Ухвала № 141213151 у справі № 632/2284/26 від 04.11.2026

Справа № 632/2284/26

провадження № 2-н/632/341/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у видачі судового наказу

04 листопада 2026 року м. Златопіль

Суддя Златопільського міськрайонного суду Харківської області Кочнєв О.В., розглянувши в приміщенні суду заяву разом з доданими до неї документами приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про видачу судового наказу про стягнення з боржни ці ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електроенергію,

ВСТАНОВИВ:

06.10.2026 року стягувач в особі свого представника за довіреністю ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію у сумі 426,48 грн. за період з 01.09.2023 року до 31.08.2025 року включно по особовому рахунку НОМЕР_1 , вказавши у відповідній заяві місце проживання боржниці: АДРЕСА_1 .

Суддею у порядку ч.7 ст.165 ЦПК України було здійснено запит щодо підтвердження місця проживання боржниці та встановлено, що дані про боржницю у Державному демографічному реєстрі відсутні.

Тому суддею у порядку ч.5 ст.165 ЦПК України було здійснено запит щодо підтвердження місця проживання відповідачки до органу ведення реєстру територіальної громади та відповіддю від 29.10.2026 року №20-27/1302, отриману судом 02.11.2026 року місце проживання відповідачки, вказане стягувачем, було підтверджене.

Дослідивши наявні матеріали заяви з доданими до неї документами суддею встановлюється відсутність підстав для видачі судового наказу за вимогами у період з 01.09.2023 року до 30.09.2023 року, тобто до передня звернення до суду, у розмірі 13,20 грн.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

Так, відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 28.03.2020 року, який набув чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено п.12, відповідно до якого: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 01.07.2023 року карантин на України був припинений.

В той же час на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року, який набув чинності 17.03.2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено п.12, відповідно до якого: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Законом України «Про затвердження указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, який набув чинності 24.02.2022 року, в Україні з 24.02.2022 року введений воєнний стан, який з того часу не припинявся та станом на 05.08.2026 року продовжувався 20 разів відповідними указами Президента України на 90 діб (окрім перших двох), які були підтримані відповідними Законами України, прийнятими для їх затвердження (останній раз 02.08.2026 року).

Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 року, який набув чинності 30.01.2024 року, п.19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України був викладений наступним чином: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

На підставі Закону України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 року, який набув чинності 04.09.2025 року, п.19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України був виключений.

Таким чином, в Україні до 04.09.2025 року фактично позовна давність в контексті п.12 та п.19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України тривала з 02.04.2017 року безперервно щодо усіх строків давності, як загальних, так і спеціальних.

З 04.09.2025 року фактично почали діяти скорочені строки позовної давності, визначені ст.258 ЦК України щодо вимог за період до 05.09.2024 року.

При цьому загальна позовна давність, враховуючи дію п.12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України тривала до 30.06.2026 року, оскільки до цього часу діяло так зване «коронавірусне» продовження строків загальної позовної давності тривалістю три роки. Після 01.07.2026 року строки загальної позовної давності є стандартними у три роки від дати пред`явлення відповідної вимоги.

Посилання представниці стягувача на те, що після виключення п.19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України строк позовної давності повинен вираховуватися за період з 05.09.2025 року до 04.09.2028 року суддя відкидає, оскільки п.19 був виключений з норм відповідного розділу ЦК України без додаткових приміток до нього, а тому вказаний строк став присічним та з 30.06.2026 року вже діє, зокрема, станом на час постановлення даної ухвали поза межами строку позовної давності знаходяться вимоги за період до 03.11.2026 року включно.

В даній справи стягувач звернувся до суду із заявою 06.10.2026 року, а заявлені вимоги були з 01.09.2023 року, тобто поза строком позовної давності. Тому в частині поза строками позовної давності у видачі судового наказу слід відмовити.

Згідно з ч.2 ст.165 ЦПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Частиною третьою статті 165 ЦПК України передбачено, що у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

На підставі ч.2 ст.164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Суддя відмовляє у стягненні 13,20 грн. із заявлених до стягнення 426,48 грн., що становить 3,1% від загальної суми. Тому саме у вказаній частині від сплаченого судового збору, який стягувач сплатив у розмірі 332,80 грн., судовий збір стягувачу не повертається, що становить 10,32 грн. В іншій частині судовий наказ видається (413,28 грн.) і саме в цій частині стягується судовий збір, розмір якого становить 322,48 грн.

Відповідно до ч.2 ст.166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 ЦПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

На підставі викладеного та керуючись ч.2 ст.164, п.5 ч.1, ч.2, ч.3 ст.165, ч.2 ст.166, ст.ст.260-261, п.1 ч.1 ст.353 ЦПК України, ст.257 ЦК України, суддя

УХВАЛИВ:

У видачі судового наказу за заявою приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про видачу судового наказу про стягнення з боржниці ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електроенергію за період з 01.09.2023 року до 30.09.2023 року відмовити.

Копію ухвали надіслати заявнику приватному акціонерному товариству «Харківенергозбут» засобами електронного суду без повернення матеріалів заяви, оскільки в частині вимог судовий наказ видається.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому копії ухвали суду.

Суддя - Олег КОЧНЄВ