Справа № 591/3218/26
Провадження № 2/673/662/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
"02" листопада 2026 р. м. Деражня
Деражнянський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді - Мартинюка В.Б.,
за участю: секретаря судового засідання - Капітана В.А.,
розглянувши в м. Деражня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
в с т а н о в и в:
До Деражнянського районного суду Хмельницької області за підсудністю на підставі ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 30.03.2026 надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (далі - ТОВ «ФК «Сіті Колект») до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит №5640691 від 03.07.2025, яка утворилась на день подачі позову, у розмірі 20 071,00 грн, з яких: 3 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 4 071,00 грн комісії за надання кредиту, 6 000,00 грн штрафу, а також стягнути судові витрати по справі на сплату судового збору та правової допомоги.
В обґрунтування вимог представник позивача зазначив, що 03.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №5640691. Сума кредиту 3 000,00 грн, загальний строк кредитування становить 360 днів. Денна процентна ставка складає: 0.94%. Комісія за надання кредиту: 567,00 грн, яка нараховується за ставкою 18.90 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 9 636,00 грн. Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора. Кредитні кошти надано у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору.
25.11.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Сіті Колект» укладено договір факторингу №ДО-20251125, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Сіті Колект» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Сіті Колект» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №ДО-20251125 від 25.11.2025, ТОВ «ФК «Сіті Колект» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 13 071,00 грн.
Таким чином, у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 вищевказаного договору представник позивача просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 30 квітня 2026 року постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі.
В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просить розгляд справи проводити за його відсутності не заперечуючи щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач повторно в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, шляхом відправки рекомендованих повідомлень за зареєстрованим місцем внутрішньо переміщеної особи та розміщенням на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення про її виклик. Відзиву на позов не подала, заяви про розгляд справи за її відсутності або відкладення розгляду справи до суду не надходили.
За ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд, у відповідності до ст. 280 ЦПК України, може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на викладене та при відсутності заперечень сторони позивача, суд постановив ухвалу про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення, згідно ст. 281 ЦПК України.
Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписав рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03.07.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №5640691.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту, предметом кредитного договору є надання позивачем позичальнику грошових коштів на наступних умовах: сума кредиту 3 000,00 грн; загальний строк кредитування становить 360 днів. Денна процентна ставка складає: 0.94%. Комісія за надання кредиту: 567 грн, яка нараховується за ставкою 18.90 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 9636,00 грн.
Із заяви на отримання кредиту №5640691 від 03.07.2025 вбачається, що ОСОБА_1 ознайомилась з публічною пропозицією ТОВ «Мілоан» на укладення договору, тарифами банку, строком кредитування, підписала електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 432115 від 03.07.2025 та надала ТОВ «Мілоан» реквізити платіжної карти № НОМЕР_1 , на яку ТОВ «Мілоан» перерахувало суму кредиту 3 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням 157010490 від 03.07.2025, тобто ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором, виконало в повному обсязі.
25.11.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Сіті Колект» укладено договір факторингу №ДО-20251125, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Сіті Колект» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Сіті Колект» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №ДО-20251125 від 25.11.2025 р., ТОВ «ФК «Сіті Колект» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 13 071,00 грн.
Таким чином ТОВ «ФК «Сіті Колект» правомірно набув право вимоги за кредитним договором №5640691 від 03.07.2025.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визнає та погоджується на запропоновані позивачем умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.
Отже, підписання кредитного договору №5640691 від 03.07.2025 свідчить про те, що ОСОБА_1 усі умови цілком зрозуміла і своїм підписом письмово підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Вищевказаний кредитний договір №5640691 від 03.07.2025 підписаний відповідачем електронним підписом, а наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 р. у справі № 524/5556/19).
Отже, вказаний кредитний договір №5640691 від 03.07.2025, підписаний сторонами, є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, сторони визначили всі істотні умови договору, а тому, саме з 03.07.2025 між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.
Згідно з ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Слід зауважити, що, згідно позовної заяви, позивач вказує, що станом на час звернення до суду з даним цивільним позовом, заборгованість позивача становить 20 071,00 грн, з яких: 3 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 4 071,00 грн комісії за надання кредиту, 6 000,00 грн штрафу.
Однак, з наявних у справі матеріалів вбачається, що вказана сама заборгованості є помилковою, оскільки заборгованість за тілом кредиту складає - 3 000,00 грн, комісія за надання кредиту - 4 071,00 грн та штрафні санкцій - 6 000,00 грн, що складає загальну суму 13 071,00 грн і саме така сума вбачається з витягу з реєстру боржників до договору факторингу №ДО-20251125 від 25.11.2025.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення суми заборгованості за тілом кредиту в сумі 3 000,00 грн, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів щодо погашення вказаної заборгованості за тілом кредиту.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією, суд зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 4 071,00 грн. комісії за надання кредиту.
Згідно із п. 1.5.1. кредитного договору №5640691 від 03.07.2025 комісія за надання кредиту складає 567,00 грн., яка нараховується за ставкою 18.90 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 18.90 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом.
Отже, оцінюючи обґрунтованість заявленої до стягнення заборгованості за комісією, суд виходить із погоджених сторонами умов кредитного договору, якими визначено її розмір у сумі 567,00 грн.
За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення комісії за надання кредиту підлягають задоволенню в межах суми, визначеної п. 1.5.1 кредитного договору, а саме 567,00 грн, як за видачу кредиту. Вимога про стягнення решти заявленої суми комісії за видачу кредиту суд вважає є необґрунтованою, оскільки надані суду умови договору не підтверджують наявності правових підстав для нарахування та стягнення комісії в такому розмірі.
Водночас судом враховується, що відповідно до ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі закон).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) відсотків нарахованих по ст. 625 ЦК України (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
Оскільки штрафні санкції за кредитним договором нараховані всупереч вищевикладеному, то ОСОБА_1 звільняється від обов`язку їх сплати на користь ТОВ «ФК «Сіті Колект» в сумі 6 000,00 грн.
Таким чином, позивачем доведено факт укладення кредитного договору №5640691 від 03.07.2025, факт отримання відповідачем грошових коштів та порушення останньою зобов`язання щодо їх повернення, тому заборгованість за кредитним договором визначена розмірі 3 567,00 грн, з яких: 3 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 567,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту, є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню, а нарахування решти заявленої суми комісії за видачу кредиту та 6 000,00 грн штрафу є таким, що суперечить умовам договору та чинному законодавству.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на наступне.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1-5 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
З аналізу матеріалів справи вбачається, що 01.07.2025 між адвокатом Богомоловим В.В. та ТОВ «ФК «Сіті Колект» укладений договір про надання правничої допомоги №ДО-20260202/001.
Відповідно до заявки про надання правової допомоги № 456 від 10.02.2026, витягу акту № 456 про надання юридичної допомоги від 10.02.2026, вартість наданих адвокатом юридичних послуг щодо надання консультації та підготовки позовної заяви ТОВ «ФК «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором становить 7 000,00 грн.
Однак, враховуючи, часткове задоволення позовних вимог, суд, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, прийшов до висновку, що з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню на користь ТОВ «ФК «Сіті Колект» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 243,90 грн, витрати по оплаті судового збору в розмірі 526,36 грн та судові витрати, пов`язані з підготовкою та направленням документів в розмірі 67,83 грн,
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 81, 141, 263-265, 268, 279, 280-282, 352, 354, 355, ЦПК України, суд, -
у х в а л и в:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект»» договором про споживчий кредит №5640691 від 03.07.2025 в сумі 3 567,00 грн, з яких: 3 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 567,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект»»витрати по оплаті судового збору в розмірі 526,36 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 243,90 грн та судові витрати, пов`язані з підготовкою та направленням документів в розмірі 67,83 грн.
В решті позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект», місце знаходження: проспект Соборності, буд. 30-А, офіс 312, м. Київ 02154 код в ЄДРПОУ: 43950742.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 04.11.2026.
Суддя: В. Б. Мартинюк