У Х В А Л А
Справа №338/1515/25
Провадження № 2/338/172/26
02 листопада 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі : головуючого-судді Шишка О.А.
з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,
в ході розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани цивільної справи за позовом органу опіки та піклування Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про звільнення від обов`язків опікуна,
в с т а н о в и в :
Орган опіки та піклування Солотвинської селищної ради звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про звільнення її від обов`язків опікуна малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 24 січня 2018 року у справі №338/1209/17 ОСОБА_1 призначено опікуном малолітньої ОСОБА_2 . Однак дитина постійно проживає на території Республіки Польща, а відповідачка фактично обов`язків опікуна не виконує, не підтримує контакту з дитиною та не здійснює її законного представництва.
У судовому засіданні представник позивача повідомила, що після звернення з позовом органом опіки та піклування отримано ухвалу Районного суду для столичного міста Варшави у Варшаві від 20 грудня 2022 року у справі №VI Nsm 4348/22.
Відповідно до вказаної ухвали ОСОБА_3 звільнено від виконання обов`язків законного опікуна її малолітньої онуки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а обов`язки законних опікунів дитини покладено на ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які здійснюють над нею піклування в межах прийомної сім`ї. Цією ж ухвалою визначено місце проживання дитини разом із прийомною сім`єю та уповноважено нових опікунів представляти малолітню в питаннях лікування та освіти. Ухвала набрала законної сили 28 грудня 2022 року.
Представник позивача пояснила, що на час звернення в суд органу опіки та піклування не було відомо про постановлення польським судом такого рішення. Оскільки ОСОБА_1 вже звільнено від виконання обов`язків законного опікуна малолітньої ОСОБА_4 , заявила клопотання про закриття провадження у справі через відсутність предмета спору та повернення позивачу сплаченого судового збору.
Відповідачка в судове засідання не прибула, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася в установленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомила.
Згідно з частиною першою статті 223 ЦПК України неявка в судове засідання учасника справи, якого належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на належне повідомлення відповідачки та відсутність передбачених законом підстав для відкладення розгляду справи суд вважає можливим розглянути заявлене клопотання за її відсутності.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та додані документи, дійшов таких висновків.
Предметом позову є матеріально-правова вимога органу опіки та піклування про звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків опікуна малолітньої ОСОБА_2 .
Із засвідченої копії ухвали Районного суду для столичного міста Варшави у Варшаві від 20 грудня 2022 року у справі №VI Nsm 4348/22 та її офіційного перекладу українською мовою встановлено, що польський суд звільнив ОСОБА_3 від виконання обов`язків законного опікуна малолітньої ОСОБА_4 та поклав обов`язки законних опікунів дитини на ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
На копії судового рішення міститься відмітка про набрання ним законної сили 28 грудня 2022 року.
Копію судового рішення надіслано компетентним судом Республіки Польща через Міністерство юстиції Республіки Польща та отримано органом опіки та піклування разом з офіційним перекладом українською мовою.
Відповідно до пункту «c» статті 3 Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19 жовтня 1996 року заходи, передбачені цією Конвенцією, можуть стосуватися, зокрема, опіки, піклування та аналогічних інститутів.
Частиною першою статті 23 цієї Конвенції передбачено, що заходи, вжиті органами Договірної Держави, визнаються в силу закону в усіх інших Договірних Державах.
Відповідно до статті 48 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24 травня 1993 року рішення судів однієї Договірної Сторони у сімейних справах немайнового характеру визнаються на території іншої Договірної Сторони без проведення спеціального провадження про їх визнання.
Згідно з частиною першою статті 471 ЦПК України рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Отже, ухвала компетентного суду Республіки Польща щодо звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків законного опікуна та покладення таких обов`язків на інших осіб є рішенням у сімейній справі немайнового характеру, визнається в Україні в силу закону та не потребує проведення окремого судового провадження про її визнання.
Судом не встановлено передбачених частиною другою статті 23 Конвенції обставин, які могли б бути підставою для відмови у визнанні вказаного рішення. Із його змісту вбачається, що ОСОБА_1 була учасницею справи, а у зв`язку з невідомим місцем її перебування її інтереси у провадженні представляв призначений судом куратор.
У постанові від 29 квітня 2026 року у справі №522/9011/25 Верховний Суд зазначив, що рішення суду Республіки Польща щодо батьківської відповідальності, яке за своїм змістом є рішенням у сімейній справі немайнового характеру та не підлягає примусовому виконанню, відповідно до статті 48 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах і статті 471 ЦПК України визнається на території України без проведення спеціальної процедури визнання. Національний суд не має повноважень повторно переглядати таке рішення по суті або заново оцінювати обставини, яким уже надав оцінку компетентний іноземний суд.
Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Предметом спору є об`єкт спірного матеріального правовідношення, щодо якого виник спір між сторонами, а предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення.
У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі №638/3792/20 зазначено, що відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову та здійснення ефективного захисту прав, свобод чи інтересів осіб. Суд закриває провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову, а також якщо він припинив існувати після відкриття провадження і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Заявлена органом опіки та піклування вимога спрямована на припинення повноважень ОСОБА_1 як опікуна малолітньої ОСОБА_2 . Однак такі повноваження припинені ухвалою компетентного суду Республіки Польща, яка набрала законної сили 28 грудня 2022 року, тобто ще до звернення позивача в суд із цим позовом.
Пізніше отримання органом опіки та піклування копії рішення іноземного суду не змінює моменту припинення повноважень ОСОБА_1 як опікуна. Надані документи лише підтвердили юридичну обставину, яка існувала на час пред`явлення позову, але не була відома позивачу.
Оскільки ОСОБА_1 вже звільнено від виконання обов`язків опікуна малолітньої ОСОБА_4 , повторне вирішення судом тотожного за своїм правовим результатом питання є неможливим. Між сторонами не залишилося неврегульованого питання щодо припинення опікунських повноважень відповідачки, а тому предмет спору у цій справі відсутній.
За таких обставин клопотання представника позивача є обґрунтованим, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі, крім випадків, коли провадження закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом.
Із платіжної інструкції №332 від 28 жовтня 2025 року, внутрішній номер 458202115, встановлено, що Солотвинською селищною радою сплачено судовий збір у розмірі 3100 грн за подання цього позову до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області. Згідно з відміткою органу Казначейства платіж проведено 29 жовтня 2025 року.
Оскільки провадження у справі закривається у зв`язку з відсутністю предмета спору, а не внаслідок відмови позивача від позову, сплачений судовий збір у розмірі 3100 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Відповідно до частини другої статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення в суд зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Керуючись статтями 3, 23 Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей, статтею 48 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», статтями 223, 255, 256, 258-261, 353, 354, 471 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Клопотання задовольнити.
Провадження у цивільній справі за позовом органу опіки та піклування Солотвинської селищної ради до ОСОБА_1 про звільнення від обов`язків опікуна закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору.
Повернути Солотвинській селищній раді Івано-Франківського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04357041, з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3100 (три тисячі сто) грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції №332 від 28 жовтня 2025 року, внутрішній номер 458202115.
Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до частини другої статті 256 ЦПК України повторне звернення в суд зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала в частині повернення судового збору є підставою для повернення коштів з Державного бюджету України.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повну ухвалу не було вручено в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий О. А. Шишко