Судові рішення

Рішення № 141195359 у справі № 335/10945/25 від 21.10.2026

Рішення від 21.10.2026 у цивільній справі № 335/10945/25 (категорія «Надання послуг»). Суд: Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя, суддя Новасардова І. В.

Справа№ 335/10945/25
СудВознесенівський районний суд міста Запоріжжя
СуддяНовасардова І. В.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяНадання послуг
Дата ухвалення21.10.2026
Надійшло до реєстру05.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141195359

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

1 Справа № 335/10945/25 2/335/723/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Новасардової І.В., за участю секретаря судового засідання Печерей О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду у місті Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача КП «Водоканал» звернувся до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка в процесі розгляду справи була уточнена, про солідарне стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі користуються послугами КП «Водоканал», але оплату за послуги підприємства вносять не в повному обсязі, і тому за період з 01.02.2011 по 31.05.2013 та з 01.10.2014 по 30.09.2025 утворилася заборгованість у розмірі 60326,45 грн. У зв`язку з тим, що відповідачі не зверталися до КП «Водоканал» за переоформленням особового рахунку останній за № НОМЕР_1 відкрито на ім`я ОСОБА_4 .

Посилаючись на зазначені обставини, КП «Водоканал» просило суд стягнути солідарне з відповідачів на свою користь заборгованість за централізоване водопостачання і водовідведення у розмірі 60326,45 грн, а також судові витрати у розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою Вознесенського районного суду міста Запоріжжя від 07.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, сторонам надано строк для надання заяв по суті.

19.12.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідачі вимоги позову визнають частково та вказують на те, що відповідачка ОСОБА_3 з початку 2021 року не проживає за місцем надання послуг водопостачання і водовідведення, не отримувала їх, а отже не зобов`язана сплачувати їх вартість солідарно з іншими відповідачами з 2021 року. З січня 2021 року ОСОБА_3 фактично мешкає в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, ОСОБА_3 після початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну тимчасово виїхала до Польщі і в період з 12.03.2022 по ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала у Польщі. Інша відповідачка ОСОБА_2 тимчасово виїхала до Польщі і в період з 12.03.2022 по 12.09.2022 проживала у Польщі. Після повернення з Польщі, з 13.09.2022 відповідачка ОСОБА_2 проживає окремо за адресою: АДРЕСА_3 . Окрім того, за період 12.03.2022 - 12.09.2022 відповідачка ОСОБА_1 не споживала комунальні послуги за адресою АДРЕСА_1 , оскільки також через повномасштабне вторгнення у цей період проживала у Польщі. З посиланням на вказані обставини, у відзиві наведено контррозрахунок заборгованості з урахуванням відповідних переодів не користування послугами, з посиланням на який відповідачі просили у задоволенні позову відмовити частково прийнявши наданий контррозрахунок.

02.02.2026 до суду надійшла уточнена позовна заява про стягнення з відповідачів заборгованості за період з 01.02.2011 по 31.05.2013 та з 01.10.2014 по 30.09.2025 у розмірі 60326,45 грн. Також суду надано оновлений розрахунок заборгованості на вказану суму.

06.02.2026 суду від представника позивача надано додаткові пояснення, у яких позивач заперечує щодо твердження відповідачів про їх не проживання у різні періоди у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , та зазначає, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого водопостачання і водовідведення за зареєстрованим місцем проживання, жодних заяв про припинення надання послуг за адресою відповідачів до позивача не надходило.

Окрім того, позивач вказує на те, що надані представником відповідачів документи щодо непроживання за адресою надання послуг не відповідають вимогам чинного законодавства через те, що складені та підписані особами у яких відсутні повноваження щодо декларування або реєстрації місця проживання фізичних осіб.

Також, позивач вказує на те, що нарахування відповідачам здійснювалося за нормами споживання, затвердженими органом місцевого самоврядування. З посиланням на вказане представник позивача просив вимоги позову задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 10.03.2026 прийнято до розгляду уточнену позовну заяву.

08.05.2026 від представника відповідачів до суду надійшли додаткові пояснення у яких вказує на те, що КП «Водоканал» здійснює розрахунок боргу за нормами споживання на чотирьох зареєстрованих осіб в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачами надано контррозрахунок з урахуванням фактичної кількості мешканців квартири у різні періоди. Сума боргу, з якою погоджується відповідачі, відповідно до контррозрахунку, складає 20 054,51 грн.

07.07.2026 від представника відповідачів до суду надійшла заява про застосування строку позовної давності, у якій вказано на те, що заборгованість, яка утворилась за період з 01.02.2011 року по 31.05.2013 року та за період з 01.10.2014 року по 01.03.2017 року, яка заявлена позивачем за межами строків позовної давності.

Представник відповідачів просить застосувати строки позовної давності до позовних вимог КП «Водоканал» про стягнення заборгованості за період з 01.02.2011 року по 01.03.2017 року та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми боргу у розмірі 9 527,96 грн за період з 01.02.2011 року по 01.03.2017 року у зв`язку зі спливом позовної давності.

Представником позивача 18.08.2026 подано суду заперечення на заяву про застосування строків позовної давності, у яких позивач вказує на те, що відповідачі періодично здійснювали оплату за надані позивачем послуги, чим підтверджували згоду з нарахованою оплатою за такі послуги. Однією з підстав для переривання строку позовної давності є вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (ч. 1 ст. 264 ЦКУ). Отже, КП «Водоканал» здійснює нарахування за послуги у відповідності до вимог чинного законодавства України, а позовні вимоги щодо стягнення заборгованості заявлені на законних підставах. З посиланням на вказані обставини представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання 21.10.2026 не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідачів в судове засідання 21.10.2026 не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, розглянувши подані докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що згідно відповіді від 04.11.2025 №06.4-06/02/28793 департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради, яка надана на запит суду, за відомостями департаменту проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.11.1983 по теперішній час.

Згідно відповіді від 04.11.2025 №06.4-06/02/28794 департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради, яка надана на запит суду, за відомостями департаменту проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.11.1983 по теперішній час.

Згідно відповіді від 04.11.2025 №06.4-06/02/28791 департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради, яка надана на запит суду, за відомостями департаменту проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , з 11.09.1984 по теперішній час.

На квартиру відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 квартиронаймач ОСОБА_5 .

Згідно відповіді від 04.11.2025 №06.4-06/02/28792 департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради, яка надана на запит суду, за відомостями департаменту місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.11.1983 по 05.05.2025. Знято з реєстрації місця проживання у зв`язку із смертю, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Як на підставу позову позивач вказує на те, що Комунальне підприємство «Водоканал» протягом періоду з 01.02.2011 по 31.05.2013 та з 01.10.2014 по 30.09.2025 надало відповідачам послуги з централізованого водопостачання і водовідведення у загальному розмірі 60 326,45 грн.

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Комунальне підприємство «Водоканал» ЗМР, ЄДРПОУ 03327121, місце знаходження: м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая буд.61, здійснює такі види діяльності, зокрема: 36.00 Забір, очищення та постачання води (основний); 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; 37.00 Каналізація, відведення й очищення стічних вод.

Згідно зі статутними документами, основним видом діяльності КП «Водоканал» є забезпечення безперебійного постачання населенню, підприємствам, організаціям м.Запоріжжя та області питної води та водовідведення, тому позивач в силу закону є виконавцем комунальних послуг з централізованого постачання холодної води, централізованого водовідведення.

Рішення Запорізької міської ради № 546 від 28.10.1999 «Про порядок оплати послуг за водоспоживання та водовідведення» є актом органу місцевого самоврядування, який є обов`язковим для виконання на території м. Запоріжжя та є підставою для виникнення правовідносин між КП «Водоканал» та споживачами по водопостачанню та водовідведенню.

З висловленої Верховним Судом України правової позиції (постанова від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13), споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання, підстави виникнення яких були передбачені в ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином згідно умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 67, 68 ЖК України наймачі (власники) квартир зобов`язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інше) за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житла. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 540 ЦК України якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок в рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно з ст. 19 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно з ст. 20 вказаного Закону споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (п. 1 ч. 3), оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п.5 ч.3).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 32 Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Частиною 1 статтею 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Доводи відповідачів щодо не визнання позовних вимог зводяться до того, що у різні періоди виникнення заборгованості вони не проживали за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак не було підстав для здійснення щомісячних нарахувань на відповідну кількість відповідачів та відповідно відсутній обов`язок щодо сплати.

За доводами викладеними у відзиві у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_3 фактично не проживає з 01.01.2021 по 30.09.2025; ОСОБА_2 не проживає з 10.03.2022 по 30.09.2025; ОСОБА_1 не проживала у вказаній квартирі у період з 12.03.2022 - 12.09.2022.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

У пункті 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, які були чинними до 01.05.2022, було визначено, що споживач має право на:

пп. 1 зменшення розміру плати у разі:

надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання;

тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання);

пп. 3 несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача і членів його сім`ї (у разі відключення виконавцем холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів у квартирі (будинку садибного типу) та відновлення надання послуг шляхом зняття пломб за свій рахунок протягом доби згідно з письмовою заявою.

