Судові рішення

Рішення № 141180550 у справі № 240/19680/25 від 03.11.2026

Рішення від 03.11.2026 в адміністративній справі № 240/19680/25 (категорія «Зайнятості осіб з інвалідністю»). Суд: Житомирський окружний адміністративний суд, суддя Липа Володимир Анатолійович.

Справа№ 240/19680/25
СудЖитомирський окружний адміністративний суд
СуддяЛипа Володимир Анатолійович
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяЗайнятості осіб з інвалідністю
Дата ухвалення03.11.2026
Надійшло до реєстру04.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141180550

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Житомир справа № 240/19680/25

категорія 112040201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

встановив:

I. Зміст позовних вимог, заперечень відповідача та процесуальний рух справи

Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач, відділення Фонду) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1 ), у якому просить постановити судове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання у 2024 році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у загальному розмірі 28 631,71 грн, з яких: 27 100,56 грн - адміністративно-господарські санкції та 1 531,15 грн - пеня за порушення строків їх сплати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до отриманої від Пенсійного фонду України інформації за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ФОП ОСОБА_1 за 2024 рік склала 9 осіб, у зв`язку з чим на відповідача згідно зі статтею 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» поширювався норматив створення 1 робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю. Оскільки у 2024 році осіб з інвалідністю у відповідача працевлаштовано не було, позивачем в автоматизованому режимі згідно з вимогами статей 19, 20 Закону № 875-XII сформовано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій у розмірі 27 100,56 грн (половина середньорічної заробітної плати, оскільки працює від 8 до 15 осіб), який 04 березня 2025 року надіслано до електронного кабінету відповідача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України. Оскільки у встановлений законом строк - до 15 квітня 2025 року нараховані санкції відповідачем сплачені не були, позивачем нараховано пеню у сумі 1 531,15 грн за 113 днів прострочення. Позивач зазначає, що в силу норм Закону України від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX нарахування санкцій здійснюється в автоматизованому режимі без втручання працівників Фонду, а обов`язок самостійного розрахунку та своєчасної сплати коштів за невиконання нормативу покладено на роботодавця.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами статей 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач - ФОП ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Мариніну М.О. подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав у повному обсязі. Відповідач вказав, що позивач та автоматизовані алгоритми Пенсійного фонду України припустилися грубої помилки при визначенні середньооблікової чисельності штатних працівників підприємця за 2024 рік. Посилаючись на норми пунктів 3.2.5 та 3.2.6 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286, відповідач пояснив, що середньооблікова чисельність працівників за рік обчислюється шляхом підсумовування кількості працівників за всі місяці роботи та ділення отриманої суми на 12 місяців. У період з січня по березень 2024 року ФОП взагалі працював без найманих працівників (0 осіб), з квітня по червень - по 9 працівників, у липні - 10, з серпня по жовтень - по 9, у листопаді - 5, а у грудні - 0 працівників. Загальна сума працівників за всі 12 місяців року склала 69, що при діленні на 12 дає середньооблікову чисельність 5,75 особи (округлено до 6 осіб). Оскільки за частиною першою статті 19 Закону № 875-XII норматив працевлаштування 1 особи з інвалідністю встановлюється виключно за умови використання праці від 8 до 25 осіб, у відповідача норматив працевлаштування інвалідів за 2024 рік взагалі не виник, що повністю виключає обов`язок зі сплати санкцій та пені. Крім того, відповідач зазначив про відсутність вини та акта перевірки органів Держпраці, а також просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, повно та об`єктивно оцінивши докази та доводи сторін, суд дійшов переконання про необхідність повної відмови у задоволенні позову та задоволення заяви про стягнення судових витрат з таких мотивів.

II. Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 2018 року здійснював підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець у сфері роздрібної торгівлі хлібобулочними, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.24).

30 квітня 2025 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за його власним рішенням.

04 березня 2025 року Житомирським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі сформовано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій за 2024 рік щодо ФОП ОСОБА_1 , згідно з яким середньооблікова чисельність штатних працівників за 2024 рік визначена у кількості 9 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа, кількість працюючих осіб з інвалідністю - 0; нараховано суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 27 100,56 грн.

Вказаний розрахунок 04 березня 2025 року розміщено в електронному кабінеті платника на веб-порталі Пенсійного фонду України. У зв`язку з несплатою зазначених коштів позивач 06 серпня 2025 року нарахував відповідачу пеню за 113 днів прострочення у розмірі 1 531,15 грн.

Разом з цим, судом досліджено долучені відповідачем податкові розрахунки сум доходу, нарахованого на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2-й, 3-й та 4-й квартали 2024 року та додатки до них, а також накази по особовому складу за 2024 рік, з яких встановлено такі фактичні дані про штатну чисельність працівників відповідача:

- у 1-му кварталі 2024 року (січень, лютий, березень) ФОП ОСОБА_1 не використовував найману працю, наймані працівники були відсутні (штатна чисельність - 0 осіб);

- у квітні 2024 року (на підставі наказів від 13 квітня 2024 року № МА2-24, МА3-24 та інших) на роботу прийнято 9 працівників (продавців продовольчих товарів), чисельність у квітні склала 9 осіб, у травні - 9 осіб, у червні - 9 осіб;

- у липні 2024 року прийнято 1 працівника ( ОСОБА_2 ) та звільнено ОСОБА_3 , чисельність у липні склала 10 осіб; у серпні - 9 осіб, у вересні - 9 осіб;

- у жовтні 2024 року чисельність становила 9 осіб (18 жовтня 2024 року звільнено 4 працівників); у листопаді 2024 року чисельність становила 5 осіб (07 листопада 2024 року звільнено 5 працівників у зв`язку зі скороченням обсягів торгівлі); у грудні 2024 року діяльність здійснювалася без найманих працівників (0 осіб).

Таким чином, сумарна кількість штатних працівників за 12 календарних місяців 2024 року становила: 0 + 0 + 0 + 9 + 9 + 9 + 10 + 9 + 9 + 9 + 5 + 0 = 69 осіб.

Діленням одержаної суми (69) на 12 місяців року визначається середньооблікова кількість штатних працівників ФОП ОСОБА_1 за 2024 рік, яка становить 5,75 особи, що за правилами математичного округлення дорівнює 6 особам.

Згідно з листом Центрально-Західного міжрегіонального управління Держпраці від 28 березня 2025 року № ЦЗ/1/3710-25 планові або позапланові заходи державного нагляду (контролю) щодо дотримання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю не проводилися, будь-яких фактів порушення трудових прав осіб з інвалідністю чи неправомірної відмови у прийнятті на роботу не виявлялося.

III. Джерела права та мотиви, якими керується суд

Вирішуючи спір по суті, суд керується такими положеннями законодавства України та висновками Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи соціального захисту та зайнятості осіб з інвалідністю врегульовано нормами Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-XII).

Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини другої статті 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

З аналізу імперативних приписів частини першої статті 19 Закону № 875-XII слідує, що обов`язок роботодавця - фізичної особи щодо забезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (у кількості одного робочого місця) виникає виключно за умови, що його середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за відповідний звітний рік становить не менше 8 осіб (від 8 до 25 осіб включно).

Якщо ж середньооблікова чисельність штатних працівників роботодавця за рік є меншою за 8 осіб, норматив працевлаштування осіб з інвалідністю для такого суб`єкта законом не встановлюється, а обов`язок щодо виділення робочих місць та сплати адміністративно-господарських санкцій не виникає.

Порядок та методологія визначення показника «середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік» регламентується Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286 (далі - Інструкція № 286), яка є обов`язковою для застосування усіма суб`єктами господарювання та державними органами.

Відповідно до пункту 3.2.5 Інструкції № 286 середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 12.

Згідно з пунктом 3.2.6 Інструкції № 286 підприємство (фізична особа-підприємець), що працювало неповний рік (зокрема за умови початку використання найманої праці після січня), середньооблікову кількість штатних працівників за рік визначає також шляхом підсумовування зазначеної кількості працівників за всі місяці роботи і ділення одержаної суми на 12.

Судом беззаперечно встановлено, що протягом 2024 року помісячна кількість штатних працівників у ФОП ОСОБА_1 становила: січень - 0, лютий - 0, березень - 0, квітень - 9, травень - 9, червень - 9, липень - 10, серпень - 9, вересень - 9, жовтень - 9, листопад - 5, грудень - 0.

Загальна сума працівників за 12 місяців 2024 року склала 69. При діленні цього сумарного показника на 12 місяців року одержуємо: 69 / 12 = 5,75 особи.

Округливши вказане значення до цілого числа відповідно до частини другої статті 19 Закону № 875-XII, суд констатує, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ФОП ОСОБА_1 за весь 2024 рік склала 6 осіб.

Помилкове зазначення Пенсійним фондом України у вихідних реєстрах показника «9 осіб» виникло внаслідок того, що автоматизований алгоритм помилково взяв максимальний або поточний показник працівників окремих звітних місяців без обов`язкового річного усереднення на 12 календарних місяців відповідно до вимог пунктів 3.2.5, 3.2.6 Інструкції № 286.

Оскільки середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача за 2024 рік становила 6 осіб (що є меншим за передбачену законом мінімальну межу в 8 осіб), для ФОП ОСОБА_1 норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році не встановлювався.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 875-XII обов`язок зі сплати адміністративно-господарських санкцій покладається виключно на роботодавців, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону. Оскільки для відповідача в силу прямої вказівки закону норматив не виник, правові підстави для нарахування та стягнення з нього санкцій у розмірі 27 100,56 грн відсутні.

Суд також звертає увагу, що адміністративно-господарські санкції за статтею 218 Господарського кодексу України є мірою відповідальності, яка застосовується виключно за наявності вини правопорушника. Навіть у разі формального недосягнення нормативу, санкції не можуть застосовуватися без доведення вини суб`єкта господарювання (стала практика Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2022 року у справі № 400/3957/21, від 27 травня 2020 року у справі № 813/1715/16, від 18 листопада 2020 року у справі № 818/1718/17). Жодних доказів неправомірної поведінки відповідача чи акта перевірки органів Держпраці позивач суду не надав.

Оскільки у задоволенні основної вимоги про стягнення санкцій відмовлено за безпідставністю, акцесорна вимога про стягнення пені у розмірі 1 531,15 грн також не підлягає задоволенню.

IV. Висновки суду та розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивач як суб`єкт владних повноважень не довів наявності правових підстав для застосування до відповідача фінансових санкцій, тоді як відповідач повністю спростував заявлений позов належними письмовими доказами.

З огляду на викладене адміністративний позов відділення Фонду задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 139 КАС України при відмові в задоволенні позову суб`єкта владних повноважень сплачений ним судовий збір у сумі 3 028,00 грн за платіжною інструкцією № 254 від 25 липня 2025 року покладається на позивача.

Разом з тим відповідач у відзиві заявив вимогу про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. За змістом частини другої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з практикою Верховного Суду та критеріями Європейського суду з прав людини, висловленими у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України» (заява № 19336/04), витрати на правничу допомогу відшкодовуються, якщо вони були реальними, неминучими, а їх розмір є обґрунтованим і співмірним зі складністю справи.

На підтвердження понесених витрат відповідачем надано: договір про надання правничої допомоги від 11 серпня 2025 року № 48/1, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Мариніна та партнери»; акт приймання-передачі наданих юридичних послуг від 11 серпня 2025 року на суму 5 000,00 грн; квитанцію ПриватБанку від 12 серпня 2025 року № 2.258675221.1 про сплату 5 000,00 грн; ордер адвоката Мариніної М.О. серії ЖТ № 140/19680/25.

Оцінивши характер спору, обсяг правової допомоги (складання та подання ґрунтовного відзиву з детальним помісячним розрахунком та збором податкових і кадрових доказів), суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн є повністю документально підтвердженим, співмірним, розумним та підлягає стягненню на користь відповідача за рахунок бюджетних асигнувань позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Домбровського, буд. 38, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ: 20401066) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити повністю.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ: 20401066) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа

03.11.26

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
12.08.2025 Ухвала № 129475298 без тексту Житомирський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 20401066. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг