Рішення № 141211072 у справі № 539/4736/26 від 03.11.2026

Справа № 539/4736/26

Провадження № 2-а/539/51/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2026

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Гуменюк Г.М.

за участю секретаря судового засідання - Коновал Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

У проваджені Лубенського міськрайонного суду Полтавської області перебуває на розгляді позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Заява мотивована тим, що 30.05.2026 року інспектором УПП в Полтавській області відносно нього винесено постанову серії ЕНА№ 7282689, згідно якої 30.05.2026 року на а/д М03 розворот на с. Засулля Лубенського району він нібито порушив п.9.8 ПДР України, а саме керування транспортним засобом поза межами населеного пункту без ввімкнених денних ходових вогнів або ближнього світла фар у період з 01 жовтня по 01 травня.

Вважає дану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки факти викладені в ній не підтверджуються жодними належними і допустимими доказами.

Зазначив, що твердження інспектора поліції про те, що на транспортному засобі, яким він керував під час руху не були ввімкнені денні ходові вогні або ближнє світло фар, повністю не відповідає дійсності.

30.05.2026 року під час руху автомобільною дорогою М-03 на автомобілі, яким він керував було ввімкнено ближнє світло фар, як того вимагають ПДР України. Проте, у вказаний проміжок часу був яскравий сонячний день, і транспортний засіб рухався в напрямку безпосередньо навпроти сліпучого сонячного світла (проти сонця). За таких погодних умов та специфіки природного освітлення, візуальне сприйняття світла фар з боку зовнішнього спостерігача або через оптику технічних засобів поліції могло бути суттєво ускладненим. Яскраве зустрічне сонце створювало сильні відблиски на кузові та оптичних елементах (фарах) автомобіля, що викликало у працівників поліції помилкове оптичне враження про нібито вимкнене світло.

Сама по собі постанова патрульної поліції не може бути беззаперечним доказом вини, якщо вона заперечується водієм і не підтверджена іншими об`єктивними даними (наприклад, чітким відеозаписом, де зафіксовано оптику авто під різними ракурсами, а не лише проти сонця). Візуальне спостереження інспектора в умовах сліпучого сонця є суб`єктивним і не може слугувати єдиною підставою для штрафу. Також, після того як він вказав патрульному на те, що денне світло/ближнє таки ввімкнено, патрульний вже не збирався виносити постанову, бо побачив, що дійсно денне світло ввімкнено, проте інший патрульний, старший віком, наполягав на винесенні постанови.

Крім того, на його прохання написати на постанові зауваження патрульний відмовив, та не надав постанову.

Також, порушено його права в частині роз`яснення прав, у тому числі права на правову допомогу.

Позивач просить суд постановити рішення, яким скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7282689 від 30.05.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, провадження у справі - закрити.

05.10.2026 року ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області відкрито провадження по справі.

08.10.2026 року надійшло клопотання від представника відповідача Департаменту патрульної поліції, в якому просять залишити позовну заяву без розгляду, посилаючись на те, що статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Як вбачається з матеріалів позовної заяви, до позовної заяви Позивачем не додано документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Так, за подання фізичною особою позову немайнового характеру до адміністративного суду справляється судовий збір - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 вказала, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення. Відтак, ураховуючи передбачену Законом ставку за подачу позивачем відповідного позову про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, ураховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду з наведеного питання, відсутність встановлених Законом пільг щодо сплати судового збору у наведеній категорії справ, Позивач мав сплатити судовий збір звертаючись до суду з відповідним позовом. Разом з тим, Позивач у позовній заяві як на підставу для звільнення від сплати судового збору посилається на рішення Конституційного Суду України від 09.09.2026 № 10-р(ІІ)/2026. З наведеного вбачається, що Позивач у позовній заяві посилається на юридичну позицію КС України, обов`язковість якої прямо не встановлено, та яка не може скасовувати відповідну норму Закону, якою визначено відповідну ставку судового збору за подання позову немайнового характеру фізичною особою, а також відміняти обов`язковість висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду. Разом з тим, у резолютивній частині Рішення КС України відсутні будь-які вказівки на те, що суди у справі автора конституційної скарги застосували положення Закону у спосіб, що не відповідає Конституції України. Таким чином, відсутні ухвалені КС України рішення та/або висновки, оформлені відповідно до Закону України «Про Конституційний суд України», які б прямо встановлювали не відповідність Конституції України положень Закону та порушення прав автора конституційної скарги. Водночас, постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 є чинною та обов`язковою до застосування.

