Судові рішення

Рішення № 141192340 у справі № 140/7975/26 від 04.11.2026

Рішення від 04.11.2026 в адміністративній справі № 140/7975/26 (категорія «Збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів»). Суд: Волинський окружний адміністративний суд, суддя Сорока Юрій Юрійович.

Справа№ 140/7975/26
СудВолинський окружний адміністративний суд
СуддяСорока Юрій Юрійович
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяЗбору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів
Дата ухвалення04.11.2026
Надійшло до реєстру05.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141192340

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року Луцьк Справа № 140/7975/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сорока Ю.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 23.04.2025 р. №0012787/03-20-24-06-10.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Головного управління ДПС у Волинській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 23.04.2025 №0012787/03-20-24-06-10 до ОСОБА_1 застосовано штраф за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 7 602,96 грн. за період з 21.01.2015 до 20.10.2021 та нараховано пеню у розмірі 44 446,13 грн. за той же період.

Позивач зазначає, що податковим органом не враховано та проігноровано вимоги п.9-11.2 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI якими встановлено, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.

Пунктом 1 Постанови КМ України від 27 червня 2023 р. №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» було вирішено відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Тобто, протягом періоду з 1 березня 2020 року по 30 червня 2023 року, останній календарний день місяця (включно), в якому завершилась дія карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам єдиного внеску не нараховують пеню, а нарахована пеня за цей період підлягає списанню.

Крім того, відповідно до пунктів 9-21, 9-22 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI (зі змінами, внесеним згідно із Законом №2120-ІХ від 15.03.2022, в редакції Закону №3219-ІХ від 30.06.2023) тимчасово за порушення, вчинені у період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, до 1 серпня 2023 року штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються. Тимчасово, на період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, до 1 серпня 2023 року платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за цей період підлягає списанню.

Тому вважає, що у період з 01.03.2020 по 20.10.2021 штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 Закону №2464-VI, не застосовуються, а пеня платникам єдиного внеску не нараховується, а нарахована пеня за цей період підлягає списанню.

Відтак, у відповідача не було правових підстав для нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну оплату єдиного внеску за період з 01.03.2020 по 20.10.2021. За таких обставин позивач вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено у даній справі підготовче засідання.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що в інтегрованій картці платника податку, згідно бази даних ІКС «Податковий блок», у ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи які проводять незалежну професійну діяльність) станом на 31.12.2012 року обліковувалась недоїмка у сумі 3371,40 гривень; 21.10.2013 року нараховано 1194,03 за ІІІ квартал 2013 року - сплата відсутня; 20.01.2014 року нараховано 1218,67 за ІV квартал 2013 року - сплата відсутня; 22.04.2014 року нараховано 1267,95 за І квартал 2014 року - сплата 1267,95 грн 17.04.2014 року; 21.07.2014 нараховано 1267,95 за ІІ квартал 2014 року - сплата 1267,95 грн 17.07.2014 року; 20.10.2014 нараховано 1267,95 за ІІІ квартал 2014 року - сплата 1267,95 грн 17.10.2014 року; 20.01.2015 нараховано 1267,95 за ІV квартал 2014 року - сплата 1267,95 грн 02.02.2015 року та 1194,03 грн - 17.03.2015 року; 20.04.2015 року нараховано 1267,95 за І квартал 2015 року - сплата 1267,95 грн 20.04.2015 року; 20.07.2015 року нараховано 1267,95 за ІІ квартал 2015 року - сплата 1267,95 грн 24.07.2015 року; 19.10.2015 року нараховано 1323,47 за ІІІ квартал 2015 року - сплата відсутня; 19.01.2016 року нараховано 1434,51 за ІV квартал 2015 року - сплата 1434,51 грн 27.01.2016 року; 19.04.2016 року нараховано 909,48 грн за І квартал 2016 року - сплата відсутня; 19.07.2016 року нараховано 941,16 грн за ІІ квартал 2016 року - сплата відсутня; 19.10.2016 року нараховано 957 грн за ІІІ квартал 2016 року - сплата відсутня; 09.02.2017 року нараховано штрафну санкцію відповідно до Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №[номер приховано] від 18.11.2016 року за період 22.01.2013 року до 27.01.2016 року на суму 5159,98 грн- сплата відсутня; 19.04.2017 року нараховано 2112 грн за І квартал 2017 року - сплата відсутня; 19.07.2017 року нараховано 2112 грн за ІІ квартал 2017 року - сплата відсутня; 09.02.2018 року нараховано 4224 грн за ІІІ-ІV квартал 2017 року - сплата відсутня; 19.04.2018 року нараховано 2457,18 грн за І квартал 2018 року - сплата відсутня; 19.07.2018 року нараховано 2457,18 грн за ІІ квартал 2018 року - сплата відсутня; 19.10.2018 року нараховано 2457,18 грн за ІІІ квартал 2018 року - сплата відсутня; 21.01.2019 року нараховано 2457,18 грн за ІV квартал 2018 року - сплата відсутня; 19.04.2019 року нараховано 2754,18 грн за І квартал 2019 року - сплата 2754,18 грн 15.07.2019 року та 2754.18 грн -15.07.2019 року; 19.07.2019 року нараховано 2754,18 грн за ІІ квартал 2019 року - сплата відсутня; 21.10.2019 року нараховано 2754,18 грн за ІІІ квартал 2019 року - сплата відсутня; 20.01.2020 року нараховано 2754,18 грн за ІV квартал 2019 року - сплата 4613,18 грн - 18.02.2020 року; 20.04.2020 року нараховано 2078,12 грн за І квартал 2020 року - сплата відсутня; 20.07.2020 року нараховано 1039.06 грн за ІІ квартал 2020 року - сплата відсутня; 19.10.2020 року нараховано 3178,12 грн за ІІІ квартал 2020 року - сплата відсутня; 19.01.2021 року нараховано 3300 грн за ІV квартал 2020 року - сплата 3960 грн - 19.10.2021 року, сплата 3960 грн -19.10.2021 року, сплата 27 544,7 грн 20.10.2021 року, та сплата 15 103,66 грн - 26.10.2021 року.

Станом на 26.10.2021 року суму недоїмку погашено у повному обсязі.

Платником належним чином не виконувались вимоги статті 9 Закону №2464, а саме єдиний внесок сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, в зв`язку з чим було винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за не сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 23.04.2025 року № 0012787/03-20-24 06-10.

Підсумовуючи викладене просить в задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді від 09.07.2026 на відзив представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Інших заяв по суті справи від учасників справи до суду не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Волинській області як фізична особа - підприємець з 15.03.2000 року, з 01.07.2017 року до 01.04.2019 року платник перебував на загальній системі оподаткування.

В інтегрованій картці платника податку, згідно бази даних ІКС «Податковий блок», у ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи які проводять незалежну професійну діяльність) станом на 31.12.2012 року обліковувалась недоїмка у сумі 3371,40 гривень; 21.10.2013 року нараховано 1194,03 за ІІІ квартал 2013 року - сплата відсутня; 20.01.2014 року нараховано 1218,67 за ІV квартал 2013 року - сплата відсутня; 22.04.2014 року нараховано 1267,95 за І квартал 2014 року - сплата 1267,95 грн 17.04.2014 року; 21.07.2014 нараховано 1267,95 за ІІ квартал 2014 року - сплата 1267,95 грн 17.07.2014 року; 20.10.2014 нараховано 1267,95 за ІІІ квартал 2014 року - сплата 1267,95 грн 17.10.2014 року; 20.01.2015 нараховано 1267,95 за ІV квартал 2014 року - сплата 1267,95 грн 02.02.2015 року та 1194,03 грн - 17.03.2015 року; 20.04.2015 року нараховано 1267,95 за І квартал 2015 року - сплата 1267,95 грн 20.04.2015 року; 20.07.2015 року нараховано 1267,95 за ІІ квартал 2015 року - сплата 1267,95 грн 24.07.2015 року; 19.10.2015 року нараховано 1323,47 за ІІІ квартал 2015 року - сплата відсутня; 19.01.2016 року нараховано 1434,51 за ІV квартал 2015 року - сплата 1434,51 грн 27.01.2016 року; 19.04.2016 року нараховано 909,48 грн за І квартал 2016 року - сплата відсутня; 19.07.2016 року нараховано 941,16 грн за ІІ квартал 2016 року - сплата відсутня; 19.10.2016 року нараховано 957 грн за ІІІ квартал 2016 року - сплата відсутня; 09.02.2017 року нараховано штрафну санкцію відповідно до рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № [номер приховано] від 18.11.2016 року за період 22.01.2013 року до 27.01.2016 року на суму 5159,98 грн- сплата відсутня; 19.04.2017 року нараховано 2112 грн за І квартал 2017 року - сплата відсутня; 19.07.2017 року нараховано 2112 грн за ІІ квартал 2017 року - сплата відсутня; 09.02.2018 року нараховано 4224 грн за ІІІ-ІV квартал 2017 року - сплата відсутня; 19.04.2018 року нараховано 2457,18 грн за І квартал 2018 року - сплата відсутня; 19.07.2018 року нараховано 2457,18 грн за ІІ квартал 2018 року - сплата відсутня; 19.10.2018 року нараховано 2457,18 грн за ІІІ квартал 2018 року - сплата відсутня; 21.01.2019 року нараховано 2457,18 грн за ІV квартал 2018 року - сплата відсутня; 19.04.2019 року нараховано 2754,18 грн за І квартал 2019 року - сплата 2754,18 грн 15.07.2019 року та 2754,18 грн -15.07.2019 року; 19.07.2019 року нараховано 2754,18 грн за ІІ квартал 2019 року - сплата відсутня; 21.10.2019 року нараховано 2754,18 грн за ІІІ квартал 2019 року - сплата відсутня; 20.01.2020 року нараховано 2754,18 грн за ІV квартал 2019 року - сплата 4613,18 грн - 18.02.2020 року; 20.04.2020 року нараховано 2078,12 грн за І квартал 2020 року - сплата відсутня; 20.07.2020 року нараховано 1039.06 грн за ІІ квартал 2020 року - сплата відсутня; 19.10.2020 року нараховано 3178,12 грн за ІІІ квартал 2020 року - сплата відсутня; 19.01.2021 року нараховано 3300 грн за ІV квартал 2020 року - сплата 3960 грн - 19.10.2021 року, сплата 3960 грн -19.10.2021 року, сплата 27 544,7 грн 20.10.2021 року, та сплата 15 103,66 грн - 26.10.2021 року.