Відповідно до пп. 7 п. 45 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених Постановою № 690 від 05.07.2019 (у поточній редакції), споживач має право на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови надання виконавцю заяви та документального підтвердження (зокрема, довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, іншого документа, що підтверджує право на виїзд з України чи в`їзд в Україну у відповідний період часу) в електронній або паперовій формі відповідно до умов договору.

Схоже за змістом право було нормативно закріплено у Правилах надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених Постановою № 690 від 05.07.2019 й у попередніх редакціях.

Водночас, цьому праву кореспондував обов`язок, передбачений пп. 11-1 п. 47 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених Постановою № 690 від 05.07.2019, щодо інформування виконавця про тимчасову відсутність в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів (за відсутності приладів обліку); якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців, споживач для реалізації права на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов`язаний надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі.

Такий обов`язок виник у зв`язку з набранням 30.12.2023 чинності Постановою Кабінету Міністрів України № 1405 від 29.12.2023 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», якою Правила надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених Постановою № 690 від 05.07.2019 доповнено пп. 11-1.

За приписами пп. 8-1 п. 50 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених Постановою № 690 від 05.07.2019, який є чинним з 31.12.2023, виконавець зобов`язаний здійснювати перерахування розміру нарахованої плати за послуги та/або ненарахування її для споживача протягом періоду тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб за умови отримання заяви та документального підтвердження відповідно до умов договору.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 329 від 31.05.2023 «Про порядок зменшення розміру плати за комунальні послуги в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї» було затверджено Порядок зменшення розміру плати за комунальні послуги в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї за місцем реєстрації понад 30 календарних днів за умови документального підтвердження.

Відповідно до вказаного Порядку перерахунок за надані послуги здійснюється, якщо споживач та/або члени його сім`ї надають певні документи. Так, п. 9 Порядку визначено перелік документів для осіб, які мешкають не за адресою реєстрації відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Цей перелік серед іншого містить письмову заяву споживача.

У п. 10 Порядку міститься застереження про те, що при несвоєчасному зверненні споживача до виконавця послуг з питання оформлення перерахунку за спожиті послуги останній уточнює та вносить зміни до особових рахунків спочатку поточного кварталу. За попередній період перерахунки не проводяться.

Аналогічні приписи містились й у рішенні виконавчого комітету Запорізької міської ради № 142 від 24.03.2017, яким був затверджений аналогічний Порядок, який був чинним до 31.05.2023.

З наведеного вбачається, що право споживача на неоплату вартості послуг у зв`язку з тимчасовою відсутністю реалізується за умов, установлених законодавством та відповідним договором. Тому для вирішення цього питання необхідно встановити період відсутності споживача, наявність документів, які його підтверджують, а також факт і час звернення до виконавця послуг.

Водночас, доказів звернення відповідачів, як споживачів щодо відсутності за місцем реєстрації понад 30 календарних днів за адресою: АДРЕСА_1 , до КП «Водоканал» відповідачами не надано та в процесі розгляду справи судом не здобуто.

Недодержання порядку звернення до виконавця підлягає оцінці під час вирішення питання про наявність підстав для перерахунку у зв`язку з тимчасовою відсутністю.

Матеріали справи не містять доказів подання відповідачами до КП «Водоканал» заяв про тимчасову відсутність із документами, які підтверджують відповідні періоди. За таких обставин посилання лише на непроживання у квартирі не є достатнім для висновку про відсутність обов`язку оплачувати всі нарахуванні за спірний період послуги.

Суд виходить з того, що квартира відповідачів була підключена до мережі централізованого водопостачання і водовідведення, ці послуги у зазначений період їм надавалися і ними споживались, з приводу неналежної якості послуг або їх відсутності відповідачі до позивача не звертались, факт отримання вказаних послуг ними не оспорюється, за спожиті послуги нараховувалась помісячна плата, однак відповідачі не здійснювали оплату за надання послуг.

Поряд з цим суд зауважує, що представником відповідачів заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Положеннями частини 5 статті 261 ЦК України закріплено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць.

Оскільки плата та відповідно і заборгованість по оплаті послуг водопостачання та водовідведення нараховувалась позивачем відповідачу щомісяця, то в даному випадку перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.

З відповідного числа кожного наступного місяця починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг з водопостачання та водовідведення, а отже починається і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення.

Заразом, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач ( частина перша та друга статті 264 ЦК України).

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Аналіз викладених вище норм вказує, що до дій, що свідчить про визнання боргу або іншого обов`язку, може з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.

Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з Відповідачів заборгованості у період з 01.02.2011 по 31.05.2013 та з 01.10.2014 по 30.09.2025 у загальному розмірі 60 326,45 грн.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що з 01.02.2011 по 31.05.2013 та з 01.10.2014 по 30.09.2025 відповідачі періодично проводили часткову оплату вартості наданих послуг.

Поряд з цим, суд зазначає, що протягом спірного періоду відповідачі здійснювали певні платежі на надані позивачем послуги, які не перевищували розмір нарахувань, що не свідчить про вчинення відповідачами дій, які вказують на визнання ними боргу.

Також суд вказує на те, що до оновленої позовної заяви надано оновлений розрахунок заборгованості у якову КП «Водоканал» знято частково нарахування з травня 2025 по вересень 2025 та проведено перерахунок за вказані місяці що призвело до того, що у розрахунку заборгованості нарахування є меншими ніж оплата, поряд з цим це також не є свідченням про визнання боргу відповідачами оскільки під час здійснення періодичного платежу нарахування перевищувало оплату.

Суд вказує на те, що оплата періодичного платежу не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин боргу (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі N 127/23910/14-ц). Тобто, строк позовної давності у цьому разі не переривався.

Як вже було зазначено вище, статтею 257 ЦК України дійсно визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України N 530-IX від 17 березня 2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати").

Законом України від 30 березня 2020 року N 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

У пункті 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року N 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі N 679/1136/21 (провадження N 61-5238св22), від 19 квітня 2023 року у справі N 199/782/21 (провадження N 61-1323св23), від 31 травня 2023 року у справі N 938/632/20 (провадження N 61-16716св21).

З цього випливає, що у разі закінчення строку, який припадає на період дії карантину, такий строк продовжується до закінчення дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України N 651 від 27 червня 2023 року "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Позивач звернувся до суду з позовом у листопаді 2025 року.

Однак, з 24 лютого 2022 року дотепер в України діє воєнний стан, підставами якого є Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX (з наступними змінами).

Законом України від 15 березня 2022 року N 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Вказаний Закон набрав чинності 17 березня 2022 року.

Так, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 3450-ІХ від 08.11.2023) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. У зв`язку з військовою агресією проти України указом Президента від24.02.2022№64/2022«Про введення воєнного станув Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України запроваджено правовий режим воєнного стану з 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалась відповідними указами Президента України.

Відновлення строків позовної давності відбулось згідно з Законом від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (далі Закон №4434). Закон №4434 виключив з ЦК України п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Закон №4434 був надрукований в офіційному виданні «Голос України» від 03.06.2025 №108, який набрав чинності з 04.09.2025, саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.

Суд враховує, що позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості по 30.09.2025, тому з огляду на межі заявлених позовних вимог, заяву представника відповідача про застосування позовної давності, продовження визначеного статтею 257 ЦК України строку на період запровадження карантину і воєнного стану, суд вважає за необхідне стягнути у солідарному порядку з відповідачів на користь позивача заборгованість за надані послуги в межах позовної давності за період з 28 квітня 2017 (з вирахуванням 26 календарних днів від 02.04.2017 за вимоги поза межами строку позовної давності з 04.09.2025 по 30.09.2025) року по 30.09.2025, з наступного розрахунку.

За вказаний період нараховані послуги в загальному розмірі на 80381,26 грн. додати 46,44 грн. (пропорційно кількості днів квітня 2017) дорівнює 80427,70 грн., здійснено оплату за надані послуги у загальному розмірі 29588,71 грн. За від`ємним значенням заборгованість складає 50838,99 грн.

Вказана сума є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Таким чином, враховуючи та аналізуючи усі надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір у загальному розмірі 2551,80 грн., тобто по 850,60 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264, 265, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Водоканал» заборгованість по оплаті за послуги за централізоване водопостачання і водовідведення у розмірі 50838 (п`ятдесят тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 99 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Водоканал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Водоканал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Водоканал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

У зв`язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці, рішення складено та підписано 04.11.2026.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Комунальне підприємство «Водоканал», ЄДРПОУ 03327121, адреса: м.Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 61, код ЄДРПОУ 03327121.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя І.В. Новасардова

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
10.03.2026 Ухвала № 134802186 без тексту Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя
07.11.2025 Ухвала № 131629605 без тексту Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 03327121. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг