Судові рішення

Рішення № 141180557 у справі № 240/20524/25 від 03.11.2026

Рішення від 03.11.2026 в адміністративній справі № 240/20524/25 (категорія «Зайнятості осіб з інвалідністю»). Суд: Житомирський окружний адміністративний суд, суддя Липа Володимир Анатолійович.

Справа№ 240/20524/25
СудЖитомирський окружний адміністративний суд
СуддяЛипа Володимир Анатолійович
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяЗайнятості осіб з інвалідністю
Дата ухвалення03.11.2026
Надійшло до реєстру04.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141180557

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Житомир справа № 240/20524/25

категорія 112040201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного підприємства "ЖЕЛВІМ" про стягнення санкцій та пені,

встановив:

I. Зміст позовних вимог, заперечень відповідача та процесуальний рух справи

Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач, відділення Фонду) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства "ЖЕЛВІМ" (далі - відповідач, ПП "ЖЕЛВІМ"), у якому просить постановити судове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання у 2024 році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 50 544,42 грн та пені за порушення строків їх сплати у розмірі 3 209,29 грн, а всього - 53 753,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до отриманої від Пенсійного фонду України інформації за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ПП "ЖЕЛВІМ" за 2024 рік склала 10 осіб. Відповідно до статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для відповідача становить 1 робоче місце. Оскільки у 2024 році осіб з інвалідністю на підприємстві працевлаштовано не було, позивачем в автоматизованому режимі згідно зі статтями 19, 20 Закону № 875-XII сформовано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій на суму 50 544,42 грн (у розмірі половини середньої річної заробітної плати штатного працівника, оскільки кількість працюючих від 8 до 15 осіб), який 04 березня 2025 року направлено до електронного кабінету відповідача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України. Оскільки у встановлений законом строк (до 15 квітня 2025 року) зазначена сума відповідачем добровільно сплачена не була, позивач на підставі частини другої статті 20 Закону № 875-XII нарахував пеню за 127 днів прострочення у сумі 3 209,29 грн. Позивач зазначає, що за змістом чинного законодавства роботодавці несуть безумовний обов`язок щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, а проведення перевірок органами Держпраці під час дії воєнного стану призупинено постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року № 303, що, на думку позивача, не перешкоджає стягненню нарахованих сум санкцій у судовому порядку.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами статей 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач - ПП "ЖЕЛВІМ" через свого керівника подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. Заперечуючи проти вимог, відповідач послався на те, що підприємство сумлінно вжило всіх залежних від нього заходів для виконання соціального нормативу: ще 04 січня 2024 року подало до органу державної служби зайнятості звіт за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», в якому заявило про створення робочого місця спеціально для працевлаштування особи з інвалідністю та забезпечення умов доступності приміщення. Проте протягом усього 2024 року міський центр зайнятості не направив до ПП "ЖЕЛВІМ" жодної особи з інвалідністю для працевлаштування. Відповідач наголосив, що закон зобов`язує роботодавця створити робоче місце та повідомити про нього службу зайнятості, проте не покладає обов`язку самостійного пошуку працівників-інвалідів чи їх примусового працевлаштування. Адміністративно-господарські санкції за статтею 218 Господарського кодексу України є мірою відповідальності, яка застосовується виключно за наявності вини суб`єкта господарювання. За відсутності вини та порушень, зафіксованих актом перевірки Держпраці, стягнення санкцій є безпідставним.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши фактичні обставини та оцінивши докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність повної відмови у задоволенні адміністративного позову з огляду на таке.

II. Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що Приватне підприємство "ЖЕЛВІМ" (код ЄДРПОУ: 31232015) є зареєстрованою юридичною особою за адресою: 10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Короленка, буд. 71-Б.

Згідно з даними Реєстру роботодавців щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, сформованого Пенсійним фондом України на підставі Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ПП "ЖЕЛВІМ" за 2024 рік склала 10 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа; фактична кількість працюючих осіб з інвалідністю - 0.

