Ухвала № 141193263 у справі № 280/11246/26 від 04.11.2026

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

04 листопада 2026 року Справа № 280/11246/26 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Татаринов Д.В., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 150 ЄДРПОУ 33945453) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) Головного мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2023 року по 18 травня 2026 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - березень 2018 року;

- зобов`язати Головний мобільний рятувальний центр швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2023 року по 18 травня 2026 року індексацію грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Головного мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати Головний мобільний рятувальний центр швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Також, до позову додано заяву про поновлення строку звернення до суду із позовом.

Ухвалою судді від 23 жовтня 2026 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду із позовом, позовну заяву залишено без руху, у зв`язку із пропущенням строків звернення до суду.

Вказаною ухвалою судді позивача зобов`язано надати до суду у десятиденний строк, з дня її отримання заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин його пропуску.

Вищезазначена ухвала судді одержана представником позивача і особистому кабінеті в підсистемі «Електронний суд» 23 жовтня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відтак, недоліки позовної заяви підлягали усуненню позивачем/представником позивача у строк не пізніше 02 листопада 2026 року.

03 листопада 2026 року із пропуском строку, встановленим ухвалою судді від 23 жовтня 2026 року, від представника позивача на адресу суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду із позовом, у якій остання, на обґрунтування поважності причин поновлення строку звернення до суду посилається на те, що про виплачені відповідачем суми позивач дізнався з відповіді відповідача на адвокатський запит 28 липня 2026 року. Також, вважає, що строк звернення до суду із позовом застосовуватись не повинен з урахуванням положень статті 233 Кодексу законів про працю України.

Надаючи оцінку поважності наведених у заяві причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, необхідно зазначити наступне.

Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Верховний Суд України у постанові від 17 лютого 2015 року (справа № 21-8а15), з-поміж іншого, зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Так, спеціальним законодавством, не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак такі питання регулює Кодекс законів про працю України.

Разом з тим, згідно статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній з 19 липня 2022 року) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Суд враховує правовий висновок, викладений Верховним Судом у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, де у пунктах 65.1 та 65.2 суд касаційної інстанції дійшов висновків про те, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»). З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.

Як зазначалось раніше, у заяві про поновлення строку, на обґрунтування поважності причин порушення строку звернення до суду позивач посилається на те, що про виплачені відповідачем суми, він дізнався з відповіді відповідача на адвокатський запит 28 липня 2026 року.

В той же час, з матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач звільнений з військової служби 16 травня 2026 року, а до суду із позовом звернувся 20 жовтня 2026 року. Тому, суддя приходить до висновку, що з позовними вимогами про здійснення перерахунку грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 18 травня 2026 року, позивач звернувся з пропуском строку звернення до суду.

Представник позивача у заяві щодо поновлення строку звернення до суду, не вказав, які саме об`єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили його звернення до суду у встановлений законом строк. Не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення.

На думку суду, пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації своїх прав у цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.

Суд зазначає, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011).

При цьому необхідно враховувати, що практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року (справа «Мельник проти України») погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Звернення до суду з позовною заявою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на подання позову, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, установлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Зазначені правові висновки викладено в ухвалі Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі №520/6827/22.

Щодо посилання представника позивача на не обмеження строку звернення до суду із позовом, оскільки спірні правовідносини розпочали свій початок до 19 липня 2022 року з урахуванням положень статті 233 Кодексу законів про працю України, суддя зазначає наступне.

У рішенні Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 наголошується, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.

Суд постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.

Також слід зазначити, що висновки Великої палати Конституційного Суду України у вказаному рішенні стосуються визнання неконституційною частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України, яка стосується строків звернення до суду осіб, які продовжують перебувати у трудових відносинах, тоді як строк звернення до суду у даній справі врегульовано частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України, оскільки позивач звільнений зі служби 18 травня 2026 року.

Конституційний Суд України у пункті 9 рішення №1-р/2025 від 11 грудня 2025 року у справі № 1-7/2024(337/24) зазначив, що вважає, що запровадження тримісячного строку для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат обмежує гарантоване право особи на своєчасне одержання винагороди за працю та уможливлює невиконання роботодавцем обов`язку з оплати праці, зокрема у випадках, коли працівник звертатиметься до суду пізніше ніж через три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Проаналізувавши на відповідність Конституції України положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в частині запровадження тримісячного строку для звернення працівника до суду під час дії трудових відносин Конституційний Суд України визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України, що встановлює строк звернення працівника до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, Конституційним Судом України неконституційною не визнавалась.

Відповідно до вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Враховуючи викладене вище, суд не визнає вказані позивачем обставини поважними, оскільки позивачем не наведено жодного обґрунтування, що заважало йому вчасно або впродовж розумного строку реалізувати право на звернення до суду за захистом права на оплату праці.

Керуючись статтями 121, 122, 123, 169, 243, 248, 256, 294, 295, 297 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 150 ЄДРПОУ 33945453) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, - повернути позивачеві.

Роз`яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати представнику позивача.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви, згідно частиною 8 статті 169 КАС України, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її постановлення.

Ухвалу виготовлено та підписано 04 листопада 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов