КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2767/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовною заявою ТОВ "Сфера СД" до Кропивницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови в прийнятті митної декларації, -
В С Т А Н О В И В :
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA901000/2026/000026/2 від 07.04.2026 р.;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA901030/2026/000043 від 07.04.2026 р.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що товариством придбано у Ferrocontinent s.r.o. (Словаччина) товари - феросиліцій ФС65 та феромарганець середньовуглецевий. При митному оформленні цих товарів їх митну вартість було задекларовано за основним методом - за ціною договору товару, а саме у розмірі 5610,00 євро за 6,0 тонн феросиліцію ФС65 та 14687,89 євро за 11,178 тонн феромарганцю середньовуглецевого. Позивач стверджує, що для митного оформлення декларантом подано усі необхідні супровідні документи, які підтверджували вартість імпортованих товарів, зокрема контракт, специфікацію, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, сертифікати якості, пакувальний лист, договір про надання транспортних послуг, заявку до договору, рахунок-фактуру про надання послуг перевезення, довідку про транспортні витрати та експортні митні декларації країни відправлення. Вказує, що у відповідача були відсутні правові підстави для витребування будь-яких додаткових документів на підтвердження їх вартості, оскільки подані документи містили необхідні відомості щодо ціни та вартості товарів. Про відсутність документів щодо страхування товарів декларант повідомив відповідача листом №42 від 07.04.2026 року, зазначивши, що страхування товару не здійснювалося. Однак відповідач прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товарів, яким митну вартість товарів скориговано із застосуванням резервного методу та визначено на рівні 1,2538 євро/кг для феросиліцію ФС65 та 1,7 євро/кг для феромарганцю середньовуглецевого. Також відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, яку позивач вважає також протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою судді від 05.05.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.34).
Ухвалою суду від 07.05.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження або спрощеного позовного провадження з викликом сторін. (а.с.43-44)
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у поданому до суду відзиві на адміністративний позов (а.с.46-51), вказав про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог. За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, на підтвердження митної вартості товарів, встановлено, що подані до митного оформлення документи не містили всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, тому декларанту повідомлено про необхідність подання документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів. Зокрема, представником відповідача зазначено, що специфікацією №61 від 31.03.2026 до контракту №200524 від 20.05.2024 передбачено умови поставки FCA Dobra SK, однак у специфікації не обумовлено інші витрати, які відповідно до п.2.3 контракту мають бути включені до ціни товару, зокрема витрати, пов`язані з пакуванням, навантаженням на транспортний засіб та доставкою товару у визначене місце. Також вказано, що витрати на страхування як складова митної вартості у декларації митної вартості не заявлялися, а поданий до митного оформлення інвойс №2026044 від 31.03.2026, окрім посилання на зовнішньоекономічний контракт, не містить інформації про специфікацію, відповідно до якої здійснюється зовнішньоторговельна операція. При цьому представником відповідача вказано, що підставою для запиту у підприємства додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України стали обґрунтовані підстави митного органу вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів у відповідності до ст.54 Митного кодексу України. Оскільки декларантом не було подано додаткових документів, вважає, що митницею правомірно винесено оскаржуване у даній справі рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу на підставі інформації, наявної в інформаційній базі митного органу, а саме митних декларацій №26UA112080001551U8 від 23.03.2026 та №26UA401020003161U0 від 29.01.2026, за якими митна вартість аналогічних товарів була визначена на рівні 1,2538 євро/кг та 1,7 євро/кг відповідно. Також представник відповідача просив врахувати неспівмірність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Представником позивача надана відповідь на відзив (а.с.102-104), в якій повністю не погоджується з доводами відповідача. Зокрема, вказує, що відповідач не довів наявності розбіжностей у поданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а умови поставки FCA підтверджують включення до вартості товару витрат на пакування, навантаження та доставку товару у визначене місце. Також зазначає, що страхування товару не здійснювалося, про що позивач повідомив митний орган, а вимога надати документи, яких не існує, є безпідставною. Крім того, позивач вважає неправомірним використання відповідачем відомостей з інших митних декларацій, оскільки в них відрізняються характеристики товарів, хімічний склад, умови поставки, обсяги партій та інші обставини, які впливають на формування митної вартості, а сама митна вартість за вказаними деклараціями була визначена за резервним методом. Вказує, що відповідач не довів неможливості застосування основного методу визначення митної вартості товарів, а тому застосування резервного методу відбулося без достатніх правових підстав.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, пояснення, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сфера СД" з 14.03.2024 року зареєстроване як юридична особа, основним видом його економічної діяльності є оптова торгівля металами та металевими рудами, а також діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами. (а.с.6)
Між продавцем компанією Ferrocontinent s.r.o. (Словаччина) та покупцем ТОВ "Сфера СД" укладено зовнішньоекономічний контракт №200524 від 20.05.2024 року, а також підписано специфікацію №61 від 31.03.2026 до нього про поставку товарів: феросиліцію ФС65 та феромарганцю середньовуглецевого. Умови поставки FCA Dobra SK (INCOTERMS 2020). (а.с.13-15, 16)
З метою митного оформлення вказаних товарів декларант 07.04.2026 року подав до митного органу електронну митну декларацію №26UA901030000666U7, митна вартість товарів визначена за основним методом у розмірі 5610,00 євро за 6,0 тонн феросиліцію ФС65 та 14687,89 євро за 11,178 тонн феромарганцю середньовуглецевого. (а.с.10-12, 58зв.-59зв.)
На підтвердження заявленої у митній декларації №26UA901030000666U7 від 07.04.2026 митної вартості товарів позивачем до митного органу були надані наступні документи: контракт №200524 від 20.05.2024; додаткова угода №1 від 03.12.2025 до контракту №200524 від 20.05.2024; специфікація №61 від 31.03.2026 до контракту №200524 від 20.05.2024; інвойс №2026044 від 31.03.2026; довідка про транспортні витрати №1 від 31.03.2026; рахунок-фактура про надання послуг перевезення №СФ-000009 від 07.04.2026; заявка до договору №27032026-ТР1 від 27.03.2026; договір про надання транспортних послуг №27032026-ТР1 від 27.03.2026; рахунок-фактура №2026044 від 31.03.2026; товарно-транспортна накладна CMR №2026044 від 31.03.2026; сертифікати якості продукції №№2026044/1, 2026044/2 від 31.03.2026; пакувальний лист №2026044 від 31.03.2026; експортні митні декларації країни відправлення №№26SK531102600685B0, 26SK531102600686B9 від 31.03.2026. (а.с.13-17, 20, 24-29)
Відповідачем було направлено декларанту повідомлення від 07.04.2026 до митної декларації №26UA901030000666U7, в якому зазначено, що подані до митного оформлення документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема, вказано, що поставка оцінюваних товарів здійснюється на підставі контракту від 20.05.2024 №200524, специфікації №61 від 31.03.2026 та комерційного інвойсу №2026044 від 31.03.2026. Зовнішньоекономічна операція має посередницький характер, відправлення партії товару здійснено зі Словаччини, а країна походження товару згідно з товаросупровідними документами - Китай та ЄС. Специфікацією №61 передбачено умови поставки FCA Dobra SK. Відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2020 продавець за таких умов зобов`язаний надати покупцеві товар, упакований для експорту, оплатити витрати, пов`язані з навантаженням на транспортний засіб у погодженому місці, та здійснити експортне митне оформлення. Однак, не виявлено інформації щодо включення до ціни товару витрат, пов`язаних із пакуванням, навантаженням на транспортний засіб та доставкою товару у визначене місце. Також зазначено, що витрати на страхування як складова митної вартості у декларації митної вартості не заявлялися, а поданий інвойс №2026044 від 31.03.2026 не містить інформації про специфікацію, відповідно до якої здійснюється зовнішньоторговельна операція. З урахуванням зазначеного декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, зокрема банківські платіжні документи, інші платіжні та бухгалтерські документи, документи щодо страхування, виписку з бухгалтерської документації та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів.