Фонд оплати праці штатних працівників відповідача за 2024 рік склав 1 010 888,45 грн, середня річна заробітна плата штатного працівника - 101 088,85 грн.

04 березня 2025 року Житомирським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю сформовано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій за 2024 рік, згідно з яким відповідачу визначено до сплати суму санкцій у розмірі 50 544,42 грн (у розмірі половини середньої річної заробітної плати штатного працівника). Розрахунок 04 березня 2025 року доставлено до електронного кабінету підприємства на веб-порталі Пенсійного фонду України.

У зв`язку з несплатою вказаної суми у строк до 15 квітня 2025 року позивач на підставі частини другої статті 20 Закону № 875-XII нарахував відповідачу пеню за період з 16 квітня 2025 року по 20 серпня 2025 року у сумі 3 209,29 грн (127 днів прострочення).

Разом з тим судом встановлено, що 04 січня 2024 року (тобто на початку звітного 2024 року) ПП "ЖЕЛВІМ" подало до Житомирського міського центру зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою звітності № 3-ПН, затвердженою наказом Міністерства економіки України від 12 квітня 2022 року № 827-22.

Зазначена звітність була зареєстрована та прийнята центром зайнятості того ж дня - 04 січня 2024 року. У формі № 3-ПН відповідач заявив наявність постійної вакантної посади, а у розділі «Додаткова інформація та інші коментарі» прямо вказав категорію громадян, які можуть бути працевлаштовані: «особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - 1 робоче місце.

Крім того, у розділі 2 форми № 3-ПН підприємством зафіксовано вжиті заходи щодо доступності робочого місця для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, зокрема наявність зовнішніх сходів із пандусом та можливість пристосування робочого місця з урахуванням індивідуальної програми реабілітації і висновків МСЕК.

Проте матеріали справи свідчать, що протягом усього 2024 року орган державної служби зайнятості не направив до ПП "ЖЕЛВІМ" жодної особи з інвалідністю для працевлаштування на створене підприємством робоче місце.

Жодних фактів безпідставної відмови у прийнятті на роботу скерованих інвалідів чи штучного створення перешкод для їх працевлаштування матеріали справи не містять.

Згідно з листом Центрально-Західного міжрегіонального управління Держпраці від 28 березня 2025 року № ЦЗ/1/3710-25 перевірки додержання законодавства про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю щодо ПП "ЖЕЛВІМ" уповноваженими органами нагляду не здійснювалися, будь-яких порушень з боку відповідача не встановлювалося.

III. Джерела права та мотиви, якими керується суд

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить із таких приписів законодавства та висновків Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та державні гарантії щодо реалізації їхнього права на працю закріплено у Законі України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-XII).

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати (а для підприємств з кількістю від 8 до 15 осіб - у розмірі половини середньої річної заробітної плати) за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Законом України від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX скасовано подання роботодавцями щорічної звітності форми № 10-ПОІ та встановлено новий механізм взаємодії Пенсійного фонду України та Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю щодо автоматизованого визначення роботодавців, які не виконали норматив, та надсилання їм розрахунків сум санкцій.

Суд наголошує, що запровадження автоматизованого обміну даними між реєстрами державних органів не змінило правової природи адміністративно-господарських санкцій та правових підстав юридичної відповідальності суб`єктів господарювання.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. За змістом частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Адміністративно-господарські санкції за своєю правовою суттю є заходом юридичної відповідальності за вчинене правопорушення, а не безумовним податковим платежем, і підлягають застосуванню виключно за наявності вини правопорушника.

Сам по собі факт непрацевлаштування особи з інвалідністю за наявності встановленого нормативу не є безумовним свідченням вчинення підприємством правопорушення, якщо суб`єкт господарювання доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів, спрямованих на виконання законодавчих гарантій працевлаштування інвалідів.

Цей фундаментальний висновок закріплено у сталій судовій практиці Верховного Суду. Верховний Суд послідовно сформував такі правові позиції:

1) Законодавство України не покладає на підприємства та роботодавців обов`язку займатися самостійним розшуком осіб з інвалідністю, відбирати їх серед населення чи примушувати до укладення трудових договорів;

2) Обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю вважається належним чином виконаним з моменту виділення такого робочого місця (відкриття вакансії) та своєчасного подання інформації про це до державної служби зайнятості за формою звітності № 3-ПН;

3) Пошук кандидатів з числа безробітних осіб з інвалідністю та направлення їх до роботодавця є виключною функцією та обов`язком державної служби зайнятості;

4) Якщо підприємство створило робоче місце, своєчасно подало до центру зайнятості звіт за формою № 3-ПН і не відмовляло безпідставно у прийнятті на роботу направлених службою зайнятості осіб з інвалідністю, вина такого роботодавця у невиконанні нормативу відсутня, що унеможливлює покладення на нього відповідальності у вигляді сплати адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічні правові висновки щодо неприпустимості безпідставного стягнення адміністративно-господарських санкцій за відсутності вини підприємства після набрання чинності Законом № 2682-IX викладені у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року у справі № 240/20727/23 та від 04 червня 2024 року у справі № 120/10825/23. Суд апеляційної інстанції констатував, що формування розрахунку санкцій у реєстрі Пенсійного фонду України в автоматизованому режимі є суто технічною процедурою обліку та не звільняє органи Фонду від процесуального обов`язку довести факт вчинення відповідачем правопорушення та наявність його вини.

Як встановлено судом під час розгляду справи, відповідач ПП "ЖЕЛВІМ" на виконання вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-XII створив робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю та ще 04 січня 2024 року (на початку звітного року) своєчасно надав до Житомирського міського центру зайнятості звітність за формою № 3-ПН із прямою вказівкою на працевлаштування особи з інвалідністю та забезпечення умов доступності приміщення. Вакансія була відкритою протягом усього 2024 року, проте орган державної служби зайнятості не направив підприємству жодного претендента з інвалідністю для зайняття зазначеної посади.

Позивачем не надано жодного доказу безпідставної відмови відповідача у прийнятті на роботу скерованих інвалідів чи штучного створення перешкод для їхнього працевлаштування. Акт перевірки уповноваженого органу Державної служби з питань праці у матеріалах справи відсутній.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України обов`язок щодо доказування наявності підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій у справах за позовом суб`єкта владних повноважень покладається на позивача. Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю не надало суду належних, допустимих та достатніх доказів вини відповідача у незайнятті робочого місця особою з інвалідністю.

За таких обставин суд доходить висновку про те, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для виконання нормативу робочих місць, а отже склад господарського правопорушення у діях ПП "ЖЕЛВІМ" відсутній, що виключає правові підстави для стягнення санкцій у розмірі 50 544,42 грн.

Оскільки вимога про стягнення пені у розмірі 3 209,29 грн є акцесорною (похідною) від основної вимоги про стягнення санкцій, у її задоволенні також належить відмовити.

Така правова позиція повністю узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішенням у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06), де ЄСПЛ вказав, що втручання публічних органів влади у майнові права особи має бути законним і пропорційним. Застосування фінансових санкцій за невиконання показника, досягнення якого об`єктивно залежало від дій державних органів (служби зайнятості), за відсутності протиправної поведінки самого підприємства є непропорційним втручанням у право мирного володіння майном за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

IV. Висновки суду та розподіл судових витрат

З огляду на встановлені фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов переконання, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при відмові в задоволенні позову суб`єкта владних повноважень судові витрати покладаються на позивача. Сплачений позивачем судовий збір у сумі 3 028,00 грн за платіжною інструкцією № 291 від 11 серпня 2025 року поверненню чи відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Домбровського, буд. 38, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ: 20401066) до Приватного підприємства "ЖЕЛВІМ" (вул. Короленка, буд. 71-Б, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ: 31232015) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа

03.11.26

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
26.08.2025 Ухвала № 129754433 без тексту Житомирський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 20401066. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг