Рішення № 141210375 у справі № 465/3942/26 від 04.11.2026

Справа № 465/3942/26

Провадження 2/465/3928/26

РІШЕННЯ

Іменем України

04.11.2026 року м. Львів Франківський районний суд м. Львова в складі головуючого судді Мартьянової С.М., розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 11703,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 03.11.2021 року між ТОВ «ФК «ВЕРОНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2000397 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Згідно умов кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на наступних умовах: Сума виданого кредиту: 3900,00 грн Дата надання кредиту: 03.11.2021 року Строк кредиту : 29 днів Валюта кредиту: UAH Відсоткова ставка 1,9 % (процентів) на добу.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 20.02.2026 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 11703,90 грн, яка складається з: Прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 3900,00 грн; Прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 7803,90 грн. Згідно норм кредитного договору, Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. На підтвердження видачі Первісним кредитором кредитних коштів позивач надає інформаційну довідку, відповідно до якої 03.11.2021 року на картковий рахунок Відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 3900,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що, у свою чергу, є доказом видачі кредитних коштів.

01.12.2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕРОНА» (далі Первісний кредитор) та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги №1-01/12/2023 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 01.12.2023 року до договору відступлення права вимоги №1-01/12/2023 , ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

У зв`язку з вищевикладеним позивач і був змушений звернутися до суду з даними позовними вимогами.

Ухвалою суду від 19.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розглядати справу визначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

07.08.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких представник позивача просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на наступні обставини.

Так, позивач не довів належними та допустимими доказами факту укладення кредитного договору саме відповідачем, як позичальником.

У своїй позовній заяві позивач стверджує, що 03.11.2021 року між ТОВ «ФК «ВЕРОНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2000397 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Водночас саме по собі зазначення у виготовленій кредитодавцем паперовій копії Договору прізвища, імені, по батькові Відповідача та алфавітно-цифрової послідовності «G3988» не доводить ані направлення цього ідентифікатора ОСОБА_1 , ані його отримання останнім, ані введення такого коду саме Відповідачем в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця з метою акцепту конкретної редакції Кредитного договору.

Додана до позову «Довідка про ідентифікацію» є документом, односторонньо складеним самим первісним кредитором, та містить лише номер Договору, одноразовий ідентифікатор «G3988», дату 03.11.2021 року і номер телефону НОМЕР_2 .

Натомість у ній відсутні первинні технічні відомості, на підставі яких вона нібито сформована: точний час створення і направлення одноразового ідентифікатора; підтвердження його доставки та отримання; дата і точний час введення коду; IP-адреса, ідентифікатор пристрою та інші дані користувацької сесії; відомості про послідовність дій у відповідному особистому кабінеті; журнали авторизації та акцепту; а також відомості, які дозволяли б пов`язати відповідну технічну дію саме з особою ОСОБА_1 . Не надано також жодного належного доказу того, що станом на 03.11.2021 року зазначений номер телефону перебував у володінні та фактичному користуванні Відповідача .

Довідка ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» від 19.03.2026 року складена більш ніж через чотири роки після спірної операції, він не є випискою банку-емітента картки, не підтверджує належності платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 та не доводить, що саме Відповідач уклав і підписав Кредитний договір. Сам факт зазначення у довідці прізвища та РНОКПП особи не засвідчує джерела отримання цих відомостей та не підтверджує ідентифікації фактичного отримувача коштів.

Крім того, позивач не надав належних, допустимих та достовірних доказів перерахування кредитних коштів саме на банківський рахунок, що належав Відповідачу.

Відповідно до пункту 2.1 Кредитного договору ТОВ «ФК «ВЕРОНА» зобов`язувалося надати кредит у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок банківської платіжної картки Позичальника. Отже, до предмета доказування у цій справі входить не лише факт здійснення певної платіжної операції, а й те, що така операція була проведена на рахунок або платіжну картку, які станом на 03.11.2021 року належали саме ОСОБА_1 .

На підтвердження виконання первісним кредитором обов`язку з видачі кредиту Позивач надав виключно інформаційний лист ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» від 19.03.2026 року №1903/2026-3, у якому зазначено про нібито успішне перерахування 3 900,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 . Проте цей лист було складено більш ніж через чотири роки після спірної операції, він не є первинним платіжним документом, банківською випискою з рахунку Відповідача або документом банку емітента відповідної платіжної картки.