Станом на 26.10.2021 року суму недоїмку погашено у повному обсязі.

Оскільки єдиний внесок сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, ГУ ДПС у Волинській області винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за не сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 23.04.2025 року №0012787/03-20-24 06-10, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 7 602,96 грн. за період 21.01.2015 до 20.10.2021 та нараховано пеню у розмірі 44 446,13 грн.

Вважаючи, що пеня на суму недоїмки за період з 01.03.2020 по 20.10.2021 на підставі розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI не повинна нараховуватися, а нарахована за ці періоди - підлягає списанню, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спіним правовідносинам суд, зазначає наступне.

Відносини у сфері державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) регулюються виключно Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», із змінами та доповненнями (далі - Закон №2464). Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених, зокрема у п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) - абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464.

Єдиний внесок встановлюється у розмірі 22% до визначеної бази нарахування єдиного внеску (ч.5 ст.8 Закону №2464). Фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів), сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз.3 ч.8 ст.9 Закону №2464). Тобто граничний термін сплати єдиного внеску для таких платників - 19 число місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з п.6 розд. VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 із змінами та доповненнями (далі - Інструкція №449) у разі якщо останній день строків сплати єдиного внеску припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем таких строків сплати єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним, святковим або неробочим днем (п.6 розд. VI Інструкції №449).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч.12 ст.9 Закону №2464).

Пп.2 п.2 розд. VII Інструкції №449 визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників податків, які допустили зазначене порушення у період: до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10% своєчасно не сплачених сум; починаючи з 01 січня 2015 року та надалі, накладається штраф у розмірі 20% своєчасно не сплачених сум.

Податковий орган застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20% своєчасно не сплачених сум (п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464).

Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464 суми єдиного внеску, своєчасно не нараховані та/або не с плачені у строки, встановлені Законом №2464, є недоїмкою.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч.10, 13 ст.25 Закону №2464). Відповідно до ч.1 ст.25 Закону №2464, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Рішення податкового органу про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом (ч.15 ст.25 Закону №2464).

Також, згідно ч.16 ст.25 Закону №2464, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

У зв`язку із внесеними до Закону №2464-VI змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 01 січня 2017 року виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятої статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до ч.10 ст.9 Закону №2464 днем сплати єдиного внеску вважається:

у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;

у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа та переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно ч. 6 ст. 25 Закону №2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно до п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч.10 ст.25 Закону №2464).

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч.13 ст.25 Закону №2464).

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом №2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція №449.

Абзацом другим пункту 2 розділу VI Інструкції №449 установлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Водночас, пунктом 9-11.1 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI встановлено, що тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COV1D-19): несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Також, відповідно до пункту 9-11.2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.

Пунктом 1 Постанови КМ України від 27 червня 2023 р. №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» вирішено відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Тобто, протягом періоду з 1 березня 2020 року по 30 червня 2023 року, останній календарний день місяця (включно), в якому завершилась дія карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам єдиного внеску не нараховують пеню, а нарахована пеня за цей період підлягає списанню.

Отже, пеня у період з 01.03.2020 і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину не нараховується (вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №480/5678/21).

У постанові від 16.03.2023 у справі №480/5678/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що правове значення у контексті застосування пункту 9-11.2 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI має саме факт вчинення відповідного порушення, складом, якого, в даному випадку, є порушення строків сплати єдиного внеску (несвоєчасна сплата). При цьому, податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати є триваючим порушенням, початком якого є перший календарний день, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, а закінчується таке правопорушення в день фактичної сплати (перерахування) єдиного внеску. Пеня нараховується за кожний день прострочення платежу. Колегія суддів зазначила, що обставини щодо періоду вчинення правопорушення мають значення для визначення розміру нарахування пені, а не у цілях встановлення застосовності пункту 9-11.2 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI до спірних правовідносин у правовій кваліфікації такого правопорушення, як триваючого. Пункт 9-11.2 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI містить чітку вказівку на темпоральний критерій застосування з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Окрім того, п.9-21 та п.9-22 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI передбачено, що тимчасово за порушення, вчинені у період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, до 1 серпня 2023 року, штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються. Тимчасово, на період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, до 1 серпня 2023 року, платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за цей період підлягає списанню.

Отже, штрафні санкції та пеня згідно з ч.10 та ч.11 ст.25 Закону №2464-VI за порушення, вчинені у період з 01.03.2020 та до 01.08.2023, не застосовуються.

З оскаржуваного рішення випливає, що відповідач застосував до позивача штрафні санкції у вигляді штрафу та пені за період з 21.01.2015 до 20.10.2021, хоча період з 01.03.2020 по 20.10.2021 не мав включатись до розрахунку застосування штрафних санкцій та пені.

Суд зазначає, що наданий відповідачем розрахунок штрафної санкції не дає можливості виокремити суму застосованого до позивача штрафу та нарахованої пені за період з 01.03.2020 та до 20.10.2021.

Тобто, суд позбавлений можливості встановити точні суми штрафу та пені, застосування/нарахування яких є правомірним та протиправним відповідно.

Верховний Суд у постанові від 28.03.2023 у справі №260/433/19 вказав, що встановивши невідповідність частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій. Водночас рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому. Надаючи правову оцінку підставам відповідальності і розміру податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом, суд не вправі підміняти собою такий орган та приймати рішення щодо зміни чи визначення суми податкового зобов`язання. Суд виключно досліджує прийняті рішення суб`єкта владних повноважень на предмет їх відповідності закону.

Зважаючи на вказані обставини та те, що суд не вправі підміняти собою контролюючий орган та приймати рішення щодо зміни чи визначення суми санкцій, тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення від 23.04.2025 №0012787/03-20-24-06-10 з наведених підстав належить задовольнити, в частині стягнення штрафу та пені за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску за період з 01.03.2020 по 20.10.2021.

Враховуючи вищевикладене в сукупності суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення від 23.04.2025 №0012787/03-20-24-06-10 прийняте відповідачем без дотримання вимог закону, а тому є наявними правові підстави для його скасування, в частині стягнення штрафу та пені за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску за період з 01.03.2020 по 20.10.2021.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, відповідно до ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково, шляхом визнання протиправними та скасування рішення Головного управління ДПС у Волинській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 23.04.2025 №0012787/03-20-24-06-10, в частині стягнення штрафу та пені за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску за період з 01.03.2020 по 20.10.2021.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано копії таких документів: договору від 01.06.2026 про надання правничої допомоги та здійснення представництва, укладеного між адвокатським об`єднанням "АФК" та ОСОБА_1 , акта приймання-передачі наданих послуг від 18.06.2026 за договором про надання правничої допомоги.

Відповідач у відзиві на позов заперечив щодо відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю із категорією справи і предметом позову.

Суд зауважує, що позивач вільний у виборі адвоката та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2022 року у справі №520/6658/21).

Враховуючи складність та категорію справи (предметом оскарження є одне рішення про коригування митної вартості товарів та пов`язана із ним картка відмови), обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, а також заперечення іншої сторони щодо їх надмірної вартості, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 1 331,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 18.06.2026 №916.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 665, 60 грн.

Таким чином, оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 4 665,60 грн (665,60 грн - витрати, пов`язані зі сплатою судового збору; 4000,00 грн - витрати на правничу допомогу).

Керуючись ст.ст.241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 23.04.2025 №0012787/03-20-24-06-10, в частині стягнення штрафу та пені за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску за період з 01.03.2020 по 20.10.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 гривень 00 копійок.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, м. Луцьк, Київський Майдан, 4, код ЄДРПОУ 44106679).

Суддя Ю.Ю. Сорока

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
23.06.2026 Ухвала № 137618524 Волинський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 44106679. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг