Рішення № 141222211 у справі № 161/18530/26 від 04.11.2026

Справа № 161/18530/26

Провадження № 2/161/8738/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

04 листопада 2026 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі: головуючого судді Гринь О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Страхова компанія «ТАС» звернулося до суду з вищевказаним позовом.

Позов обґрунтовує тим, що між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР 224645331. Предметом договору були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом MercedesBenz814 НОМЕР_1 . У відповідності до умов вказаного договору страхування позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

27.08.2025 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Mercedes-Benz814 НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Volkswagen НОМЕР_2 . Відповідно до постанови суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Потерпіла особа звернулася із заявою про виплату страхового відшкодування та відповідно їй було виплачено страхове відшкодування згідно страхового акту у розмірі 80 114,84 грн. відповідно до ліміту відповідальності.

Оскільки ОСОБА_1 керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії, у позивача після виплати страхового відшкодування виникло право вимоги до відповідача на відшкодування завданої шкоди.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 80 114,84 грн.

Ухвалою судді від 03.09.2026 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав.

Як визначено у ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач не подав відзиву на позов, враховуючи, що позивач не заперечував щодо заочного розгляду справи, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи та подані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд установив таке.

Судом встановлено, що згідно даних з системи документообігу суду «Д-3» постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.09.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу.

Вказаною постановою встановлено, що 27.08.2025 о 08:20 год. водій ОСОБА_1 , на дорозі АД Р-14 4 км. керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz 814, д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Volkswagen Sharan, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , а той в свою чергу по інерції руху здійснив зіткнення з транспортним засобом Mercedes-Benz Sprinter, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим ОСОБА_1 порушив п.13.1 ПДР, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інше, справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки MercedesBenz814 НОМЕР_1 , яким керував відповідач була застрахована згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР 224645331.

03.10.2025 потерпіла особа звернулася із заявою про виплату страхового відшкодування.

Розмір страхового відшкодування склав 80114,84 грн., які були виплачені потерпілій особі.

Відповідач не відшкодував позивачу суму страхового відшкодування і доказів про це не надав.

Підпунком «б» ч.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до: особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо: б) така особа керувала транспортним засобом без права на керування транспортним засобом, у тому числі відповідної категорії.

Згідно відповіді Головного сервісного центру МВС № 31/15709-10186-2026 від 06.05.2026 в Єдиному державному реєстрі МВС відсутні відомості про видачу посвідчення водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки відповідач керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом, що підтверджується відповіддю Головного сервісного центру МВС № 31/15709-10186-2026 від 06.05.2026 та вчинив ДТП, що вбачається з постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.09.2026 у справі № 161/17723/25 на підставі п. «б» п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» він зобов`язаний відшкодувати страховику в порядку регресу виплачене страхове відшкодування у розмірі 80 114,84 грн., а тому позовні вимоги слід задовольнити.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підставою для застосування частини другої статті 625 ЦК України є прострочення виконання грошового зобов`язання. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строк виконання регресного зобов`язання ні договір, ні закон не встановлюють. У такому випадку діє правило частини другої статті 530 ЦК України: якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Право регресної вимоги виникло в позивача не раніше 16.10.2025, коли він виплатив страхове відшкодування потерпілій особі. До цієї дати відповідач не мала перед позивачем жодного грошового зобов`язання, тож нарахування інфляційних втрат з 27.08.2025 року, тобто з дати дорожньо-транспортної пригоди, суперечить частині другій статті 625 ЦК України.

Із заяви (претензії) про виплату страхового відшкодування від 06.05.2025 № 23780/ІНС.ЛОУ не вбачається, що така вимога була надіслана відповідачу ОСОБА_1 та отримана ним.

Тому суд не може встановити чи отримав відповідач вимогу про сплату страхового відшкодування та з якого дня сплив 30 (тридцяти) денний строк її виконання. Без цього неможливо визначити ні факт прострочення, ні його початок.

Посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц цих висновків не спростовує. За змістом цієї постанови стаття 625 ЦК України поширюється на грошові зобов`язання, що виникають із деліктних правовідносин, після того як розмір шкоди визначено у грошовому еквіваленті. Водночас для нарахування сум за статтею 625 ЦК України кредитор усе одно має довести факт і період прострочення боржника.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач не довів, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, а також не довів розміру нарахованих сум, тому в задоволенні вимог про стягнення 6 118,04 грн. інфляційних збитків та 3 % річних, слід відмовити.

Відтак, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам (96,78 %) в розмірі 2 576,67 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 13 620,00 грн.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

В даному випадку, заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги підтверджується договором про надання правничої допомоги № 1/2026 від 19.03.2026, додатковою угодою № 5 від 17.07.2026, додатком № 1 до додаткової угоди № 5

від 02.07.2024, заявкою на надання правової допомоги №2231 від 01.12.2025, витягом з акту № 25 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025.

Суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі сторін.

Крім того, послуги надані адвокатським об`єднанням є типовими для позивача оскільки відшкодування страхового відшкодування також є предметом його діяльності, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Також, суд враховує, що посилання в позовній заяві на ст.38.1.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є актуальним, оскільки закон, який містив у собі цю статтю втратив закону силу. Натомість з 01.01.2025 набрав законної сили новий Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем в розмірі 4 000,00 грн., а з урахуванням пропорційності розміру задоволених позовних вимог - 3 871,20 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 141, 265, 280 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 80 114 (вісімдесят тисяч сто чотирнадцять) гривень 84 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» витрати понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в сумі 2 576 (дві тисячі п`ятсот сімдесят шість) гривень 67 копійок та витрати понесені у зв`язку з наданням правової допомоги в розмірі 3 871 (три тисячі вісімсот сімдесят одна) гривня 20 копійок.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено та підписано 04 листопада2026 року.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАС» (адреса: проспект Берестейський, 65, м. Київ; код ЄДРПОУ 30115243);

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 ).

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області О.М. Гринь