У відповідь декларант надіслав до митного органу лист №42 від 07.04.2026 року, в якому надав пояснення по суті поставлених питань та повідомив, що вже надав вичерпний перелік документів на підтвердження митної вартості товарів відповідно до вимог Митного кодексу України. Також повідомив, що страхування товару не здійснювалося. Процедуру консультування проведено. (а.с.21)
07.04.2026 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA901000/2026/000026/2, яким митну вартість придбаних позивачем товарів визначено за резервним методом (ст.64 МКУ): феросиліцію ФС65 - на рівні 1,2538 євро/кг, феромарганцю середньовуглецевого - на рівні 1,7 євро/кг, із визначенням загальної митної вартості відповідних товарів у розмірах 7522,80 євро та 19002,60 євро відповідно. (а.с.7-8)
Також Кропивницька митниця 07.04.2026 року оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA901030/2026/000043, у якій повідомила позивача про відмову у митному оформленні (випуску) товарів за електронною митною декларацією №26UA901030000666U7 від 07.04.2026 року. (а.с.9)
Не погодившись із прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач скористався правом, передбаченим ч.7 ст.55 Митного кодексу України, та 07.04.2026 року подав нову митну декларацію №26UA901030000676U1. Платіжною інструкцією №908 від 07.04.2026 позивачем надано фінансову гарантію в розмірі, визначеному митним органом, у зв`язку з чим товар випущено у вільний обіг. (а.с.20, 60-61)
Не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі - МК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За приписами ч.1 ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно ч.1 ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію..
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи. (ч.1 ст. 257 МК України).
Відповідно до ч.6 ст.257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).
Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Отже, митний орган має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Крім цього, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом в постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а, від 23.10.2021 у справі №815/4821/16, від 13.09.2023 у справі №826/9931/16.
Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Крім цього, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді. (ч.ч.5, 6 ст.55 МК України).
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування регламентовані главою 9 МК України.
Згідно ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).
Згідно частини 5 вказаної статті МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).
Частинами 7, 8 статті 57 МК України передбачено, що методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
За приписами ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно частин 2, 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Згідно з частинами 3, 4 статті 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Отже чинним законодавством чітко врегульовано, що застосування другорядних методів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між митним органом та декларантом, в ході яких декларант обґрунтовує неможливість застосування основного та наступних методів.
Так, Кропивницька митниця за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару не визнала митну вартість, заявлену декларантом за основним методом - за ціною договору (контракту), та прийняла спірне рішення №UA901000/2026/000026/2 від 07.04.2026 про її коригування, визначивши митну вартість відповідно до статті 64 МК України за резервним методом визначення митної вартості.
Зі змісту рішення про коригування митної вартості товарів №UA901000/2026/000026/2 від 07.04.2026 вбачається, що митним органом зроблено висновок про те, що подані декларантом до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості товару, та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за товар. З використанням автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор" проведене порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнями митної вартості товарів з максимально наближеними характеристиками товарів, та виявлено, що заявлений рівень митної вартості товару нижчий, ніж рівні митних вартостей товарів за митними оформленнями, проведеними митницями в митному режимі "імпорт" за час, наближений до дати експорту в Україну оцінюваного товару. Відповідно до статей 54, 55 МК України та на підставі інформації, яка міститься в АСМО "Інспектор", враховуючи встановлену статтею 57 МК України послідовність застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товарів визначено згідно зі статтею 64 МК України за резервним методом, що ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості на рівні 1,2538 EUR за кг для товару №1 та 1,70 EUR за кг для товару №2. Для визначення митної вартості використані відомості з МД №26UA112080001551U8 від 23.03.2026, за якою здійснено митне оформлення товару "Феросиліцій FeSi65", вага нетто 27000 кг, вміст Si - 65,66%, країна виробництва - CN, умови поставки CFR Gdansk, МВВ 6; МД №26UA401020003161U0 від 29.01.2026, за якою здійснено митне оформлення товару "Феромарганець середньовуглецевий", виробник: немає даних, країна виробництва: Європейський союз, вага нетто 22000 кг, умови поставки DAP Rudnytsia, МВВ 6.
Проте, відповідачем не надано доказів, що умови поставки були ідентичними, товар мав однакові характеристики та був придбаний у того самого виробника. При цьому, вартість придбаного позивачем товару повністю підтверджується документами, які подавалися до митного оформлення товарів разом з митною декларацією.
Дані митні декларації №26UA112080001551U8 від 23.03.2026 та №26UA401020003161U0 від 29.01.2026 (а.с.61зв.-63)не можуть бути доказом митної вартості товару позивача, з таких підстав.
Митні декларації, які використані для визначення митної вартості товару позивача, оформлені за 6 - резервним методом визначення митної вартості, за вже визначеною митним органом вартістю товару, а не за митною вартістю за ціною договору (контракту), як у позивача. Крім того, різні умови поставки, тому не можуть слугувати доказом дійсної вартості товару.
Суд зазначає, що відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; не надано обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у АСМО "Інспектор", при цьому, як аргументовано вказав позивач, відповідач визначив митну вартість товару, але не зазначив, у чому саме полягає сумнів у заниженні вартості товару, між якими саме документами, з доданих до декларацій, виявлено розбіжності, в яких із них наявні ознаки підробки чи відсутні відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, або відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Суд зазначає, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати та довести законність свого рішення. Таке рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.