Зі змісту зазначеного листа неможливо встановити повний номер рахунку отримувача, найменування банку-емітента, реквізити платника та отримувача, номер і призначення платіжної операції, час її проведення, код авторизації, ARN/RRN або інший унікальний ідентифікатор транзакції, а також факт остаточного зарахування коштів на рахунок отримувача. Позивачем не подано платіжної інструкції, квитанції платіжної системи, виписки з рахунку первісного кредитора, виписки з рахунку отримувача або будь-якого іншого первинного документа, який дозволяв би простежити рух 3900,00 грн від ТОВ «ФК «ВЕРОНА» до відповідача.

Крім того, ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» не є банком, у якому Відповідачу було відкрито відповідний рахунок, а тому не може засвідчити належність картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

Позивач не надав також договору між ТОВ «ФК «ВЕРОНА» та ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС», заявки або реєстру платежів, акта наданих послуг чи іншого документа, який підтверджував би правові підстави участі ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» у переказі кредитних коштів, обсяг повноважень цього товариства та джерело відомостей, викладених у листі від 19.03.2026 року. Саме посилання у цьому листі на існування невизначеного договору з ТОВ «ФК «ВЕРОНА» не є доказом існування та змісту відповідних правовідносин.

Також, передбачені Кредитним договором умови щодо автоматичного підвищення процентної ставки з 1,9 % до 2,9 % на день унаслідок прострочення виконання зобов`язання є нікчемними та не можуть бути підставою для стягнення процентів.

Згідно з пунктом 1.3 Кредитного договору строк кредитування становив 29 календарних днів - із 03.11.2021 року до 01.12.2021 року включно.

Пунктами 1.4, 3.1 Договору процентну ставку визначено у фіксованому розмірі 1,9 % від суми кредиту за кожний день користування ним. У таблиці обчислення загальної вартості кредиту також чітко зафіксовано, що за первісний строк кредитування розмір процентів становить 2 148,90 грн, а загальна сума, яку мав сплатити споживач станом на 01.12.2021 року, - 6 048,90 грн.

Водночас пунктом 9.4.3.2 Кредитного договору передбачено, що в разі неповернення кредиту та несплати процентів до закінчення строку його дії Договір автоматично продовжується без укладення додаткової угоди, а до Відповідача застосовується підвищена процентна ставка у розмірі 2,9 % на день. Така «автопролонгація» могла застосовуватися неодноразово протягом сукупного періоду до 50 календарних днів.

Отже, єдиною умовою підвищення ставки з 1,9 % до 2,9 % було невиконання позичальником зобов`язання у встановлений строк. Інакше кажучи, прострочення платежу автоматично погіршувало умови кредитування для споживача: збільшувало процентну ставку більш ніж на 52 %, змінювало порядок обчислення процентів і продовжувало строк їх нарахування ще на 50 календарних днів.

Однак на момент укладення спірного Договору частиною третьою статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» було прямо встановлено, що за порушення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення та порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.

Станом на 03.11.2021 року розмір мінімальної заробітної плати становив 6000,00 грн, що визначалося статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік». Розмір кредиту за спірним Договором становив лише 3900,00 грн, тобто був меншим за одну мінімальну заробітну плату. Відтак зазначена законодавча заборона повною мірою поширюється на правовідносини сторін.

Зміст пункту 9.4.3.2 Кредитного договору прямо суперечить цій імперативній нормі, оскільки передбачає одночасну зміну на шкоду споживачу всіх трьох захищених законом елементів: процентної ставки - з 1,9 % до 2,9 % на день; порядку обчислення процентів - шляхом їх додаткового нарахування протягом 50 днів після погодженої дати повернення кредиту; порядку сплати процентів - шляхом автоматичного перенесення строку виконання зобов`язання без активного волевиявлення позичальника.

Крім того, пункт 9.4.3.2 суперечить іншим положенням самого Кредитного договору. Так, пунктами 1.4 та 3.1 процентну ставку визначено як фіксовану у розмірі 1,9 % на день; пунктом 3.4 заборонено одностороннє збільшення встановленої ставки; пунктом 8.1 передбачено, що зміни та доповнення до Договору повинні оформлюватися додатковою угодою в електронній формі. Жодної додаткової угоди про продовження строку кредитування та застосування ставки 2,9 % Відповідач не укладав.

При цьому позивач взагалі не надав детального розрахунку заявлених 7803,90 грн процентів. Подана ним «Виписка з особового рахунку» містить лише кінцеву суму та не зазначає періодів нарахування, кількості днів, застосованих ставок і формули обчислення. Однак арифметично заявлена сума повністю відповідає такому розрахунку: 3 900,00 грн х 1,9 % х 29 днів = 2 148,90 грн - проценти за первісний строк кредитування; 3 900,00 грн х 2,9 % х 50 днів = 5 655,00 грн - проценти за період примусової «автопролонгації»; разом - 7 803,90 грн.

Таким чином, 5 655,00 грн, тобто понад 72 % усієї заявленої суми процентів, нараховано після закінчення погодженого строку кредитування із застосуванням нікчемної підвищеної ставки.

Отже, положення пунктів 9.4.2-9.4.4 Кредитного договору в частині автоматичного продовження строку кредитування, зміни порядку обчислення процентів і підвищення процентної ставки до 2,9 % на день унаслідок прострочення є нікчемними та не підлягають застосуванню. Відповідно, вимога Позивача про стягнення 5 655,00 грн процентів за період «автопролонгації» є безпідставною та задоволенню не підлягає .

Також, відповідача не було повідомлено про відступлення права вимоги за Кредитним договором, а Позивач не надав жодного доказу виконання прямо покладеного на нього обов`язку щодо направлення такого повідомлення.

Відповідач повністю заперечує проти заявленого Позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, вважає ці витрати необґрунтованими та неспівмірними.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 03.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ВЕРОНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2000397, в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) «G3988».

03.11.2021 відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено основні умови кредитування, інформацію щодо процентної ставки, порядок повернення кредиту «G3988».

Згідно умов договору, та паспорту споживчого кредиту відповідачу надано на умовах терміновості, повернення та платності кредит в сумі 3 900,00 грн., строком на 29 календарних днів, а саме - з 03.11.2021 по 01.12.2021.

Згідно з пунктом 1.4 договору процентна ставка за кредитом становить 1,90 % від суми кредиту в день. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту, а у разі часткового погашення на непогашену частину.

Пунктом 1.6 договору визначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту становить 6048,90 грн.

За користування наданими у кредит грошовими коштами позичальник сплачує кредитодавцю проценти від суми наданого кредиту у національній валюті України - гривні, по фіксованій процентній ставці, яка визначена в пункті 1.4. цього договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку дії договору. Проценти за користування кредитом нараховуються кредитодавцем в день надання кредиту у фіксованому незмінному розмірі за кожен день користування кредитом за період з моменту списання коштів за кредитом з поточного рахунку кредитодавця до моменту повернення коштів на поточний рахунок кредитодавця, але не більше строку, на який надається кредит. Встановлений Договором розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (пункти 3.1,3.2, 3.4 договору).

Відповідно до пункту 4.2 позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом за фактичну кількість календарних днів користування грошовими коштами, визначених договором, але не більше строку, на який надається кредит. В разі продовження (пролонгації) строку дії договору, позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом за весь період продовження терміну користування кредитом та строку дії договору.

Пунктом 9.4.1 встановлено, що у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк, позичальник має право ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту шляхом здійснення платежу на користь кредитодавця у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів не пізніше останнього дня строку користування кредитом. Після отримання кредитодавцем коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява позичальника про продовження строку користування кредитом вважається поданою, а дія договору автоматично продовжується (лонгується) на тих самих умовах на наступні 10 календарних днів. За умови своєчасної сплати позичальником всіх нарахованих процентів за користування кредитом, можливе продовження строку користування кредитом та продовження дії договору автоматично (автопролонгація) на тих самих умовах на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії договору може застосовуватися неодноразово, необмежену кількість разів.

Автоматичне продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії договору (автопролонгація) без підписання сторонами додаткових угод застосовується також після настання дати погашення кредиту в разі неповернення суми кредиту та несплати або часткової сплати позичальником нарахованих процентів за користування кредитом до закінчення строку дії договору. У разі несплати позичальником заборгованості до закінчення строку користування кредитом та закінчення строку дії договору, сторонами застосовується автопролонгація з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Позичальник, який підписує даний договір, дає згоду кредитодавцю на його автопролонгацію продовження строку користування кредитом та строку дії договору на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту (пункт 9.4.2 договору).

Пунктом 9.4.3 договору сторони погодили, що у випадку несплати позичальником заборгованості до закінчення строку користування кредитом та закінчення строку дії договору, сторонами застосовується автопролонгація з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Позичальник, який підписує даний договір дає згоду кредитодавцю на його автопролонгацію - продовження строку користування кредитом та строку дії договору на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод починаючи з дня наступного за днем запланованої дати повернення кредиту.

В період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми кредиту в день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 50 календарних днів в сукупності такої пролонгації. (п. 9.4.3.2 договору)

Відповідно до довідки про ідентифікацію клієнта ТОВ «ФК «ВЕРОНА», ОСОБА_1 ідентифіковано в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства: одноразовий ідентифікатор - «G3988», номер телефону, на який 03.11.2021 було відправлено ідентифікатор[телефон приховано].

Як вбачається з інформаційної довідки ТОВ "САНРАЙС ФІНАНС" №1903/2026-3 від 19.03.2026 кошти в сумі 3 900, 00 грн. перераховано на платіжну картку № НОМЕР_1 .

За наявною у позовній заяві інформацією заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2000397 від 03.11.2021, станом на 20.02.2026 становить - 11703,90 грн.

Однак позивачем не надано детального розрахунку цієї заборгованості, з якого можна було б встановити рух коштів, алгоритм нарахування процентів, залишку основного боргу та здійснених платежів.

Згідно виписки з особового рахунка за кредитним договором №2000397 від 03.11.2021 станом на 20.02.2026 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 складає 11703,90 грн., з яких: 3 900,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 7803,90 грн. - прострочена заборгованість за процентами.

Відповідно до договору відступлення права вимоги №1-01/12/2023 від 01.12.2023, укладеного між ТОВ «ФК «ВЕРОНА» (кредитор) та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (новий кредитор), в порядку та на умовах, визначених договором, кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор заміняє кредитора як сторону - кредитора у кредитному договорі, та приймає на себе всі його права та обов`язки за кредитним договором.

В п.1.2. договору встановлено, що в дату підписання цього договору відступлення прав вимоги кредитор вважається таким, що відступив, а новий кредитор таким, що набув права вимоги до боржника та набув усіх прав та обов`язків сторони - кредитора за кредитним договором.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №1-01/12/2023 від 01.12.2023 ТОВ «ФК «ВЕРОНА» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ (новий кредитор) підписали реєстр боржників, в тому числі і щодо ОСОБА_1 за кредитним договором №2000397 від 03.11.2021, сума виданого кредиту 3 900,00 грн., залишок по тілу кредиту 3 900,00 грн., залишок по відсотках 7803,90 грн., загальна сума заборгованості 11703,90 грн.

Як вбачається з платіжної інструкції №1172 від 30.12.2025, ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ здійснило оплату ТОВ «ФК «ВЕРОНА» згідно договору відступлення права вимоги №1-01/12/2023 від 01.12.2023 в сумі 20 000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

На підставі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

З огляду на положення ч.1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За статтею 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: "за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтями 77, 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Кредитор, який заявляє вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, зобов`язаний надати належні та допустимі докази на підтвердження факту надання позичальнику кредитних коштів.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законодавства, що регулює надання платіжних послуг.

Згідно з частиною третьою статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» особа, яка отримала оплату відповідно до умов електронного договору, повинна надати документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Позивачем на підтвердження факту надання кредитних коштів надано інформаційну довідку ТОВ "САНРАЙЗ ФІНАНС" №1903/2026-3 від 19.03.2026, згідно якої перераховано кошти в сумі 3900,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Оцінюючи інформаційну довідку ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» №1903/2026-3 від 19.03.2026 у сукупності з іншими доказами, суд ураховує, що зазначений документ складений платіжним посередником та містить відомості про здійснення 03.11.2021 року переказу коштів у сумі 3900,00 грн на платіжну картку № № НОМЕР_1 .

Водночас у цій довідці не зазначено відомостей про кінцевого отримувача перерахованих коштів. Довідка також не містить номера банківського рахунку у форматі IBAN або інших повних банківських реквізитів, які давали б можливість ідентифікувати рахунок, на який було здійснено переказ, та встановити особу його власника.

Отже, інформаційна довідка ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» підтверджує здійснення платіжної операції на зазначений у ній платіжний засіб. Разом із тим сам по собі факт здійснення переказу коштів на платіжну картку, реквізити якої зазначені у маскованому вигляді, без відомостей про власника картки та отримувача платежу не підтверджує отримання таких коштів саме відповідачкою.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів належності відповідачу електронного платіжного засобу, реквізити якого частково зазначені у кредитному договорі як № НОМЕР_1 . Саме по собі зазначення реквізитів відповідної платіжної картки у тексті кредитного договору не підтверджує її належності відповідачу, оскільки останній заперечує укладення цього договору та отримання кредитних коштів, а інших об`єктивних відомостей про власника платіжного засобу позивачем не надано.

Надані позивачем документи не містять відомостей про власника відповідної банківської картки або рахунку. Матеріали справи також не містять довідки банку, виписки за картковим рахунком, договору банківського обслуговування чи іншого документа, який давав би можливість достовірно встановити належність зазначеного платіжного засобу відповідачці та факт зарахування кредитних коштів на відкритий на її ім`я рахунок.

Суд зазначає, що доказами, які можуть підтверджувати факт надання кредитних коштів та виникнення заборгованості, є, зокрема, первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», банківські виписки, платіжні інструкції та інші документи, які містять відомості про фактичний рух коштів і дають можливість ідентифікувати їх отримувача.

Такий висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 456/3643/17, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц та від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, відповідно до яких саме кредитор зобов`язаний довести належними, допустимими та достатніми доказами факт надання позичальникові кредитних коштів.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 4 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних операцій.

Однак матеріали справи не містять виписки за банківським або картковим рахунком відповідача чи інших банківських документів, які підтверджували б належність йому платіжної картки №№ НОМЕР_1 та фактичне зарахування на його рахунок кредитних коштів.

Додана до позовної заяви виписка з особового рахунку за кредитним договором №2000397 є документом внутрішнього обліку кредитора. Вона містить відомості про облік позивачем заборгованості за сумою кредиту та процентами, однак не відображає рух коштів за банківським або картковим рахунком відповідачки, не містить номера такого рахунку у форматі IBAN та відомостей про його власника, а тому не підтверджує фактичного зарахування кредитних коштів відповідачці.

Зазначене узгоджується із загальним підходом, викладеним у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 910/3105/21, відповідно до якого розрахунок заборгованості за відсутності первинних документів самостійно не підтверджує суму фактично виданого кредиту та рух кредитних коштів, тоді як виписки з особового або карткового рахунку можуть бути належними доказами реального виконання кредитного договору.

Надані позивачем документи не містять сукупності відомостей, які давали б можливість простежити рух кредитних коштів від кредитодавця до відповідача та достовірно підтвердити, що кінцевим отримувачем переказу був саме ОСОБА_1 . За таких обставин подані докази не є достатніми для підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів.

Крім того, відповідно до частини другої статті 83 ЦПК України позивач зобов`язаний подати докази разом із позовною заявою. У разі неможливості самостійно надати докази учасник справи вправі звернутися до суду з клопотанням про їх витребування в порядку частини першої статті 84 ЦПК України.

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» не зазначало про наявність доказів, які не могли бути подані разом із позовною заявою з причин, що не залежали від нього, та не заявляло клопотань про забезпечення чи витребування доказів, зокрема від банківської установи або платіжного посередника, з метою встановлення власника відповідної платіжної картки та підтвердження фактичного зарахування кредитних коштів.

Відповідно до засад змагальності цивільного процесу кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, що передбачено статтями 12, 81 ЦПК України. За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився належними йому процесуальними правами, не подав достатніх доказів на підтвердження факту перерахування кредитних коштів саме відповідачці та не заявив клопотання про витребування таких доказів, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням відповідних процесуальних дій.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених ЦПК України. Суд має право збирати докази з власної ініціативи лише у випадках, прямо передбачених законом, і не може підміняти сторону у виконанні покладеного на неї процесуального обов`язку доказування.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами факту надання ОСОБА_1 кредитних коштів за кредитним договором №2000397 від 03.11.2021 року, оскільки матеріали справи не містять доказів належності йому платіжної картки № НОМЕР_1 та фактичного зарахування кредитних коштів на відкритий на його ім`я рахунок.

З огляду на встановлені судом обставини, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено виникнення у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості за кредитним договором № 2000397 від 03.11.2021 в заявленому до стягнення розмірі. Тому в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити.

Згідно із частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати в разі відмови в позові на позивача. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, понесені позивачем судові витрати покладаються на нього.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», код ЄДРПОУ: 44002941, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. № 12, інше, нежитлове приміщення 1008.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Мартьянова С.М.