 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят шість) гривань 07 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 954 (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 30 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Група "Оберіг", - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 02.11.2026

Суддя К.С. Застрожнікова