Так, як й зазначає відповідач, контрактом №200524 від 20.05.2024 та специфікацією №61 від 31.03.2026 передбачено умови поставки FCA Dobra, Slovakia. При цьому, відповідно до міжнародних правил перевезення Інкотермс на умовах поставки FCA означає, що продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він передав товар, випущений у митному режимі експорту, перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем, у погодженому місці. Якщо поставка здійснюється на території продавця, продавець відповідає за завантаження товару на транспортний засіб покупця, а також несе витрати, пов`язані з експортним митним оформленням товару.
Отже, погоджені сторонами в специфікації №61 від 31.03.2026 умови поставки FCA Dobra, Slovakia вказують на те, що продавець несе витрати, пов`язані з виконанням своїх обов`язків щодо поставки товару на умовах FCA, тоді як витрати на подальше транспортування товару до місця призначення покладаються на покупця. При цьому позивачем витрати на транспортування товару в розмірі 4170 грн були окремо заявлені у митній декларації та підтверджені документами, зокрема договором про надання транспортних послуг №27032026-ТР1 від 27.03.2026, заявкою до нього, рахунком на оплату транспортних послуг №9 від 07.04.2026 та довідкою про транспортні витрати №1 від 31.03.2026. Таким чином, твердження відповідача щодо відсутності документального підтвердження транспортних витрат є безпідставними.
Стосовно посилання відповідача на те, що товариством документи, що підтверджують витрати на страхування товарів до митного оформлення не надавались, суд зазначає, що витрати на страхування як складова митної вартості у МД не заявлялись. Позивач звертав увагу відповідача листом №42 від 07.04.2026 на те, що страхування товару не здійснювалось, відповідно немає можливості надати документи, які підтверджують витрати на страхування, оскільки таких документів не існує. Отже, вимоги відповідача надати документи, які підтверджують витрати на страхування товарів, та заявити витрати на страхування як складову митної вартості, є також безпідставними.
Щодо тверджень відповідача про те, що разом з МД банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів, до митного оформлення не надавались, суд зауважує, специфікацією №61 від 31.03.2026 до контракту №200524 від 20.05.2024 визначено умови оплати наступним чином: оплата протягом 60 днів з дати поставки. Позивач додатково звертав увагу відповідача на цей факт у листі №42 від 07.04.2026, де вказував, що станом на дату митного оформлення оплата вартості товару не здійснювалась, оскільки вказаною вище специфікацією передбачена відстрочка платежу 60 днів з дати поставки. Таким чином, вимога відповідача надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів, є необґрунтованою.
Факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
До того ж, суд зазначає, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати та довести законність свого рішення. Таке рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.
У ході судового розгляду справи відповідач не довів суду наявність застережень, передбачених частинами 1, 2 статті 58 МК України, щодо неможливості визначення митної вартості за основним методом, зокрема непідтвердження позивачем документально відомостей про митну вартість товару, а також не довів, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними.
Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 року в адміністративній справі №818/1186/17 вказав, що у рішенні про коригування митної вартості товарів, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Крім того, суд зазначає, що спрацювання системи управління ризиками АСАУР може бути лише приводом більш ретельно проаналізувати всі документи та умови операції та не може бути беззаперечною підставою для відмови в оформленні товарів.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості.
Суд звертає увагу на те, що за сталою та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 14.07.2020 року у справі №809/1734/16, від 10.06.2021 року у справі №815/6854/17, від 21.10.2021 року №420/4820/19) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Зважаючи на те, що позивачем доведено факт подання достатніх відомостей для застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно обрано другорядний метод, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на задоволення позову, на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору у сумі 6656,00 грн. (а.с.32) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.132, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву ТОВ "Сфера СД" (25009, м. Кропивницький, вул. Гузара Любомира, 68, ЄДРПОУ 45620122) до Кропивницької митниці (25030, м. Кропивницький, вул. Лавандова, 27-б, ЄДРПОУ 44005668) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA901000/2026/000026/2 від 07.04.2026 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA901030/2026/000043, оформлену 07.04.2026 року Кропивницькою митницею.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера СД" (ЄДРПОУ 45620122) здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 6656,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці (ЄДРПОУ 44005668).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА