Рішення № 141199971 у справі № 600/4361/26 від 04.11.2026

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4361/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 241670104061 від 30.06.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України № 2262-ХІІ з 22.06.2025, виходячи з грошового забезпечення ОСОБА_2 , зазначеного у поданій довідці про грошове забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, який мав право на призначення пенсії згідно Закону №2262-ХІІ, однак відповідач протиправно та безпідставно відмовив у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника, розглянувши подану заяву за Законом №1058-IV.

Відповідач подав відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позову та вказав, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника за Законом №1058-IV, в той час як із відповідною заявою згідно Закону №2262-ХІІ не звертався.

Рух справи у суді

Судом відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 28.10.2026 р. витребувано у відповідачів додаткові докази по справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

22.06.2026 р. позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. (а.с. 87).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 241670104061 від 30.06.2026 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі ст. 36 Закону №1058, у зв`язку із відсутністю права та невірно поданою заявою. (а.с. 85-86).

Матеріали справи містять копію документів на підтвердження права отримання пенсії про втраті годувальника, а також щодо смерті годувальника позивача та належність його до осіб з інвалідністю внаслідок війни, зокрема: свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_1 ; протокол №1026 від 29.07.2020р. по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв; посвідчення ОСОБА_2 як особи з інвалідністю 2 групи і права на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни Серія НОМЕР_2 ; довідку МСЕК Серія 12ААВ №504223; довідка від 25.09.2015 р. №9/3/1226; довідка про розмір грошового забезпечення від 20.03.2026 р. №07/26/А; довідка від 19.11.2024 р. №04/54; довідка від 13.07.2023 р. №150 про поховання ОСОБА_2 ; витяг №574805 від 01.12.2023 р.; картка реквізитів для проведення операцій поповнення карткового рахунку ОСОБА_1 ; витяг з наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 15.08.2016 р. №416; витяг з реєстру Чернівецької міської територіальної громади від 08.04.2026 р.; витяг протоколу №13 від 11.12.2015 р.; акт про смерть, витяг з актового запису про смерть ОСОБА_3 (з перекладом з італійської мови); заява від 28.06.2023 р.; дозвіл для екстрадиції до місця поховання №61227/24/547-150 від 29.0.2023 р. (з перекладом з італійської мови). (а.с. 13-53)

Мотивувальна частина

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються, зокрема, Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника визначені ст. 36 Закону №1058-IV.

16.03.2021 за № 339/35961 в Міністерстві юстиції України зареєстровано постанову правління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.12.2020 № 25-1, якою затверджено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1).

Відповідно до преамбули Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ, цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до статті 29 Закону № 2262 пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Згідно із статтею 30 Закону № 2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Частиною четвертою статті 30 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю.

Відповідно до статті 36 Закону № 2232-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:

а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім`ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім`ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім`ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;

б) сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служб.

Згідно з положеннями ст. 37 Закону № 2262-ХІІ пенсія в разі втрати годувальника (або частина спільної пенсії кожного непрацездатного члена сім`ї), що призначається членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, з розрахунку на кожного непрацездатного члена сім`ї не може бути меншою ніж два визначені законом розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до положень ст. 40, ст. 41 Закону № 2262-ХІІ пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім`ї померлого вважається непрацездатним (стаття 30), а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", - довічно.

Зміна розміру пенсії, якщо у складі сім`ї, якій було призначено пенсію у разі втрати годувальника, станеться зміна, внаслідок якої окремі члени сім`ї або сім`я в цілому втратять право на пенсію, перерахунок пенсії або припинення її виплати провадиться з першого числа місяця, що йде за тим місяцем, у якому сталася зміна.

Пенсія в разі втрати годувальника призначається кожному непрацездатному члену сім`ї, який має право на таку пенсію.

Згідно із ст. 50 Закону № 2262-ХІІ пенсії відповідно до цього Закону призначаються членам сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією. Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

Постановою правління Пенсійного фонду України 30 січня 2007 року № 3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 р.за № 135/13402, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Порядок № 3-1).

Відповідно до положень пункту 2 Порядку № 3-1 заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника подається членом сім`ї військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію згідно із Законом, якому на дату смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважений орган (структурний підрозділ). У такому самому порядку подається заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника членом сім`ї померлого годувальника, який має право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, а також у разі відсутності в органах, що призначають пенсії, пенсійної справи померлого годувальника.

Уповноваженим органом (структурним підрозділом) заява про призначення пенсії з необхідними документами до органу, що призначає пенсію, може надсилатись поштою.

Заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника за померлого годувальника, який отримував пенсію відповідно до Закону, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (заява про призначення/перерахунок пенсії (додаток 1 до цього Порядку)), припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (заява про виплату пенсії (додаток 2 до цього Порядку)), заява про працевлаштування (звільнення) (початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), прийняття (звільнення) на (зі) службу (служби) (додаток 3 до цього Порядку), заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4 до цього Порядку), заява про виплату одноразової грошової допомоги (додаток 5 до цього Порядку), заява про виплату допомоги на поховання (додаток 6 до цього Порядку) подається заявником до органу, що призначає пенсію.

На підставі матеріалів справи встановлено, що позивач являється вдовою померлого ОСОБА_2 - особи з інвалідністю 2 групи, який набув права на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, а також мав право на пенсію згідно із Законом № 2262-ХІІ. Вказані обставини не заперечуються сторонами.

22.06.2026 р. позивач, через веб-портал, звернувся до пенсійного органу із заявою щодо призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 241670104061 від 30.06.2026 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі ст. 36 Закону №1058-IV, у зв`язку із відсутністю права та невірно поданою заявою.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку із тим, що заява позивача від 22.06.2026 р. про призначення пенсії у разі втрати годувальника не містить зазначення, на підставі норм якого саме Закону має бути призначена пенсія у разі втрати годувальника, а за наслідками подання цієї заяви відповідачем розглянуто її за нормами Закону №1058 та відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі ст. 36 Закону №1058-IV.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1) при прийманні документів працівник сервісного центру, зокрема, надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії.

Належне виконання цього обов`язку передбачає надання інформації про умови призначення усіх видів пенсії, на які заявник має право. З огляду на зазначене, відповідач у спірних правовідносинах був зобов`язаний роз`яснити позивачу можливість оформлення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, як за Законом №1058-IV, так і за Законом № 2262-ХІІ.

Верховний Суд у постанові від 14.11.2023 у справі № 620/5200/22 зазначив, що саме органи Пенсійного фонду України повинні забезпечити умови, за яких особа обізнана з умовами призначення різних пенсій і може робити усвідомлений вибір.

Тобто, відповідач як суб`єкт владних повноважень, який володіє спеціальними знаннями у сфері пенсійного забезпечення, зобов`язаний самостійно визначити правильну правову підставу для призначення пенсії та/або обрати найбільш сприятливий для особи закон.

Таким чином, отримавши заяву про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, та маючи інформацію про те, що померлий годувальник позивача мав право на пенсію згідно із Законом № 2262-ХІІ, відповідач повинен був розглянути вказану заяву від 22.06.2026 р. саме на підставі Закону № 2262-ХІІ, а не відмовляти у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі ст. 36 Закону №1058-IV.

З огляду на наведене, рішення відповідача про відмову у призначені позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі Закону №1058-IV є протиправним та підлягає скасуванню. Крім того суд вважає, що оскільки заява позивача від 22.06.2026 р. не була розглянута відповідно до норм Закону № 2262-ХІІ такі дії вказують на її неналежний розгляд.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідачем не доведено суду правомірність та обґрунтованість рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру суд зазначає наступне. Суд звертає увагу, що оскаржуване рішення не містить відмови у призначені позивачу пенсії згідно Закону № 2262-ХІІ, а вказує лише на відсутність підстав призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV. Таким чином, за результатами розгляду справи, суд дійшов висновку про неналежний розгляд заяви позивача від 22.06.2026 р., оскільки питання призначення/відмови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника згідно Закону № 2262-ХІІ вирішено не було. У зв`язку із вказаним, належним способом відновлення порушеного права у спірних правовідносинах буде зобов`язання пенсійний орган повторно розглянути вказану заяву позивача відповідно до норм Закону № 2262-ХІІ, з урахуванням висновків суду в даній справі.

Стосовно визначення у спірних правовідносинах суб`єкта, який має вчинити дії зобов`язального характеру суд звертає увагу позивача на правові висновки Верховного Суду у постановах від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, відповідно до яких дії зобов`язального характеру щодо призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, який приймав оскаржуване рішення.

У зв`язку із зазначеним, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати

Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження сум понесених витрат на правничу допомогу в сумі 24000 грн позивачем надано суду: договір про надання правової допомоги; акти приймання-передачі наданих послуг від 27.11.2025 р. та від 15.12.2025 р.

Стосовно можливості стягнення на користь позивача суми судових витрат на професійну правничу допомогу з огляду на відсутність доказів оплати наданих послуг, суд наголошує, що з огляду на положення статті 134 КАС України відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Таким чином, матеріали справи містять достатні докази щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу. Однак, суд вважає, що визначений позивачем розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи. Таким чином, судом встановлено, що обсяг виконаних робіт адвокатом не співмірний фактичним витратам, необхідних для розгляду даної справи.

Водночас, матеріалами справи підтверджено понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 4000 грн, які співмірні із складністю справи; узгодженою судовою практикою з приводу спірних правовідносинах; виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); необхідним часом, які витрачає адвокат на виконання відповідних робіт (надання послуг) у спірних правовідносинах; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, у зв`язку із частковим задоволенням позову, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню, пропорційно до задоволених позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а саме в сумі 2000 гривень.

Керуючись статтями 9, 14, 77, 78, 90, 139, 143, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України ,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 241670104061 від 30.06.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.06.2026 р. про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України № 2262-ХІІ, з урахуванням висновків суду в даній справі.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судовий збір, пропорційно задоволеним позовним вимогам, в сумі 665,60 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 2000 гривень.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення складання.

Найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, Чернівецький р-н, Чернівецька обл., 58002, ЄДРПОУ 40329345); Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49094, ЄДРПОУ 21910427).

Суддя Т.М. Брезіна