Рішення № 141194246 у справі № 380/14626/26 від 04.11.2026

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 року справа № 380/14626/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (місцезнаходження: 76018, Івано-Франківська обл., м.Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 15, код ЄДРПОУ 20551088), в якому із урахуванням заяви про зміну предмета позову, яка надійшла до суду 26.08.2026, просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 13.03.2026 № 913180116112 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за останні три календарні роки;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з дати звернення, 05.03.2026;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області при переведенні на пенсію за віком здійснити обчислення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2023, 2024 та 2025 роки, з урахуванням індивідуального коефіцієнта заробітку 1,13305;

-встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відповідно до ст. 382 КАС України.

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідача 2) щодо безпідставної зміни процедури «переведення з одного виду пенсії на інший» на процедуру «перерахунку» та застосування застарілого показника середньої заробітної плати (11 321,89 грн) під час формування Розпорядження про призначення/перерахунок пенсії від 20.08.2026 року (рішення № 913180116112).

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідача 2) здійснити обчислення та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком з 05.03.2026 року, провівши розрахунок саме як переведення з одного виду пенсії на інший вперше відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2023, 2024 та 2025 роки.

-зобов`язати Відповідача 2 здійснити нарахування та виплату недоотриманих сум пенсії, що утворилися внаслідок неправомірних дій пенсійного органу, за весь період починаючи з дати первинного звернення - з 05.03.2026 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 05.03.2026 він уперше звернувся із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності заяву розглядав відповідач 2, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Рішенням відповідача 2 № 913180116112 від 13.03.2026 позивачу відмовлено у проведенні такого переведення з мотивів формального зменшення розміру пенсійної виплати (недоцільності).

Позивач, не погодившись із таким рішенням, звернувся зі скаргою в досудовому порядку до відповідача 2, однак рішенням від 23.04.2026 його скаргу залишено без задоволення.

Як вказує позивач, з метою з`ясування причин такого розрахунку він звернувся за із запитом до органу пенсійного фонду, за місцем перебування на обліку, Головного управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач 1).

Відповідач 1 надав позивачу відповіді від 12.05.2026 (№ 1300-0305-8/75428) та від 03.06.2026 (№ 1300-0305-8/87369), з яких видно, що під час обчислення пенсії за віком відповідачі відмовилися застосовувати показник середньої заробітної плати по Україні за останні три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Відмова обґрунтовується тим, що у 2012 році позивачу, за його заявою було проведено перерахунок пенсії по стажу на підставі абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що нібито позбавляє позивача права на застосування нової бази згідно з частиною 3 статті 45 вказаного Закону.

Позивач вважає вказані рішення та дії відповідачів необґрунтованими з тих підстав, що він досяг пенсійного віку (60 років) 21 травня 2017 року, тобто до набрання чинності Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017, яким було посилено умови виходу на пенсію. Тому вважає, що відповідно до статті 26 Закону № 1058 (у редакції, що діяла на травень 2017 року), право на призначення пенсії за віком мали особи після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років, а оскільки станом на день досягнення 60-річного віку він мав понад 30 років підтвердженого страхового стажу, його право на переведення на пенсію за віком є абсолютним і не може обмежуватися або ставитися під сумнів пенсійним органом з будь-яких підстав.

Позивач також наголосив, що відповідно до частини 3 статті 45 Закону № 1058, якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата за три роки, що передують року звернення, тобто у випадку відповідача, до 05.03.2026, тобто дня коли він вперше звернувся за призначенням пенсії

Позивач також переконаний, що відповідач 2 безпідставно застосував до нього обмеження щодо перерахунку пенсії, хоча абзац 5 частини 4 статті 42 Закону №1058, на думку позивача, прямо виключає перерахунки, здійснені з урахуванням виключно доданого стажу (абзац 3 частини 4 статті 42), з переліку обставин, що можуть позбавляти особу права на нову базу при переведенні на інший вид пенсії. Проведений позивачу у 2012 році перерахунок виключно по стажу юридично поглинається цим винятком.

