Справа № 560/20998/26
УХВАЛА
іменем України
03 листопада 2026 року м. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Божук Д.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невчинення дій, спрямованих на здійснення зарахування (взаємозаліку) зустрічних однорідних грошових вимог між зобов`язаннями держави перед ОСОБА_1 за ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 12.05.2020 у справі № 2/65-Б-10 та зобов`язаннями позивача перед Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» у сумі 62 825,51 грн відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України.
2. Зобов`язати Кабінет Міністрів України вжити заходи для зарахування (взаємозаліку) зустрічних однорідних грошових вимог між зобов`язаннями держави перед ОСОБА_1 за ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 12.05.2020 у справі № 2/65-Б-10 та зобов`язаннями позивача перед Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» у сумі 62 825,51 грн відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України, у тому числі шляхом надання обов`язкових доручень Міністерству фінансів України, Державній казначейській службі України, Пенсійному фонду України та Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» щодо проведення необхідних розрахунків та оформлення зарахування (припинення зобов`язання).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 12.05.2020 у справі №2/65-Б-10 з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на його користь стягнуто грошову винагороду арбітражного керуючого в сумі 243309,00 грн та витрати, понесені в результаті проведення ліквідаційної процедури, в сумі 1276,42 грн. Однак вказане судове рішення залишається невиконаним.
Водночас позивач має грошові зобов`язання перед Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у сумі 62825,51 грн.
З огляду на те, що 100% акцій АТ «Державний ощадний банк України» належать державі, позивач вважає можливим здійснення зарахування зустрічних однорідних грошових вимог відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України.
З цією метою позивач звернувся до Кабінету Міністрів України із заявою від 19.08.2026 про здійснення відповідного зарахування. Проте за результатами розгляду звернення уповноваженими органами повідомлено про відсутність передбаченого законодавством механізму проведення такого взаємозаліку.
Позивач вважає, що Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади не вжив належних заходів для здійснення зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, чим допустив протиправну бездіяльність.
Відповідно до пунктів 4, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга статті 171 КАС України).
Вирішуючи питання, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства України, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За змістом пунктів 1, 2 та 7 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень (частина перша статті 5 КАС України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає в захисті порушених прав особи в публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції щодо заявника.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до частини першої статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Критеріями відмежування справ цивільної (господарської) юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.
Як встановлено судом зі змісту позовної заяви, спірні правовідносини виникли з приводу нездійснення зарахування зустрічних однорідних грошових вимог між зобов`язаннями Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перед позивачем, що виникли на підставі ухвали Господарського суду Хмельницької області від 12.05.2020 у справі №2/65-Б-10, та грошовими зобов`язаннями позивача перед Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України».
При цьому позивач вважає, що Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади повинен вжити заходів для здійснення такого зарахування, зокрема шляхом надання відповідних доручень Міністерству фінансів України, Державній казначейській службі України, Пенсійному фонду України та Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України».
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є одним зі способів припинення цивільно-правових зобов`язань, правове регулювання якого здійснюється нормами цивільного законодавства.
Аналіз змісту позовних вимог свідчить, що позивач фактично прагне припинити власні грошові зобов`язання перед Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» шляхом зарахування частини грошових коштів, присуджених на його користь судовим рішенням у господарській справі.
Таким чином, спір у цій справі стосується можливості припинення майнових зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, тобто правовідносин, які за своєю правовою природою мають приватноправовий характер.
Саме по собі визначення позивачем відповідачем Кабінету Міністрів України та формулювання позовних вимог як вимог про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень і зобов`язання вчинити певні дії не змінює правової природи спірних правовідносин.
Суд зазначає, що визначальною ознакою для віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду є не лише участь у ньому суб`єкта владних повноважень, а й характер спірних правовідносин, у межах яких такий суб`єкт здійснює публічно-владні управлінські функції.
У цьому випадку заявлені позовні вимоги спрямовані на досягнення майнового результату у вигляді припинення грошових зобов`язань позивача перед банківською установою, а не на захист його прав у сфері публічно-правових відносин.
Водночас зі змісту позовної заяви не вбачається, що позивач оскаржує порушення порядку розгляду його звернення до Кабінету Міністрів України. Натомість заявлені вимоги спрямовані на зобов`язання відповідача забезпечити припинення грошових зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що свідчить про майновий характер інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 зробила такий правовий висновок: "Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів у відповідності до положень статті 21 ЦК України".
За таких обставин суд доходить висновку, що спір у цій справі не має ознак публічно-правового та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Як вказано вище, відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду як фізична особа з метою захисту свого майнового інтересу, пов`язаного з припиненням грошових зобов`язань перед банківською установою.
Отже, враховуючи суб`єктний склад учасників спірних правовідносин, характер заявлених вимог та їх спрямованість на захист майнових прав фізичної особи, суд доходить висновку, що цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що дана позовна заява не належить розгляду в порядку адміністративного судочинства, а отже у відкритті провадження у справі має бути відмовлено.
Згідно з частиною шостою статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, роз`яснивши позивачу, що розгляд такого спору віднесено до юрисдикції місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 170, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
УХВАЛИВ:
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддя Д.А. Божук