справа № 208/4398/26
провадження № 2/208/4424/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 р. м. Кам`янське
Заводський районний суд міста Кам`янського області у складі:
головуючого судді - Гречаної В.Г.,
за участі секретаря судового засідання - Грищенко О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у міста Кам`янське в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 208/4398/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, третя особа: державний нотаріус Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Трощій Наіля про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду міста Кам`янського із позовною заявою до Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, третя особа: державний нотаріус Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Трощій Наіля про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_2 , про що є свідоцтво про смерть, на момент смерті мати позивача перебувала за кордоном, а саме у Федеративній республіці Німеччині місто Ганновер.
У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 померла за кордоном, та тим що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 ( з наступними змінами від 14.03.2022 № 133/2022), затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ (далі - Закон України № 2102-ІХ), з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, та відповідними указами президента військовий стан у зв`язку зі збройною агресією було продовжено, позивач ОСОБА_1 , був не в змозі самостійно виїхати закордон для належного оформлення документів, а саме свідоцтва про смерть своєї матері ОСОБА_2 .
У зв`язку з тим, що мати позивача, перебувала за кордоном, а саме отримувала необхідну лікарську допомогу, після смерті останньої документами, а саме отриманням свідоцтва про смерть, займалась відповідна людина, яка доглядала за померлою.
Отримати документи про смерть матері позивач зміг лише на початку 2026 року.
Окрім цього, у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 на території іншої країни, та отриманням свідоцтва про смерть виданим відділом РАЦС в місті Ганновері, про що зроблено відповідний запис № S3268/2025 0, та дата реєстрації смерті відповідно до свідоцтва ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачем було зроблено апостилювання документів наданих йому для підтвердження смерті матері для вступу у спадщину.
30.03.2026 року позивач звернувся до Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 .
Проте, постановою державного нотаріуса Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 01.04.2026 року позивачу відмовлено у видачі такого свідоцтва на майно померлої матері, адже позивач звернувся до нотаріальної контори після спливу 6-місячного строку з дня смерті спадкодавця.
Документів, які б підтвердили факт прийняття позивачем спадщини - відсутні.
Враховуючи викладене, позивач позбавлений можливості реалізувати свої спадкові права в позасудовому порядку, у зв`язку з чим змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права шляхом подання відповідного позову.
З приводу пропуску встановленого строку на прийняття спадщини зазначив наступне.
Позивачем було пропущено 6-місячний строк на подання заяви для отримання свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з непереборними обставинами, а саме:
-Смерть матері ОСОБА_2 на території ФБ Німеччини;
-Не можливістю через військовий стан самостійно оформити документи про смерть матері, закордоном, у зв`язку з військовим станом в Україні, та не можливістю перетнути кордон України;
-Оформлення свідоцтва про смерть ОСОБА_2 відділом РАЦС у м. Ганновері лише 28.5.2025 року про що зроблено відповідний запис № S3268/2025 0.
-Направлення з затримкою свідоцтва про смерть виданого у ФБ Німеччини до України для оформлення відповідних документів для отримання спадщини.
Ухвалою суду від 17.04.2026 року відкрито провадження у справі № 208/4398/26 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
13.05.2026 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 15.05.2026 клопотання позивача задоволено та витребувано з Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської завірену належним чином копію спадкової справи №292/2026 заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
22.06.2026 року на виконання ухвали суду від 15.05.2026 року від Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської надійшла копія спадкової справи №292/2026 заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 16.09.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача Кам`янської міської ради Дніпропетровської області - Стребіж М.О. подав до суду заяву, у якій просить розглядати справу без участі представника Кам`янської міської ради та прийняти рішення згідно з нормами чинного законодавства України.
Представник третьої особи Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Трощій Н.Г. подала до суду клопотання, у якому заявила клопотання про розгляд справи без участі їх представника.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану міста Ганновер (Німеччина), реєстраційний № S 3268/2025 0. Зазначений документ апостильовано позивачем.
01.04.2026 року державним нотаріусом Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Трощій Н.Г. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва на право на спадщину через звернення до нотаріальної контори після спливу 6-ти місяців з дня смерті спадкодавця, документи, які б підтверджували факт прийняття спадщини відсутні.
ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 05.10.1966 року.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідност. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до вимогст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
За змістом ч. 1ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Крім того, відповідно дост. 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не відмовився від неї.
Відповідно до статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону, тощо, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановах: від 04 листопада 2015 року 6-1486цс15 та від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298 св 18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження №61/21447св19).
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Вказана позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 20 січня 2021 року по справі № 752/11156/18-ц (провадження № 61-14082св20).
При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Вказана позиція підтверджується також роз`ясненнями, наданими в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування».
З матеріалів позовної заяви встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мати позивача перебувала за кордоном, а саме отримувала необхідну лікарську допомогу.
У зв`язку зі смертю ОСОБА_2 на території іншої країни, та отриманням свідоцтва про смерть виданим відділом РАЦС в м. Ганновері, позивачем було зроблено апостилювання документів наданих йому для підтвердження смерті матері для вступу у спадщину. Отримати документи про смерть матері позивач зміг лише на початку 2026 року.
Згідно до копії спадкової справи №292/2026 заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , встановлено, що спадкова справа заведена за заявою ОСОБА_1 , інші особи, які б виявили бажання щодо вступу у спадщину - відсутні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) зроблено такі висновки: «Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
У даній справі, з урахуванням правових позицій Верховного Суду, важливо оцінити, чи була об`єктивна неможливість своєчасного звернення до нотаріуса саме протягом шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини, і чи мала місце поважна причина.
Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Суд має враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , суд враховує сукупність обставин, які могли об`єктивно ускладнити своєчасне оформлення спадкових прав.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 на території Федеративної Республіки Німеччина. Свідоцтво про її смерть було оформлено відділом реєстрації актів цивільного стану міста Ганновер лише 28 травня 2025 року, про що складено відповідний актовий запис № S 3268/2025 0. Надалі зазначений документ було направлено до України для оформлення документів, необхідних для реалізації спадкових прав позивача.
Оцінюючи наведені обставини, суд бере до уваги, що смерть спадкодавця настала за межами України, а оформлення документа, який підтверджує цей юридичний факт, здійснювалося компетентним органом іноземної держави. За таких обставин позивач не мав можливості одразу після смерті спадкодавця отримати належний документ для оформлення спадкових прав в Україні. Додатковими обставинами, на які посилається позивач, є запровадження воєнного стану в Україні, пов`язані з ним труднощі з перетинанням державного кордону та неможливість особисто організувати оформлення й передачу відповідних документів у необхідний строк.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе встановити позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтується. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так як у позовних вимогах наявне клопотання про залишення за позивачем витрат по оплаті судового збору, суд не заперечує щодо залишення за позивачем даних витрат.
Керуючись статтями 3, 12, 81, 141, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, третя особа: державний нотаріус Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Трощій Наіля про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити у повному обсязі.
Встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , терміном у три місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Кам`янська міська рада Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 24604168, адреса: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, майдан Петра Калнишевського, будинок № 2.
Третя особа - Перша Кам`янська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 02890995, адреса: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця Медична, будинок 3.
Суддя В.Г. Гречана