Станом на січень 2012 року редакція частини 4 статті 42 Закону №1058 передбачала єдиний можливий механізм зарахування набутого додаткового стажу, а саме, виключно за заявою пенсіонера. Подаючи заяву, як вважає позивач, він лише виконував процесуальну вимогу тодішнього законодавства, і цей факт не може перешкоджати застосуванню нової середньої заробітної плати сьогодні.

Позивач провів також самостійний розрахунок своєї ймовірної пенсії і вважає, що її розмір перевищує розмір існуючої, чим спростовує розрахунки відповідачів. Просить позов задовольнити.

Ухвалою від 17.07.2026 суддя постановила відкрити спрощене позовне провадження у цій справі без виклику сторін.

Відповідач 2, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив з підстав правомірності своїх дій та вказав, що ним встановлено, що при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком розмір пенсії позивача зменшиться. Просить у позові відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву, у якій визнав дії відповідача 2 маніпуляціями та введенням суду в оману та вказав, з обґрунтуванням, викладеним у позовній заяві, що відповідач 2 при обчисленні пенсії урахував застарілі показники для обчислення середньомісячного заробітку. Просить позов задовольнити.

26.08.2026 на адресу суду надійшла заява позивача про зміну предмета позову, мотивована так.

Так, позивач у цій заяві вказав, що первинно відповідач 2 надав відмову у переведенні на пенсію за віком, зазначивши, що розрахований розмір нової пенсії (3526,32 грн) є меншим за поточну пенсію по інвалідності (3725,00 грн).

Позивач вважає, що відповідач зайнявся маніпуляціями та фальшуванням фактів, що виявилося у тому, що у своєму рішенні відповідач 2 обґрунтував відмову тим, що позивач 04.01.2010 та 10.01.2012 року звертався за перерахунком пенсії по інвалідності згідно з статтею 42 Закону № 1058, а тому підстав для застосування нової бази заробітку немає.

Позивач вважає, що твердження відповідача про перерахунок у 2010 році є неправдивим, оскільки згідно з наявним Розпорядженням про перерахунок від 15.01.2012, попередній перерахунок пенсії позивача здійснювався 21.11.2003, жодних перерахунків у 2010 році не проводилося.

Позивач також переконаний, що факт здійснення перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до статті 42 Закону №1058 в минулому жодним чином не позбавляє пенсіонера права на застосування нового показника середньої заробітної плати при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, якщо після призначення інвалідності він набув не менше 24 місяців страхового стажу.

При цьому позивач наголосив, що він перебував на інвалідності з 1994 року і продовжував працювати, набувши необхідний стаж, тим самим повністю виконавши цю вимогу закону.

Позивач також вказав, що в результаті його численних звернень відповідач 1 був змушений визнати помилку щодо вилученого стажу, про що зазначив у листі № 43494-44705/Б-02/8-1300/26 від 18.08.2026.

Наслідком цього стало видання відповідачем 1 нового Розпорядження (рішення № 913180116112) від 20.08.2026 року, яким, як вважає позивач, його фактично переведено на пенсію за віком з 05.03.2026 року із зарахуванням повного стажу (32 роки, 3 місяці та 3 дні).

Позивач також переконаний, що відновлюючи його право на стаж, відповідач 1 вдався до нової правової маніпуляції, відтак у тексті Розпорядження процедуру оформив як «перерахунок пенсії у зв`язку з уточненням даних в ЕПС», а не як «переведення з одного виду пенсії на інший».

Такі дії відповідача 1, за міркуваннями позивача, дозволили відповідачу 1 незаконно зберегти стару розрахункову базу для обчислення пенсії(11 321,89 грн) та знову проігнорувати право позивача на застосування середньої заробітної плати за 2023-2025 роки згідно з частиною 3 статті 45 Закону №1058.

Ухвалою суду від 28.08.2026 суд постановив заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

Ухвалою суду від 04.09.2026, у зв`язку із виконанням ухвали від 28.08.2026, суд постановив продовжити розгляд цієї справи.

Відповідач 1, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, подав до суду відзив, у якому зазначив, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції, законах України, а відтак вимоги позивача, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

При цьому відповідач 1 вказав, що ним встановлено, що при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком розмір пенсії зменшується і складає 3526,32 грн, а до переводу складав 3725,00 грн, проведення переводу на пенсію за віком є недоцільним.

Відповідач 1, здійснюючи обчислення пенсії позивача, покликався на те, що середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить 11321,89 (9992,40 х 1,13305, де 9992,40- показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні (3764,40 середній заробіток за три попередні роки за 2014-2016 х 2,654448 - коефіцієнт збільшення показника середньої ЗП (1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14х 1,197 х 1,0796 х1,115х 1,121).

Просить у позові відмовити.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій наголосив, що вперше із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію по віку він звернувся 05.03.2026. Тому саме з цієї дати повинні проводитися всі обчислення, в тому числі і середньомісячного заробітку.

Так, позивач наголосив, що відповідачі жодним чином не обґрунтували, чому при його фактичному переведенні на пенсію за віком у серпні 2026 року не було застосовано норми ч. 3 ст. 45 Закону №1058 щодо осучаснення бази заробітної плати (за 2023-2025 роки).

Крім того, позивач звертає увагу на те, що додані відповідачем 1, у серпні 2026 року, періоди стажу позивача, зокрема за 2001-2003 роки, не є нововиявленими обставинами. Ця інформація завжди перебувала в системі ПФ України, проте була штучно вилучена посадовими особами для створення видимості «недоцільності» переведення, що підтверджується Довідкою ОК-5 від 05.03.2026, де зафіксовано, що у спірні періоди (зокрема квітень-червень, жовтень-грудень 2001 року та повністю 2002-2003 роки позивач перебував у трудових відносинах; Довідкою про стаж від 29.03.2026 ці періоди (квітень-червень, жовтень-грудень 2001 року, 2002-2003 роки) безпідставно зникли з розрахунку; Протоколом розрахунку від 16.04.2026 спірні періоди 2001-2003 років знову з`являються як наявні у системі; Формою РС-право від 21.08.2026 відповідачі офіційно повернули ці періоди до стажу під виглядом "уточнення даних".

Також позивач наполягає на встановленні судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі.

Відповідач 2 подав пояснення щодо заяви позивача про зміну предмета позову. Ці пояснення є аналогічними до відзиву відповідача 2.

Позивач подав свої пояснення щодо пояснень відповідача 2, у яких наголосив, що оскільки після призначення пенсії по інвалідності він набув понад 24 місяці страхового стажу, відтак має безумовне право на застосування сучасного показника заробітної плати (за 2023-2025 роки) при переведенні на пенсію за віком вперше, що прямо передбачено частиною 3 статті 45 Закону №1058, незалежно від того, чи проводилися попередні перерахунки. Просить позов задовольнити.

Суд встановив такі обставини справи.

Позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку у відповідача 1, Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, з 02.12.1994 та одержує пенсію по інвалідності, відповідно до Закону № 1058.

Відповідно до Витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування загальний стаж позивача до 2004 року становить 29 років 7 місяців 16 днів; після 2004 року - 2 роки 5 місяців 16 днів.

За матеріалами пенсійної справи та згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку, заявник не працює.

Пенсійну виплату розраховано від страхового стажу 43 роки 02 місяці 19 днів (стаж враховано по 22.03.2011). Відповідно коефіцієнт страхового стажу із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% - 0,43167, та середньомісячної заробітної плати обчисленої за період роботи з 01.01.1989 по 31.12.1993. Індивідуальний коефіцієнт заробітку - 1,13305.

Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить 11321,89 (9992,40 х 1,13305, де 9992,40- показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні (3764,40 середній заробіток за три попередні роки за 2014-2016 х 2,654448 - коефіцієнт збільшення показника середньої ЗП (1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14х 1,197 х 1,0796 х1,115х 1,121).

Розмір пенсії ОСОБА_1 станом на 01.07.2026 становить 3725,00 в тому числі:

4887,32 - розмір пенсії за віком обчислений згідно із ст. 27 Закону і визначається як добуток середньомісячного заробітку на коефіцієнт стажу (11321,89 х 0,43167);

467,10- доплата за понаднормовий стаж(ст.28 ч.1. абз.2) (за 18 років);

5354,42- загальний розмір пенсії;

50 - % для обчислення пенсії по інвалідності;

2677,21- розмір пенсії по інвалідності;

1047,79 - доплата особам, яким не виповнилось 70 років.

05.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону 1058.

05.03.2026 позивач звернувся із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заяву розглядав відповідач 2, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Рішенням відповідача 2 № 913180116112 від 13.03.2026 позивачу відмовлено у проведенні такого переведення з мотивів зменшення розміру пенсійної виплати (недоцільності).

Позивач, не погодившись із таким рішенням відповідача 2, звернувся зі скаргою в досудовому порядку до відповідача 2, однак рішенням від 23.04.2026 його скаргу залишено без задоволення.

Як вказує позивач, з метою з`ясування причин такого розрахунку він звернувся за із запитом до органу пенсійного фонду, за місцем перебування на обліку, Головного управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, відповідача 1.

Відповідач 1 надав позивачу відповіді від 12.05.2026 (№ 1300-0305-8/75428) та від 03.06.2026 (№ 1300-0305-8/87369), з яких видно, що під час обчислення пенсії за віком відповідачі відмовилися застосовувати показник середньої заробітної плати по Україні за останні три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Відмова обґрунтовується тим, що у 2012 році за заявою позивача йому було проведено перерахунок пенсії по стажу на підставі абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач вважає вказані рішення та дії відповідачів необґрунтованими з тих підстав, що він досяг пенсійного віку (60 років) 21 травня 2017 року, тобто до набрання чинності Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017, яким було посилено умови виходу на пенсію.

Тому вважає, що відповідно до статті 26 Закону № 1058 (у редакції, що діяла на травень 2017 року), право на призначення пенсії за віком мали особи після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років, а оскільки станом на день досягнення 60-річного віку він мав понад 30 років підтвердженого страхового стажу, його право на переведення на пенсію за віком є абсолютним і не може обмежуватися або ставитися під сумнів пенсійним органом з будь-яких підстав.

Розпорядженням відповідача 1 (рішення № 913180116112) від 20.08.2026 позивача переведено на пенсію за віком з 05.03.2026 року із зарахуванням повного стажу (32 роки, 3 місяці та 3 дні).

Позивач вважає, що відповідач протиправно не застосував для обчислення його пенсії показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за три попередні роки, а саме за 2023-2025.

Позивач вважає такі дії відповідачів протиправними також і через те, що він уперше звернувся із заявою про переведення на інший вид пенсії, пенсію за віком саме 05.03 2026.

Такі дії відповідачів стали підставою для звернення позивача до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі також Закон №1058-IV), за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

За приписами частини другої статті 40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Отже, у випадку призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

За приписами цієї норми, у випадку призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Отже, ключовим у цій справі є питання наявності у позивача, якому призначено пенсію по інвалідності з 02.12.1994, - права на призначення пенсії за віком відповідно до приписів статті 40 Закону №1058-IV, після досягнення пенсійного віку та правових наслідків таких дій.

Так, частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV установлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФ України.

При переведенні з одного виду пенсії на інший, за бажанням особи, може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом 5 частини 4 статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною 2 статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз зазначених вище норм законодавства дає підстави вважати, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах відбулося призначення іншої пенсії за тим самим законом.

Застосовуючи норми статей 40 та 45 Закону №1058-IV, необхідно враховувати такі критерії розмежування:

- якщо попередній вид пенсії було призначено за Законом №1788-XII (наприклад, пенсія за вислугу років), а особа звертається за призначенням пенсії за віком за Законом №1058-IV, це є первинним призначенням іншого виду пенсії за іншим законом, а не "переведенням з одного виду пенсії на інший" у розумінні частини третьої статті 45 цього Закону;

- якщо ж особа змінює вид пенсії в межах Закону №1058-IV (наприклад, з пенсії по інвалідності на пенсію за віком), застосовується частина третя статті 45 Закону №1058-IV.

У справі, що розглядається, йдеться про зміну виду пенсії в межах Закону №1058-IV, зокрема, з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, де при її обчисленні підлягає застосуванню частина 2 статті 40 Закону №1058-IV із використанням середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення.

Суд встановив, що пенсію по інвалідності позивачу було призначено з 02.12.1994. Позивач продовжував працювати після призначення пенсії по інвалідності.