12.10.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача Департаменту патрульної поліції, в якому сторона відповідача повністю заперечує щодо задоволення позовних вимог, вважає, що позивач дійсно порушив ПДР. Надано суду диск відеофіксації події що мала місце.

13.10.2026 року від представника позивача надійшло заперечення на заяву про залишення позову без розгляду.

21.10.2026 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про залишення позову без розгляду та позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

23.10.2026 року представником позивача надано позовну заяву в новій редакції.

23.10.2026 року ухвалою суду поновлено позивачу строк на звернення до суду та продовжено розгляд справи.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, подано заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги просять задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надіслано відзив на позов, у задоволенні позову просили відмовити.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

За визначенням статті 73, 74 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи принцип змагальності адміністративного процесу та встановлений КАС України обов`язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, суд вирішує спір на основі викладених в позові та відзиві на позов аргументів та з`ясованих в судовому засіданні обставин.

Судом встановлено, що 30.05.2026 року поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області капралом поліції Луковим В.О. відносно ОСОБА_1 , було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №7282689 за ч.2 ст.122 КУпАП, згідно якої 30.05.2026 10:33:12 дорога А/Д Київ-Харків-Довжанський М-03 207 км водій керував ТЗ без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, чим порушив п.9.8 ПДР - Поза населеним пунктом повинні бути ввімкнені денні ходові вогні або ближнє світло фар.

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

Пунктом 9.8 ПДР України встановлено, що на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

Згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, під час розгляду справи в суді вимагається доведення того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом поза населеним пунктом без ввімкнених денних ходових вогнів, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнього світла фар.

Під керуванням транспортним засобом розуміється виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Касаційний адміністративний суд в складі Верховного Суду в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.2019 зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, відповідачем на підтвердження заперечень проти позовних вимог, викладених у відзиві, було надано до суду відеозапис з боді камери.

Оглянувши відеозапис судом не встановлено, що позивач ОСОБА_1 30.05.2026 року о 10-33 год. на 207 км. а/д М-03 «Київ-Харків-Довжанський» керував автомобілем CHEVROLET AVEO д.н.з. НОМЕР_1 , без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, на відеозаписі чітко проглядається що фари ввімкнено. Будь-яких інших доказів, які підтверджували б факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом матеріали справи не містять та про наявність таких відповідачем не зазначено.

Тобто, фактично наданим відеозаписом не зафіксовано керування позивачем транспортним засобом без ввімкнених денних ходових вогнів або ближнього світла фар, так як з самого початку відео зафіксовано рух автомобіля з ввімкненим ближнім світлом фар.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №216/5226/16-а в постанові від 18.07.2019 вказав, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність вчинюваних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу).

З врахуванням наведеного, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено належними і допустимими доказами факт порушення позивачем п. 9.8 ПДР України. Доказів вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП з боку ОСОБА_1 відповідачем не надано.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення проти позову і не надав доказів правомірності винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи надані сторонами докази, суд приходить до висновку, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом поза населеним пунктом без ввімкнених денних ходових вогнів або ближнього світла фар.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням викладеного, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 122, 251, 283, 284 КУпАП, ст.ст. 73-77, 90, 241-246, 255, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7282689 від 30.05.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, і накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 510 гривень, а провадження у справі закрити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.

Головуюча суддя Г.М. Гуменюк