Так, суд встановив, що відповідно до Витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування загальний стаж позивача до 2004 року становить 29 років 7 місяців 16 днів; після 2004 року - 2 роки 5 місяців 16 днів.

Відповідно до протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії від 20.08.2026 року на підставі Рішення 913180116112 від 20.08.2026 ГУ ПФ України у Львівській області позивачу з 05.03.2026 призначено пенсію за віком.

Суд також встановив, що при призначенні позивачеві з 05.03.2026 пенсії за віком відповідач використав показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.

Із встановлених судом обставин також видно, що страховий стаж позивача після призначення пенсії по інвалідності становить більше як 24 місяці.

За загальним правилом, визначеним частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV, показник середньої заробітної плати при переведенні з одного виду пенсії, призначеної саме за Законом №1058-ІV, на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої зазначеним нормативно-правовим актом.

Разом з тим, абзацом 3 частини 3 статті 45 Закону №1058-IV встановлено виняток із зазначеного правила, відповідно до якого, якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу, то при першому переведенні її на пенсію за віком середня заробітна плата (дохід) визначається за правилами, передбаченими частиною другою статті 40 цього Закону, тобто з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії за віком.

Отже, частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV визначено три обов`язкові умови, за одночасного дотримання яких під час переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком може застосовуватися показник середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують зверненню за переведенням на пенсію за віком, а саме:

1) особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати;

2) особа набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі;

3) переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком здійснюється вперше.

Такий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 09.09.2025 у справі №520/33989/24.

Як вже зазначав суд, позивач, після призначення пенсії по інвалідності продовжував працювати та набув не менш як 24 місяці страхового стажу після такого призначення, переведення на пенсію за віком здійснено вперше 05.03.2026, а тому обчислення пенсії за віком повинно здійснюватися із застосування показника середньої заробітної плати за 2022-2024 роки. Саме вказані роки, 2022-2024, мають бути ураховані при визначенні показника середньої заробітної плати, бо саме ці роки передують 2025, у якому позивач звернувся із заявою про призначення пенсії, а не, як бажає позивач, 2023-2025.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач 1 не доказав правомірності своїх дій в частин, що стосується обчислення пенсії позивачу. Тому відповідні дії відповідача 1 є протиправними.

При цьому, з метою ефективного захисту права позивача в частині отримання пенсійних виплат суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача 1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 05.03.2026 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2022-2024 роки відповідно до частин 1-2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щодо позовних вимог до відповідача 1 в частині, що стосується визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо безпідставної зміни процедури «переведення з одного виду пенсії на інший» на процедуру «перерахунку», то суд у задволенні такої відмовляє, оскільки зі змісту Розпорядження від 20.08.2026 видно, що відповідач призначив позивачу пенсію за віком з 05.03.2026. Отже, відсутні підстави для сумніву, що відповідач 1 перераховував пенсії без належних на то підстав, а не призначав її позивачу внаслідок переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

Стосовно позовних вимог до відповідача 2, то не дивлячись на те, що право позивача на переведення на пенсію за віком було відновлено діями відповідача 1, поза увагою суду не може залишитися незаконність рішення відповідача 2, яке все ж таки залишається чинним. Тому з огляду на викладене, суд дійшов висновку, з метою повного захисту права позивача, визнати протиправним та скасувати спірне рішення відповідача 2, яким позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі, то суд вважає таку заяву позивача передчасною, з огляду на відсутність обґрунтування умисного невиконання відповідачем у майбутньому цього судового рішення

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як наслідок, на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській облассті області підлягає стягненню частина сплаченого судового збору в розмірі 1064,96грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (місцезнаходження: 76018, Івано-Франківська обл., м.Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 15, код ЄДРПОУ 20551088) - 1064,96грн.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (місцезнаходження: 76018, Івано-Франківська обл., м.Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 15, код ЄДРПОУ 20551088)про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 13.03.2026 № 913180116112 про відмову в перерахунку пенсії.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 05.03.2026 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2022-2024 роки відповідно до частин 1-2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні позову в частині інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) 96 коп. судового збору.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (місцезнаходження: 76018, Івано-Франківська обл., м.Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 15, код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) 96 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 04.11.2026.

Суддя Лунь З.І.